Справа

№583/1075/16-ц

Головуючий у суді у 1 інстанції - Маслов В. В.

Номер провадження 22-ц/788/383/17

Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю.

Категорія - 33

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Собини О. І. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Прокуратури Сумської області, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Державної казначейської служби України

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 січня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, Головного управління національної поліції в Сумській області, Охтирського міськрайонного суду Сумської області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, Головного управління національної поліції в Сумській області, Охтирського міськрайонного суду Сумської області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 150000 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В апеляційній скарзі Прокуратура Сумської області, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з Державного бюджету України на користь Прокуратури Сумської області суму понесених витрат у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7579 грн.

При цьому зазначає, що згідно з положеннями КПК України 2012 року, притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. За період з 28 травня 2015 року по 05 березня 2016 року повідомлення про підозру ОСОБА_3 не складалось та не оголошувалось. Більш того, будь-які слідчі дії відносно позивачки не проводились. Отже, в цей період у кримінальному провадженні позивачка не набула статусу обвинуваченої, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для відшкодування шкоди.

Крім того, 20 січня 2017 року першим заступником прокурора області винесено постанову про скасування постанови слідчого СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області від 05 березня 2016 року про закриття кримінального провадження, а це значить, що у кримінальному провадженні № 120132000600001580 триває досудове розслідування та виконуються необхідні слідчі дії. Справу провадженням не закінчено. Отже, на цей час не прийнято будь-якого остаточного рішення щодо відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення, відповідно відсутні підстави, з якими законодавець пов'язує наявність права на відшкодування шкоди.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 320000 грн.

Зазначає, що в переліку Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774- VIII, відсутній Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Тобто, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, зміни до вказаного закону не були внесені, тому відшкодування моральної шкоди позивачу слід обраховувати, виходячи із встановленої мінімальної заробітної плати на 2017 рік в сумі 3200 грн.

В Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не вказано такого поняття, як «розрахункова величина», а є посилання на мінімальну заробітну плату. Вважає, що до внесення конкретних змін до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд не має права ухвалювати рішення на припущеннях та керуватися незастосуванням заробітної плати як розрахунковою величиною, суд неправомірно застосував для визначення розміру моральної шкоди розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

В апеляційні скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильну оцінку наданих доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення змінити шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Вказує, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції не враховано положення частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме: відшкодування моральної шкоди на час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Стягуючи на користь позивача 150000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд не навів достатніх критеріїв визначення розміру такої шкоди, не врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до надмірного збагачення за рахунок держави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача прокуратури Сумської області - Правдюк В.В., представника відповідача Державної казначейської служби України - Дєдушкіної Є.В., які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, заперечували проти доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою № 08800092 від 24 листопада 2008 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шахрайським шляхом коштами кредитної спілки «Народний кредит» за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах в сумі 199098 грн., зловживання нею своїм службовим становищем та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України (а.с. 9, т1).

Згідно з протоколом від 19 січня 2009 року, накладено арешт на майно, що належить позивачу (а.с. 12, т.1).

Постановою від 20 січня 2009 року притягнуто ОСОБА_3, як обвинувачену у кримінальній справі № 08800092 і пред'явлено їй обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України (а.с. 13, т.1).

Згідно з постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2009 року, поміщено ОСОБА_3 в Другу обласну психіатричну лікарню в с. Високе Охтирського району для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи (а.с. 16, т.1).

30 жовтня 2009 року постановою заступника прокурора Сумської області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК України відносно ОСОБА_7, ОСОБА_3 за фактами спільного, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, використання службовими особами службового становища, всупереч інтересам КС «Народний кредит» з заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи з тяжкими наслідками у вигляді заподіяння матеріальних збитків (а.с. 19-21, т.1).

30 жовтня 2009 року постановою заступника прокурора Сумської області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_7, ОСОБА_3 за фактами вчиненого за попередньою змовою службового підроблення, тобто внесенні службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки (а.с. 22-27, т.1).

30 жовтня 2009 року постановою заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Сумській області відносно ОСОБА_7 порушено кримінальну справу за ст. 222 ч. 2 КК України за фактами повторного шахрайства з фінансовими ресурсами при оформленні кредитів.

Порушено за цими ж фактами відносно ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 27 ч. 2- ст. 222 ч. 2 КК України, тобто про співучасть у повторному шахрайстві з фінансовими ресурсами.

Закрито відносно ОСОБА_7, ОСОБА_3 за даними фактами матеріали слідства в частині пред'явленого за ст. 190 ч. 4 КК України обвинувачення, за відсутності в їх діях зазначеного складу злочину (а.с. 28-29, т.1).

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. 27 ч. 2 - 222 ч. 2, 364 ч.2, 366 ч. 2, 358 ч. 2, 358 ч. 3, 368 ч. 2, 209 ч. 2 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки, з конфіскацією коштів в сумі 30350 грн., отриманих злочинним шляхом, з конфіскацією майна (а.с. 32, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2012 року вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2012 року скасовано, а кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляд зі стадії судового розгляду в той же суд в іншому складі суду (а.с. 32- 43, т.1).

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2013 року, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України було повернуто прокурору Сумської області на додаткове розслідування (а.с. 44, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, подальше розслідування кримінальної справи № 08800092 здійснювалось за правилами п. п. 6, 7 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 120132000600001580.

Так, 10 грудня 2013 року відомості про вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120132000600001580, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

29 грудня 2014 року постановою старшого слідчого СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 120132000600001580 від 10 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 2 КК України (а.с. 45-46, т.1).

28 травня 2015 року постановою заступника Охтирського міжрайонного прокурора, постанову старшого слідчого СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області від 29 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 120132000600001580 скасовано, а матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області для визначення слідчого, який проводитиме подальше досудове розслідування (а.с. 47, т.1).

05 березня 2016 року постановою слідчого Охтирського відділу поліції (м. Охтирка) ГУНП в Сумській області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120132000600001580 від 10 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України (а.с. 52-54, т.1).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 401 від 13 жовтня 2016 року, між кримінальним переслідуванням ОСОБА_3 по кримінальній справі, яке тривало у період часу з 24 листопада 2008 року по 05 березня 2016 року та встановленим їй діагнозом посттравматичний стресовий розлад, наявний причинно-наслідковий зв'язок (а.с. 199-202, т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та виходив із того, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування позивач перебувала під слідством та судом і зазнала душевних страждань, що виявились у порушенні її нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з чим їй було завдано моральної шкоди, на відшкодування якої суд визначив 150000 грн., виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_3 під слідством та судом.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як зазначено в п. 5 ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема, моральна шкода.

У положеннях ч. ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону зазначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Також в п. 2 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зазначено, що вищевказаний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, поновлення порушених у зв'язку з цим трудових, службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав, а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів.

Виходячи з вимог п. 17 вказаного вище Положення, передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 Постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Аналіз вищенаведеного законодавства стосовно відшкодування позивачу шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо застосування цього законодавства, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування вона перебувала під вартою, засуджувалась судом, відносно неї обирався запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, на її майно накладався арешт, з нею проводились слідчі та процесуальні дії, вона була поміщена до психіатричної лікарні для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, в результаті чого перенесла душевні страждання, зазнала немайнових втрат, пов'язаних із погіршенням стану здоров'я, ступеню зниження престижу, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновок суду першої інстанції про те, що загальний строк перебування позивача під слідством та судом складає 6 років 10 місяців та 11 днів (6 років 1 місяць та 5 днів + 9 місяців та 6 днів), узгоджується із встановленими обставинами.

При цьому, судом визнано обґрунтованим заперечення представника прокуратури Сумської області, що при визначенні часового періоду перебування позивача під слідством, не підлягає включенню час, коли кримінальне провадження відносно неї було закрите, тобто з 30 грудня 2014 року по 27 травня 2015 року.

Посилання представника прокуратури Сумської області в апеляційній скарзі на те, що у період з 28 травня 2015 року по 05 березня 2016 року повідомлення про підозру ОСОБА_3 не складалось та не оголошувалось, будь-які слідчі дії відносно неї не проводились, отже в цей період у кримінальному провадженні позивачка не набула статусу обвинуваченої, висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Твердження прокуратури Сумської області в апеляційній скарзі про те, що 20 січня 2017 року першим заступником прокурора Сумської області скасовано постанову слідчого СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області від 05 березня 2016 року про закриття кримінального провадження, а тому досудове розслідування щодо ОСОБА_3 ще триває та виконуються необхідні слідчі дії, не впливає на правильність ухваленого рішення і не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції - 12 січня 2017 року, була не скасована постанова слідчого Охтирського відділу поліції (м. Охтирка) ГУНП в Сумській області від 05 березня 2016 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, яка була погоджена прокурором Охтирської місцевої прокуратури. Постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження прокуратурою Сумської області була винесена 20 січня 2017 року, тобто вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Тому на час звернення до суду із позовом, позивач мала право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, а суд першої інстанції - підстави для її відшкодування на користь останньої.

Дослідження вказаної постанови, як нового доказу по справі, знаходиться поза межами розгляду справи апеляційним судом.

Посилання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі на те, що відшкодування моральної шкоди позивачу слід обраховувати, виходячи із встановленої мінімальної заробітної плати станом на час ухвалення рішення, яка становить 3200 грн., були предметом розгляду в суді першої інстанції і обґрунтовано визнані судом безпідставними, оскільки з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 грн. Оскільки в даному випадку йде мова про відшкодування моральної шкоди, як інші виплати, суд першої інстанції правильно виходив з розміру, визначеного у вищевказаному Законі.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги представника позивача зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції не навів належних критеріїв визначення розміру моральної шкоди, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, не врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Стягуючи з державного бюджету на користь позивача 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт порушення прав ОСОБА_3 було встановлено, остання зазнала моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, а тому у колегії суддів немає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної казначейської служби України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 лютого 2017 року було відстрочено Державній казначейській службі України сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн. 32 коп. до ухвалення судового рішення у справі. У зв'язку з залишенням без задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з неї не сплачену суму судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Прокуратури Сумської області, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп. за апеляційний перегляд справи.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -