Справа № 509/3761/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

11 жовтня 2016 року, представник позивачів МТСБУ звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 15.02.2014 р. о 15:30, відповідач, керуючи автомобілем марки «Пежо 206» д/н НОМЕР_1 на території автостоянки ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, перед початком руху не переконався у безпеці свого маневру і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з а/м марки «Сузукі ОСОБА_2» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, яка рухалася у попутному напрямку праворуч, допустивши з зіткнення із вказаним автомобілем, внаслідок чого, автомобіль останньої отримав механічні пошкодження, і відповідно до висновку оцінки вартості матеріального збитку № 149/14 від 11.05.2014 р. сума відновлювального ремонту а/м марки «Сузукі ОСОБА_2» д/н НОМЕР_2 становить 9887,58 грн. з яких позивачами на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 13.06.2014 р. було здійснено виплату власниці а/м ОСОБА_3 відшкодування за шкоду заподіяну в результаті пошкодження т/з у розмірі 8239,65 грн. і за що, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.02.2014 р., яка набрала законної сили - відповідач був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн.

Як вказують позивачі, вищевказана сума матеріальної шкоди була відшкодована потерпілій ними, а не відповідачем, так як на дату скоєння ДТП, відповідач не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв’язку з чим, представник позивачів у своєму позові просив суд стягнути з відповідача в регресному порядку на свою користь суму сплаченого відшкодування у розмірі 8239,65 грн. та судовий збір у сумі 1378 грн.

В судове засідання представник позивачів не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, згідно поштових повідомлень, надіславши до суду свою письмову заяву, в якій з посиланням на ст. 158 ЦПК України, повністю підтримав позов, просив його задовольнити та слухати справу без його участі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 31).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання і повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, що підтверджується довідкою Овідіопольського РВ ГУДМС України в Одеській області № 3686 від 18.10.2016 р. про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 04.04.2016 р. зареєстрованим чи знятим з реєстрації місця проживання не значиться, а також поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду з відміткою листоноші «за місцем обслуговування», причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 26,32).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 4 статті 61 ЦПК України – вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено що 15.02.2014 р. о 15:30, відповідач, керуючи автомобілем марки «Пежо 206» д/н НОМЕР_1 на території автостоянки ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, перед початком руху не переконався у безпеці свого маневру і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з а/м марки «Сузукі ОСОБА_2» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, яка рухалася у попутному напрямку праворуч, допустивши з зіткнення із вказаним автомобілем, внаслідок чого, автомобіль останньої отримав механічні пошкодження, і відповідно до висновку оцінки вартості матеріального збитку № 149/14 від 11.05.2014 р. сума відновлювального ремонту а/м марки «Сузукі ОСОБА_2» д/н НОМЕР_2 становить 9887,58 грн. з яких позивачами на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 13.06.2014 р. було здійснено виплату власниці а/м ОСОБА_3 відшкодування за шкоду заподіяну в результаті пошкодження т/з у розмірі 8239,65 грн. і за що, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.02.2014 р., яка набрала законної сили - відповідач був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 6-25).

Суд встановив, що вищевказані сума матеріальної шкоди була відшкодована позивачами потерпілій на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не відповідачем, так як на дату скоєння ДТП, відповідач не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачами було на законних підставах здійснено виплату відшкодування за шкоду заподіяну в результаті пошкодження вказаного вище т/з на суму 8239,65 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами та з огляду на викладене, суд вважає, вказану суму стягнення з відповідача на користь позивачів в порядку регресу законною та підтвердженими документально, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України на користь позивачів понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачами судового збору у розмірі 1378 грн. (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 10,11,61,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу – задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Моторного (транспортного) бюро України (МТСБУ) - суму страхового відшкодування у розмірі 8239,65 грн. та судовий збір 1378 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.