ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" лютого 2017 р. м. Київ К/800/27973/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:

Штульман І.В. (доповідач),

суддів:

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

при секретарі:

Борілло Ю.В.,

за участю позивача, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Військово-лікарської комісії Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС) України в Черкаській області, третя особа - УМВС України в Черкаській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, -

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області щодо неприйняття акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1*; зобов'язати відповідача прийняти вказаний акт та встановити причинний зв'язок захворювання як травма, одержана в результаті нещасного випадку, що стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, та взяти даний нещасний випадок на облік.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 січня 2015 року адміністративну справу скеровано до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю.

20 березня 2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_5 про уточнення позовних вимог, в якій він просив: визнати протиправними дії військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області щодо залишення без розгляду акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1*; зобов'язати відповідача розглянути вказаний акт та встановити причинний зв'язок захворювання як травма, одержана в результаті нещасного випадку, що стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, та взяти даний нещасний випадок на облік; визнати протиправними дії третьої особи щодо винесення актів від 27 листопада 2014 року форми Н-5*, НТ*; скасувати акти від 27 листопада 2014 року форми Н-5*, НТ*.

Ухвалою від 20 березня 2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання у журнал судового засідання, заяву ОСОБА_5 про уточнення позовних вимог повернуто.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 березня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення повинно відповідати вимогам законності і обґрунтованості. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного і всебічного з'ясування обставин у даній справі з порушенням норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2005 року ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ України, в тому числі на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Маньківського районного відділу УМВС України в Черкаській області.

Із свідоцтва про хворобу від 19 липня 2011 року № 450, складеного військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області за наслідками медичного огляду позивача, слідує, що ряд захворювань, в тому числі пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглоба, визнані такими, що пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Комісією Маньківського районного відділу УМВС України в Черкаській області проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_5 8 червня 2010 року о 12 годині 30 хвилин, в результаті якого він отримав травму у вигляді пошкодження зовнішньої коллатеральної зв'язки правого колінного суглоба, і складено акти від 24 листопада 2011 року за формою Н-5* та від 25 листопада 2011 року № 2 за формою Н-1*, з яких вбачається, що згідно пункту 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 (далі - Порядок № 1346), нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження, стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

29 листопада 2011 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (через обмежений стан здоров'я).

На підставі направлення Управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області на медичний огляд від 17 березня 2014 року № 81 з метою встановлення причинного зв'язку захворювання на момент звільнення позивач звернувся до військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області, надавши копію акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1*.

На вказане звернення позивач отримав відповідь відділу матеріального забезпечення УМВС України в Черкаській області та акти від 7 березня 2014 року форми Н-5* та НТ*, складені за результатами проведеного в період з 23 січня по 7 березня 2014 року розслідування нещасного випадку, що стався з ним в травні-червні 2010 року.

З вказаних актів вбачається, що нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав травму коліна, трапився в період проходження ним служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки ОСОБА_5 не повідомив про факт травмування безпосереднього керівника чи іншу посадову особу підрозділу, як це передбачено пунктом 3.1 Порядку № 1346, чим порушив службову дисципліну.

На підставі протоколу засідання військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області 16 квітня 2014 року відповідачем прийнято постанову № 14 з приводу встановлення причинного зв'язку захворювань у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_6, з якої вбачається, що травма, одержана в результаті нещасного випадку (пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглоба), НІ, не пов'язана з виконанням службових обов'язків (акт від 7 березня 2014 року № 2 форми НТ*), а захворювання (остеохондроз поперекового відділу хребта та інші) пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Також, указаною постановою відмінено постанову по причинному зв'язку захворювань в свідоцтві про хворобу від 19 липня 2011 року № 450.

Вважаючи протиправними дії військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області щодо неприйняття акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1*, позивач звернувся у суд.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності протиправності в діях відповідача, адже акт від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1* був прийнятий останнім, а вимоги в частині зобов'язання відповідача встановити причинний зв'язок захворювання (травми) позивача не підлягають задоволенню, оскільки втручання в дискреційні повноваження військово-лікарської комісії є неприпустимим.

За змістом частини 1 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу.

З аналізу зазначеної правової норми слідує, що суд при вирішенні питання про задоволення клопотання про прийняття заяви про зміну позовних вимог повинен визначити (перевірити), чи така зміна підстав або предмета позову зроблена в межах спірних правовідносин.

Якщо зміна позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, то суд відмовляє в прийнятті такої заяви мотивованою ухвалою, яка виноситься в нарадчій кімнаті, оскільки це не є зміною заявлених позовних вимог, а є поданням до суду іншого позову.

Якщо позивач збільшив розмір позовних вимог або збільшив кількість вимог, то до заяви він повинен додати документ про сплату судового збору.

Розглядаючи дану справу суд першої інстанції, в порушення положення частини 1 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, без виходу до нарадчої кімнати 20 березня 2015 року постановив ухвалу, яку секретарем судового засідання занесеною у журнал судового засідання, про повернення заяви ОСОБА_5 про уточнення позовних вимог.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на порушення ним зазначеної норми процесуального права.

Крім того, не надавши належної оцінки усім вимогам і доводам позивача та не з'ясувавши всіх обставин у цій справі, які впливають на правильність її вирішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову на підставі доводів відповідача.

Так, питання, пов'язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, врегульовані Порядком № 1346.

Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно пунктів 2.2, 2.4 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2011 року за результатами розслідування нещасного випадку, що стався 8 червня 2010 року о 12 годині 30 хвилин з ОСОБА_5, був складений акт за формою Н-1*, тобто комісія дійшла висновку, що цей нещасний випадок пов'язаний з виконанням позивачем службових обов'язків.

Пунктом 3.1 Порядку № 1346 визначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

У відповідності до пунктів 3.9-3.11 Порядку № 1346 за наслідками розслідування комісія може визнати, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків; нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю; нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

За змістом пункту 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби, зокрема, унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

З акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1* слідує, що громадянин ОСОБА_7, який був затриманий ОСОБА_5, допустив порушення громадського порядку та чинив опір законним вимогам працівника міліції, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 8 червня 2010 року за частиною 1 статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 3.19 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень. Ці служби мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1* або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку або інших нормативно-правових актів про охорону праці. Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік (пункт 3.29 Порядку № 1346).

Окрім Порядку № 1346 організацію діяльності військово-лікарської комісії в системі МВС України у мирний та воєнний час в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах МВС України також визначає Положення, затверджене наказом МВС України від 6 лютого 2001 року № 85 (далі - Положення № 85), пунктом 2.6 якого передбачено, що при незгоді особи, яка пройшла медичний огляд, з рішенням військово-лікарської комісії може бути проведено повторний медичний огляд або додаткове обстеження і повторний медичний огляд у цій самій військово-лікарській комісії.

Чи звертався позивач у відповідну військово-лікарську комісію за проведенням повторного медичного огляду або додаткового обстеження судами попередніх інстанцій не встановлено.

З аналізу норм Положення № 85 слідує, що при визначенні причинного зв'язку захворювань, військово-лікарська комісія колегіально розглядає документи, що стосуються розслідування, рішення приймається шляхом голосування у формі постанови.

ОСОБА_5 при зверненні з приводу встановлення причинного зв'язку отриманого захворювання надано копію акту від 25 листопада 2011 року № 2 форми Н-1*, чинного на той час і складеного відповідно до вимог Порядку № 1346, однак військово-лікарська комісія УМВС України в Черкаській області, приймаючи постанову від 16 квітня 2014 року № 14, залишила поза увагою, висновки, викладені у ньому, не зазначаючи при цьому жодних підстав, як і не встановлено таких судами попередніх інстанцій.

Не врахувавши вимоги статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та щодо законності і обґрунтованості ухваленого судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5 до Військово-лікарської комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді : Стародуб О.П.

Швець В.В.