П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 лютого 2017 року №826/2605/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

17.02.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло подання головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено подання до судового розгляду у судовому засіданні на 20.02.2017.

В обґрунтування даного подання заявником вказано, що станом на момент звернення до суду товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» відмовлено у проведенні інвентаризації основних засобів на вимогу перевіряючих, внаслідок чого прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.02.2017 №3280, за підтвердженням обґрунтованості якого головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду.

У судове засідання 20.02.2017 з’явився представник заявника, який подання підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у ньому. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» явку свого представника у судове засідання не забезпечило, хоча повідомлялось засобами телефонного зв’язку за номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі, що у відповідності до частини восьмої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи скорочений строк розгляду вказаної категорії справи, не перешкоджає розгляду подання.

Розгляд справи №826/2605/17 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України із врахуванням приписів статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується внесене подання, суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають, зокрема, право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.11.2016 №7538 на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 4 квартал 2016 року, з метою здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) наказано провести документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 30.09.2016, тривалістю 20 робочих днів з 29.12.2016 по дату завершення перевірки.

Наказом головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.02.2017 №824 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 30.09.2016, призначену наказом головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.11.2016 №7538, з 10.02.2017 на 10 робочих днів.

На підставі викладеного, головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» направлено лист від 10.02.2017, в якому контролюючий орган просив провести 15.02.2017 інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та, відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, інвентаризацію незавершених капітальних інвестицій із зазначенням найменування об’єкту, обсягу виконаних і оплачених робіт за видами, обсягу збудованих об’єктів та не збудованих у вартісному вираженні та натуральному вимірі.

У той же час, у судовому засіданні 20.02.2017 представником заявника надано суду копію наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» від 14.02.2017 №37-П «Про проведення інвентаризації», у відповідності до якого директором вказаного товариства наказано провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки станом на 15.02.2017 у присутності працівників головного управління Державної фіскальної служби України за переліком.

На підставі викладеного, посадовими особами головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 15.02.2017 №104/26-15-14-04-03, в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» відмовило у проведенні інвентаризації незавершених капітальних інвестицій із зазначенням найменування об’єкту, обсягу виконаних і оплачених робіт за видами, обсягу збудованих об’єктів та не збудованих у вартісному вираженні та натуральному вимірі.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією акту від 15.02.2017 №105/26-15-14-04-03, головний бухгалтер товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» відмовилась від підписання акту про відмову у проведенні інвентаризації від 15.02.2017.

Крім того, 21.02.2017 від представника заявника через канцелярію суду надійшли копії акту про відмову у проведенні інвентаризації від 20.02.2017 №112/26-15-14-04-03 та акту про відмову від підпису акту від 20.02.2017 №113/26-15-14-04-03, згідно з якими повторно зафіксовано відмову посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» у проведенні інвентаризації незавершених капітальних інвестицій із зазначенням найменування об’єкту, обсягу виконаних і оплачених робіт за видами, обсягу збудованих об’єктів та не збудованих у вартісному вираженні та натуральному вимірі.

Вважаючи протиправну відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» у проведенні інвентаризації незавершених капітальних інвестицій із зазначенням найменування об’єкту, обсягу виконаних і оплачених робіт за видами, обсягу збудованих об’єктів та не збудованих у вартісному вираженні та натуральному вимірі, начальником головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.02.2017 №3280, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду.

Приписами пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (підпункт 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пункт 94.10 статті 94 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що аналогічні за змістом положення міститься також у Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 (надалі – Порядок №568).

Так, підпунктом 8 пунктом 3.1 Порядку №568 визначено, що арешт майна може бути застосовано, зокрема, у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

З огляду на викладене вбачається, що застосування арешту майна платника податків за рішенням керівника відповідного контролюючого органу можливе у разі відмови такого платника у проведенні інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), що передбачено підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

У свою чергу, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (надалі – Положення (стандарт) 7), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі – основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи, у розумінні Положення (стандарт) 7, є витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до пункту 48 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом).

При цьому, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (пункт 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів).

Таким чином, незавершені капітальні інвестиції не є об’єктами основних засобів. Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 15.04.2013 №31-08410-07-29/12008.

Відтак, вимога головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, викладена у листі від 10.02.2017, в частині вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» про проведення 15.02.2017 інвентаризації незавершених капітальних інвестицій із зазначенням найменування об’єкту, обсягу виконаних і оплачених робіт за видами, обсягу збудованих об’єктів та не збудованих у вартісному вираженні та натуральному вимірі, не відповідає приписам підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки останніми не передбачено проведення на вимогу контролюючого органу інвентаризації незавершених капітальних інвестицій, які як зазначено вище, не відносяться до основних засобів.

Так, згідно з підпунктом 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відтак, з урахуванням встановленого судом факту протиправності вимоги головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» інвентаризації незавершених капітальних інвестицій, у керівника останнього були відсутні підстави для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.02.2017 №3280.

Крім того, суд звертає увагу, що заявником під час судового розгляду даної справи не обґрунтовано строки проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21», оскільки, згідно з наказом головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.11.2016 №7538 така перевірка мала тривати 20 робочих днів з 29.12.2016 по дату завершення перевірки, тобто до 27.01.2017, проте, була продовжена наказом головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.02.2017 №824 лише з 10.02.2017 на 10 робочих днів, тобто з пропуском попередньо встановленого граничного строку такої перевірки.

При цьому, суд вважає необґрунтованими пояснення представника заявника, надані у судовому засіданні 20.02.2017, з приводу того, що наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» по-іншому визначено робочі та святкові дні у період даної перевірки, з огляду на не підтвердження даного належними та допустимими доказами.

З урахуванням всього викладеного, суд вказує про необґрунтованість заявленого головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» та про відмову у задоволенні даного подання.

Керуючись статтями 69, 71, 158-163, 183-3, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні подання головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Стягнути із головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка 33/19) судовий збір у розмірі 1600 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.