ухвала

іменем україни

08 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24 січня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та відповідачем було укладено договір № 367-КМК-08, відповідно до умов якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 750 000 грн терміном до 24 січня 2012 року зі сплатою за користування кредитом 16 % річних. 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Кредитпромбанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» зобов'язання ОСОБА_3, що виникають із вищевказаного кредитного договору та забезпечувальними до нього договорами. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на 23 жовтня 2014 року заборгованість за кредитом становить 563 554 грн 22 коп., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2008 року № 367-КМК-08 у розмірі 563 554 грн 22 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання ПАТ «Кредитпромбанк» зобов'язань за п. 1.1, 2.3, і 2.4 кредитного договору, зокрема не підтверджено факт перерахування на відкритий особовий рахунок ОСОБА_3 кредитних коштів або видачі їх ОСОБА_3 готівкою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку про те, що між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, та внаслідок невиконання якого утворилася заборгованість, яка, відповідно до вимог ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «Дельта Банк».

Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

Судами встановлено, що 24 січня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір № 367-КМК-08, згідно з умовами якого останній отримав кошти у розмірі 750 000 грн терміном до 24 січня 2012 року зі сплатою за користування кредитом 16 % річних та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту (а. с. 6-8, т. 1).

Згідно з п. 2.3 вказаного кредитного договору датою видачі кредиту вважається день зарахування грошових коштів на зазначений у п. 1.2 цього договору рахунок, відкритий банком для обліку заборгованості позичальника за кредитом, наданим згідно з цим договором.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору сума кредиту надається позичальнику ОСОБА_3 у готівковій формі через касу банку.

На забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 367-КМК-08, 24 січня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 було укладено договір застави № 367-ЗМК/З-08, відповідно до умов якого останній передав у заставу банку майно, а саме - вантажний сідловий тягач марки Scaniaмодель 124R, 1996 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та сідловий тягач марки Scania модель 124G, 1996 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама, коляска) № Ш.НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.

У матеріалах справи міститься заява на видачу готівки від 24 січня 2008 року № 687, яка відповідає вимогам Інструкції про касові операції банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного Банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою під час видачі готівки особу отримувача грошових коштів було встановлено, що підтверджується записом про реквізити пред'явленого паспорту ОСОБА_3, його дати народження та місця реєстрації проживання.

Також, як вбачається зі змісту заяви факт видачі готівки підтверджено підписами трьох відповідальних робітників Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк», а також підписом самого позичальника ОСОБА_3 (а. с. 22).

02 березня 2009 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного кредитного договору щодо сплати пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, визначеній у п. 1.3 кредитного договору від суми прострочення платежу, а 22 квітня 2011 року - договір про внесення змін № 1 до зазначеного вище кредитного договору, яким змінено строк повернення кредитних коштів з 20 січня 2012 року на 22 квітня 2011 року (а. с. 9-10).

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 786 870 грн 94 коп.

21 лютого 2012 року між ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року.

Згідно з умовами вказаної мирової угоди ОСОБА_3 зобов'язався погасити на користь Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за договором від 24 січня 2008 року № 367-КМК-08 у розмірі 786 870 грн 94 коп.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» зобов'язання ОСОБА_3, що виникають із кредитного договору від 24 січня 2008 року № 367-КМК-08, та забезпечувальними до нього договорами.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року у справі № 22-ц/790/6979/13 за апеляційною скаргою майнових поручителів ОСОБА_3 - ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року про визнання мирової угоди від 21 лютого 2012 року було скасована та цивільна справа була передана на новий розгляд до Московського районного суду м. Харкова.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за спірним кредитним договором станом на 23 жовтня 2014 року заборгованість за тілом кредиту становить 563 554 грн 22 коп. (а. с 3-5, т. 3).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212, 303, 316 ЦК України повно та всебічно встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, обґрунтовано виходив із наявності передбачених ст. ст. 526, 527, 530, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки договір було укладено, що не заперечується сторонами, і його умови ОСОБА_3 виконувалися, так як до квітня 2011 року здійснювалося погашення заборгованості. Крім того, 02 березня 2009 року, 22 квітня 2011 року між банком та позичальником було укладено додаткові договори до спірного кредитного договору, а 21 лютого 2012 року мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_3 зобов'язався сплатити існуючу на той час заборгованість, що також не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем своїх доводів щодо неотримання ним грошових коштів, обумовлених кредитним договором.

При цьому апеляційним судом вірно враховано наявність рішення апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2014 року, яким задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 24 січня 2008 року № 367-КМК-08 у розмірі 563 554 грн 22 коп. звернуто стягнення на зазначені в позові предмети застави.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О .В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик