Справа № 676/3554/16-ц

Номер провадження 2/676/98/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Швець О. Д.

з участю секретаря - Ксьондз Р.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янець-Подільський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу. В суді збільшивши позовні вимоги вказує, що 01 вересня 2012 року була прийнята на роботу у Кам’янець-Подліьський професійний художній ліцей на посаду викладача. 10 квітня 2013 року пішла у відпустку по догляду за дитиною до виповнення дитині трьох років. 20 червня 2016 року її повідомили, що в зв»язку з реорганізацією юридичної особи Кам’янець-Подільський професійний художній ліцей шляхом приєднання до ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» і її звільнено з роботи у зв’зку із скороченням штатів. Звільнення вважає незаконним з наступних підстав. Відповідно до ст.. 36 КЗпПУ у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується, а тому за нею мало б зберегтись робоче місце. Звільнення відбулось під час перебування її у відпустці по догляду за дитиною Після закінчення відпустки їй не було запропоновано іншу роботу. Про звільнення з роботи не була завчасно попереджена. Про звільнення її не було вчасно повідомлено, не видано трудову книжку. Враховуючи зазначені порушення її трудових прав, просить поновити її на роботі викладачем у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» та стягнути компенсацію за вимушений прогул.

В суді позивач та її представник позов підтримали, просять задовольнити.

Представники відповідача в суді позов не визнала, заперечила проти його задоволення з тих підстав, що ОСОБА_1 по закінченні періоду непрацездатності в зв’язку з пологами не вийшла на роботу, тому підстав для її поновлення не вбачає. Вважає, що позивач пропустила строки звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки трудову книжку вона отримала 16 червня 2016 року. ..

Суд, заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, встановив наступне.

Судом установлено, що з 01.09.2012 року позивач була прийнята на роботу в Кам’янець-Подільський художній ліцей на посаду викладача матеріалознавства погодинно з 1 вересня 2012 року, що підтверджується наказом № 30 від 01.09.2012 р..

Наказом № 33-к від 01.09.2015 р по Кам’янець-Подільському професійному художньому ліцею позивач звільнена з займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпПУ, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від: 1 квітня 2015 року справі № 6-40цс15, 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, які є обов'язковими для усіх судів України.

Судом встановлено, що наказом Міністерства освіти і науки України № 679 від 26.10.2015 року реорганізована юридична особа Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам’янець-Подільське вище професійне училище», Кам’янець-Подліьський професійний художній ліцей шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти». Про скорочення штатів в зазначеному наказі не зазначено.

Згідно роз'яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідачем не надано доказів, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці і позивач була повідомлена за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Конституції України держава забезпечує створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця наведені у ст. 40 КЗпП України.

Однак, згідно з ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника за ініціативою роботодавця, навіть внаслідок скорочень, у період його тимчасової непрацездатності, окрім випадку, коли він не з'являється на роботу протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, за винятком перебування у відпустці по вагітності і пологах (п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Отже, коли жінка перебуває у відпустці по вагітності і пологах, звільнити її за ініціативою роботодавця, у тому числі скоротивши її посаду, роботодавець не має права.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - якщо дитина потребує домашнього догляду, і жінці надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку за ч. 6 ст. 179 КЗпП України) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Це означає, що у будь-якому випадку, коли жінка має дитину до трьох (шести) років, її звільнення за ініціативою роботодавця, в тому числі і внаслідок скорочення посади, заборонено, крім випадків повної ліквідації підприємства.

Так, згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади).

У зв'язку з цим на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, яка надається відповідно до норм статті 18 Закону України "Про відпустки", за працівником зберігається місце роботи (посада). Отже, зазначена посада не підлягає виведенню зі штатного розпису.

Відповідно до статті 179 КЗпП України та статті 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За бажанням жінки у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

У разі коли у працівника закінчилась відпустка для догляду за дитиною або ж такий працівник виявив бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу, перебуваючи у цій відпустці, то він виходить на посаду, яку обіймав до отримання цієї відпустки.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що після закінчення лікарняного листа в зв’язку з пологами, разом з дружиною приходив в ліцей, щоб дружина написала заяву на відпустку по догляду за дитиною. Зі слів дружини відомо, що вона ходила до директора ліцею і йому залишала заяву на відпустку.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що працював директором Кам»янець-Подільського професійного художнього ліцею. Не пам»ятає, щоб позивач подавала йому заяву про відпустку. Якби така заява була, то відпустка була б надана згідно з наказом.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працювала в Кам’янець-Подільському професійному художньому ліцею і в її обов’язки входила робота з кадрами. Наказ про відпустку ОСОБА_1 по догляду за дитиною не писала.

З оглянутою в судовому засіданні книги вхідної кореспонденції Кам’янець-Подільського професійного художнього ліцею за 2013 рік, заяви ОСОБА_1 про відпустку по догляду за дитиною не зареєстровано.

З акту на передачу особових справ працівників професійно художнього ліцею від 02 вересня 2015 року особова справа ОСОБА_1 Х,В. не передана.

Виходячи із наведених норм, захищаючи материнство та дитинство, законодавство забороняє скорочувати посаду особи, яка перебуває у відпустці по вагітності та пологах, а також у відпустці по догляду за дитиною, бо це неодмінно призведе до звільнення особи, яка знаходиться у декретній відпустці.

Згідно норм діючого законодавства, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

З пояснень представника відповідача вбачається, що предмет «матеріалознавство»,який викладала позивач, включений до навчальної програми ВПУ, на даний час його викладає інший викладач, що також свідчать про факт невиконання в повному об'ємі обов'язку, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України.

Згідно ст. 43-1 КЗпПУ Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про поновлення на роботі є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв»язку з поновленням на роботі на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100..

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно даних довідки № 737 від 16.11.2016 р розмір вартості години становить 28 грн 47 коп. За лютий – березень 2013 року позивач мала навантаження 44 години. Таким чином середньомісячне навантаження позивача складала 22 години. Вартість однієї години становить 28 грн 47 коп, а за 22 гдини середньомісячного навантаження заробітна плата становить 28,47 гн х 22 години = 626,34 годин. З врахуванням вартості середньомісячного навантаження до кількості робочих днів, то середній заробіток за один робочий день становить 626,34 гр : 20 робочих днів = 31,32 грн.

Період вимушеного прогулу становить з 01.09.2015 р по 16.02.2017 р, що становить в 2015 році ( вересень -22, жовтень – 21, листопад – 21, грудень- 23) , в 2016 році ( січень - 19, лютий – 21, березень – 22, квітень – 21, травень – 19, червень – 19, липень – 22, серпень – 22, вересень – 22, жовтень – 20, листопад – 22, грудень – 22) в 2017 році ( січень 20, лютий -12) = 370 днів. Таким чином сума вимушеного прогулу становить 31,32 х 370 = 11 588,40 грн.

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що відповідачем порушено законні права позивачки при її звільненні з роботи, поновлення яких вимагає від неї додаткових зусиль, вона змушена витрачати час для захисту своїх прав в суді, на її утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, а звільнення з роботи позбавило її постійного джерела прибутків . Враховуючи характер та обсяг страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1450 грн, виходячи з вимог розумності та справедливості.

В суді свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_1 16 червня 2016 року отримала трудову книжку, однак підпис в журналі поставити відмовилась в зв»язку з чим був складений акт.

В суді свідок ОСОБА_8 показала, що разом з донькою в червні 2016 року ходила до директора училища, взнати коли доньці виходити на роботу. Нам повідомили, що донька звільнена з роботи, але підтверджуючих документів не надали. Тоді позивач 08 червня 2016 року направила поштою заяву про те, що вона бажає приступити до своїх обов»язків по закінченню відпустки по догляду за дитиною. 16 червня 2016 року доньці намагались вручити трудову книжку.

Суд вважає, що позивач не пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду по цій категорії справ,оскільки останній день строку припадав на вихідний день.

У відповідності до ст.. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 640 грн

Керуючись ст.ст 213-215, 88, 367 ЦПК України, ст.. 40, 43, 49-2 КЗпПУ, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» з 01 вересня 2015 року.

Стягнути з державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти»» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу і сумі 11 588,40 та 1450 грн в відшкодування моральної шкоди. з урахуванням податків, обов»язкових зборів та платежів

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 626,34 грн допустити до негайного виконання.

Стягнути з державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Кам»янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги в 10- денний строк з дня проголошення рішення, а якщо особи не були присутні під час проголошення рішення, то протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д