Справа № 815/5460/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагро» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагро» звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. № 0002551401, 0002571401, 0002611406, 0002541401 та від 13.06.2016 р. №№ 0007021700, 0007011700, 0007031700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході планової виїзної перевірки, оформленої актом від 22.04.2016 р. № 104/15-32-14-01/25430925, встановлено низку порушень ТОВ «Промагро» вимог податкового законодавства, на підставі якого податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки порушеннями та, зважаючи на безпідставність вказаних висновків, вважає прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення неправомірними та підлягаючими скасуванню.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання, розгляд справи просив здійснювати в порядку письмового провадження.

До суду з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і правильність висновків планової виїзної перевірки.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, ст.77 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС в Одеській області № 299 від 10.03.2016 р. та відповідно до плану-графіка на І квартал 2016 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, співробітниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2016 №104/15-32-14 01/25430925.

За приписами ПК України непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику наказу на проведення перевірки, направлення на проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» відповідно до якої підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

З огляду на матеріали справи, посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки і будь-яких пояснень, зауважень чи заперечень щодо проведеного заходу та складеного акту перевірки з боку суб'єкта господарювання не було. Отже суд вважає відповідні доводи позивача, як підставу для скасування актів індивідуальної дії, прийнятих за результатами контрольного заходу, не заслуговуючими на увагу. Втім, для вирішення спору необхідно дослідити фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

За висновками вищевказаного акту перевіркою встановлено порушення:

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.209.1, п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 109 345 грн.; завищення податкових зобов'язань в сумі 3 633 373 грн.;

п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 31239 грн. (за грудень 2015 року);

п.123.2 ст.123, п.209.2 ст.209 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. №11 Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими пі-підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», оскільки підприємством перераховано кошти із спец рахунку не за цільовим призначенням у сумі 108360 грн.;

ст. 24 Закону України «Про оплату праці» (порушення термінів виплати заробітної плати);

абз. «б» п.176.2 ст.176 та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України - неподання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2014 року;

п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 частини 3 Порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей (затвердженого Наказом ДПА від 24.12.2010 р., № 1020); п. 3.2. п. 3.3. п. 3.4, п. 3.5 частини 3 Порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49); п. 3.2, п.3.3, п. 3.4, п. 3.5 частини 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (затверджений наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4). Встановлено подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого податку (форма 1-ДФ) з неповними даними за І квартал 2013 року, за II квартал 2013 оку, за III квартал 2013 року та за IV квартал 2013 року за І квартал 2014 року, за II квартал 2014 року, за III квартал 2014 року, за І квартал 2015 року, за II квартал 2015 року, за ІІІ квартал 2015 року та за IV квартал 2015 року;

абз.1, абз. 2 п.167.1 ст.167; пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, абз. 1 пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України; заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 46327,75 грн., в тому числі за 01.10.2013 року в розмірі 19856,50 грн., за 27.12.2013 року в розмірі 17984,94 грн. та за 31.12.2013 року в розмірі 8486,31 грн.;

пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України: несвоєчасність перерахування до бюджету військового збору на запільну суму 6977,96 грн., в тому числі за 20.04.2015 р. - 2299,39 грн., за 21.04.2015 р. - 1037,09 грн., за 24.04.2015 р. - 846,63 грн., за 30.05.2015 р. -1283,36 грн., за 30.06.2015 р. - 1439,63 грн. та за 01.07.2015 року - 71,86 грн.;

п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення «Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні,затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 р.:

№ 0007011700, яким ТОВ «Промагро» визначено податкове зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 46327,55 грн., застосовано штрафну санкцію в сумі 20321,28 грн. та нараховано пеню в сумі 8677,15 грн. (т.І, а.с. 157);

№ 0007021700, яким до ТОВ «Промагро» застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 грн. (платіж 11010100 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку / т.І, а.с. 159/);

№ 0007031700, яким до ТОВ «Промагро» застосованого штрафну санкцію в розмірі 3824,51 грн. та нараховано пеню в сумі 319,49 грн. (платіж 11011000 - військовий збір);

від 12.05.2016 р. № 0002551401, яким ТОВ «Промагро» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 186 528 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 296632 грн. (т.І, а.с. 21);

№ 0002541401, яким ТОВ «Промагро» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 31239 грн. (т.І, а.с. 22);

№ 0002611406, яким до ТОВ «Промагро» застосовано штрафну санкцію в розмірі 6401,66 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (платіж 21080900 / т.І, а.с. 25/);

№ 0002571401, яким ТОВ «Промагро» зменшено розмір податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 3 832 733 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 160 593 грн. (платіж 14010100 / т.І, а.с. 26/).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ «Промагро» (Продавець) та ТОВ «ІСТ Оілс Україна» (Покупець) 01.08.2015 р. укладено договір № 0108/с-6 та додаткові угоди від 22.10.2015 р. № 1, від 23.01.2015 р. № 2, від 26.10.2015 р. № 3 про поставку сільськогосподарської продукції, на виконання якого ТОВ «Промагро» поставило ТОВ «ІСТ Оілс Україна» соняшник врожаю 2015 р. у кількості 2674 т на загальну суму 22996400 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3832733 грн.

З огляду на акт перевірки від 22.04.2016 р. № 104/15-32-14-01/25430925, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій по вирощуванню та реалізації ТОВ «Промагро» на користь ТОВ «ІСТ Оілс Україна» соняшнику врожаю 2015 р. в кількості 2674 т. на загальну суму 22996400 грн., у т.ч. ПДВ - 3832733 грн. по господарським операціями із ТОВ «ІСТ Оілс Україна» (Покупець).

В основу вищезазначеного висновку перевіряючих покладено сукупність попередніх висновків щодо можливості ТОВ «Промагро» посіяти та зібрати відповідну культуру, справжність договорів щодо подальшого збирання та зберігання соняшника, які були зроблені в результаті аналізу перевіряючими наступних обставин.

Так, згідно отриманої від Управління Агропромислового розвитку Татарбунарської районної адміністрації Одеській області від 7.04.2015 р. № 66 на запит ГУ ДФС в Одеській області від 6.04.2015 р. № 1718/15-32-16-001-10 щодо відомостей про кількість засіяних площ та культур в 2014-2015 р. ТОВ «Промагро», у 2014-2015 рр. соняшник Товариством не сіявся (сіялись озимний ячмінь, озимний рапс, озимна пшениця).

В той же час за твердженням ТОВ «Промагро» не подавало до Управління Агропромислового розвитку Татарбунарської районної адміністрації Одеській області інформацію про кількість засіяних площ та культур в 2014-2015 р., оскільки такого обов'язку у суб'єкта господарювання немає. При цьому позивачем було належним чином подано документи зі статистичної звітності щодо посівів та підсумків збору врожаю 2015 р., в яких містяться відомості про наявність соняшнику як засіяної культури, так і зібраного врожаю.

На підставі викладеного, суд критично оцінює посилання відповідача на вищезазначену відповідь Управління Агропромислового розвитку Татарбунарської районної адміністрації Одеській області від 7.04.2015 р. № 66, яка була надана за рік до проведення перевірки та за три місяці до проведення посіву соняшника, оскільки є неналежним та недопустимим доказом в спірних правовідносинах. При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

В ході перевірки було встановлено, що Товариством для посіву використано насіння, придбане у контрагентів ТОВ Агрофірма «Дружба народів», ТОВ «ВНФ «Зеленогірське», ТОВ «Надія України», ТОВ «Єврос», ТОВ «Березівський хлібороб», ТОВ «Основа-2008» в кількості 217,16 посівних одиниць на загальну суму 627352 грн. без ПДВ.

З огляду на акт, до перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування насіння соняшника посівних одиниць від вищезазначених контрагентів-продавців, а також сертифікати якості на придбане насіння соняшника посівних одиниць сортів «Сікллос КЛ/150/к», «ПР64ЛЕ19 Експрес (150К)». Також станом на 01.01.2015 р. по рахунку 2082 «Насіння соняшника» обліковувався залишок в кількості 127 посівних одиниць. Згідно нормативу посіву соняшника 1 посівна одиниця розрахована на 2,2, у зв'язку із чим на думку перевіряючих ТОВ «Промагро» могло засіяти лише 700 га (344,16 х 2,2), що не відповідає даним засіяної площі в розмірі 1927 га під посів соняшника в 2015 р. Посилаючи на відомості з мережі Інтернет (ресурс «Седна-Агро»), перевіряючі, виходячи з вегетаційного періоду для південних регіонів України насіння соняшника сортів «Сікллос КЛ/150/к» та «ПР64ЛЕ19 Експрес (150К)» від 150 до 170 днів, можливий 120-130 днів при достатній вологості, тоді як у ТОВ «Промагро» період склав 87 днів (з 01.07.2015 р. по 25.09.2015 р.), що вдвічі менше, норму насіння втричі меншу ніж по технології вирощування, перевіряючі дійшли висновку про те, що ТОВ «Промагро» взагалі не могло виростити соняшник за період з липня по вересень 2015 р.

Оцінюючи вищезазначену аргументацію податкового органу, суд виходить із того, що товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення довіреностей на отримання ТМЦ в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків, та зазначає, що відсутність таких документів не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, а окремі недоліки документів не можуть бути підставою для невизнання фактів придбання товару, тим більше, що Податковий кодекс України не містить інших вимог, ніж наявність податкової накладної, для віднесення сум за правочинами до податкового кредиту. Отже такі посилання не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, тому безпідставно покладені в основу заперечень відповідача.

09 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (набрав чинності 26.04.2014 р.), яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.

Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна; необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти.

Вирішуючи спір, суд враховує, що за законодавством ЄС послуги із зберігання зерна є діяльністю із низьким ступенем ризику. У зв'язку з цим сфера надання послуг із зберігання не потребує сертифікації, проходження процедур оцінки відповідності та іншого додаткового державного регулювання.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції, як підстави для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними. В той же час, представником позивача надано до суду копії сертифікатів якості зерна.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Промагро» укладено договір «Про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур» (а саме по збиранню соняшника врожаю 2015 р. комбайнами «Месі Фергюсон» на площі 1927 га) від 20.09.2015 р. № 2009/2015-1 (т.І, а.с. 246-247) з ФОП ОСОБА_2 Згідно додаткової угоди від 20.09.2015 р. (т.І, а.с. 248) до договору ціна послуг визначена в сумі 400 грн. за 1 га. На виконання значеного договору ФОП ФОП ОСОБА_2 надано послуги по збиранню врожаю соняшника 2015 р. в обсязі 1927 га в періоді з 25.09.2015 р. по 05.10.2015 р. на суму 84788 грн., про що сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 6.10.2015 р. (т.І, а.с. 249). На думку перевіряючих дані послуги фактично надані не були, оскільки надані ТОВ «Промагро» до перевірки документи не підтверджуються виконання п.п. 3.2.5, п.п.3.2.4 договору від 20.09.2015 р. № 2009/2015-1; відсутні документи, які підтверджують кількість збиральної техніки та найманих працівників у ФОП ОСОБА_2

Згідно з п.п. 3.2.4 договору від 20.09.2015 р. № 2009/2015-1 ТОВ «Промагро» (Замовник) за свій рахунок забезпечує техніку ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) паливом в обсягах, необхідних для виконання погоджених послуг, а саме витрати палива для конкретної одиниці техніки, яка визначається в акті хронометражу, підписаному уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п.3.2.5 договору від 20.09.2015 р. № 2009/2015-1 ТОВ «Промагро» (Замовник) за свій рахунок забезпечує персонал ФОП ОСОБА_2 (Виконавець), що бере участь у виконанні послуг, умовами для проживання і триразовим харчуванням.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Промагро» укладено із ТОВ «Іст Оілс Україна» договір від 15.03.2014 р. № 5 щодо придбання палива, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити дизельне паливо, а покупець прийняти та оплатити його на вказаних у договорі умовах. Поставка палива на підприємство підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а забезпечення ФОП ОСОБА_2 дизельним паливом - лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей (т.І, а.с. 250 - т.ІІ, а.с. 9).

Відповідно до наказу від 24.09.2015 р. № 5-1 од, підписаного генеральним директором ТОВ «Промагро» (т.ІІ, а.с. 11), у зв'язку з відсутністю в ТОВ «Промагро» житлових приміщень, розмістити комбайнерів, залучених до виконання робіт із збирання врожаю соняшника згідно договору від 20.09.2015 р. № 2009/2015-1 у вільних приміщеннях адміністративної будівлі за адресою: м. Татарбунари, вул. Котовського, 22. Крім того, відповідно до актів списання товарів від 31.10.2015 р. № 19 та від 30.09.2015 р. № 13 ТОВ «Промагро» здійснювалося харчування робітників.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Отже суд не може погодитися із твердженням представника відповідача про те, що ТОВ «Промагро» не було отримано послуги щодо збирання врожаю лише з тих підстав, що на його думку позивачем не було забезпечено робітників, зайнятих на роботах, харчуванням, житлом, паливом, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договору щодо надання послуг та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засноване на такому поверховому аналізі, як виконання окремих неістотних умов договору про надання послуг по збиранню с/г культур щодо забезпеченням харчуванням, житлом працівників підприємця-контрагента за умови відсутності спору між сторонами договору.

Також в акті перевірки вказано, що ТОВ «Промагро» укладено із ПАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство» договір від 20.10.2015 р. № 41 «Складське зберігання», на виконання якого отримало послуги з приймання, зберігання 2674 т насіння соняшника врожаю 2015 р., проведення аналізів та переоформлення на загальну суму 57847,02 грн., в т.ч. ПДВ 9641,17 грн.

Перевезення с/г культур від ТОВ «Промагро» до ПАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство» здійснювалося залученим позивачем контрагентом ТОВ «Техно-Магістраль» на підставі укладеного договору від 20.10.2015 р. № 2010/15П, із додатковою угодою від 20.10.2015 р. № 1. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 30.10.2015 р. № ОУ-103007 ТОВ «Техно-Магістраль» здійснено перевезення насіння соняшника насипом з поля в кількості 2674 т на суму 867713 грн., в т.ч. ПДВ 114618,83 грн.

На думку перевіряючих, вищезазначені операції зі зберігання с/г культур не підтверджуються, оскільки в ТТН, наданих до перевірки, відсутні заповнення граф «Відомості про вантаж» та «Вантажно-розвантажувальні операції» (додаток № 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, форма 1-ТН).

Однак згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З наданих позивачам до суду копій товарно-транспортних накладних (т.ІІ, а.с.22-95) вбачається, що останні містять всі необхідні відомості, передбачені Правилами № 363 від 14.10.1997 р., у зв'язку із чим твердження відповідача про неналежність вказаних документів є безпідставними.

Крім того, за висновками перевіряючих, зазначення в ТТН в графі «Пункт навантаження» - «м. Татарбунари», в графі «Розвантаження» - «с. Салтивка», а графі «Кількість місць» - «Насипом», за умови зазначення в податкових деклараціях з фіксованого сільгоспподатку на 2015 р. того, що ТОВ «Промагро» оброблювало 890,60 га на території Лиманівської сільської ради, 1394,6 га - на території Трапівської сільської ради, свідчить про недостовірність місця навантаження соняшника врожаю 2015 р. за договором із ТОВ «Техно-Магістраль».

Однак згідно додаткової угоди до договору № 2010/15П від 20.10.2015 р. (т.ІІ, а.с. 19) на виконання п.1.2 Договору сторони погодили, серед іншого, наступні умови перевезення: 1.1 - найменування вантажу: насіння соняшника насипом з поля; 1.4 - пункт навантаження (відправлення) вантажу: Одеська область, м. Татарбунари, ТОВ «Промагро»; п.1.5 - пункт призначення вантажу: Одеська область, Любашівський район, с. Солтанівка, ПРАТ «Заплазьке ХПП».

Крім того, відвантаження на зерновому складі та передача насіння соняшнику підтверджується актом приймання-передачі № ЗХП00000246 від 22.10.2015 р., № ЗХП00000253 від 23.10.2015 р., № ЗХП00000259 від 26.10.2015 р., складськими квитанціями на зерно № 288 АЦ № 156288 від 21.10.2015 р., № 313 АЦ № 156313 від 22.10.2015 р., № 315 АЦ № 156315 від 23.10.2015 р., № 317 АЦ № 156317 від 24.10.2015 р., № 322 АЦ № 156322 від 25.10.2015 р., № 283 АЦ № 156283 від 22.10.2015 р., № 281 АЦ № 156281 від 23.10.2015 р., № 293 АЦ № 156293 від 26.10.2015 р., картками аналізу зерна № 457 від 22.10.2015 р., № 466 від 23.10.2015 р.

Таким чином, твердження відповідача про те, що в договорі на перевезення вантажів від 20.10.2015 р. № 2010/15П вказано місце навантаження - с. Лиманівка Татарбунарського району, с. Трапівка Татарбунарського району, що не відповідає місцю навантаження, зазначеного в ТТН - м. Татарбунари, спростовується матеріалами справи та визнається судом безпідставними.

Також в акті перевірки зазначено, що свідченнями відсутності реальної операції з вирощування соняшнику є відсутність витрат у підприємства на удобрювання ґрунту, який був фактично виснажений після посівів на ньому озимної пшениці, а також відсутність витрат на гербіциди та мінеральні добрива, які необхідні були для вирощування соняшника, враховуючу таку густоту його посіву (відповідно до технології його вирощування).

Крім того, перевіряючими зазначено, що вегетаційний період дозрівання для сортів соняшнику «Сікллос КЛ/150к» та «ПР64ЛЕ19 Експрес (150К)» складає 150-170 днів, а за достатнього рівня вологості - 120-130 днів, що на думку співробітників податкового орган підтверджується матеріалами в мережі Інтернет: на ресурсів «Седна-Агро», тоді як у ТОВ «Промагро» період вирощування соняшнику складає 87 днів, що також свідчить про відсутність реальних операцій з вирощування соняшнику.

В той же час, з відкритих джерел загальновідомими фактами є те, що за термінами дозрівання насіння соняшнику розділяють на чотири основні групи: - ранньостигла; - середньорання; - середньостигла; - середньопізня. Зазвичай період дозрівання соняшнику - це 70-90 днів і він напряму залежить від величини сорту; період вегетації сортів і гібридів соняшнику в Україні триває 80-130 днів.

Отже вищезазначені твердження перевіряючи, як підстава для невизнання реальності операцій щодо вирощування соняшнику, судом визнаються необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях і не доведені жодним допустимим та належним доказом. При цьому з акту перевірки неможливо встановити, на підставі чого зроблені висновки про рівень виснаженості земельних ділянок, необхідність внесення добрив та гербіцидів, аналіз періоду вегетації сортів соняшнику. В той же час, представником позивача надані пояснення, що інспекторами не взято до уваги, зо 90-95% врожаю соняшнику формується за рахунок продуктів асиміляції. Речовини, які надходять з ґрунту в рослину, складають 5-10%, тому всі агротехнічні заходи, у т.ч. посів оптимальними нормами, повинні бути спрямовані на створення найкращих умов для фотосинтезу і використання сонячної енергії рослиною. Зважаючи на те, що стан землі був задовільний та не було потреби додаткового внесення добрив та гербіцидів, ТОВ «Промагро» такі роботи не проводились. Крім того, сорт «Сікллос КЛ» є ранньостиглим, а сорт «П64ЛЕ19» - середньораннім, тобто періоди дозрівання є коротшими.

Таким чином, на підставі викладених вище оцінок та на аналізу операцій, які передували постачанню ТОВ «Промагро» до ТОВ «ІСТ Оілс Україна», перевіряючі дійшли висновку про безтоварність операцій постачання соняшника врожаю 2015 р. в кількості 2674 т на суму 22996400 грн., в т.ч. ПДВ 3832733 грн., не зважаючи на документування операцій, та порушення ТОВ «Промагро» вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 ст.209 ПК України.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абз. 1 п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів по операції постачання соняшнику врожаю 2015 р на користь ТОВ «ІСТ Оілс Україна». При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Натомість, в акті перевірки присутні висновки, які побудовані на підставі припущень співробітників податкового органу щодо відносин, пов'язаних із вирощуванням соняшнику, які потребують спеціальних знань, належної освіти та досвіду роботи в агрономії. Твердження перевіряючих про неналежність густоти стояння рослин соняшнику в конкретних регіонах України (зокрема Татарбунарський район Одеської області) засновані виключно на отриманій в мережі Інтернет загальної (рекомендованої) інформації, тоді як мінімально норма посівів визначається підприємством в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретних умов (погодні умови, сорт рослини, період засіву, насіннєвий матеріал тощо), з метою забезпечення оптимальної або бажаної густоти стояння та рівня врожайності культури. Такі припущення не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарської операції із постачання вирощеного соняшнику.

На переконання суду, такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Придбання насіння як садивного матеріалу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами якості насіння, випискою з рахунку № 2082 про залишок насіння соняшнику на складі станом на 01.01.2015 р.; посів соняшнику - актами списання садивного матеріалу; наявність врожаю та виконання робіт по його збиранню - договором про надання послуг по збиранню с/г культур, актом виконаних робіт, картками на отримання палива; зберігання врожаю на елеваторі - договором складського зберігання, актом здачі-прийняття робіт; перевезення врожаю соняшнику на склад - актом здачі-приймання робіт, рахунком на оплату; перевезення врожаю зі складу на елеватор - договором на перевезення вантажів, актом здачі-прийняття робіт; реалізація врожаю - договором поставки с/г продукції, видатковими накладними, податковими накладними.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операції постачання соняшнику врожаю 2015 р. на користь ТОВ «ІСТ Оілс Україна», відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань по господарським операціям з контрагентом, реальність операцій з постачання с/г культур на користь ТОВ «Іст Оілс Україна», у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0002571401 від 12.05.2016 р., яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3832733 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 160593 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Промагро» неодноразово придбавало дизельне паливо в об'ємних кількостях більше ніж 5000 літрів за договорами поставок із ТОВ «Авантрейд» від 20.06.2014 р. № 14062-06, ТОВ «Іст Оілс Україна» від 15.03.2014 р. № 5, ПП «Авантіс» від 19.04.2013 р. № 190413-01, СПАТ «Україна» від 20.06.2014 р. № 2006/2-пмм, ТОВ «Агроінвестгруп» від 30.09.2011 р. № 11/09ПММ, за якими транспортування паливо здійснювалося за рахунок постачальника.

За висновками перевіряючих ТОВ «Промагро» завищено податковий кредит за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. в сумі 1343526 грн. Так, перевіряючими було здійснено фактичну інвентаризацію майна ТОВ «Промагро» та встановлено відсутність ємностей для зберігання палива, договорів про оренду ємностей для зберігання палива тощо. Зокрема встановлено, що на балансі перебуває бензовоз на базі автомобіля ГАЗ з ємністю до 4000 літрів; а до перевірки не надано первинних документів на транспортування-перевезення, зберігання та видачі для польових робіт паливно-мастильних матеріалів. Із наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити факту передачі матеріальних цінностей, а саме як пальне доставлялось до підприємства, де пальне зберігалося, як пальне видавалось для проведення польових робіт. В деяких ТТН не зазначено пункт розвантаження, деякі ТТН не належать ТОВ «Промагро».

Також встановлено придбання добрив у ТОВ «ІСТ Оілс Україна» згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2014 р. № 4/у, в якому зазначено, що доставка карбаміду здійснюється постачальником та за рахунок постачальника. В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, а з первинних документів неможливо встановити факт передачі товару та перевезення його від продавця до покупця.

За висновками перевіряючих, право на податковий кредит у ТОВ «Промагро» на підставі податкових накладних, наданих контрагентами, не виникає, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.ст. 22, 185, 187, 198 ПК України, у зв'язку із чим Товариством в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України неправомірно сформовано податковий кредит, зокрема завищено на 173259 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства)

Зазначеним планом передбачено позабалансові рахунки - « 0», які призначені для узагальнення інформації про наявність і рух: цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі); умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками); амортизаційних відрахувань.

Бухгалтерський облік указаних цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості, нарахування і використання амортизаційних відрахувань проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

Товарно-матеріальні цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу.

На рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів, зокрема отримане у користування авторське право та суміжні з ним права, за користування якими сплачується роялті, та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі відповідних договорів, зокрема, але не виключно оренди (лізингу), та обліковуються на балансі орендодавця. Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів. Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди. Збільшення залишку рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів, та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення - при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс. Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

Представником ТОВ «Промагро» надано до суду відомість амортизації ОЗ за період (бухгалтерський облік) 2015 р., згідно якої на позабалансовому рахунку 01 Товариства обліковуються: ВР-6 (цистерна), Бочка ГСМ, Цистерна для палива із датою початку користування 10.03.2008 р. (т.І, а.с. 131). На підтвердження фактичної наявності вказаних ємностей представником позивача також надано фототаблицю (т.І, а.с. 130), на якій зображені ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів.

З наданих позивачам до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що останні містять всі необхідні відомості, передбачені Правилами № 363 від 14.10.1997 р., у зв'язку із чим твердження відповідача про неналежність вказаних документів є безпідставними. При цьому суд враховує, що згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В свою чергу, придбання ТОВ «Промагро» палива підтверджується договорами поставки від 20.06.2014 р. № 140620-06, від 19.04.2013 р. № 190413-01 з ТОВ «Авантрейд», від 15.03.2014 р. № 5 з ТОВ «Іст Оілс Україна», від 20.06.2014 р. № 2006/2-пмм з СПАТ «Україна», від 30.09.2011 р. № 10/09 ПММ з ТОВ «Агроінвестгруп», податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.ІІІ, а.с.3-250, т.IV, а.с.1-62).

Таким чином, позивачем спростовані твердження співробітників податкового органу, які проводили перевірку ТОВ «Промагро», про відсутність на підприємстві ємностей для зберігання палива, що мало наслідком невизнання податковим органом операцій реальності операцій з придбання ТОВ «Промагро» дизельного палива та зменшення податкового кредиту.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Промагро» права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по транспортуванню, зберіганню соняшника, оренди сільськогосподарської техніки та вирощування соняшника, витрати пального на сівбу та збирання соняшника на суму 173259 грн. по операціями з ТОВ «Техно-Магістраль», ПАТ «Заплазьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Агроівнестгруп», ТОВ «Іст Оілс Україна», оцінка яким надана судом вище. Зокрема, суд визнав помилковими твердження податкового органу щодо відсутності об'єкту оподаткування внаслідок нереальності правочинів.

Крім того, придбання ТОВ «Промагро» добрив підтверджують договір купівлі-продажу № 4/у від 01.06.2014 р. з ТОВ «Іст Оілс Україна», видаткові накладні податкові накладні, товарно-транспортні накладні; з оренди сільськогосподарської техніки - договором оренди з ТОВ «Агроінвестгруп» від 12.07.2014 р., актами, податковими та видатковими накладними (т.ІІ, а.с. 144-250).

З огляду на акт перевірки (аркуш 32), перевіряючими при перевірці податкових накладних встановлено, що в податкових накладних, віднесених до податкового кредиту протягом перевіряємого періоду в рядках «Код товару згідно з УКТ ЗЕД», «Номенклатура», «Кількість, об'єм» в деяких не зазначено код товару, в деяких відсутні описання номенклатури товарів та послуг, в деяких відсутня кількість чи підписи, чим порушено вимоги Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10.

На підставі вищезазначеного перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п.198.6 ст198, п. 201.1 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10, в результаті чого ТОВ «Промагро» завищено податковий кредит в сумі 256142 грн.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон N 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, на переконання суду, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Первинні документи є належними та підтверджують право на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст та обсяг господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Наявність таких недоліків при заповнені податкових накладних, як не зазначення кількості та ціни орендованої техніки для документування операції з її оренди не має наслідком визнання таких податкових накладних неналежним доказом підтвердження права позивача на податковий кредит у відповідний період.

В умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

А відтак відповідач безпідставно посилається на дефекти заповнення податкових накладних. Та обставина, що надані позивачем накладні не мали деяких реквізитів є недоліком первинного документу, не є свідченням не здійснення господарської операції в цілому. При цьому такої вимоги, як зазначення «пункту навантаження та розвантаження» взагалі не встановлено для податкових накладних ні ПК України у відповідній редакції, ні Порядком № 10.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0002551401 від 12.05.2016 р. про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 186 528 грн. та податкового повідомлення-рішення № 000254101 від 12.05.2016 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 31239 грн.

Крім того, перевіркою дотримання ТОВ «Промагро» обов'язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за IV квартал 2014 р., чим порушено абз. «б» п.176.2 ст.176 та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України. Також перевіркою дотримання ТОВ «Промагро» встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, встановлено відображення неповних даних в Податковому розрахунку 1ДФ за 2013-2015 рр., заниження нарахування ПДФО, що відображено на сторінках 50-55 акту перевірки (т.І, а.с. 229(зворотній бік)-232). Перевіряючі дійшли висновку про заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 46327,75 грн., в т.ч. за 01.10.2013 р. на суму 19856,50 грн., за 27.12.2013 р. на суму 17984,94 грн., за 31.12.2013 р. на суму 8486,31 грн., чим порушено абз.1 та абз.2 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз.1 пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України.

Згідно матеріалів справи, в 2014 р. ТОВ «Промагро» змінило місцезнаходження з Суворовського району м. Одеси на Татарбунарський район Одеської області. При цьому за 4 квартал 2014 р. підприємство подавало звітність за попереднім місцезнаходженням, тобто до контролюючого органу Суворовського району м. Одеси, тобто з дотриманням абз. «б» п.176.2 ст.176 та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України.

Щодо порушення ТОВ «Промагро» встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, перевіряючими зазначено, що протягом 2013-2015 рр. в зазначеному розрахунку (1ДФ) при виплаті орендної плати невірно вказано реєстраційні номери облікових карток платників податків та вказані закриті реєстраційні номери облікових карток платників податків у зв'язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС.

Відповідно до п. 162.3 ст. 162 ПК України у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з Кодексом), податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів, податок сплаті не підлягає.

Особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, під ознакою доходу "101" відображаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), під ознакою доходу "102" - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, під ознакою доходу "106" - орендна плата за договором оренди нерухомого майна, під ознакою доходу "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу). Сума орендної плати за договором оренди рухомого майна відображається у формі N 1ДФ під ознакою доходу "127". Вказані доходи відображаються податковим агентом при нарахуванні їх на користь померлого платника податку - фізичної особи із зазначенням його реєстраційного номера облікової картки.

При цьому податковий розрахунок за формою N 1ДФ подається податковим агентом за податковий період (календарний квартал), на який відповідно припадає смерть такого платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в листі ДФС України від 01.09.2015 р. N 18655/6/99-99-17-03-03-15.

Статтею 249 Цивільно-процесуального кодексу України від 18.03.2004 N 1618-IV передбачено, що інформація, зокрема, про осіб, які померли або оголошенні померлими за рішенням суду, надходить до відповідних органів державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріусів за місцем відкриття спадщини.

Разом з тим чинним законодавством України не передбачено ведення державним органом єдиного реєстру про померлих фізичних осіб та публічного оприлюднення такої інформації з метою використання її, зокрема, юридичними особами, які знаходились в трудових або цивільно-правових відносинах з такою особою.

Підпунктом 70.16.4 п. 70.16 ст. 70 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану надають до контролюючого органу інформацію про фізичних осіб, які померли, не пізніше 10 числа наступного місяця.

Ця інформація подається до контролюючого органу лише для зняття таких осіб з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Так, п. 162.3 ст. 162 ПК України встановлено, що у разі смерті платника податку - орендодавця (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів.

Отже, якщо податковий агент у період, коли померла фізична особа, відобразив дані суми в податковому розрахунку за формою N 1ДФ, то контролюючим органом надсилається повідомлення, що податковий номер фізичної особи закрито у зв'язку з повідомленням про смерть від відділів РАЦС.

Проте штрафні санкції, передбачені п. 119.2 ст. 119 ПК України, в цьому випадку до податкового агента застосовуватись не будуть.

Аналогічна правова позиція викладена в листі ДФС України від 10.11.2015 р. N 23958/6/99-99-17-02-01-15.

З урахуванням викладеного, застосування штрафних санкцій до ТОВ «Промагро» за відображення в розрахунках 1ДФ померлих платників податків є неправомірним та суперечить правовій позиції самого контролюючого органу. Що ж стосується тверджень перевіряючих про невірно вказані реєстраційні номери облікових карток платників податків, - ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи податковим органом не наведено доказів неправильності зазначених даних, по яким саме особам допущені помилки та ін.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно бухгалтерського обліку за 2013 р. було нараховано орендну плату за користування земельними ділянка на загальну суму 1711414,70 грн. та нараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 256812,40 грн., відповідно сума доходу, підлягаюча виплаті фізичним особами повинна були скласти 1454702,30 грн. Але згідно наданим до перевірки первинним документами (видатковими касовими ордерами та відомостями виплати орендної плати) перевіркою встановлено дохід виплачений та підлягаючий виплаті за 2013 р. на загальну суму 1711503,80 грн.

Отже в даному абзаці акту перевірки перевіряючими зазначено про різницю між фактично сплаченим та сплаченим і підлягаючим сплаті у 89,1 грн. (1711503,80 грн. - 1711414,70 грн.). Далі вказано, що сума 1711503,80 грн. складається з виплаченого доходу фізичним особами за 2013 р. в розмірі 1663414,69 грн. та кредиторської заборгованості за нараховану і не виплачену оренду плату за 2013 р. в сумі 48089,11 грн. Визнавши базу оподаткування (а саме до утримання податку на доходи фізичних осіб) в розмірі 2013533,88 грн. та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 302030,08 грн. (за ставкою згідно з п.167.1 ст.167 ПК України), перевіряючі дійшли висновку про заниження ТОВ «Промагро» податку на доходу фізичних осіб на суму 45217,68 грн.

Відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується п. 170.1 ст. 170 ПК України, відповідно до пп. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Дохід від надання в оренду нерухомості оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України.

Разом з тим, нормами ст. 168 ПК України визначено строки перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого (виплаченого) оподатковуваного доходу, зокрема якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Проте відображені на стор.53 (т.І, а.с. 231) розрахунки не ґрунтуються на вимогах законодавства. Так, стверджуючи про заниження ТОВ «Промагро» податку на доходи фізичних осіб на суму 45217,68 грн., перевіряючі виходять із встановлення бази оподаткування в розмірі 2013533,88 грн. (х15%). В таблиці на стор.53-54 акту перевірки «Узагальнені дані щодо встановлення заниження нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб» за даними перевірки вказано: в р.9 - видаткові касові ордери № 541, 542 від 01.10.2010 р. 5250 грн. - виплачений дохід, 6176,47 грн. - дохід без утримання податку на доходи фізичних осіб, 18746 грн. - донараховано податку на доходи фізичних осіб (тобто втричі більше бази оподаткування), при цьому в графі «податок на доходи фізичних осіб, підлягаючий утриманню» зазначено 926,47 грн.; в р. 11 - видаткові касові ордери № 856 від 27.12.2013 р., 101914,65 грн. - виплачений дохід, 119899,59 грн. - дохід без утримання податку на доходи фізичних осіб, 17984,94 грн. - донараховано податку на доходи фізичних осіб; в р.12 - залишок невиплаченої орендної плати станом на 31.12.2013 р., 48089,11 грн. - виплачений дохід, 56575,42 грн. - дохід без утримання податку на доходи фізичних осіб, 8486,31 грн. - донараховано податку на доходи фізичних осіб, які в сумі утворили вищезазначену суму заниження за твердженням перевіряючих податку на доходи фізичних осіб 45217,68 грн. Відповідні суми відображені також в розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0008022800 від 13.05.2016 р. Отже з акту перевірки неможливо встановити з чого саме виходили перевіряючі, надаючи оцінку правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб в 2013 р.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань. Однак в даному випадку дані розглядуваної перевірки, оформленої актом від 22.04.2016 р. № 104/15-32-14-01/25430925, не свідчать про заниження ТОВ «Промагро» нарахування податку на доходи фізичних осіб у стверджувальній податковим органом сумі 46327,75 грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0008022800 від 13.05.2016 р. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) військового збору встановлено несвоєчасність перерахування до бюджету військового збору при виплаті орендної плати за 2015 р., а саме виплату готівковими коштами орендної плати в квітні 2015 р. та в червні 2015 р. на загальну суму 6977,96 грн., чим порушено пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 ПК України.

При цьому з огляду на матеріали справи, в квітні 2015 р. здійснювалася виплата орендної плати за 2014 р., яка була нарахована, але не виплачена саме у 2014 р., тоді як податки та збори від суми нарахувань у передбачені законодавством строки були сплачені в 2014 р.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" (далі - ПКУ), яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Військовий збір встановлюється тимчасово, до 1 січня 2015 року (п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

Оскільки Закон України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" набрав чинності з 03.08.2014 р. і податковий агент зобов'язаний при нарахуванні доходів (визначених у пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу) утримати військовий збір, то нараховані до 03.08.2014 доходи, але виплачені після 03.08.2014, не підлягають оподаткуванню військовим збором. Таке роз'яснення надано ДФС України 18.08.2014 р. (веб-портал Державної фіскальної служби України у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (роз'яснення у категорії 132)).

Закон України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" у редакції від 31.07.2014 р. визначав, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII 28.12.2014 р. підпункт 1.2 викладено в редакції: "1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу", тобто з 01.01.2015 р. об'єкт оподаткування військовим збором змінений.

У свою чергу, Державною фіскальною службою України надано роз'яснення (у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (роз'яснення у категорії 132.02): оскільки під об'єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та цивільно-правових договорів, сума доходу нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати, що виплачується суб'єктом господарювання за договором оренди нерухомого (рухомого) майна фізичній особі, не є об'єктом оподаткування військовим збором.

Таким чином, сплачені ТОВ «Промагро» в квітні та червні 2015 р. суми орендної плати за 2014 р. військовим збором не оподатковувалися, у зв'язку із чим відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0007031700 від 13.05.2016 р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 4144 грн., а тому останнє підлягає скасуванню.

Крім того, перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі в сумі 3200,83 грн.

Зокрема, згідно акту перевірки, за період, що перевірявся, ліміт залишку готівки в касі по підприємству встановлений наказами № 1-ОД від 2.01.2013 р. - в сумі 10000 грн., № 1-ОД від 2.01.2014 р. - в сумі 6500 грн., № 1-ОД від 2.01.2015 р. - в сумі 170 грн. При цьому з каси підприємства 1.10.2015 р. згідно видаткового касового ордеру № 184 були видані ОСОБА_3 готівкові кошти в сумі 3300 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі.

Відповідно до п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

На підставі викладеного ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002611406, яким до ТОВ «Промагро» застосовано штрафну санкцію в розмірі 6401,66 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (платіж 21080900 / т.І, а.с. 25/);

Відповідно до п.5.2 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

В той же час, представником позивача вказано, що наказом генерального директора ТОВ «Промагро» № 2-ОД від 31.07.2015 р. відповідно до п.5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, з 1 серпня 2015 р. встановлено ліміт каси в розмірі 4250 грн. (т.IV, а.с. 63).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що позивач скористався своїм правом самостійно встановити ліміт каси, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення № 0002611406, яким до ТОВ «Промагро» застосовано штрафну санкцію в розмірі 6401,66 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагро» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2016 р. № 0002551401, 0002571401, 0002611406, 0002541401 та від 13.06.2016 р. №№ 0007021700, 0007011700, 0007031700.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя І.В. Завальнюк