Справа № 521/21977/16-ц

№ провадження 2з/521/126/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«8 » лютого 2017 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання про заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Ухвалою від 29.12.2016 року провадження у вище зазначеній справі відкрито.

07.02.2017 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в якій вона просить накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме на: квартиру № 9 в будинку 26 по вулиці Академіка Філатова в місті Одесі, будинок №11, розташований в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Миколаївка, вул.. Шкільна, будинки № 523 та №524, розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с/рада Прилиманська, «Авангард-2»,автомобіль «Nissan X-TRAIL», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, інше рухоме майно, яке зареєстровано на ОСОБА_2, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву позивача про забезпечення позову, дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову у формі мотивованої заяви в якій позивач звернувся до суду з вимогою накласти арешт на рухоме та нерухоме майно.

Відповідно до частини першої ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з роз’ясненнями, що викладені у пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Частиною другою статті 151 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати дані про особу відповідача, та коло власників майна, на яке накладається арешт.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен з’ясувати, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, як вбачається з інформаційної довідки з Держвавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2,належить будинок №11, розташований в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Миколаївка, вул.. Шкільна, будинки № 523 та №524, розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с/рада Прилиманська, «Авангард-2». Та квартира АДРЕСА_1, на яку за відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з державного реєстру іпотек, є обтяження –іпотека, а саме накладено заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Відповідно до п. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи вище зазначене, Іпотекодержатель має пріоритетне та першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок квартири АДРЕСА_1., таким чином вимоги позивача щодо накладення арешту на іпотечне майно задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про накладення арешту на автомобіль «Nissan X-TRAIL», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та інше рухоме майно, яке зареєстровано на ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано відомостей щодо рухомого майна яке належить відповідачу на праві власності,таким чином відповідна вимога позивача є передчасною та такою яка не підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахування позовних вимог предметом спору між сторонами є відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП, так з метою ухилення від відшкодування шкоди позивачу відповідач може реалізувати на користь третіх осіб, своє майно, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає необхідним задовольнити частково вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накласти арешт на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, а саме на: будинок №11, розташований в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Миколаївка, вул.. Шкільна, будинки №523 та №524, розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с/рада Прилиманська, «Авангард-2».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, а саме на: будинок №11, розташований в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Миколаївка, вул.. Шкільна, будинки № 523 та №524, розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с/рада Прилиманська, «Авангард-2».

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення в через Малиновський районний суд м. Одеси. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ А.П. ЦЕЛУХ