У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Україна молода», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою приватного підприємства «Україна молода» на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет (сторінка сайту ІНФОРМАЦІЯ_2) та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій викладені фактичні дані, які не відповідають дійсності, знижують престиж та підривають довіру до господарської діяльності підприємства. У вказаній статті її автор, посилаючись на слова ОСОБА_4, зазначає фактичні дані, які не відповідають дійсності, а саме: «Іншими словами, наші журналісти, пишучи про корупцію на заводі, як з'ясувала ОСОБА_9, мали рацію на всі сто відсотків»; «Бо фінансові зловживання на підприємстві, як свідчать наші джерела, не припиняються! І, що найгірше, директор ОСОБА_3, за його словами, вже знайшов підхід до нової влади»; «ОСОБА_3 велів купувати авіаквитки на австрійський гірськолижний курорт. За заводський, ясна річ, рахунок.»; «коли слідчий мав намір висувати ОСОБА_3 підозру про скоєння злочину.»; «пан директор продовжує фінансувати заводськими грішми структури, близькі до режиму ОСОБА_7, а також завзято нищити завод.»; «Ринкова вартість такої турбіни-«мільйонника» становить 157 млн. доларів Але пан ОСОБА_3 вирішив їх продати чомусь по 90 мільйонів за кожну!»; «а як пов'язується необхідність суворої економії із новими придбаннями нерухомості для директора ОСОБА_3? Скажімо, його замок у Чехії за 41 млн. Євро. Куплений «до колекції» - розкішного маєтку в німецькому курортному містечку для мільйонерів Баден-Бадені»; «Тим часом працівники заводу все більше переконуються, що ОСОБА_3 працює на «чужу команду».

Позивач вважає, що розповсюджена відповідачами вказана інформація, безпосередньо стосується позивача, є негативною та сповіщає обставини, які не відповідають дійсності та відверто спрямовані на приниження ділової репутації позивача, його честі і гідності як керівника юридичної особи в громадській думці з точки зору додержання ним в процесі управління підприємством законів України. Також посилається на те, що внаслідок поширення даної недостовірної інформації йому завдано значної моральної шкоди, оскільки політична газета «Україна молода» розповсюджується по всій Україні. Внаслідок оприлюднення даної недостовірної інформації заплямовано його чесне ім'я та, як наслідок, громадськість, ділові партнери та працівники підприємства, яким керує позивач, знаходяться в омані щодо морального обличчя позивача, чим йому спричиняються додаткові моральні страждання. Як наслідок, в результаті вказаних дій відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50 тис. грн.

Таким чином, просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року, позов задоволено.

Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію, автором якої є ОСОБА_5, джерелом якої є ОСОБА_4, розміщену (поширену) приватним підприємством «Україна молода» на своєму сайті в мережі Інтернет www.umoloda.kiev.ua та в щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», наступного змісту:

«Іншими словами, наші журналісти, пишучи про корупцію на заводі, як з'ясувала ОСОБА_9, мали рацію на всі сто відсотків»; «Бо фінансові зловживання на підприємстві, як свідчать наші джерела, не припиняються! І, що найгірше, директор ОСОБА_3, за його словами, вже знайшов підхід до нової влади»; «ОСОБА_3 велів купувати авіаквитки на австрійський гірськолижний курорт. За заводський, ясна річ, рахунок.»; «коли слідчий мав намір висувати ОСОБА_3 підозру про скоєння злочину.»; «пан директор продовжує фінансувати заводськими грішми структури, близькі до режиму ОСОБА_7, а також завзято нищити завод.»; «Ринкова вартість такої турбіни-«мільйонника» становить 157 млн. доларів Але пан ОСОБА_3 вирішив їх продати чомусь по 90 мільйонів за кожну!»; «а як пов'язується необхідність суворої економії із новими придбаннями нерухомості для директора ОСОБА_3? Скажімо, його замок у Чехії за 41 млн. Євро. Куплений «до колекції» - розкішного маєтку в німецькому курортному містечку для мільйонерів Баден-Бадені»; «Тим часом працівники заводу все більше переконуються, що ОСОБА_3 працює на «чужу команду».

Зобов'язано приватне підприємство «Україна молода», автора статті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у в мережі Інтернет (сторінка сайту http://www.umoloda.kiev.ua/) та номері газети «Україна Молода» не пізніше 10-ти днів з дня набрання рішенням законної сили спростування, набраного тим же шрифтом, з наступним текстом: «Спростування. Нижченаведена інформація, опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет (сторінка сайту ІНФОРМАЦІЯ_2) та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» друкованого засобу масової інформації під назвою «Україна Молода» не відповідає дійсності:

«Іншими словами, наші журналісти, пишучи про корупцію на заводі, як з'ясувала ОСОБА_9, мали рацію на всі сто відсотків»; «Бо фінансові зловживання на підприємстві, як свідчать наші джерела, не припиняються! І, що найгірше, директор ОСОБА_3, за його словами, вже знайшов підхід до нової влади»; «ОСОБА_3 велів купувати авіаквитки на австрійський гірськолижний курорт. За заводський, ясна річ, рахунок.»; «коли слідчий мав намір висувати ОСОБА_3 підозру про скоєння злочину.»; «пан директор продовжує фінансувати заводськими грішми структури, близькі до режиму ОСОБА_7, а також завзято нищити завод.»; «Ринкова вартість такої турбіни-«мільйонника» становить 157 млн. доларів Але пан ОСОБА_3 вирішив їх продати чомусь по 90 мільйонів за кожну!»; «а як пов'язується необхідність суворої економії із новими придбаннями нерухомості для директора ОСОБА_3? Скажімо, його замок у Чехії за 41 млн. Євро. Куплений «до колекції» - розкішного маєтку в німецькому курортному містечку для мільйонерів Баден-Бадені»; «Тим часом працівники заводу все більше переконуються, що ОСОБА_3 працює на «чужу команду».

Стягнуто солідарно з приватного підприємства «Україна молода», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. Стягнуто солідарно з приватного підприємства «Україна молода», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 987 грн 20 коп.

У поданій касаційній скарзі приватне підприємство «Україна молода» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідачі поширили завідомо недостовірну інформацію, яка мала на меті цілеспрямовану дискредитацію та компрометацію позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у щоденній інформаційно - політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 та в мережі Інтернет (сторінка сайту ІНФОРМАЦІЯ_2), опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: «Іншими словами, наші журналісти, пишучи про корупцію на заводі, як з'ясувала ОСОБА_9, мали рацію на всі сто відсотків»; «Бо фінансові зловживання на підприємстві, як свідчать наші джерела, не припиняються! І, що найгірше, директор ОСОБА_3, за його словами, вже знайшов підхід до нової влади»; «ОСОБА_3 велів купувати авіаквитки на австрійський гірськолижний курорт. За заводський, ясна річ, рахунок.»; «коли слідчий мав намір висувати ОСОБА_3 підозру про скоєння злочину.»; «пан директор продовжує фінансувати заводськими грішми структури, близькі до режиму ОСОБА_7, а також завзято нищити завод.»; «Ринкова вартість такої турбіни -«мільйонника» становить 157 млн. доларів Але пан ОСОБА_3 вирішив їх продати чомусь по 90 мільйонів за кожну!»; «а як пов'язується необхідність суворої економії із новими придбаннями нерухомості для директора ОСОБА_3? Скажімо, його замок у Чехії за 41 млн. Євро. Куплений «до колекції» - розкішного маєтку в німецькому курортному містечку для мільйонерів Баден-Бадені»; «Тим часом працівники заводу все більше переконуються, що ОСОБА_3 працює на «чужу команду».

Також судами встановлено, що ОСОБА_3 обіймає посаду генерального директора ВАТ «Турбоатом» починаючи з 24 квітня 2007 року по теперішній час.

Автором статті, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 у щоденній інформаційно - політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 та в мережі Інтернет (сторінка сайту ІНФОРМАЦІЯ_2), під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» є ОСОБА_5 (псевдонім ОСОБА_5).

З висновку експертного дослідження писемного мовлення від 27 липня 2015 року № 3836, виданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, убачається факт негативної інформації викладеної у вищезазначеній статті. Зокрема, зазначено, що дана інформація виражена як у формі тверджень про факти, так і в формі оцінних суджень, а також у формі припущень.

Суди дійшли висновку, що публікація статті не була пов'язана з журналістським розслідуванням, текст статті був написаний автором посилаючись на слова ОСОБА_4, а відомості які розголошено відповідачами - є інформацією, яка відсутня у відкритих джерелах. Крім того, як убачається із тексту вищевказаної статі, інформація, яка у ній наведена безпосередньо стосується ОСОБА_3, як генерального директора ВАТ «Турбоатом» має негативний характер, виражена у формі тверджень про факти, які в ній викладені. На підтвердження факту приниження ділової репутації позивача є надані останнім листи, які були отримані ВАТ «Турбоатом» від контрагентів підприємства - ПАТ ДІТЦ «Контакт» від 14 січня 2015 року № 3/1 та ТОВ «ВО «Оскар» від 16 грудня 2014 року № 1612, якими останні повідомили про відмову від виконання договірних зобов'язань у зв'язку з ознайомленням з текстом оспорюваної статті.

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенції) кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим за змістом зазначеного законодавства кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, що виконано судами не було.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Верховний Суд України у п. 3 своєї Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що відповідачами заподіяно моральної шкоди позивачу у розмірі 50 тис. грн, не навів у своєму рішенні на підставі яких доказів та розрахунків ним встановлено саме такий розмір моральної шкоди.

Наявність листів, які були отримані ВАТ «Турбоатом» від контрагентів підприємства - ПАТ ДІТЦ «Контакт» від 14 січня 2015 року № 3/1 та ТОВ «ВО «Оскар» від 16 грудня 2014 року № 1612, якими останні повідомили про відмову від виконання договірних зобов'язань у зв'язку з ознайомленням з текстом оспорюваної статті, не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, як фізичній особі, оскільки такі листи направлені юридичній особі - ВАТ «Турбоатом».

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання щодо встановлення розміру моральної шкоди та для правильного вирішення спору.

Крім того, судом першої інстанції вирішено питання про солідарний розподіл судових витрат між відповідачами, що не передбачено цивільно-процесуальний законодавством. На зазначене порушення норм процесуального права не було звернуто уваги судом апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Україна молода» задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О .В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик