Справа № 521/15372/15-ц

провадження № 2/521/720 /17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«6» лютого 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТзДВ страхового товариства «ДОМІНАНТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ТзДВ страхового товариства компанії «ДОМІНАНТ» , за яким просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилаючись на обставини викладені в позові .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі. Просить стягнути відшкодування завданих збитків саме з винної особи. Щодо заявленого розміру збитків зазначив, що останній включає відновлювальний ремонт та моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні. Підтримав пояснення, надані у письмових запереченнях на позов. Представник відповідача додатково пояснив, що між ОСОБА_2 та ТзДВ СТ «ДОМІНАНТ» 30.03.2015 року і дійсний до 29.04.2016 року укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону). Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000 грн. Отже, відповідачем застраховано свою відповідальність в межах 50 000,00 грн., таким чином шкода завдана позивачу покривається лімітом страхового відшкодування, а відповідно вона повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобов’язання по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу діями відповідача.

Представник відповідача ТзДВ СТ «ДОМІНАНТ» у судове засідання не з’явився належним чином повідомлявся надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу у вимогах до ТзДВ СТ «ДОМІНАНТ» .

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з слідкуючого.

Судом встановлено, що 26.07.2015 року о 22 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Тойота» державний номер ВН 4967 С А рухаючись в м . Одесі на вул.. Малиновського, не вибрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота» д/н ВН 3023 AT та з місця пригоди зник.

Власником пошкодженого транспортного засобу « Тойота» реєстраційний номер ВН 3023 AT, є позивачка ОСОБА_1, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САТ 492804.

В наслідок ДТП транспортному засобу « Тойота» реєстраційний номер ВН 3023 AT було завдано ушкодження.

Вдповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси. від 03.08.2015 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124,122-4 КУпроАП, та притягнуто до відновідальності.

Як встановлено під час судового розгляду цивільно-правова відповідальність відповідача - водія автомобіля марки марки «Тойота» державний номер НОМЕР_2 на момент ДТП (26.07.2015р.) була застрахована в страхової компанії «ДОМІНАНТ» за полісом № АЕ/3852584.

На виконання вимог Закону № 1961 28.03.2016р. позивачка 4.11.2016 року звернулась із письмовим повідомлення про настання ДТП до ТзДВ СТ «ДОМІНАНТ» .

У зв’язку з тим, що позивачці на час ДТП було не відомо про наявність у відповідача полісу вона звернулась до суду з відповідним позовом до винної у завданні шкоди особи.

Суд погоджується з тим, що такі обставини свідчать про порушення прав позивача.

Відповідно до нормст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням положень ст.11,22,23,599,1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

а змістом цього Закону (ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на наведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15.

Таким чином, суд вбачає, що позивачка не позбавлена права отримати відшкодування завданої шкоди саме від відповідача як заподіювана даної шкоди,

У відповідності до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В силу ч.1ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що наявність вини відповідача у завданні шкоди майну позивачці у судовому засіданні не спростована, доказів щодо сплати відшкодування шкоди страховою компанією суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача .

При цьому, щодо розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує наступне.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно висновку судової авто товарної експертизи № 6773 та акту огляду транспортного засобу експертом ОНДІСЕ, вартість ремонту автомобіля « Тойота» реєстраційний номер ВН 3023 AT, в результаті його пошкодження при ДТП, складає: вартість ремонтно- відновлювальних робіт-11640,00 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів-6375,96 грн, вартість складових, які підлягають заміні під час ремонту-45868,01 грн., разом 63883.97 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, суд приходить до висновку про обґрунтованість розрахованої суми матеріального збитку а саме вартість ремонту, тому вважає за можливе стягнути на користь позивачки відшкодування шкоди саме у сумі 63883 грн. 97 коп..

Відповідно до ст. 23 ЦП України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що внаслідок ДТП позивачу було завдано моральні страждання у зв’язку з пошкодження транспортного засобу, що виразились у вимушених змінах у способі життя, душевних страждань стосовно пошкодження майна, а також керуючись принципами розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 5000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 11, 27,31, 60,61,88, 208-210,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.15,16, 22,1166,1187 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТзДВ страхового товариства «ДОМІНАНТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 63883,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завданої ДТП в розмірі 5000 гривень..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ