Справа № 766/740/17
н/п 4-с/766/7/17
УХВАЛА
21.02.2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Дорошинської В.Е.
при секретарі: Філіпенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні скаргу ОСОБА_1 на постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділу примусового виконання рішень, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА _1 звернулась до суду з вказаною вище скаргою, яку обґрунтовує тим, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ЗАТ науково-виробничим об'єднанням «Синта» було укладено Кредитний договір № 04.1/26/07-КЛТ, що діє зі змінами та доповненнями. Відповідно до умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 52 від 10.10.2008 року до Кредитного договору, Банк повинен надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в межах загальної суми 44 246 624,00 грн.
В часткове забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 13/26/І 02/07-КЛТ від 19.05.2009 року, відповідно до якого в часткове забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було передано в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору дарування квартири ВМЕ 302165, посвідченого 15.05.2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за р.№ 956, зареєстрованого Херсонським державним БТІ 18.05.2009 р. в книзі № 11 за реєстраційним № 26337178, номер запису № 4402.
27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого Первісним кредитором здійснено на користь Нового кредитора відступлення своїх прав вимоги за Кредитним договором № 04.1/26.07-КЛТ від 20.06.2007 року, укладеного з ЗАТ науково-виробничим- об'єднанням «Синта», а також: пов'язаних з ним договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави та/або договором(ами) поруки. В результаті відступлення Новий кредитор з 27.09.2013 року є єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитними документами (включаючи, без обмеження, права на всі платежі за кредитним(и) договором(ами), всі права іпотекодержателя за договором(ами) іпотеки, та всі права заставодержателя за договором(ами) застави, та всі права кредитора за договором (ами) поруки).
Всі зазначені вище обставини встановлені Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 травня 2014 року по справі №667/2484/14-ц, яким в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 04.1/26/07-КЛТ від 20.06.2007 року в розмірі 76 154 809,78 грн. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв. м., житловою 32,8 кв. м., та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору дарування квартири ВМЕ 302165, посвідченого 15.05.2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за р. № 956, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 18.05.2009 року, в книзі № 11 за реєстраційним № 26337178, номер запису № 4402 на користь ПАТ «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-6, код ЄДРПОУ 34047020, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні піни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.07.2014 року відкрито виконавче провадження за №44178415.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.10.2016 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в сумі 7 615 480,97 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець - особа, що передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель –особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що на підставі виконавчого листа №667/2484/14-ц, виданого 07.07.2014 року, відбувається стягнення заборгованості на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - на користь стягувача - ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, виконавчий збір в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи стягується, зокрема, у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тобто, зважаючи на викладене, скаржник вважає, що сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з неї становить 1020 грн. (17 грн. н.м.д.г.*60).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст.384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
На даний час, виконавче провадження №44178415 закінчено, про що свідчить постанова від 14.12.2016 року, а в рахунок погашення виконавчого збору відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перераховано 35 437, 25 грн.
Після отримання постанови від 28.10.2016 року про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 звернулася із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про її скасування та винесення нової постанови в розмірі 1020грн., яку відділ отримав 17.11.2016 року ( копія відповідної заяви з доказами її отримання додаються). На даний час жодної відповіді на заяву не отримано, у зв'язку із чим ОСОБА_1 просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 28.10.2016 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №44178415; зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №44178415 винести постанову про стягнення з ОСОБА_1 суму виконавчого збору у розмірі 1020,00грн.
Представник скаржника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених в скарзі, не погоджуючись з клопотанням про закриття провадження.
Представник суб’єкту оскарження в судовому засіданні вимоги скарги не визнала, просила закрити провадження за скаргою, оскільки заявник оскаржує дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, а тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду скарги повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд без їх участі не надходило.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали скарги суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту поданої скарги вбачається, що заявник звернувшись до суду в порядку ст.ст. 383-384 ЦПК України, просить визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділу примусового виконання рішень.
Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 червня , 11 листопада 2015 року та 16 березня 2016 року, № 6-2187цс15 та №6-3077цс15, №6-2850цс15.
Беручи до уваги, що скаржник є учасником виконавчого провадження при примусовому виконанні судового рішення ухваленого в порядку цивільно - процесуального кодексу України, скарга має розглядатися в порядку цивільного судочинства, отже доводи представника суб’єкту оскарження щодо поширення на даний спір адміністративної юрисдикції є безпідставними, так як постанова щодо стягнення виконавчого збору стосується виконання виконавчого листа виданого Комсомольським районним судом м.Херсона.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки підстави для закриття провадження у справі відповідно до ст.205 ЦПК України відсутні.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.07.2014 року відкрито виконавче провадження за №44178415 на підставі виконавчого листа виданого 07.07.2014р. №667/2484/14-ц на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона, яким в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 04.1/26/07-КЛТ від 20.06.2007 року в розмірі 76 154 809,78 грн. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 49,3 кв. м., житловою 32,8 кв. м., та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору дарування квартири ВМЕ 302165, посвідченого 15.05.2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за р. № 956, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 18.05.2009 року, в книзі № 11 за реєстраційним № 26337178, номер запису № 4402 на користь ПАТ «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-6, код ЄДРПОУ 34047020, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні піни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.10.2016 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в сумі 7 615 480,97 грн.
На даний час, виконавче провадження №44178415 закінчено, про що свідчить постанова від 14.12.2016 року, а в рахунок погашення виконавчого збору відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перераховано 35 437, 25 грн.
ОСОБА_1 звернулася із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування оскаржуваної постанови та винесення нової постанови в розмірі 1020грн., яку відділ отримав 17.11.2016 року.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року роз’яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.
Розмір виконавчого збору визначений ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» і складає 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Однак, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року, отже державний виконавець під час здійснення виконавчих дій повинен був керуватись Законом України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, виконавчий збір в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи стягується, зокрема, у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, оскільки судом встановлено, що державний виконавець під час виконання виконавчого провадження не керувався Законом України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року, а керувався Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, окрім того, навіть при умові застосування Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, оскільки у скаржника, передбачено часткове забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, а саме між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 13/26/І 02/07-КЛТ від 19.05.2009 року, відповідно до якого в часткове забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було передано в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, тому і сума виконавчого збору може бути розрахована, тільки, в межах від вартості вказаного майна, а отже відновлення порушеного права заявника підлягає шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 205, 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, суд,-
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділу примусового виконання рішень, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 28.10.2016 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №44178415.
В решті вимог відмовити.
На ухвалу протягом п’яти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя В.Е. Дорошинська
