ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.

при секретарі Кондратенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції до начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14.12.2010 року Чернігівська міська санітарно-епідеміологічна станція звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.12.2010 року № 255 в частині вилучення в дохід Державного бюджету України 10313,12 грн. та стягнення штрафу у дохід Державного бюджету України в сумі 20626,24., всього 30939,36 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведена планова перевірка щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг, що про що було складено акт перевірки від 29 листопада 2010 року № 007359. За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення від 03.12.2010 року № 255 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в частині вилученню у позивача в дохід держави суми необґрунтовано одержаної виручки – 10313,12 грн. та штрафу в розмірі 20626,24., всього 30939,36 грн. З вказаним рішенням позивач не погоджується, посилаючись на те, що поняття “за дослідження 1-го показника” включає серію інструментальних вимірів для визначення одного показника: чи температури, чи відносної вологості, чи швидкості руху повітря. Для визначення одного показника фактично на кожному робочому місці, чи в робочій зоні працюючого, в залежності від технологічного регламенту, проводиться стільки вимірів цього показника, як того вимагає відповідний нормативний документ санітарно-гігієнічного нагляду. Тому плата за надані послуги, встановлена Чернігівською обласною санітарно-епідеміологічною станцією є обґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач - начальник Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено, що в порушення п. 226 «Визначення швидкості руху повітря, вологості повітря або температури повітря в житлових та виробничих приміщеннях», п. 227 «Визначення рівня освітленості, яскравості або блискучості поверхні», Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351, Чернігівською міською санітарно - епідеміологічною станцією із замовників за виконання вищевказаних робіт (послуг) стягувалась плата в завищених розмірах. Зазначеними пунктами “Тарифів (прейскурантів)...”ціна затверджена за дослідження одного показника, тоді як позивачем ціна застосовувалась за визначення окремих значень показника, які тільки в сукупності є результатом дослідження даного показника. Таким чином, на думку відповідача, при визначенні плати за виконання робіт (послуг) позивачем застосовувались завищені обсяги їх виконання, що призвело до завищення цін на них. Внаслідок чого, Чернігівською обласною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 08.12.2009 року по 04.10.2010 року необґрунтована виручка склала 10652,73 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, на підставі посвідчення від 09.11.2010 року № 489, відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» та пункту 4.1.3 Плану роботи державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на ІV квартал 2010 року головним державним інспектором Пожидаєвою О.В. та провідним державним інспектором Анулею В.О. проведено планову перевірку Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг, за період з 01.12.2009 року по 31.10.2010 рік, про що було складено акт перевірки від 29 листопада 2010 року № 007359.

Перевіркою встановлено порушення п. 226 «Визначення швидкості руху повітря, вологості повітря або температури повітря в житлових та виробничих приміщеннях», п. 227 «Визначення рівня освітленості, яскравості або блискучості поверхні» Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351. В акті перевірки зроблений висновок, що Чернігівською міською санітарно - епідеміологічною станцією із замовників за виконання вищевказаних робіт (послуг) стягувалась плата в завищених розмірах. Положеннями вищезазначеного акта, ціна затверджена за дослідження одного показника, тоді як Чернігівською міською санітарно-епідеміологічною станцією ціна застосовувалась за визначення окремих значень показника, які тільки в сукупності є результатом дослідження даного показника.

Всього за період з 08.12.2009 р. по 04.10.2010 р. Чернігівською міською санітарно-епідеміологічною станцією необґрунтовано одержано виручки на суму 10313,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області ОСОБА_1 були надіслані письмові зауваження на акт від 29.11.2010 року №007359, відповідно до яких зазначено, що Чернігівська міська санітарно-епідеміологічна станція не погоджується з встановленими в акті перевірки порушеннями п.п. 226, 227, оскільки терміни, які використані в акті перевірки, такі як «визначення окремих значень показника», «тільки сукупність є результатом досліджень», не є законодавчо підтвердженими. В акті відсутні посилання на конкретні статті нормативно - правових актів, які порушені позивачем і входять до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами. Також, посилання в акті перевірки на ДСН 3.3.6.042-99, ДСТУ Б В 2.2-6-97 не є коректним з точки зору вимог постанови Кабінету Міністрів України від13.12.2000 року №1819, яка затвердила Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, оскільки нормами вказаної постанови передбачено право перевірки тільки «застосування цін (тарифів)», а не норм санітарного законодавства.

За результатами перевірки, начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області ОСОБА_1, на підставі статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, прийнято рішення від 03 грудня 2010 року №255 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в частині вилучення у позивача в дохід державного бюджету суму необґрунтовано одержаної виручки – 10313,12 грн. та штрафу у двократному розмірі – 20626,24 грн., всього – 30939,36 грн.

Проте суд не може погодитись з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.12.1990 р. №507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Пунктом 1 та 2 ч. 4 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1819 від 13.12.2000р., Держінспекція цін відповідно до покладених на неї завдань в межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України №298/519 від 03.12.2001р. (далі-Інструкція), державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. Згідно з абз. 1 п.п. 3.2 цього ж пункту в актах перевірок, зокрема, зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351 із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. №662 та від 17.10.2007р. №1235 ( далі - Прейскурант), затверджено перелік тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно –епідеміологічної служби. При цьому дослідження 1-го показника включає серію інструментальних вимірів для визначення одного показника, а саме: температури, відносної вологості, швидкості руху повітря. Для визначення одного показника фактично на кожному робочому місці, чи в робочій зоні працюючого, в залежності від технологічного регламенту, проводиться стільки вимірів цього показника, як того вимагає відповідний нормативний документ санітарно-гігієнічного нагляду.

Якщо температура робочої зони відрізняється по горизонталі та вертикалі робочої поверхні, то проводяться ще додаткові дослідження на різній висоті та в місцях найбільших та найменших величин термічних навантажень.

Відповідно до п. 3.4 розділу 3 ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень” для визначення кількості досліджень враховується площа виробничого приміщення при визначанні зон обстеження, в яких проводяться дослідження, (до 100 м2 - не менше чотирьох зон, площею до 400м2 - не менше восьми зон, площею понад 400м2 - кількість визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10м2), що враховується при визначенні кількості досліджень для визначення одного показника, але в рахунок для визначення ціни за послуги ця кількість досліджень для визначення одного показника не йде, фактично виставляється ціна за один показник, що є результатом проведеного дослідження

Відповідно до вимог розділу 3 ДСН 3.3.6.042-99 на кожному робочому місці, чи в робочій зоні працюючого по дослідженню параметрів мікроклімату проводиться різна кількість досліджень (температури, відносної вологості, швидкості руху повітря), які використовуються в процесі дослідження та для оплати не виставляються. З даних показників визначається середнє значення. В рахунок та протокол досліджень включаються 9 досліджень, з них 3 дослідження температури (по 1-му результату досліджень на початку, в середині та в кінці робочої зміни), 3 дослідження відносної вологості (на початку, в середині та в кінці робочої зміни) та 3 дослідження швидкості руху повітря (на початку, в середині та в кінці робочої зміни) по ціні 13,62 грн. по п. 226 Прейскуранту.

Судом встановлено, що визначення рівня освітленості, яскравості або блискучості поверхні Чернігівською міською санітарно-епідеміологічною станцією здійснювалось у відповідності до «Методів вимірювання освітленості» ДСТУ Б В.2.2-6-97 (ГОСТ 24940-96) та плата стягувалась у відповідності до п. 227 Прейскуранту по ціні 13,62 грн. за дослідження одного показника.

При проведенні обстеження робочих місць з визначенням фізичних факторів (швидкості руху повітря, температури повітря та вологості повітря, освітленості, яскравості або блискучості поверхні) позивачем використовуються різні прилади та методики дослідження. Дослідження проводяться окремо одне від одного та в різний час робочої зміни.

Відповідно до п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92р. №442 атестація робочих місць вимагає санітарно - гігієнічного дослідження факторів виробничого середовища та комплексну їх оцінку на відповідність санітарним нормам, які і регламентують кількість, тривалість та місце проведення досліджень, а не проведення, дослідження одного фактору, який складається з трьох показників лише в одній точці робочої зони, на що посилається відповідач.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.04.99р. №91 «Про атестацію санітарних лабораторій, підприємств і організацій з метою надання їм права проведення санітарно - гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці», визначені форми протоколів, в яких передбачена кількість досліджень одного показника в одній точці.

Розбіжностей в кількості досліджень одного показника, в протоколах та рахунках - фактурах відповідачем виявлено не було.

Правомірність дій позивача також підтверджується листами Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 06.12.2010 року №06/73, Міністерства охорони здоров’я України від 02.12.2010 року № 05.01-15-1198, Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України від 01.12.2010 року № 03.10/2751, від 28.12.2010 року №03.10/2973, наявними в матеріалах справи (а.с. 207-209, 235).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем порядку встановлення і застосування цін, зафіксований в акті перевірки №007359 від 29.11.2010 р. є недоведеним, а рішення №255 від 03.12.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 03 грудня 2010 року № 255 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а вимоги Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області - задовольнити повністю.

Скасувати рішення начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 03 грудня 2010 року №255 в частині вилучення в дохід Державного бюджету України 10313,12 грн. та стягнення штрафу у дохід Державного бюджету України в сумі 20626,24 грн., всього 30939,36 грн.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.

Суддя Падій В.В.