ун. № 759/4229/15-к

пр. № 1-кп/759/11/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (внесене до ЄРДР за № 22015000000000003 від 05 січня 2015 року) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українець, гр-н України, одружений, освіта вища, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 342 КК України,

сторони провадження: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 ; інші уч асники - потерпілий ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

Наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України № 1105-к від 15 листопада 2007 року ОСОБА_6 призначений на посаду виконуючого обов`язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області (далі ГУ ЗРКО).

Обіймаючи посаду виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО, ОСОБА_6 являвся службовою особою, оскільки, відповідно до п.9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагенства № 71 від 18 липня 2007 року (далі Положення про ГУ ЗРКО), він здійснював керівництво діяльністю ГУ ЗРКО і був відповідальним за виконання покладених на управління завдань, до яких, серед іншого, згідно п.4 Положення про ГУ ЗРКО, п. 2.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему №391 від 03 грудня 2004 року в редакції від 09 січня 2006 року (далі Методика), належала організація і проведення державної експертизи проектів з питань землеустрою. Також, виконуючи обов`язки начальника ГУ ЗРКО, ОСОБА_6 видавав у межах своєї компетенції накази, організовував і контролював їх виконання, призначав на посаду і звільняв з посади працівників ГУ ЗРКО, розпоряджався коштами в межах затвердженого кошторису управління, тобто, був наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, відтак являвся службовою особою згідно примітки 1 до ст. 364 КК України.

Відповідно до державного акту серії Б № 087212, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 69 у 1983 році, площа земельних ділянок, наданих Комітету Державної Безпеки Української РСР для підсобного сільського господарства, складала 89,5 га. На підставі постанови Верховної Ради України № 1581-ХІІ від 20 вересня 1991 року ліквідовано Комітет Державної безпеки України з передачею його матеріально-технічного потенціалу Службі національної безпеки України, яку перетворено на Службу безпеки України (далі СБУ), у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Службу безпеки України».

Рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 04 березня 1995 року затверджено матеріали інвентаризації земель підсобного господарства СБУ, про що видано державний акт «КВ-32» (в процесуальних документах називається і як КВ-22). Відповідно до вказаного акту, у постійному користуванні СБУ, перебувають земельні ділянки загальною площею 85,6 га. Згідно проекту формування територій і встановлення меж Гвоздівської, Рославичівської, Іванковичівської та Мархалівської сільських рад народних депутатів Васильківського району Київської області, затвердженого розпорядженням Васильківської РДА № 17 від 15 січня 1996 року, вказані ділянки увійшли до адміністративних меж Мархалівської сільради.

Розпорядженням Васильківської РДА № 1128 від 26 листопада 2007 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради Київської області за межами населеного пункту.

Землевпорядною організацією ТОВ «ІМІР» на підставі вказаного розпорядження розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок означеним 22-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області загальною площею 44 га, за рахунок земельних ділянок, які перебувають у користуванні СБУ згідно рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 04 березня 1995 року.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції від 17 червня 2004 року, даний проект підлягав обов`язковій державній експертизі, з метою дослідження, перевірки, аналізу та оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовки обґрунтованого висновку для прийняття рішення щодо даного проекту. Організація та проведення експертизи такої категорії проектів згідно п. 2.1. Методики покладена на ГУ ЗРКО.

Таким чином, 07 січня 2008 року проект землеустрою надійшов до ГУ ЗРКО для проходження обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації після погодження даного проекту відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, в тому числі, Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі, внаслідок вчинення службовою особою управління (кримінальна справа відносно якої на даний час розглядається судом по суті) зловживання службовим становищем і службового підроблення, незважаючи на наявність численних порушень законодавства при відведенні ділянок, а саме:

- оскільки земельна ділянка загальною площею 44 га, на яку на підставі розпорядженням Васильківської РДА № 1128 від 26 листопада 2007 року був розроблений проект землеустрою щодо відведення її у власність 22-ом громадянам, знаходиться у постійному користуванні СБУ, то той факт, що Васильківською РДА розпорядження про її вилучення не приймалось і погодження землекористувача - СБУ на вилучення не надавалось, є порушенням ч. 5 ст. 116, ст. 149 Земельного кодексу України;

- Васильківською РДА не приймалось розпорядження про віднесення вказаної земельної ділянки загальною площею 44 га до земель запасу Мархалівської сільської ради, що є порушенням ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу У країни;

- відповідно до державної статистичної звітності форми № 6-ЗЕМ землі запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області протягом листопада 2007 березня 2008 року не обліковувались, тобто землі, які могли передаватись у власність на території вказаного населеного пункту, були відсутні;

- частина ділянки, яка відводилась у власність громадянам, площею 5,35 га знаходиться в межах населеного пункту села Мархалівка, а тому, прийняття розпорядження про її відведення у власність Васильківською РДА є порушенням ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки передача її у власність належить до компетенції Мархалівської сільської ради;

- в наявному у проекті землеустрою висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/119 від 17 січня 2008 року вказувалось про необхідність забезпечити прибережну захисну смугу від водойми, винести в натурі межі прибережної захисної смуги та встановити водоохоронні знаки, враховуючи наявність на земельних ділянках, які проектувались для відведення у власність, природної водойми площею 2,4 га. Невиконання вимог вказаного висновку призвело до того, що ділянка площею 2,56 га з числа 44 га переданих у власність громадянам, є землями водного фонду, передача яких у власність громадянам заборонена ст. ст. 58, 59, 60, 84 Земельного кодексу України та 89 Водного кодексу України;

- наявна у проекті землеустрою довідка по формі № 6-ЗЕМ № 283/02-1 від 12 лютого 2008 року містила завідомо неправдиві відомості про те, що земельна ділянка запроектована до відведення у власність 22-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства загальною площею 44 га за рахунок земель запасу (рілля) на території Мархалівської сільської ради за межами населеного пункту.

За результатами державної експертизи землевпорядної документації головним спеціалістом Відділу державної землевпорядної експертизи ГУ ЗРКО (далі Відділ) ОСОБА_31 , відповідно до п.3.5.3 Методики було складено висновок, згідно якого проект землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується, у зв`язку з наявністю численних порушень законодавства при відведенні ділянок.

Незважаючи на це, 14 лютого 2008 року виконуючий обов`язки начальника ГУ ЗРКО ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Головного управління по вул. Серпова, 3/14, в м. Києві, будучи службовою особою, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для вказаних вище 22-х громадян у вигляді незаконного набуття останніми права власності на земельні ділянки загальною площею 44 га, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби та в порушення ст. 26 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», яка забороняє втручатися будь-кому в проведення державної експертизи, дав усну вказівку підпорядкованому йому працівнику ОСОБА_31 підготувати цілком позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом вказаним громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Коли ОСОБА_31 повідомила, що вже проводила державну експертизу даного проекту, під час якої виявила численні порушення, які до цього часу не усунуті, що є перешкодою для видачі позитивного висновку, то ОСОБА_6 погрожував останній звільненням, у разі невиконання його злочинної вказівки.

14 лютого 2008 року виконуючий обов`язки начальника ГУ ЗРКО ОСОБА_6 , надалі зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні ГУ ЗРКО по вул. Серпова, 3/14, в м. Києві, будучи службовою особою, умисно, з метою одержання неправомірної майнової вигоди для вказаних 22-ох громадян, з використанням свого службового становища, оскільки відповідно до п. 3.5.7. Методики та ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», висновки державної експертизи землевпорядної документації є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником лише після їх затвердження керівником обласного головного управління земельних ресурсів та скріплення печаткою, всупереч інтересам служби, затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою позитивний висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом вказаним громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

При цьому, ОСОБА_6 достовірно знав, що зауваження первинної експертизи по даному проекту не усунуті, а тому внаслідок наявності численних порушень нормативно-правових актів при відведенні ділянок, підготовка та видача позитивного висновку № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної землевпорядної експертизи по вказаному проекту землеустрою порушує принципи державної землевпорядної експертизи, передбачені ст. 5 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» і є незаконною.

Враховуючи, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», позитивні висновки державної експертизи землевпорядної документації є підставою для прийняття відповідним органом рішення, передбаченого об`єктом державної експертизи, розпорядженням Васильківської РДА № 654 від 31 березня 2008 року, на підставі позитивного висновку № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації, було затверджено проект землеустрою та передано у власність 22-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 44 га, які перебували у постійному користуванні СБУ.

Протягом 22-23 квітня 2008 року Васильківським районним відділом КРФ ДП «Центр ДЗК» громадянам були видані державні акти на право власності на незаконно відведені земельні ділянки.

Таким чином, внаслідок таких злочинних дій виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО ОСОБА_32 , службової особи Управління земельних ресурсів у Васильківському районі (кримінальна справа відносно якої на даний час розглядається судом по суті), охоронюваним законом інтересам держави спричинено тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди, оскільки з державної власності неправомірно вибула земельна ділянка, площа якої в адміністративних межах Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту села Мархалівка складає 38,65 га, а площа в межах населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області складає 5,35 га, загальною вартістю, згідно з висновком судово-будівельної експертизи № 11255 від 15 грудня 2008 року 69 960 ООО грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на момент вчинення злочину.

За таких обставин ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 14 лютого 2008 року, являючись службовою особою виконуючим обов`язки начальника ГУ ЗРКО, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні ГУ ЗРКО по вул. Серпова, 3/14, в м. Києві, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою незаконний позитивний висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, які згідно державного акту «КВ-32» перебувають у постійному користуванні СБУ, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі, а саме з державної власності неправомірно вибула земельна ділянка, площа якої в адміністративних межах Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту села Мархалівка складає 38,65 га, а площа в межах населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області складає 5,35 га, загальною вартістю, згідно з висновком судово-будівельної експертизи № 11255 від 15 грудня 2008 року 69 960 ООО грн. Вказані дії ОСОБА_32 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім того, 14 лютого 2008 року ОСОБА_6 , обіймаючи посаду виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО, перебуваючи в приміщенні ГУ ЗРКО за адресою м. Київ вул. Серпова, 3/14, будучи службовою особою, діючи умисно, оскільки він достовірно знав, що, внаслідок наявності численних порушень нормативно-правових актів при відведенні ділянок, видача позитивного висновку № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації по вказаному проекту землеустрою є незаконною, тобто усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки та бажав їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел на зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної майнової вигоди для вказаних вище 22-х громадян затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою позитивний висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом вказаним громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

У такий спосіб виконуючий обов`язки начальника ГУ ЗРКО ОСОБА_6 засвідчив завідомо неправдивий офіційний документ висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації, форма та зміст якого визначені Порядком реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку, затвердженим постановою КМУ № 974 від 12 липня 2006 року (в редакції від 12 липня 2006 року).

Оскільки, відповідно до п. 3.5.7. Методики та ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», висновки державної експертизи землевпорядної документації є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником лише після їх затвердження керівником головного управління земельних ресурсів та скріплення печаткою, то у такий спосіб ОСОБА_6 надав офіційному документу висновку № 7-96e від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації юридичної сили.

За таких обставин ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 14 лютого 2008 року, являючись службовою особою - виконуючим обов`язки начальника ГУ ЗРКО, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні ГУ ЗРКО по вул. Серпова, 3/14, в м. Києві, з використанням свого службового становища, засвідчив шляхом підписання і скріплення печаткою, тобто видав завідомо неправдивий офіційний документ позитивний висновок № 7-96e від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, які згідно державного акту «КВ-32» перебувають у постійному користуванні СБУ. Вказані дії ОСОБА_32 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.366 КК України як видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Крім того, 15 листопада 2011 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_32 як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст.366 КК України.

Враховуючи не встановлення місця перебування ОСОБА_32 , того ж дня його оголошено в розшук, організації якого доручена УСБУ в Київській області. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року у справі № 4-4089/11 надано дозвіл на затримання ОСОБА_32 та доставку в суд під вартою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

20 травня 2012 року вжитими оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що ОСОБА_6 знаходиться поблизу перетину вулиць Богдана Хмельницького і Володимирської в м. Києві, куди обвинувачений прибув на автомобілі «Порш Каєн» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Для затримання ОСОБА_32 за вказаною адресою прибули працівники правоохоронного органу - оперуповноважений 2 сектору ВКЗЕ УСБУ в Київській області старший лейтенант ОСОБА_33 , старший оперуповноважений в ОВС 2 сектору ВКЗЕ УСБУ в Київській області майор ОСОБА_34 , оперуповноважений 2 сектору ВКЗЕ УСБУ в Київській області лейтенант ОСОБА_35 , оперуповноважений 2 сектору ВКЗЕ УСБУ в Київській області лейтенант ОСОБА_36 .

Затримання відбулося орієнтовно о 12 год. 45 хв. біля будівлі природознавчого музею, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 15, в момент коли ОСОБА_6 підходив до автомобіля «Порш Каєн» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_37 підійшов до ОСОБА_32 , який в цей час знаходився біля водійських дверей вказаного автомобіля, представився і пред`явив обвинуваченому у розгорнутому вигляді своє службове посвідчення співробітника УСБУ в Київській області. На пропозицію ознайомитись із постановою суду від 21 листопада 2011 року у справі № 4-4089/11, ОСОБА_6 відштовхнув ОСОБА_38 , вскочив на водійське сидіння автомобіля «Порш Каєн» д.н.з. НОМЕР_1 і спробував зачинитись зсередини.

В подальшому, 20 травня 2012 року в період часу з 12 год. 45 хв. до 13 год. 00 хв., розшукуваний ОСОБА_6 , перебуваючи в автомобілі «Порш Каєн» д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованому на тротуарі біля приміщення природознавчого музею по вул. Б.Хмельницького, 15, в м. Києві, повною мірою розуміючи, що ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 є працівниками правоохоронного органу УСБУ в Київській області і знаходяться при виконанні своїх службових обов`язків, усвідомлюючи, що вказані співробітники діють законно, оскільки проводять його затримання на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року у справі № 4-4089/11, чинив активну фізичну протидію затриманню. Опір ОСОБА_32 вказаним співробітникам СБУ полягав в активних фізичних діях з метою перешкодити затриманню, а саме, обвинувачений намагався зачинитись в автомобілі, завести його і втекти з місця. При неодноразових спробах ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 вивести ОСОБА_32 з автомобіля, останній впирався, відбивався руками і ногами, бив по дверях авто, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою. Коли вдалося забрати у ОСОБА_32 ключі від автомобіля і останній зрозумів, що йому не вдасться втекти на автомобілі, то розшукуваний, вийшов з авто і спробував втекти пішки. Коли ОСОБА_39 , ОСОБА_41 І ОСОБА_42 його наздогнали, то обвинувачений неодноразово виривався із застосуванням грубої фізичної сили по відношенню до них, таким чином перешкоджаючи виконанню цими працівниками свої службових обов`язків щодо затримання обвинуваченого згідно постанови Шевченківського районного суду від 21 листопада 2011 року.

Крім того, внаслідок таких незаконних дій ОСОБА_32 при його затриманні, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 239/Д від 12 червня 2012 року, співробітнику СБУ ОСОБА_46 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна правого колінного суглобу та гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

За таких обставин ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 20 травня 2012 року, в період часу з 12 год. 45 хв. до 13 год. ООхв., перебуваючи біля приміщення природознавчого музею по вул. Б. Хмельницького, 15, в м. Києві, чинив активну фізичну протидію працівникам правоохоронного органу - УСБУ в Київській області, під час виконання ними своїх службових обов`язків по його затриманню як обвинуваченого у кримінальній справі згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року у справі № 4-4089/11. Вказані дії ОСОБА_32 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України як опір працівникам правоохоронного органу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні вказаних злочинів за наведених вище обставин не визнав повністю і показав, що був призначений на посаду виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО відповідно до наказу голови Держземагенства № 1105-к від 15 листопада 2007 року, і виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, серед яких було керівництво діяльністю ГУ ЗРКО, відповідальність за виконання покладених на нього завдань, видача наказів та контроль за їх виконанням. До завдань ГУ ЗРКО дійсно належить організація і проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, однак таку експертизу здійснювали виключно експерти Відділу державної землевпорядної експертизи ГУ ЗРКО, які в своїй діяльності керувалися Законом України від 17 червня 2004 року «Про державну експертизу землевпорядної документації», мали статус експерта, а також кваліфікацію та спеціальні знання, практичний досвід роботи та користувалися гарантіями незалежності експерта державної експертизи. Посада начальника ГУ ЗРКО не віднесена до суб`єктів державної експертизи землевпорядної документації, кола її виконавців чи замовників.

Ним дійсно був підписаний та завірений печаткою висновок № 7-96e від 14 лютого 2008 року державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом вказаним в обвинувальному акті громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, але при цьому були дотримані вимоги Законів та чинних нормативно-правових актів, він діяв в інтересах служби, забезпечуючи правильну роботу Відділу державної землевпорядної експертизи підпорядкованого йому ГУ ЗРКО.

Як наполягав обвинувачений, використання вказаної земельної ділянки правонаступником після ліквідації КДБ - новоствореною особою (СБУ), на що посилається обвинувачення, без документу, який належним чином посвідчував би право постійного користування земельною ділянкою, було безпідставним. Підсобне господарство СБУ це неіснуюча юридична особа, а наданий їй державний акт «КВ-32» був без дати та кадастрового номеру, а тому не підтверджував право постійного користування землею, лише 29 червня 2004 року була створена, але інша за назвою юридична особа - ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України». Більш того, протягом 2000-2001 р.р. за погодженням СБУ з вказаного державного акту «КВ-32» рішенням Мархалівської сільради від 27 грудня 2000 року вилучено земельну ділянку площею 2 га та надано її рішенням цієї ж сільради № 7 від 26 липня 2001 року у постійне користування шістьом громадянам, які перевели свої ділянки у приватну власність. Відтак розмір земельної ділянки, право на яку було посвідчене державним актом «КВ-32», був змінений, але в його текст не були внесені відповідні зміни (з належними підписами та печатками), а тому такий державний акт втратив чинність і з цих причин.

Аналізуючи докази у справі та нормативно-правові акти, обвинувачений вважав, що за вказаним державним актом право постійного користування землею у підсобного господарства СБУ станом на 2007-2008 р.р. було відсутнє, а сама земельна ділянка площею 44 га, за рахунок якої на підставі розпоряджень Васильківської районної державної адміністрації № 1128 від 26 листопада 2007 року та № 654 від 31 березня 2008 року 22 громадяни отримали у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, належала до земель запасу категорії земель сільськогосподарського призначення.

Більш того, як далі показав обвинувачений, експертам, які проводили експертне дослідження та оцінку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 44 га, було відомо про суть і предмет судового спору відносно відведення вказаних земельних ділянок та враховано його результат шляхом посилання у висновку державної експертизи ГУ ЗРКО від 14 лютого 2008 pоку № 7-96е на постанову Васильківського міськрайонного суду від 20 липня 2007 року (справа № 2а-660/2007). Вказаним судовим рішенням визнано, що ДП «Підсобне господарство СБУ» є новоствореним підприємством і правонаступником підсобного господарства СБУ не являється, земельні ділянки 22 громадянам виділяються у власність за рахунок земель запасу Мархалівської сільради, дозвіл на отримання права власності цими громадянами отриманий у встановленому законом порядку, дії Управління земельних ресурсів у Васильківському районі щодо відмови у погодженні проектної документації є незаконними у зв`язку з тим, що підсобне господарство СБУ не є землекористувачем спірної земельної ділянки. На момент прийняття відповідних рішень вказане судове рішення набрало законної сили. Саме за таких обставин, не вбачаючи порушень вимог чинних Законів, експертами ГУ ЗРКО було зроблено висновок про те, що наданий на експертизу Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 22 громадянам відповідає вимогам законодавства України, нормам і правилам, оцінюється позитивно, зауваження та пропозиції до землевпорядної документації відсутні.

Враховуючи наявність повного пакету документів по Проекту землеустрою, його позитивне погодження профільними відомствами та наявність позитивної експертної оцінки, жодних підстав для сумніву у законності цих дій та дій підлеглих, у нього, обвинуваченого, не було. Здійснивши перевірочні заходи, а саме - перевіривши відповідність висновку його формі (бланку), повноту наданих для проведення державної експертизи документів та матеріалів, ознайомившись з основними розділами висновку державної експертизи та дослідів, перевіривши відповідність висновків державної експертизи землевпорядної документації обов`язковим висновкам п`яти інших місцевих органів, ним було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 14 лютого 2008 року № 7-96е. Відмова у затвердженні належно підготовленого експертами висновку, а так само самостійне проведення такого дослідження з метою перевірки по суті правильності висновку такої експертизи в коло його, обвинуваченого, повноважень не входило. Вказаний проект землеустрою був в подальшому позитивно погоджений також і Київською обласною державною адміністрацією за № 11-22-12257 від 28 березня 2008 року. При цьому, відношення до процедур подальшого виконання вказаного висновку експертизи, у тому числі прийняття розпорядження Васильківської РДА від 31 березня 2008 року № 654 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 22 громадянам, а також до процедури отримання вказаними 22 громадянами державних актів він не мав, і не міг мати, оскільки ці функції не входять за законом до його компетенції. Він особисто не знайомий з цими фізичними особами, до нього з будь-якими проханнями діяти на їх користь ані вони самі, ані треті особи не зверталися, а тому він не діяв і не міг діяти в інтересах вказаних громадян.

Щодо обвинувачення в опорі працівникам СБУ під час затримання обвинувачений ОСОБА_6 показав, що 20 травня 2012 року, коли він підійшов до свого автомобіля у центрі міста Києва, його налякали дії незнайомих людей, які почали витягувати його з машини, погрожували її забрати, виражалися нецензурно. Маючи хворобу, пов`язану з порушенням функцій головного мозку та глухотою на ліве вухо, він не зміг розібрати, що взагалі від нього хочуть. Ці дії співробітників СБУ ніяким чином не були схожі на дії правоохоронців, самих їх було важко ідентифікувати, посвідчення співробітників СБУ ніхто не показував, відразу було безпідставно застосовано насильство, внаслідок якого він лікувався тривалий час і став інвалідом. Йому не повідомляли, що порушена кримінальна справа та винесена постанова про притягнення його в ній як обвинуваченого, ніхто його не викликав до правоохоронних органів. Співробітник ОСОБА_39 розмахував пістолетом у місті масового скупчення людей. Тілесні ушкодження, які нібито отримали співробітники СБУ, які діяли незаконно, могли бути спричинені їх самих непрофесійними діями.

Сторона захисту наполягала на тому, що органами досудового слідства, а згодом і розслідування не здобуто і не надано суду під час судового розгляду допустимих доказів винуватості ОСОБА_32 у вчиненні поставлених йому у провину діянь, належність до користування СБУ земельної ділянки, відведення якої 22-м громадянам ставиться у провину ОСОБА_9 , було очевидно спірним і не підтверджувалося належними документами. Сторона захисту вважає пред`явлене обвинувачення безпідставним і таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, посилаючись при цьому на порушення органом досудового розслідування кримінального процесуального закону в даній справі, які вважає істотними і детально викладені в окремих письмових клопотаннях. Суть цих порушень полягає у недотриманні порядку збирання доказів, роз`єднання та об`єднання кримінальних справ, визначення їх підслідності, проведення експертизи тощо, само слідство було проведено упереджено слідчими органами фактично потерпілого у справі. Враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, захист просив ухвалити виправдувальний вирок.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ, в тому числі і з урахуванням правил ст. 8 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_32 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 342 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на дані, які містять:

а) наказ голови Держземагенства № 1105-к від 15 листопада 2007 року про призначення ОСОБА_32 на посаду та інші документи проходження ним державної служби, а також Положення про ГУ ЗРКО, Методика та інші нормативно-правові документи, якими регламентувався порядок проведення державної експертизи землевпорядної документації, посадові інструкції, за якими підтверджується службове становище ОСОБА_32 як службової особи та його повноваження щодо затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації;

б) висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою, який став підставою для відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, які належали СБУ;

в) розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року про надання дозволу 22 громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархлівської сільської ради та матеріали його підготовки, а також сам проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок з усіма його додатками, які нібито містять численні порушення законодавства під час відведення вказаної земельної ділянки у власність громадян;

г) показання обвинуваченого, в яких не оспорюються окремі обставини з фактичного боку, та свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , які нібито вказують на те, що ОСОБА_6 зловживав своїми службовими становищами, здійснюючи незаконне втручання в діяльність експертів;

ґ) розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 654 від 31 березня 2008 року та інші матеріли надання у власність 22-м громадянам вказаної земельної ділянки, в тому числі акти на неї, які підтверджують факт відчуження цієї землі з власності держави;

д) акт про результати перевірки здійснення державної експертизи землевпорядної документації ГУ ЗРКО від 24 березня 2018 року, висновок спеціалістів щодо відповідності документації із землеустрою вимогам законодавства від 15 липня 2011 року, висновок судово-землевпорядної експертизи № 01-09/1245 від 30 серпня 2011 року, висновок судової будівельно-технічної експертизи з оцінки земельних ділянок № 11255 від 15 грудня 2008 року, дані листування Головного управління Держкомзему у Київській області, Управління Держкомзему Васильківського району, Управління водного господарства у м. Києві та Київській області та Васильківської РДА, за якими нібито встановлені численні порушення під час відведення вказаної земельної ділянки у власність громадян та вартість останньої, відтак затвердження ОСОБА_49 висновку № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації є протиправним;

є) документи, що стосуються факту перебування відведених вказаним 22-м громадянам земель у постійному користуванні СБУ;

ж) судові рішення щодо спірної земельної ділянки, якими підтверджено правомірність перебування спірних земель у користуванні СБУ;

з) показання потерпілого ОСОБА_45 та свідка ОСОБА_43 , документи щодо їх службового статусу, та матеріали відео фіксації затримання ОСОБА_32 , які нібито підтверджують опір з боку останнього працівникам СБУ;

и) постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року, якою надано дозвіл на затримання ОСОБА_32 ;

і) висновок судово-медичної експертизи № 239д від 12 червня 2012 року, за яким ОСОБА_46 були спричинені легкі тілесні ушкодження як результат опору;

ї) протоколи виїмок та огляду вказаних вище документів, якими пояснюється походження доказів.

Крім того, в обґрунтування винуватості ОСОБА_32 прокурор послався і на докази, які не були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на дані, які містить державний акт серії «КВ-32».

Що стосується обвинувачення ОСОБА_32 в зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Факт перебування 14 лютого 2008 року ОСОБА_32 на посаді виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО, яке розташовувалось по вул. Серпова, 3/14, в м. Києві, а відтак і його статус службової особи, суд вважає безспірно доведеним, оскільки сторони провадження його не оспорювали. Більш того, він підтверджений показаннями самого обвинуваченого, а також даними, які містить наказ голови Держземагенства № 1105-к від 15 листопада 2007 року про призначення ОСОБА_32 на цю посаду (т. 4 а. 118-119), а також п. 9 Положення про ГУ ЗРКО (т. 4 а. 89-94), за якими той виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, серед яких було керівництво діяльністю ГУ ЗРКО, відповідальність за виконання покладених на нього завдань, видача наказів та контроль за їх виконанням. Згідно з п. 4 Положення про ГУ ЗРКО та у відповідності до п. 4.2. Методики (т. 5 а. 47-49), до завдань ГУ ЗРКО належить, зокрема, організація і проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 визнав і не оспорював того, що в межах своїх службових повноважень, що випливають з його службового становища виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО, особисто затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою ГУ ЗРКО позитивний висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Пряма причетність ОСОБА_32 до затвердження шляхом підписання і скріплення печаткою ГУ ЗРКО вказаного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року підтверджується змістом оригіналу самого дослідженого в судовому засіданні висновку (т. 1 а. 183), факт складання якого та видачі для подальшої реалізації, його зміст та достовірність сторонами провадження також не оспорюються.

Як видно з тексту та форми вказаного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, останній відповідав всім вимогам постанови Кабінету міністрів України № 974 від 12 липня 2006 року «Про затвердження Порядку реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку», всі розділу висновку заповнені і не містили внутрішніх суперечностей. Висновок цієї експертизи мав відповідні реквізити - реєстраційний номер і дату, що збігаються з номером та датою реєстрації об`єкта у журналі його обліку (реєстрації).

Водночас, згідно із Положенням про ГУ ЗРКО та Положенням «Про Відділ державної землевпорядної експертизи», затвердженим 08 січня 2008 року начальником ГУ ЗРКО (т. 4 а. 95-97) (далі Положення про Відділ) та Методики, діяльність з проведення експертизи землевпорядної документації здійснювали виключно експерти вказаного Відділу як структурного підрозділу ГУ ЗРКО і підпорядкованого Управлінню державної землевпорядної експертизи, які в своїй діяльності керувалися Законом України від 17 червня 2004 року «Про державну експертизу землевпорядної документації». Системний аналіз вказаних відомчих нормативних актів свідчить про те, що посада начальника ГУ ЗРКО не віднесена до суб`єктів експертизи землевпорядної документації. Цей висновок суду підтверджується даними, які містять посадові інструкції головного спеціаліста Відділу державної землевпорядної експертизи, в обов`язки саме якого входить безпосередній контроль за додержанням вимог земельного законодавства під час підготовки висновків державної експертизи (т. 4 а. 98).

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 5, 7 та 37 Закону України від 17 червня 2004 року «Про державну експертизу землевпорядної документації» одним з принципів державної експертизи є незалежність експерта при її проведенні, суб`єктами державної експертизи є замовники (особи, заінтересовані у проведенні такої експертизи) та виконавці (експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та інше далі виконавці державної експертизи), встановлено процедуру спростування висновків державної експертизи. А відповідно до Методики (п. п. 1.8, 3.4.2, 3.5.7) саме виконавці державної експертизи готують її висновок, під час його складання ними визначається: відповідність змісту документації вимогам законодавства України, встановленим стандартам, нормам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо раціонального використання і охорони земель, умов і порядку їх забудови, охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, збереження культурної спадщини; відповідність змісту документації вимогам завдань на її розроблення та вимогам передпроектної документації; запропоновані землевпорядною документацією рішення щодо рекультивації порушених земель, поліпшення малопродуктивних угідь, оцінки земель тощо; еколого-економічна ефективність передбачених заходів щодо запобігання їх впливу на земельні угіддя за межами ділянки, охорони агроландшафтів. Особливість висновків державної експертизи землевпорядної документації полягає у тому, що після їх підпису експертами та керівником експертного підрозділу вони затверджуються керівництвом відповідного органу із скріпленням гербовою печаткою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_6 , затверджуючи із скріпленням гербовою печаткою як керівник ГУ ЗРКО висновок державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, діяв виключно в межах своїх службових повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, при цьому не являвся суб`єктом такої експертизи, відтак в коло його службових обов`язків складання висновку останньої не входило.

Отже, з огляду на сформульоване обвинувачення в умисному злочинні за ч. 2 ст. 364 КК України, для правильного вирішення цієї справи залишається принциповим отримання відповіді на питання: чи був згаданий висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року державної експертизи землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам зазначених земельних ділянок завідомо для ОСОБА_32 незаконним з огляду на встановлений досудовим розслідуванням на момент формулювання обвинувачення факт перебування цих земельних ділянок згідно державного акту «КВ-32» у постійному користуванні СБУ, відтак, чи були підстави для його затвердження. А вже похідними від цієї обставини є відповіді на інші питання: чи діяв ОСОБА_6 , затверджуючи вказаний висновок, всупереч інтересам служби в інтересах вказаних осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, відтак, чи отримали вказані в обвинувальному акті 22 громадянина неправомірну вигоду у вигляді вказаних земельних ділянок внаслідок таких дій ОСОБА_32 і згодом оцінка наслідків самих таких дій.

Під час судового розгляду дослідженням поданих сторонами доказів з вказаного питання доведено таке.

Згідно з розпорядженням Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року та додатком до нього головою цієї адміністрації прийнято рішення про надання дозволу 22 громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархлівської сільської ради, за межами населеного пункту (згідно з додатком перелік 22 громадян) з обов`язковим погодженням із органами по земельних ресурсах, архітектури, охорони природи, санітарно-епідеміологічним, а також охорони культурної спадщини. Лише після відповідного погодження і висновку державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою повинен бути наданий на розгляд і затвердження Васильківській райдержадміністрації (т. 1 а. 96).

Вказане розпорядження видано на підставі звернень громадян, які у встановлений спосіб були подані, зареєстровані та відпрацьовані службовими особами Васильківської райдержадміністрації Київської області, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні даними, які містять протоколи виїмки від 09 та 12 червня 2008 року та огляду від 27 червня 2008 року, копії самих особових справ 22-х заявників, лист повідомлення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та повідомлення Київської обласної держадміністрації від 28 березня 2008 року, яка не заперечувала проти видання розпорядження про затвердження проекту землеустрою (т. 2 а. 143-215, 221-230; т. 3 а. 39-44).

Як вбачається з досліджених судом копії виконаного ТОВ «ІМІР» Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Мархлівської сільської ради Васильківського району Київської області від 03 грудня 2007 року та протоколу огляду його оригіналу від 02 грудня 2011 року (т. 1 а. 90-182; 187-190), вказаний Проект засвідчує відсутність речових прав третіх осіб на ці земельні ділянки, які дійсно перебували у державній власності і були землями сільськогосподарського призначення (землями запасу) (а. 93-94), а також містить: відповідне розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року про надання дозволу на розробку вказаного проекту (а. 96); список громадян, яким передають землі у власність (а. 95); умови відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (а. 97); погодження із органами по земельних ресурсах (а. 99-103), містобудування та архітектури (104-107), санітарно-епідеміологічної служби (а. 108), охорони природи (а. 110), а також охорони культурної спадщини (а. 111-113); кадастрові плани, складені за результатами землевпорядних робіт (а. 114-182). Даний проект введений в базу даних ГУ ЗРКО 02 квітня 2008 року (файл 7-96е), тобто після затвердження ОСОБА_49 згаданого висновку державної експертизи № 7-96е від 14 лютого 2008 року (а. 91).

Перелічені вище документи, а саме розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року та додатки до нього, виконаний ТОВ «ІМІР» Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та невід`ємні документовані додатки до нього, містять всі ознаки офіційних документів, які складені у належні спосіб та формі уповноваженими на такі дії особами з дотриманням загальновідомих правил діловодства. У межах даного провадження будь-яких даних, які вказували б про причетність до їх складання ОСОБА_32 , його обізнаність із самим процесом їх оформлення та про втручання в останній в будь-якій спосіб, не надано, не охоплюються ці обставини і межами сформульованого обвинувачення.

При цьому, під час судового розгляду встановлено, що діяльність з виконання землевпорядних, топографічних та картографічних робіт, результати яких були використанні під час підготовки ТОВ «ІМІР» Проекту землеустрою, були проведені уповноваженим на такі роботи комунальним підприємством «Землемір», що підтверджено Статутом останнього, діючими ліцензіями, заявкою нарядом, договором субпідряду, актом прийому-передачі робіт та їх кошторисом, протоколами огляду, установчими документами ТОВ «ІМІР». Відомості перебування цих земельних ділянок згідно державного акту «КВ-32» у постійному користуванні СБУ відсутні (т. 1 а. 195-210; т. 3 а. 45-56, 58-88).

Станом на день затвердження ОСОБА_49 висновку державної експертизи № 7-96е від 14 лютого 2008 року розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року незаконним не визнавалось і не було скасованим.

Вказані документально підтверджені дані повністю узгоджуються між собою, а тому суд їх кладе в основу свого вироку. Разом з тим, вони самі по собі не доводять факту зловживання службовим становищем з боку обвинуваченого. Керуючись аналізом наведених вище нормативно-правових, у тому числі відомчих, актів, суд вважає, що з огляду на перелік поданої землевпорядної документації, порядок її оформлення та зміст по суті, відсутні були підстави для відмови ГУ ЗРКО у проведенні державної експертизи цієї землевпорядної документації, відтак остання була проведена з підстав, передбачених Законом, більш того, проведення такої експертизи було обов`язковим. Отже, відсутні об`єктивні дані, які вказували б на те, що ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби сприяв третім особам у проведені цієї експертизи, протилежного сторона обвинувачення не довела.

Крім того, твердження в обвинувальному акті про те, що іншими особами, які діяли поза межами службової компетенції ОСОБА_32 , допускалися певні порушення (Васильківською РДА не приймались окремі розпорядження, перевищено межі своєї компетенції, відсутність у Мархалівській сільській раді Васильківського району Київської області обліку земель запасу, помилково не враховано прав фактичного землекористувача тощо), очевидно не може бути поставлено у провину ОСОБА_9 , виходячи знову ж таки з обсягу обвинувачення у вчиненні зловживання з боку ОСОБА_32 саме своїм службовим становищем.

Твердження в обвинувальному акті і про те, що, виходячи зі змісту висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/119 від 17 січня 2008 року (т. 1 а. 110), нібито були проігноровані його вимоги під час передачі земель у власність громадянам, не ґрунтується на змісті самого цього висновку, за яким матеріали проекту землеустрою були однозначно погоджені. При цьому вказівка у висновку щодо необхідності дотримання вимог Водного та Земельного кодексу України, природоохоронного законодавства носила загальний, тобто попереджувальний характер, який відображається у відповідному рішенні про передачу землі у власність у формі відповідних правових обмежень на використання земельних ділянок у подальшому, а відтак твердження з цього проводу в обвинувальному акті про нібито засвідчені таким висновком порушення як сталий факт, ґрунтується виключно на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_50 .

Аналогічного висновку суд дійшов і щодо вказівки в обвинуваченні про те, що наявна у проекті землеустрою довідка по формі № 6-ЗЕМ № 283/02-1 від 12 лютого 2008 року (т. 1 а. 100) нібито містила завідомо неправдиві відомості про те, що земельна ділянка запроектована до відведення у власність 22-ом гр-нам для ведення особистого селянського господарства загальною площею 44 га за рахунок земель запасу (рілля) на території Мархалівської сільради за межами населеного пункту.

По-перше, крім як припущення суд не може оцінити таке твердження про вчинене кримінальне правопорушення підробка документу, яке не охоплюється межами даного судового розгляду і не встановлено вироком суду, що набрав законної сили, в межах іншого ймовірного кримінального провадження. При цьому, навіть якщо і припустити факт підробки такого документу іншими особами, то зв`язок з ними ОСОБА_32 не охоплюється межами висунутого обвинувачення.

По-друге, за проаналізованими вище документами земельна ділянка загальною площею 44 га за рахунок земель запасу (рілля) на території Мархалівської сільської ради за межами населеного пункту як раз таки і була запроектована до відведення у власність конкретно визначеним 22-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства.

По-третє, факт відведення за результатами вказаного проектування саме цієї земельної ділянки і саме такої площі у власність вказаним 22-ом громадянам для ведення ними особистого селянського господарства конкретно за рахунок земель запасу (рілля) на території Мархалівської сільської ради за межами населеного пункту ставиться у провину ОСОБА_9 як складова зловживання ним службовим становищем, тобто дійсність такого факту становить ключовий елемент звинувачення, відтак не тільки не оспорюється, а й і небезпідставно, як вказують вище згадані документи, доводиться стороною обвинувачення.

По-четверте, під час судового розгляду ретельно перевірялося і не встановлено ознак виготовлення цієї довідки № 283/02-1 від 12 лютого 2008 року «заднім числом». Так, згідно з протоколом виїмки заяви та резолюції, що стосувалися її видачі (т. 2 а. 116-119), заява про її видачу надійшла до повноважного органу 11 лютого 2008 року, того ж дня за нею було прийнято рішення керівником, а сама довідка видана 12 лютого. Якщо ж у даному випадку мова знову йде про допущені порушення іншими особами, які діяли поза межами службової компетенції ОСОБА_32 адже іншого не встановлено, то з цього приводу суд вже сформулював свою правову позицію вище.

Як видно з тексту висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року (т. 1 а. 183), ОСОБА_6 не був причетним до його складання, оскільки останній був складений експертом ОСОБА_51 та в.о. начальника Управління державної землевпорядної експертизи ГУ ЗРКО ОСОБА_52 .

Вказані обставини цілком узгоджується з правилами вище проаналізованого законодавства у сфері державної експертизи землевпорядної документації про те, що ОСОБА_6 за посадою не являвся суб`єктом державної експертизи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показала, що особисто як головний спеціаліст та одночасно виконуюча обов`язки начальника Управління державної землевпорядної експертизи ГУ ЗРКО підписала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, при цьому здійснювала перевірку проекту землеустрою як експерт. Склала цей висновок і першою його підписала тимчасово залучена до роботи Відділу головний спеціаліст Управління державної землевпорядної експертизи експерт ЧЕРНЯХІВСЬКА. Під час перевірки поданого проекту на початку до нього у свідка були зауваження (за документами пропонувалося передати землі, у яких був користувач СБУ, з цього приводу була наявна довідка № 6зем, яка не відповідала вимогам щодо форми, у зв`язку з чим районний відділ земельних ресурсів не давав погодження), ці зауваження у висновку були подані на затвердження ІВАНЮКУ, з такими зауваженнями висновок не міг бути і не був позитивним. Вирішити цю ситуацію можна було або шляхом відмови від погодження проекту, або усуненням недоліків складання довідки форми 6зем належної форми, отримання дозволу землекористувача, якщо він дійсно є, отримання погодження у районному відділі земельних ресурсів. У подальшому, лише після того, як всі сформульовані експертом зауваження за результатами перевірки були усунуті та був поданий перелік документів, серед яких були відсутні дані про наявність землекористувача цих земель та отримане погодження районного відділу земресурсів, проект землеустрою був відправлений на повторну експертизу, за результатами якої і був підготовлений за усною вказівкою ІВАНЮКА вторинний позитивний висновок, який за таких умов за змістом був цілком законним, всі подані документи проекту для цього були достатні, їх форма, зміст та перелік ґрунтувалися на законі.

Як також уточнила свідок: - вона особисто перевіряла проект землеустрою і в першому і в другому випадках; - вона не пам`ятає, щоб ЧЕРНЯХІВСЬКА висловлювала зауваження проти позитивного висновку, остання була залучена до роботи Відділу у зв`язку з відсутністю інших працівників, а висновок має підписувати експерти колегіально; - їй не відомо, щоб ІВАНЮК давав вказівки ЧЕРНЯХІВСЬКІЙ, в діяльність останньої вона також не втручалася; - за змістом поданого проекту після усунених зауважень позитивний висновок ґрунтувався на законі та вказівка його оформити не впливала на його суть і зводилася лише до пришвидшення процедури, якщо не було б вказівки ІВАНЮКА, вона перевіряла б дійсність довідки форми 6зем, яка була оформлена за підписом начальника управління земресурсів Васильківського району і відрізнялася від попередньої за змістом; - на даний час не може підтримати свій висновок, оскільки їй відомо, що землі, щодо яких надавався нею висновок державної експертизи, перебувають у постійному користуванні СБУ; - у день складання та оформлення висновку експертизи начальник Управління був відсутнім; - описуючи загальні умови роботи, стверджувала, що ІВАНЮК вимагав, щоб були позитивні висновки, інакше - «заява на звільнення», проте визнала, що у зв`язку із складанням першого висновку експертизи із зауваженнями вона не зазнала будь-яких утисків по роботі з боку ІВАНЮКА, як і не мала їх фактично взагалі за весь період сумісної з ним роботи.

Отримані під час допиту свідка ОСОБА_53 відомості про те, що «вказівки з боку ІВАНЮКА про необхідність підготовки позитивного висновку виникли тоді, коли сталі наявні недоліки», «ці вказівки підлягали виконанню, незважаючи на те, чи були вони законні чи незаконні» суд в порядку ст. ст. 86 та 89 КПК України, визнає недопустимим доказом, оскільки вони були отримані шляхом мовчазної згоди свідка внаслідок порушення правил його прямого допиту, а саме шляхом навідних питань прокурора до вказаного свідка обвинувачення, які вже містили відповіді саме такого змісту (ч. 6 ст. 352 КПК України), у зв`язку з чим головуючим у справі було зроблено застереження.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_54 колишній начальник управління земресурсів Васильківського району показав, що обставини складання та затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року йому невідомі, проте саме він на виконання рішення суду Васильківського району надав довідку форми 6зем про те, що землі, які проектуються для надання 22-ом гр-нам, є землями запасу і не належать до користування СБУ, вважав виділення землі громадянам законним, хоча на початку, коли такого судового рішення не було, він дійсно не погоджував відведення цих земель. У зв`язку з підготовкою даної проектної документації та надання відповідних довідок будь-яких вказівок з боку ОСОБА_32 до нього, свідка, не надходило, хоча той дійсно був для нього начальником.

Допитаний судом свідок ОСОБА_55 колишній начальник Управління державної землевпорядної експертизи ГУ ЗРКО, показав, що він не приймав участі у складанні висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, обставини його затвердження йому невідомі, оскільки задовго перед цим був усунутий від виконання обов`язків. ІВАНЮК як керівник ГУ ЗРКО повинен був здійснити перевірку висновку державної експертизи в межах своїх повноважень, а у разі виявленні невідповідностей не затверджувати його і повернути, проте саме експерт або інша особа, яка залучена до експертизи, несе відповідальність за достовірність свого висновку. У разі не затвердження висновку керівником, той вважався не чинним. У даному конкретному випадку ІВАНЮК повинен був звернути увагу на площу земельної ділянки та детально вивчити проект. З проектом, який було покладено в основу висновку, він, свідок, ознайомився у слідчого, зауважень до нього не мав, хоча за фактом і задоволений тим, що не причетний до його експертизи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_56 колишній начальник ГУ ЗРКО, показав, що обставини складання та затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року йому невідомі, у свій час, коли він керував установою, під час затвердження висновку такої експертизи він міг отримати пояснення експерта для того, щоб з`ясувати те чи інше питання, проте втручатися в його діяльність права не мав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_57 колишній голова Васильківської райдержадміністрації показав, що саме він надав дозвіл на розробку проекту відводу земель, а після отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року видав розпорядження про затвердження вказаного проекту, всі документи були належним чином оформлені, земельна ділянка була землями запасу, а господарство СБУ анульованим.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_58 , ОСОБА_48 , кожний окремо, показали, що вони всі працювали під керівництвом ІВАНЮКА, але їм не відомі обставини складання та затвердження висновку вказаної державної експертизи № 7-96е від 14 лютого 2008 року, розкрили загальний зміст проаналізованих судом нормативних актів, які регламентують порядок проведення такої експертизи.

У деталях оцінюючи показання свідка ОСОБА_31 в контексті з`ясування змісту вказівок з боку ОСОБА_32 та категоричності її суджень про вплив з боку ОСОБА_32 на експертів, суд бере до уваги, що вказаний свідок як експерт у першому випадку не надала позитивного висновку експертизи, про що в робочому звичайному порядку доповіла ОСОБА_9 , який у зв`язку з цим жодних претензій до неї не висловлював, вимог переробити, змінити чи в будь-якій інший спосіб надати позитивний висновок за наявними у проекті документами не висував, більш того, у подальшому не усунув її, а, навпаки, звернувся саме до неї, зважаючи на її принциповість, з вказівкою підготувати повторний висновок за оновленими документами того ж самого проекту, який вже був предметом її, як встановлено в судовому засіданні, ретельного вивчення, дотримуючись при цьому принципу незмінності експерта.

За таких обставин, суд вважає, що в показах свідка ОСОБА_31 , якщо оцінювати їх системно і без виривання з контексту окремих її висловлювань відсутні безспірні дані про те, що остання весь час працювала з острахом ослухатися ОСОБА_32 , який за окремими її словами вимагав від всіх завжди позитивних висновків експертизи. До того ж підстави для критичної оцінки показань вказаного свідка в цій частині випливають і з того, що цей свідок є зацікавленою особою, яка безпосередньо причетна до складання висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року і також несе за його достовірність відповідальність. Що ж стосується елементу емоційності, який був присутній під час оцінки ОСОБА_31 свого експертного висновку на даний час, то він логічно пояснюється участю в процедурі притягнення до кримінальної відповідальності колишнього її керівника за результат виконаної нею самої роботи в умовах, коли на даний момент з`ясувалося, що такий результат міг суперечити закону. Не скривав аналогічних оцінок і свідок ОСОБА_55 , оцінюючи події минулого через призму відомих на сьогодні обставин. Відтак, суд, хоча і визнає показання свідка ОСОБА_31 щодо фактичних обставин провадження достовірними, крім отриманих внаслідок порушення правил прямого допиту, проте критично оцінює її оціночні судження про характер вказівки з боку ОСОБА_32 підготувати позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації як складову втручання в діяльність експерта, про загальні умови роботи експертів та надану нею оцінку своєму висновку з урахуванням відомих на даний час обставин про землекористувача.

Твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_6 нібито погрожував ОСОБА_31 звільненням після її доповіді про недоліки проекту землевпорядної документації свого підтвердження під час допиту свідка ОСОБА_31 не знайшли, а відтак не можуть бути визнані доведеними.

Згідно з дослідженим судом розпорядженням Васильківської райдержадміністрації Київської області № 654 від 31 березня 2008 року та додатком до нього (т. 1 а. 184-185; 222-223) за результатами розгляду Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Мархлівської сільської ради Васильківського району Київської області від 03 грудня 2007 року, розробленого ТОВ «ІМІР», висновку державної експертизи цієї землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, було затверджено вказаний Проект землеустрою, передано у власність земельні ділянки 22 громадянам (згідно з додатком), встановлено правові обмеження на використання земельних ділянок та надано інші відповідні супутні у зв`язку з цим доручення.

Як видно з протоколів виїмки та огляду 22-х державних актів на право власності на земельну ділянку та 21-єї їх копій (відсутні акт на ОСОБА_59 ), книги записів реєстрації державних актів та виданих довіреностей, на виконання вказаного вище розпорядження № 654 від 31 березня 2008 року 22 гр-на отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, кожна окремо по 2 га, а всього площею 44 га в межах Мархлівської сільради Васильківського району Київської області (т. 1 а. 224-246; т. 2 а. 231-232; т. 3 а. 1-38).

Суд в контексті вище оцінених припущень сторони обвинувачення встановив, що за розпорядженням Васильківської райдержадміністрації Київської області № 654 від 31 березня 2008 року відбулося відведення тієї самої земельної ділянки відповідної площі у власність саме тим 22-ом громадянам з тією ж метою на тій же території та за рахунок тих самих земель, як це охоплювалося первісною проектною документацією.

Враховуючи викладене, суд визнає допустимими, належними і достовірними всі документально підтверджені перерахованими вище документами дані, а оскільки з ними в деталях узгоджуються показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_53 (крім мотивованих судом винятків), ОСОБА_60 , ОСОБА_47 , ОСОБА_61 та ОСОБА_62 такими визнає і показання вказаних осіб в цій частині.

Показання свідків ОСОБА_58 та ОСОБА_63 доказового значення не мають.

Досліджений судом Акт про результати перевірки здійснення державної експертизи землевпорядної документації ГУ ЗРКО від 24 березня 2018 року (т. 1 а. 211-221) не має доказового значення в межах даного судового розгляду, оскільки не стосується фактичних обставин справи, виявлені ж порушення в організації роботи ГУ ЗРКО загального характеру потребують правової оцінки за межами даного кримінального провадження.

Отже, наведені показання ОСОБА_31 , крім її вказаних вище оціночних суджень, а також всіх інших свідків у взаємозв`язку з іншими наведеними доказами не містять даних про те, що ІВАНЮК саме всупереч інтересам служби сприяв третім особам у проведені цієї державної експертизи, яка ґрунтувалася на офіційних документах різних державних органів, чи, принаймні, мав будь-який, хай і опосередкований, зв`язок власних інтересів з особами, на користь яких вирішувалося питання про виділення земельної ділянки, а так само втручався в роботу експертів з метою отримання висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, який би не відповідав змісту поданої для його прийняття землевпорядної документації, у даному конкретному випадку експерти мали всі належні документи для оформлення позитивного висновку, вказівка з боку ІВАНЮКА пришвидшити процес експертизи особою, яка раніше вже опрацьовувала цей проект землевпорядної документації, за таких умов не виходить за межі здійснення ним функцій організації державної експертизи проектів з питань землеустрою.

Під час судового засідання не здобуто і сторонами не надано доказів, які могли вказувати на те, що перелічені в обвинувальному акті 22 громадянина не мали права на безоплатне отримання земельних ділянок вказаного цільового призначення.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта та кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд визнає недопустимим, а відтак відхиляє як доказ обвинувачення висновок спеціалістів щодо відповідності документації із землеустрою вимогам законодавства від 15 липня 2011 року (т. 2 а. 62-67), який оцінено стороною обвинувачення як висновок експертів, з огляду на подану у зв`язку з цим постанову слідчого про призначення експертизи землевпорядної документації від 02 червня 2011 року та доручення на її проведення саме вказаним особам (т. 2 а. 126-129). По-перше, особи, що його проводили, всупереч вимогам ст. 196 КПК України 1960 року не мають статусу суб`єкта судово-експертної діяльності, статус якого чітко визначений Законом України «Про судову експертизу» (ст. ст. 7 та 9), а мотиви доручення такої експертизи іншим фахівцям з відповідних галузей знань не наведені стороною обвинувачення, в т.ч. і в згаданій постанові слідчого; по-друге, вказана експертиза проведена з питань права, а у висновку всупереч вимогам ст. ст. 196, 200 КПК України 1960 року відсутні дані щодо освіти, спеціальності експертів, їх компетентності у певній галузі знань, щодо матеріалів, які вони використали, щодо роз`яснення експертам обов`язків і прав, їх попередження про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України за відмову від виконання покладених на них обов`язків та за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку. Більш того, вказане дослідження слідчим доручено і проведено зацікавленою особою спеціалістом ОСОБА_64 , яка фігурує у вихідних даних для цієї експертизи (Акт про результати перевірки здійснення державної експертизи землевпорядної документації ГУ ЗРКО від 24 березня 2018 року) як «фахівець, який не має вищої освіти, відповідної спеціальності, а також практичного досвіду» і саме її діяльність, в т.ч., має бути оцінена на предмет дотримання закону (т. 1 а. 215).

Аналогічно суд визнає недопустимим висновок судово-землевпорядної експертизи № 01-09/1245 від 30 серпня 2011 року (т. 2 а. 70-75), оскільки: по-перше, особи, що його проводили, всупереч вимогам ст. 196 КПК України 1960 року не мають статусу суб`єкта судово-експертної діяльності, статус якого чітко визначений Законом України «Про судову експертизу» (ст. ст. 7 та 9), а мотиви доручення такої експертизи іншим фахівцям з відповідних галузей знань не наведені стороною обвинувачення; по-друге, у висновку всупереч вимогам ст. ст. 196, 200 КПК України 1960 року відсутні дані щодо освіти, спеціальності експерта, його компетентності у певній галузі знань, щодо роз`яснення експерту обов`язків і прав, його попередження про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України за відмову від виконання покладених на них обов`язків та за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Згідно з правилами ст. 65 КПК України 1960 року доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких виключно у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України, зазначивши в п. 19 постанови свого Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» про те, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом і тоді, коли, зокрема, їх збирання і закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку.

Підсумовуючі викладене в цій частині, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає недопустимими (одержані з порушенням встановленого законом порядку) відомості, які містять висновки експерта щодо відповідності документації із землеустрою вимогам законодавства від 15 липня 2011 року та судово-землевпорядної експертизи № 01-09/1245 від 30 серпня 2011 року, а відтак клопотання захисника від 20 жовтня 2015 року про визнання доказів недопустимими в цій частині слід визнати обґрунтованим, а тому воно підлягає задоволенню.

Разом з тим, відсутні правові підстави для відмови оцінки висновку судово-землевпорядної експертизи № 01-09/1245 від 30 серпня 2011 року за правилами офіційного документу, яким може бути висновок спеціаліста в контексті проведеного слідчим огляду землевпорядної документації (ст. ст. 83, 128-1 КПК України 1960 року).

Оцінюючи висновок № 01-09/1245 від 30 серпня 2011 року як висновок спеціаліста, встановлено, що не всі землі, відведені розпорядженням Васильківської райдержадміністрації Київської області № 654 від 31 березня 2008 року у власність 22 громадянам знаходяться в межах населеного пункту с. Мархалівка, окремі з них перебувають на землях водного фонду. Водночас оцінка, тим більше перевірка вказаних обставин, за умов наявності позитивного висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/119 від 17 січня 2008 року, не входила до службової компетенції ОСОБА_32 як виконуючого обов`язки начальника ГУ ЗРКО під час затвердження ним державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року, іншого під час судового розгляду не встановлено. До того ж, під час судового засідання і на даний час отримані суперечливі дані, в тому числі з однакових джерел, щодо достовірності перебування окремих земель, відведених розпорядженням Васильківської райдержадміністрації Київської області № 654 від 31 березня 2008 року у власність 22 гр-м, в межах водного фонду (т. 5 а. 94-102).

Зважаючи на викладену вище судом правову позицію, суд визнає недопустимим висновок науково-правової експертизи № 126/147е від 31 жовтня 2012 року, зроблений на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» заступником завідувача відділу проблем аграрного та земельного права Інституту держави і права НАН України ОСОБА_65 з питань, що містяться у запиті адвокатів захисників ОСОБА_32 щодо кола службових повноважень та наявності підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_32 (т. 5 а. 66-93), оскільки така експертиза не може розглядатися як судова експертиза в розумінні ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» та ст. 75 КПК України 1960 року, в ній фактично наведено власне тлумачення вченого законодавчих актів та дій обвинуваченого, а тому вони не можуть бути прийняті судом як належні докази в розумінні ст. 65 КПК України 1960 року. Більш того, ст. 25 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» передбачено, що висновки наукових і науково-технічних експертиз мають, як правило, рекомендаційний характер.

Судом ретельно досліджені всі надані сторонами документи, що стосуються факту перебування відведених вказаним 22-м громадянам земель у постійному користуванні СБУ чи його спростування.

Так, дійсно як вбачається з дослідженого судом Проекту формування території встановлення меж Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області станом на 1995 рік та протоколу його огляду від 23 червня 2008 року (т. 2 а. 2-21; 51-58), при його складанні була використана технічна документація по виготовленню державного акту на право постійного користування землею СБУ (пояснювальна записка - а. 5), загальна характеристика території, частину села на якій фактично складають землі СБУ (а. 6, 7, 13). Згідно з рішенням Мархлівської сільської ради Васильківського району Київської області від 16 грудня 1995 року було погоджено проект формування території і встановлення меж, якими охоплювалися, зокрема, землі підсобного господарства СБУ всього 85,6 га, з них сільськогосподарського призначення 76,1 га, в т.ч. ріллі 64 га (а. 13, 18).

Як видно з дослідженого судом Проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж села Мархалівка на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області станом на 2004 рік та протоколу його огляду від 23 червня 2008 року (т. 2 а. 22-50; 51-58), при його складанні враховано, зокрема, землі підсобного господарства СБУ всього 32,1 (46,2) га, з них сільськогосподарського призначення 26,7 (36,7) га, в т.ч. ріллі 25 га (а. 33, 37). Згідно з рішенням Васильківської районної ради Київської області від 28 травня 2004 року було погоджено вказаний проект і внесено пропозицію Київській обласній раді щодо коригування проекту формування території Мархалівської сільської ради та встановлення меж села Мархалівка на площі 457,4 га (а. 42). Рішенням Київської обласної ради № 197-15-IV від 22 липня 2001 року були затверджені нові межі села Мархалівка.

Цілком узгоджується з цими даними і досліджені судом Проект та технічний звіт з відводу земельної ділянки площею 85,6 га підсобному господарству СБУ (у подальшому Адміністративно господарського управління СБУ) за рахунок земель Іванковичівської (у подальшому Мархалівської) сільської ради Васильківського району Київської області с. Мархалівка (т. 3 а. 126-207).

Крім того, як вбачається із досліджених судом численних судових рішень різних судових інстанцій та юрисдикцій, які набрали законної сили і які суд оцінює через призму незмінних засад судочинства, однією з яких є обов`язковість судового рішення, дійсно на даний час є підтвердженим факт землекористування підсобним господарством СБУ земельною ділянкою площею 44 га в межах Мархалівської сільради, у зв`язку із чим: - постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року - т. 2 а. 133-136, за якою вважалось, що підсобне господарство СБУ не є землекористувачем цієї земельної ділянки, скасовано (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року - т. 3 а. 91-93); - розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року та № 654 від 31 березня 2008 року визнані незаконними та скасовані, а також визнані недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку площею 44 га в межах Мархалівської сільради всім вказаним в обвинувальному акті 22-м особам (рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2011 року - т. 3 а. 110-125); - рішення Мархалівської сільради № 422-22-V від 27 травня 2008 року та № 547-35-V від 01 липня 2009 року про припинення землекористування підсобним господарством СБ України земельними ділянками загальною площею 83,6 га визнані також недійсними (рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2009 року - т. 3 а. 98-100, 101-109).

Разом з тим, суд враховує період часу, протягом якого вирішувалося питання належності вказаних спірних земель до землекористування СБУ, а також і те, що вперше це питання було вирішено на користь СБУ у грудні 2008 року, а остаточно в 2011 році, тоді, як затвердження державного висновку землевпорядної документації мало місце з боку ОСОБА_32 у лютому 2008 року, коли на той час діяла постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року. Згідно з вказаною постановою суду, яка скасована була тільки через рік з процедурою поновлення строку на апеляційне оскарження, на час складання висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року за позовом вказаних в обвинувальному акті 22 громадян було визнано незаконними дії Управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, яким попередньо було відмолено в погодженні технічної документації для відведення у власність вказаним особам земельної ділянки площею 44 га в межах Мархалівської сільради для ведення особистого селянського господарства з посиланням на те, що ці ділянки нібито перебувають у користуванні підсобного господарства СБУ. Суд встановив, що підсобне господарство СБУ не є землекористувачем цієї земельної ділянки.

Як видно з тексту висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року саме вказане судове рішення було взято до уваги експертами.

Відтак, підготовлений для затвердження ОСОБА_49 висновок державної експертизи землевпорядної документації не міг бути незаконним, тим більше завідомо, з огляду на встановлений судовим рішенням прямий факт не перебування цих земельних ділянок у постійному користуванні СБУ, відтак саме по собі лише ймовірне існування на той момент державного акту «КВ-32», який не був предметом дослідження державними експертами, власне кажучи, як і суду, не було підставою для відмови у затвердженні вказаного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року. Сторона обвинувачення посилається на наявність державного акту «КВ-32», правовстановлююча природа якого на момент вчинення поставлених у провину дій обвинуваченим була спростована, а відновлена значно пізніше за часом. Крім того. суд вважає встановленим додаткові підстави для критичної оцінки окремих оціночних суджень свідка ОСОБА_31 , яка повідомляла про події минулого не з точки зору відомих їй на той час обставин, а через їх оцінку на підставі відомих тільки на сьогодні даних, що стосується доведеного факту землекористування СБУ, які власне кажучи і покладені в основу обвинувачення.

Очевидно, скасування пізніше за часом постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, за якою вважалось, що підсобне господарство СБУ не є землекористувачем спірної земельної ділянки, та розпорядження Васильківської райдержадміністрації Київської області № 1128 від 28 листопада 2007 року, яким надано дозвіл 22 громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 44 га за рахунок земель запасу Мархлівської сільської ради, не впливає на оцінку конкретних дій ОСОБА_32 на момент затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації № 7-96е від 14 лютого 2008 року. На момент затвердження вказаного висновку державної експертизи ОСОБА_6 об`єктивно не міг і не повинен був передбачати можливість скасування вказаних офіційних, зокрема, й обов`язкових до виконання, документів, якими встановлювались юридичні факти, а так само передбачити визнання їх незаконними. Навіть, якщо і припустити можливу наявність в ОСОБА_32 сумнівів з приводу обґрунтованості прийняття вказаних рішень іншими особами, то і в такому випадку така необачність з його боку не може бути поставлена йому у провину, оскільки контроль за діяльністю Васильківського міськрайонного суду Київської області та Васильківської райдержадміністрації Київської області перебуває поза межами його службової компетенції.

Тим більше, під час судового розгляду об`єктивно документованими даними встановлена існуюча на момент затвердження висновку державної експертизи № 7-96е від 14 лютого 2008 року практика спрощеного (на умовах листування) вилучення земельної ділянки площею 2 га із землекористування того ж самого підсобного господарства СБУ до земель запасу Мархалівської сільради з подальшою безперешкодною передачею у власність шістьом громадянам, законність такого вилучення земель у 2001 році і подальшої їх передачі у власність громадянам ні хто не оспорював (т. 4 а. 6-76).

Досліджені судом матеріали листування ГУ ЗРКО, Управління Деркомзему у Васильківському районі доказового значення не мають, оскільки не стосуються дій обвинуваченого.

Таким чином, як доведено всією сукупністю наведених доказів, ОСОБА_6 не був виконавцем державної експертизи і в коло його службових повноважень складання висновку такої експертизи не входило. Здійснюючи організацію роботи опосередковано підпорядкованого йому структурного підрозділу Відділу державної землевпорядної експертизи в частині забезпечення виконання його функцій та органу влади в цілому, а також перевіряючи завершеність діяльності, яка охоплюється посадовими обов`язками підлеглих працівників, ОСОБА_6 мав підстави вважати, що:

-поданий йому на затвердження висновок відповідає встановленій формі (бланку) і не містить внутрішніх суперечностей;

-наданих для проведення державної експертизи документів та матеріалів достатньо для формування висновку;

-висновок державної експертизи повністю відповідає висновкам п`яти місцевих органів: органу земельних ресурсів, природоохоронного органу, територіального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування і архітектури та охорону культурної спадщини, обов`язкове отримання яких при погодження проектів землеустрою було передбачене п. 7 ст. 151 ЗК України (в редакції, яка була чинною станом на 1 січня 2008 року).

Залишається винятково припущенням твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_6 мав намір діяти, а відтак і діяв фактично з метою одержання неправомірної вигоди іншими фізичними особами, яких він не знав і які до нього безпосередньо чи опосередковано з проханнями з цього приводу не зверталися, іншого сторона обвинувачення не довела. Версія спеціального мотиву нашкодити СБУ з невизначеним умислом щодо наслідків (байдужість з приводу того, на чию користь при цьому діяти) перебуває поза межами судового розгляду, які суд визначив за правилами ст. 337 КПК України, крім того така версія суперечить змісту сформульованого обвинувачення в цій частині.

Враховуючи все викладене, суд вважає, що під час судового розгляду не було доведено те, що згаданий висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року державної експертизи землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам зазначених земельних ділянок був завідомо для ОСОБА_32 незаконним з огляду на встановлений досудовим розслідуванням на момент формулювання обвинувачення факт перебування цих земельних ділянок згідно державного акту «КВ-32» у постійному користуванні СБУ, відтак, на час інкримінованих обвинуваченому дій були підстави для його затвердження.

За таких умов сам по собі факт отримання вказаними в обвинувальному акті 22 громадянами спірних земельних ділянок та вартість останніх не впливають на правову оцінку дій обвинуваченого. Відтак, втрачає своє самостійне доказове значення в контексті сформульованого обвинувачення ОСОБА_32 в зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, висновок судової будівельно-технічної експертизи з оцінки земельних ділянок № 11255 від 15 грудня 2008 року (т. 2 а. 79-93).

Досліджені судом і наявні в матеріалах провадження протоколи проведених виїмок та огляду вказаних вище документів інших даних, що мають значення для справи, не містять.

Отже, всі вказані докази, які суд визнав допустимими, у своїй сукупності та взаємозв`язку не доводять обвинувачення ОСОБА_32 в зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_32 як службової особи у видачі завідомо неправдивого офіційного документа - позитивного висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації № 7-96e від 14 лютого 2008 року.

Оскільки вказане обвинувачення, як випливає з його формулювання в обвинувальному акті, напряму пов`язане з обвинуваченням ОСОБА_32 в зловживанні службовим становищем, то, враховуючи вище проведений аналіз досліджених під час судового розгляду поданих сторонами доказів воно також свого підтвердження не знайшло.

Як вбачається з висновку № 7-96e від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, цей офіційний документ містить виключно інформацію, яка підтверджена іншими наявними у справі і дослідженими судом офіційними документами, які були складовою проекту землеустрою та ймовірна підробка яких чи причетність до цього ОСОБА_32 у провину останньому не ставитися.

Версія обвинувачення про підробку вказаного документу повністю спростована в судовому засіданні наведеними вище показаннями не тільки обвинуваченого, а й свідків ОСОБА_53 та ОСОБА_66 . Вказаний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 7-96e від 14 лютого 2008 року підписаний та затверджений саме тими особами і в той час, які в ньому зазначені, інших ознак можливої підробки цього документу не встановлено.

Що стосується довідки по формі № 6-ЗЕМ № 283/02-1 від 12 лютого 2008 року за підписом ОСОБА_60 , то обставини її складання за участю ОСОБА_32 чи принаймні, його поінформованості про них, з тим, щоб вважати її зміст завідомо для обвинуваченого недостовірним, не знайшли свого підтвердження жодним наданим сторонами доказом, а висновки сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що ОСОБА_6 чомусь повинен був знати про викривлений характер її змісту. До того ж, вказана довідка за своїм змістом не суперечила постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, а вже зміст якої ОСОБА_6 дійсно повинен був знати та, як виявилося під час його допиту, фактично знав.

Сторонами провадження не надані, а відтак і не оцінювалися судом дані державного водного кадастру щодо вказаних земельних ділянок.

ОСОБА_6 та очолювана ним установа не причетна до оформлення чи видачі державного акту «КВ-32», за яким СБУ користувалася спірними землями. Як мав би оцінити ОСОБА_6 державний акту «КВ-32», висновки з цього приводу суд позбавлений зробити, оскільки оригінал такого документу, як і його завірена копія на дослідження суду не надані, а тому важко правильно назвати навіть номер цього акту, який у процесуальних документах сторони обвинувачення визначений по-різному «КВ-32», «КВ 32» та «КВ-22» (див, напр., а. 3 та 7 т. 1). Що стосується наявності правового підґрунтя для прийняття цього висновку за умов існування державного акту «КВ-32», за яким відведені землі перебували у постійному користуванні СБУ, то сама по собі неправильна оцінка такої обставини, що фактично ставиться у провину обвинуваченому, не може бути визнана ознакою підроблення офіційного документа, а може свідчити лише про спірність прийнятого рішення по суті, а з цього приводу суд виклав свої висновки в контексті перевірки обґрунтованості висунутого ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України.

Досліджені судом висновки почеркознавчої експертизи № 264/1 від 08 серпня 2011 року (т. 2 а. 100-104), судово-технічної експертизи №263/1 від 03 листопада 2011 року (т. 2 а. 109-112) не мають доказового значення, оскільки дій обвинуваченого ОСОБА_32 не стосуються.

Досліджений судом протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_32 від 06 грудня 2011 року та протокол огляду від 05 січня 2012 року (т. 4 а. 77-84) також не мають доказового значення.

Розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 35 від 21 січня 2008 року «Про затвердження Положення про відділ юридичного забезпечення апарату…» (т. 1 а. 86-89), документи щодо розподілу обов`язків між службовими особами Васильківської райдержадміністрації Київської області (т. 5 а. 33-43) не мають доказового значення.

Характеризуючи документи на ОСОБА_32 , накази про проходження ним державної служби (т. 4 а. 100-138), особові справи співробітників ГУ ЗРКО та протокол їх виїмки (т. 4 а. 141-250; т. 5 а. 1-32) також не мають жодного доказового значення для доведення обвинувачення, проте містять дані, які вказують про те, що ОСОБА_6 користувався повагою в колективі.

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не доводять обвинувачення ОСОБА_32 як службової особи у видачі завідомо неправдивого офіційного документа - позитивного висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації № 7-96e від 14 лютого 2008 року.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_32 в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Статус оперуповноважених УСБУ в Київській області офіцерів ОСОБА_43 , ОСОБА_67 , ОСОБА_44 та ОСОБА_45 як працівників правоохоронного органу сторонами не оспорювався, відтак суд вважає доведеним.

Крім того, як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року, дійсно ГСУ СБ України надано дозвіл на затримання ОСОБА_32 та доставку його в суд під вартою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу (т. 1 а. 192-194).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_42 показав, що за давністю подій він деталей не пам`ятає, проте пригадує, що будучи оперуповноваженим УСБУ в Київській області був викликаний на роботу і приймав участь у затриманні ОСОБА_50 . По приїзду він побачив автомобіль з відчиненими дверцями, біля яких вже стояли інші співробітники СБУ (ЧЕСНІШИЙ, РАДЕЦЬКИЙ, ПОВСТЯНИЙ), на водійському місці перебував ІВАНЮК, який відштовхувався і намагався зачинитися в автомобілі, відмовлявся вийти з останнього. Він, потерпілий, разом з іншими вказаними співробітниками фізичної сили та спеціальні засоби до затриманого не застосовували. Коли ж ІВАНЮК сам вийшов з автомобіля, то намагався тікати, його наздогнали, посадили у службовий автомобіль і доставили у відділок. У процесі затримання він, потерпілий, отримав незначну травму ноги, а саме впав разом з ІВАНЮКОМ, коли його наздогнав. ІВАНЮК заспокоївся лише тоді, коли побачив їх начальника, який виявився колишнім співслужбовцем ІВАНЮКА. Він, потерпілий, не був свідком оголошення ІВАНЮКУ постанови суду про затримання, проте в його присутності ЧЕСНІШИЙ не одноразово наголошував ІВАНЮКУ, що той затриманий. Потерпілий вважає, що з боку ІВАНЮКА була активна протидія працівникам СБУ, адже він відкрито не бажав виконувати вимоги останніх.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 показав, що особисто 20 травня 2012 року о 12 год 45 хв на вул. Богдана Хмельницького в м. Києві проводив затримання ОСОБА_32 , коли той наближався до свого автомобіля. Обвинувачений його відштовхнув і намагався зачинитися в машині на водійському місці, на вмовляння припинити опір ІВАНЮК не реагував, а тому зачитати постанову суду змоги не було, він свідок, намагався йому коротко пояснити, що відбувається. Через деякий час ІВАНЮК сам вийшов з автомобіля, але намагався втекти, його наздогнали і затримали, підчас переслідування ПОТАПОВ впав, ймовірно пошкодив ногу внаслідок дій обвинуваченого. Як також уточнив свідок: затримувати ОСОБА_68 розпочав саме він, а потім до нього приєдналися інші співробітники; опір з боку обвинуваченого полягав у тому, що той відмовлявся покинути свій автомобіль, намагався закрити двері і втекти; РАДЕЦЬКИЙ безпосередньої участь в затриманні ІВАНЮКА не приймав через пошкоджену раніше руку; фізичну силу та спеціальні засоби до ІВАНЮКА вони не застосовували, а демонстрований останньому пістолет був пневматичним і не робочим, він, свідок, взяв його із собою як засіб психологічного впливу.

Наведені показання потерпілого ОСОБА_45 та свідка ОСОБА_69 повністю узгоджуються із даними, які містять безпосередньо досліджені шляхом відтворення за клопотанням захисту під час судового розгляду матеріали відео фіксації затримання ОСОБА_32 , розміщені на шести файлах під назвами відповідно «MOV00A», «MOV00В», «MOV00С», «MOV007», «MOV009», «MOV010» (т. 6 а. 28-29). Вказане затримання відбувалося 20 травня 2012 року поблизу перетину вулиць Богдана Хмельницького і Володимирської в м. Києві біля належного обвинуваченому, як він визнав сам в судовому засіданні автомобіля «Порш Каєн» д.н.з. НОМЕР_1 .

Разом з тим, вказані показання потерпілого та свідка, матеріали фіксації затримання ОСОБА_32 взагалі не стосуються його обвинувачення у вчиненні злочинів у сфері службової діяльності, а також не містять достатніх даних, які у сукупності можна було б оцінити як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто активна відкрита фізична протидія працівнику правоохоронного органу. Дії обвинуваченого, який, злякавшись появи ЧЕСНІШОГО, намагався закритися в автомобілі, відмовлявся виконувати вказівки працівників СБУ вийти з машини, прослухати постанову суду про затримання і підкоритися, а у подальшому, ігноруючи команду зупинитися, намагався втекти, не виходили за межі злісної непокори особи, яка не бажала виконувати вимоги працівників СБУ. При цьому, знайшло своє підтвердження і те, що працівники СБУ діяли в одязі, який унеможливлював їх ідентифікацію, з елементами самодіяльності, а саме з використанням для остраху в людному місці предмету, схожого на пістолет, що дійсно давало підстави для будь-якої пересічної людини із звичайним рівнем обачності для виникнення сумніву щодо належності вказаних осіб до правоохоронного органу. Тим більше, як засвідчив свідок ОСОБА_39 , ІВАНЮК, в машині телефонував невідомій особи, якою виявився прибувший на місце його колишній співслужбовець працівник правоохоронного органу, у присутності якого вказані працівники СБУ ідентифікували себе шляхом демонстрації службових посвідчень, відтак, переконавшись в їх особі як працівників СБУ, ІВАНЮК перестав чинити непокору, прослухав постанову суду і прослідував за працівниками, що здійснювали його затримання.

Припущення в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_70 нібито мав намір втекти на своєму автомобілі, спростовані об`єктивними даними фіксації його затримання, за якими автомобіль ОСОБА_32 був заблокований. Не другорядне значення для оцінки дій ОСОБА_32 мають і дані про незначну тривалість (декілька днів) перебування його у розшуку, що цілком узгоджується з його показаннями про неочікуваність дій правоохоронців.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 239д від 12 червня 2012 року, виявлені на тілі ОСОБА_45 садна правого колінного суглобу та гомілки могли утворитися при падінні на асфальт та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 5 а. 54).

Отже, всі досліджені за даним обвинуваченням докази, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, у своїй сукупності та взаємозв`язку не доводять обвинувачення ОСОБА_32 в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Іншихдоказів винуватості ОСОБА_32 у даному провадженні надано не було.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що сформульоване обвинувачення ОСОБА_32 не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред`явлене йому обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 342 КК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено ів ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Дослідивши в судовому засіданні всі належні докази, суд дійшов висновку про те, що не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що вчинено злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , та вичерпано можливості їх отримати.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_6 за викладених в обвинувальному акті обставин:

-14 лютого 2008 року, являючись службовою особою виконуючим обов`язки начальника ГУ ЗРКО, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою незаконний позитивний висновок № 7-96е від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі;

- 14 лютого 2008 року, являючись службовою особою - виконуючим обов`язки начальника ГУ ЗРКО, зловживаючи своїм службовим становищем, засвідчив шляхом підписання і скріплення печаткою, тобто видав завідомо неправдивий офіційний документ позитивний висновок № 7-96e від 14 лютого 2008 року повторної державної експертизи землевпорядної документації;

- 20 травня 2012 року, в період часу з 12 год. 45 хв. до 13 год. ООхв., перебуваючи біля приміщення природознавчого музею по вул. Б. Хмельницького, 15, в м. Києві, чинив активну фізичну протидію працівникам правоохоронного органу - УСБУ в Київській області, під час виконання ними своїх службових обов`язків,

а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 342 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено злочини, у яких він обвинувачується.

Суд на виконання обов`язків щодо захисту прав людини, перевіривши доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_32 та його самого про порушення кримінального процесуального закону стороною обвинувачення під час досудового розслідування, з`ясував, що окремі з цих доводів є небезпідставні.

Заслуговують на увагу зауваження сторони захисту про порушення права на справедливе правосуддя в широкому смислі в контексті проведення досудового розслідування слідчими органами фактично потерпілого у справі Служби безпеки України, землі з користування якої за версією сторони обвинувачення були протиправно вилучені внаслідок дій ОСОБА_50 .

Зауваження сторони захисту щодо порядку об`єднання та виділення матеріалів кримінальних справ, збирання доказів у межах даного кримінального провадження, до матеріалів якого долучені висновки експертиз, які проводилися в межах інших кримінальних проваджень, суд визнає безпідставними, а тому клопотання захисника від 20 жовтня 2015 року в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 368, 370, 371, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 342 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що вчинено злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_71 .

Судові втирати покласти на державу.

Обрані в межах даного кримінального провадження заходи забезпечення скасувати.

Речові докази в межах даного провадження зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ ОСОБА_72