У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та договору дарування земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 30 січня 2015 року між ним та його дочкою - ОСОБА_4, укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого він передав у власність дочці належну йому квартиру АДРЕСА_1, а остання зобов'язалась надати йому довічне матеріальне забезпечення. У цей же день між ними було укладено і договір дарування земельної ділянки за цією ж адресою, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На момент укладення договорів у спірній квартирі він проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_6, з якою у травні 2015 року шлюб розірвано, після чого остання разом з дочкою чинять йому перешкоди у користуванні житлом.

Відповідач не звертає уваги на його потреби та стан здоров'я, відмовляється купувати за його кошти продукти і ліки та надавати допомогу, умови договору довічного утримання не виконує, а розірвати договори довічного утримання та дарування земельної ділянки у добровільному порядку відмовляється.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд розірвати договір довічного утримання від 30 січня 2015 року та договір дарування земельної ділянки від 30 січня 2015 року.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 червня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір довічного утримання та договір дарування земельної ділянки, укладені 30 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для розірвання договору довічного утримання відсутні, оскільки доказів, які б підтвердили факт самоусунення відповідача від виконання зобов'язань по догляду та утриманню ОСОБА_3 та/або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем не надано. Щодо розірвання договору дарування земельної ділянки, то це можливо лише у разі якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка ), або дітей або якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, проте доказів на підтвердження таких обставин позивач суду не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 неналежно виконувала свої зобов'язання за договором довічного утримання, тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України цей договір підлягає розірванню. При цьому підлягає розірванню договір дарування земельної ділянки, як похідний від договору довічного утримання, оскільки відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передано (ч. 1 ст.756 ЦК України) і до нього переходить право власності на земельну ділянку, на якій розміщено спірну квартиру у будинку (ч. 1 ст. 377 ЦК України).

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 30 січня 2015 року між ОСОБА_3 та його дочкою - ОСОБА_4, укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого позивачем передано відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов'язалась надати позивачу довічне матеріальне забезпечення у вигляді забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі; прання постільної білизни один раз у місяць на вимогу позивача та придбання за його грошові кошти потрібних продуктів і ліків. Сторони визначили вартість зазначених видів матеріального забезпечення у розмірі 1тис. грн.

У цей же день між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено і договір дарування земельної ділянки за цією ж адресою, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до положень ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У ст. 727 ЦК України передбачено випадки, в яких дарувальник може розірвати договір дарування. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомого майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Також договір дарування може бути розірваний на вимогу дарувальника, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати, знищення чи пошкодження дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Якщо згідно з договором дарування дарувальник має передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини, то відмовитись від передання дарунка в майбутньому дарувальник може тільки в тому разі, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ст. 724 ЦК України).

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про розірвання договору дарування, ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтовував положеннями ст. 727 ЦК України та виходив із того, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання, а тому такі обставини, на думку позивача, є підставою для застосування ст. 727 ЦК України і розірвання у тому числі і договору дарування.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення,не врахував, що між сторонами виникли питання щодо виконання відповідачем умов договору довічного утримання, проте порушення виконання зобов'язань за договором довічного утримання не може бути автоматичною підставою для розірвання договору дарування, оскільки законодавством не передбачено такої умови для розірвання такого договору. При цьому суд взагалі не навів норм права для розірвання договору дарування.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді : Б.І. Гулько

В.І.Журавель

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик