КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа№ 910/16338/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016

у справі № 910/16338/16 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення 12800,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Ліповуз Д.І., довіреність № 01/340-450 від 08.11.2016

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (відповідач у справі) про відшкодування шкоди в сумі 12 800,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі договору добровільного комплексного страхування № 027032/4001/0003683 від 24.11.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатило страхове відшкодування потерпілій особі (страхувальнику, власнику пошкодженого автомобіля марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою, на думку позивача, є ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, власника транспортного засобу - автомобіля «Daewoo», державний номер НОМЕР_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» страхове відшкодування в сумі 12800 грн.01 коп., судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено заподіяння власнику автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 матеріальної шкоди та її розмір та вірно визначено особу, яка згідно вимог чинного законодавства повинна нести відповідальність за завдані збитки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» подав апеляційну скаргу №03/4284 від 23.11.2016, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/16338/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. Апелянт стверджує, що оскільки Поліс АІ/0562875 було втрачено, про що відповідач здійснив публікацію та повідомлення до МТСБУ ще до моменту настання ДТП, а також враховуючи те, що жодних платежів від гр.ОСОБА_5 за вказаним Полісом не надходило, то слід вважати, що договір загальнообов'язкового страхування не є чинним, а у відповідача відповідно відсутній обов'язок у відшкодуванні шкоди, завданої винною особою, власником транспортного засобу - автомобіля «Daewoo», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 Товариству з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 18.01.2017.

10.01.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив (вх. №09-11/159/17) на апеляційну скаргу відповідача, в якому ПрАТ «СК «Уніка» заперечує проти доводів апелянта та просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/16338/16 залишити без змін.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 18.01.2017 представників позивача та третьої особи, враховуючи витребування судом у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомостей стосовно дати реєстрації Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/0562875 від 17.04.2014, дати повідомлення страховика - відповідача у справі про втрату полісу розгляд справи відкладено на 15.02.2017.

01.02.2017 на запит Київського апеляційного господарського суду від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь (лист №7/2-28/2206 від 27.01.2017; вх №09-11/1950/17), в якій МТСБУ надало інформацію щодо дати видачі страховику бланку Полісу №АІ/0562875, дати внесення страховиком до ЦБД МТСБУ інформації про втрату даного Полісу. Даний лист долучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.02.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/16338/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 15.02.2017 не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. 06.02.2017 від ПрАТ «СК «Уніка» надійшло клопотання б/н від 01.02.2017 (вх. №09-11/2217/17) про розгляд справи за відсутності представників позивача.

Враховуючи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, обізнаність учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 року без участі представників позивача та третьої особи, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

24 листопада 2014 року за договором добровільного комплексного страхування №027032/4001/0003683 ПрАТ «СК «Уніка» (позивач у справі) було застраховано майнові інтереси страхувальника та вигодонабувач за договором - ОСОБА_7, які пов'язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом - автомобіль марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 1.3 договору до страхових ризиків віднесено, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, франшиза за яким складає 0,50% грн.

Відповідно до п.9.1 договору виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком або страхувальнику, вигонабувачу чи шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають ці послуги страхувальнику і необхідність яких викликана страховим випадком.

Згідно з п. 1.4 договору строк його дії з 25.11.2014 р. по 24.11.2015 р.

Територія дії договору: Україна, країни СНД та Європи. Відповідальність страховика в будь-якому випадку не поширюється на події, які мають ознаки страхового випадку, що відбилися на території Донецької, Луганської областей та АР Крим (п. 1.6 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2015 на вул. Суворовській в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 під її керуванням, та «Daewoo», державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_8. Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 57296208 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 у справі №523/1891/15-п визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В подальшому, 04.02.2015 страхувальник, ОСОБА_7, звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, (а.с. 21) та про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.

Згідно Висновку № 2679 від 27.02.2015 експертного товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на 04.02.2015 складає 15405,74 грн (а.с. 24-32).

Фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку СТО - ТОВ «Н Моторс Юг» від 16.02.15 № НМЗНа-15261 складають 15571,76 грн.

Згідно складеного ПрАТ «СК «Уніка» страхового акту №00162267 від 03.03.15 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в сумі 13800,01 грн. (а.с 33), яку було виплачено СТО - ТОВ «Н Моторс Юг» платіжним дорученням №007600 від 04.03.15 (а.с. 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина водія ОСОБА_8, яка керувала автомобілем «Daewoo», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 у справі № 523/1891/15-п.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону суб'єктами страхування укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування). Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.

Згідно з ст.11 Закону страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Приписами п. 17.2 ст. 17 Закону унормовано, що Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Разом з цим, згідно п. 21.1. ст. 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пункт 22.1. ст. 22 Закону визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства, вбачається, що підставою для виплати страховою компанією страхового відшкодування при настанні відповідного страхового випадку є наявний та діючий на момент ДТП Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який заповнений у формі, затвердженій Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29.08.2011 №558, та в якому одним із обов'язкових елементів заповнення є інформація про забезпечений транспортний засіб. Саме Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає умови здійснення виплати страхового відшкодування.

Як вірно встановлено Господарським судом міста Києва, між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_9 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії з 21.04.2014 до 20.04.2015 (Поліс АІ/0562875), відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника (чи інших допущених до керування осіб) транспортного засобу - автомобіль «Daewoo», державний номер НОМЕР_2.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн, розмір франшизи 1000,00 грн.

Як вбачається із Полісу, який наявний в матеріалах справи, у п. 10 вказано, що страховий платіж у розмірі 391,23 грн був сплачений страхувальником 17.04.2014 о 13:00 та вказано дату укладення договору 17.04.2014. На даному Полісі міститься підпис як страхового агента ТДВ «СК «Альфа-Гарант», так і печатка товариства.

Заперечуючи проти позивних вимог, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» зазначає про відсутність свого обов'язку у виплаті шкоди, завданої водієм автомобіля «Daewoo», державний номер НОМЕР_2, так як відповідальність водія даного транспортного засобу за Полісом АІ/05628775 не була застрахована відповідачем, оскільки Поліс АІ/05628775, був визначений страховиком, як втрачений бланк ще до моменту настання ДТП. За таких обставин відповідач зазначає, що відсутні підстави для відповідальності ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за втраченим Полісом, а тому він не є особою, яка повинна відповідати за шкоду завдану ОСОБА_8.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. А правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про страхування»).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до п.п. 2.1.3, 2.1.5 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 №673, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1483/20221, при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Внутрішній договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчує укладання такого договору.

Згідно з п. 2.2.2 вказаного Положення інформація про укладення внутрішнього договору страхування щодо транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, надається страховиком до єдиної централізованої бази МТСБУ.

При цьому, п. 55.1 ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Відповідно до Зразка та технічного опису поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29.08.2011 №558, після заповнення страхових документів оригінал Поліса видається страхувальнику, копія залишається у страховика для звіту.

Отже, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є єдиною формою внутрішнього договору страхування, що посвідчує факт укладення такого договору, інформація про який зберігається в єдиній централізованій базі МТСБУ. При цьому, оригінал вказаного полісу знаходиться у страхувальника, а у страховика залишається лише копія для звіту.

З поданої на запит суду інформації з МТСБУ колегією суддів встановлено, що 20.02.2014 відповідачу був виданий бланк Полісу №АІ/0562875, а 24.09.2014 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» внесло до єдиної централізованої бази даних МТСБУ інформацію, що бланк Полісу є втраченим.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що втрата страхового поліса не є підставою для дострокового припинення договору страхування, яка визначена ст.ст. 18, 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як і не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Втрата копії страхового поліса, яка залишилась у страховика, при наявності оригіналу Полісу та його пред'явлення учасником ДТП органам Міністерства внутрішніх справ (про що зазначено у Довідці №57296208 про ДТП а.с. 10) не передбачає припинення зобов'язання за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого таким полісом. При цьому, запис в реєстрі про втрату вказаного полісу також не спростовує факт його складення працівником ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та скріплення печаткою товариства 17.04.2014, а відтак і не спростовує факту укладення договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно виникнення у відповідача зобов'язань за ним.

До матеріалів справи позивачем до суду першої інстанції були подані копії рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09.03.2016 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 у справі №523/7750/15-ц за позовом ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до ОСОБА_9 про визнання договору страхування оформленого спірним Полісом №АІ/0562875 недійсним. З представлених рішень судів вбачається, що судами було відмовлено у задоволенні позову та відмовлено у визнанні договору недійсним.

Окрім того, як зазначили суди при розгляді справи про визнання недійсним договору страхування, внутрішнім нормативним документом, яким регулюється питання щодо втрати бланків полісів страховиками членами МТСБУ (яким є відповідач), є Порядок замовлення, виготовлення, дистрибуції, обліку бланків страхових документів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 07.07.2010 р. № 238/2010 із змінами і доповненнями (Порядок), п. 3.5 глави 3 якого передбачено, що у разі втрати бланку полісу (бланків полісу) страховик член МТСБУ виконує наступні дії: проводить службове розслідування причин втрати, інформує відповідні правоохоронні органи про втрату бланків полісів за наявності ознак злочинів або кримінальних проступків, самостійно приймає рішення щодо способу оприлюднення інформації про втрачені бланки, вносить до Централізованої бази даних МТСБУ (ЦБД МТСБУ) відомості про кожний втрачений бланк полісу.

У випадках виявлення фактів втрати, відповідно до п. 3.5 Глави 3 Порядку, наявність оголошення або визнання бланку полісу втраченим не звільняє страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» від виконання зобов'язань за договором, оформленим на такому бланку, оскільки страховий Поліс №АІ/0562875, який представлено страхувальником під час ДТП містить печатки, штампи страховика (страхової компанії), що свідчить про укладення договору страхування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що при настанні страхового випадку - ДТП, яка мала місце 04.02.2015, винна особа - ОСОБА_8 пред'явила оригінал Полісу АІ№562875, дані про який внесено працівниками Державтоінспекції МВС до Довідки про ДТП, враховуючи відсутність доказів вчинення третіми особами (працівниками відповідача) порушень щодо видачі, оформлення Полісу, чи доказів втрати печатки товариства, яка використовується відповідачем для засвідчення відповідних страхових документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено обставин того, що ним не укладалось договору страхування за Полісом №АІ/0562875 та відповідно не доведено відсутність свого обов'язку у здійсненні виплат за таким Полісом.

Таким чином, вищезазначені обставини справи свідчать, що саме відповідач, як страховик винної в ДТП особи, є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування № 027032/4001/0003683 від 24.11.2014, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

З урахуванням умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та вірним визначення позивачем розміру страхового відшкодування (з урахуванням розміру франшизи), яке підлягає сплаті відповідачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 року у справі №910/16338/16 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі апелянта).

Керуючись ст. 33, 34, 49, 102, 101, ч. 1 п. 1ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/16338/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/16338/16 залишити без змін.

3. Справу №910/16338/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська