КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/7501/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

за участю секретаря - Качак Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16 червня 2015 року № 3603-17, 3604-17 та від 03 листопада 2015 року № 6386-17.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовленоповідного проекту. го, 85 для обслуговування паркомісця. у на розробку проекту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач у 2015 році був власником автомобілів, які є об'єктами оподаткування транспортним податком.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення про нарахування за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік:

- від 16 червня 2015 року № 3603-17 у розмірі 25000 грн. 00 коп.;

- від 16 червня 2015 року № 3604-17 у розмірі 25000 грн. 00 коп.;

- від 03 листопада 2015 року № 6386-17 у розмірі 10416 грн. 67 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у 2015 році транспортний податок, передбачений ст. 267 ПК України, не був установлений органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, ст. 267 ПК України було викладено у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Згідно пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (тут та надалі у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_2 є власником транспортних засобів марки Ferrari, модель F12 Berlinetta, з об'ємом двигуна 6262 куб. см., 2013 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 27 квітня 2013 року; марки Aston Martin, модель Rapide, з об'ємом двигуна 5935 куб. см., 2014 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 08 серпня 2014 року; марки Porsche, модель Cayenne, з об'ємом двигуна 4806 куб. см., 2015 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 20 серпня 2015 року.

З огляду на викладені норми права та обставини, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було зроблено висновок про те, що транспортні засоби ОСОБА_2 є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст. 267 ПК України. У зв'язку з цим податковими повідомленнями-рішеннями від 16 червня 2015 року № 3603-17 та 3604-17 нарахував позивачу транспортного податку по 25000 грн. 00 коп. та податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2015 року № 6386-17 - 10416 грн. 67 коп. (розмір податку пропорційний періоду, протягом якого автомобіль у звітному році перебував у власності позивача).

Разом з тим, податковим органом не було враховано, що транспортирний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

Так, у відповідності до п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.

Разом з тим, відповідне рішення не було та не могло бути прийняте органом місцевого самоврядування у строк, передбачений пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, адже зміни до Податкового кодексу України у частині введення транспортного податку були внесені з 01 січня 2015 року.

У місті Києві транспортний податок був встановлений рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», яке опубліковане у січні 2015 року у газеті «Хрещатик», випуск № 13/1.

З огляду на те, що рішення Київської міської ради про встановлення транспортного податку було прийняте та оприлюднене після 15 липня 2014 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році - відсутні.

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було передбачено сплату транспортного податку, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_2 транспортного податку за 2015 рік та винесення податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2015 року № 3603-17, 3604-17 та від 03 листопада 2015 року № 6386-17.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим та був правомірно задоволений судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 вересня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Ухвала складена у повному обсязі 14 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.