Ухвала

іменем україни

08 лютого 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду СвятогоПантелеймона Цілителя», третя особа - виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд Святого Пантелеймона цілителя» на рішення апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила поновити її на попередній роботі на посаді продавця, стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані дні з 01 травня 2014 року до 10 вересня 2010 року з урахуванням індексу інфляції, середній заробіток з урахуванням індексу інфляції за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до часу ухвалення рішення у справі, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку зі звільненням без законної підстави та поновленням на роботі з 10 вересня 2014 року до часу ухвалення рішення з урахуванням індексу інфляції, а також 12 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що за наказом від 09 січня 2013 року № 4-к вона прийнята на роботу до підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» на посаду продавця.

22 травня 2014 року вона звернулась із заявами про звільнення з цієї дати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП України, які відповідач отримав 29 та 30 травня 2014 року. У вказані строкивідповідач її не звільнив, розрахунку не провів, проте 05 вересня 2014 року видав наказ про звільнення за прогул, не врахувавши наданий листок непрацездатності.

Вважаючи, що прогул вона не вчиняла і підстав для накладення стягнення не було, просила позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді продавця на підприємстві об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд Святого Пантелеймона Цілителя» з 22 травня 2014 року.

Стягнуто з підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя», Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд святого Пантелеймона Цілителя» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2014 року до 09 червня 2016 року у розмірі 32 531 грн 66 коп. без урахувань обов'язкових платежів та відрахувань.

Стягнуто з підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд святого Пантелеймона Цілителя» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі підприємство об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд святого Пантелеймона Цілителя», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що відповідно до наказу підприємство об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд Святого Пантелеймона Цілителя» від 9 січня 2013 року № 4-К ОСОБА_3 прийнято на роботу продавцем.

Актом комісії з перевірки факту порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни від 16 травня 2014 року встановлено її відсутність на робочому місці, починаючи з 12 травня 2014 року.

Наказом від 22 травня 2014 року № 3/2-К за порушення трудової дисципліни, а саме: за прогул з 12 до 22 травня 2014 року, відносно ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

22 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявами про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП України, які відповідач отримав 29 та 30 травня 2014 року.

Актом № 2 комісії з перевірки факту порушення трудової дисципліни від 30 травня 2014 року встановлено відсутність пояснень та/або доказів про поважність причин відсутності ОСОБА_3 на робочому місці у період з 12 до 22 травня 2014 року, а також її подальша відсутність на робочому місці з 23 травня до 30 травня 2014 року.

Листом від 02 червня 2014 року ОСОБА_3 повідомлена про результати перевірки та необхідність надання доказів поважності причин її відсутності на робочому місці у період з 12 до 22 травня 2014 року.

06 червня 2014 року позивач надала копію листка непрацездатності серії АГІ № 842182, а 25 червня 2014 року - його оригінал.

У заяві від 25 червня 2014 року ОСОБА_3 наполягала на звільненні з 22 травня 2014 року за власним бажанням із підстав, визначених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте відповідач у звільненні відмовив, посилаючись на перевірку обставин видачі листка непрацездатності серії АГІ № 842182.

Оскільки станом на 20 серпня 2014 року ОСОБА_3 на роботу не вийшла і за повідомленням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листок непрацездатності серії АГІ № 842182 видано з порушенням чинного законодавства щодо порядку його видачі, відповідач наказом від 5 вересня 2014 року № 7-К скасував наказ від 22 травня 2014 року № 3/2-К про оголошення ОСОБА_3 догани і звільнив її з посади продавця з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала доказів поважності причин відсутності на роботі у зазначений період часу. При цьому, посилався на те, що листок непрацездатності заповнено з порушенням Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерств праці та соціальної політики України. Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності. Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, отже він не є доказом, що підтверджує поважність причин відсутності на роботі.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, дійшов висновку про те, що порушення порядку заповнення листка непрацездатності є лише підставою для відмови у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності і не спростовує самі причини відсутності працівника на роботі з урахуванням фактичних обставин справи та інших доказів. Суд зазначив, що причини відсутності на робочому місці ОСОБА_3 в період з 12 травня 2014 року до 21 травня 2014 року, є поважними, оскільки звернення за медичною допомогою зафіксовано книгою записів викликів лікаря додому.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом установлено, що позивачку звільнено з роботи на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що 12 травня 2014 року викликала лікаря додому і перебувала на лікарняному з 12 травня 2014 року до 21 травня 2014 року.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається та судом установлено, що згідно з книгою записів викликів лікаря додому 12 травня 2014 року зафіксовано виклик лікаря-терапевта для ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до записів у журналі реєстрації амбулаторних хворих (форми 074/о) ОСОБА_3 була на амбулаторному прийомі у лікаря-терапевта ОСОБА_7 16 та 21 травня 2014 року.

ОСОБА_3 знаходилась на амбулаторному лікуванні у лікаря терапевта з 12 до 21 травня 2014 року, у зв'язку із чим було видано листок непрацездатності АГІ № 842182, встановлено діагноз: ГРВІ, гострий трахеїт, про що є відповідні записи у медичній карті амбулаторного хворого (форми 025/о), у журналі реєстрації листків непрацездатності (форми 036\о) наявний корінець виданого листка непрацездатності № 842182.

21 травня 2014 року при амбулаторному огляді ОСОБА_3 листок непрацездатності було закрито з позначкою приступити до роботи 22 травня 2014 року.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не було підстав вважати, що підстави відсутності позивача на робочому місці з 12 до 21 травня 2014 року є неповажними, а відтак мали місце прогули. В указаний період часу ОСОБА_3 за станом свого здоров'я не могла виконувати покладені на неї обов'язки продавця, у зв'язку і чим суд правильно вважав, що причини невиходу на роботу є поважними.

Доводи скарги висновків судів не спростовують і зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні ст. 335 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу підприємства об'єднання громадян «Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя» Київської міської громадської організації інвалідів «Фонд Святого Пантелеймона цілителя» відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик