Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові об’єднану справу за позовом ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, ОСОБА_3 про демонтаж самовільно влаштованої вентиляції та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 районна адміністрація Львівської міської ради про демонтаж вентиляції і кондиціонерів

встановив:

ОСОБА _1 районна адміністрація Львівської міської ради звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, ОСОБА_3, в якому просить зобов’язати відповідача за власні кошти демонтувати самовільно влаштовану вентиляцію на дворовому фасаді будинку №5 на вул.Краківській у м.Львові.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є співвласником нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 5, загальною площею 151,9 кв.м. Вказаний будинок є пам’яткою культурної спадщини. 26.09.2014 року комісією ЛМКП «Айсберг» складено акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення на вул.Краківській, 5, яким встановлено факт самовільного влаштування витяжки вентиляції на дворовому фасаді будинку. 19.09.2014 року ЛМКП «Айсберг» скеровано відповідачу попередження, яким зобов’язано демонтувати самовільно влаштовану витяжку вентиляцію на фасаді будинку. 30.09.2014 року ЛМКП «Айсберг» складено акт-попередження, яким встановлено самовільно влаштовану вентиляцію із кухні ресторану в будинку №5 по вул.Краківській. 08.10.2014 року управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило, що управління не погоджувало встановлення системи вентиляції на фасаді будинку за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 5. 21.10.2014 року головою ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради ЛМР прийнято розпорядження №413 «Про демонтаж самовільно влаштованої вентиляції на дворовому фасаді будинку №5 на вул.Краківській». Однак, дане розпорядження відповідачем не виконано, про що 11.11.2014 року комісією ЛМКП «Айсберг» складено акт.

31.03.2015 року представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно яких просить зобов’язати відповідача за власні кошти демонтувати самовільно влаштовану вентиляцію з приміщень на вул.Краківській, 5, яка виведена по дворовому фасаді будинку №7 на вулиці Краківській у місті Львові.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 подала позов до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 районна адміністрація Львівської міської ради, в якому просить зобов’язати ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати зовнішній повітропровід витяжної вентиляції примусового спонукання, самовільно влаштований на стіні, що огороджує житлові кімнати квартир 3, 5 а, 7 дворового фасаду житлового будинку №7 на вулиці Краківській у місті Львові та два самовільно влаштовані на стіні дворового фасаду житлового будинку № 7 на вулиці Краківській у місті Львові кондиціонери.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є співзасновником ТзОВ «Інтер-Лев», яке орендувало нежитлові приміщення на вул.Краківській, 5 з 21.02.2006р., та проводило реконструкцію орендованих приміщень для переобладнання під підприємство ресторанного господарства – кафе, і набуло права власності 24.10.2011 року, а частину нежитлових приміщень, площею 151,9 кв.м., яку займає підприємство ресторанного господарства, подарувало ОСОБА_2 Зовнішній повітропровід витяжної вентиляції, що розташований в нежитлових та підвальних приміщеннях будинку №5 на вул.Краківській, які належать на праві власності відповідачу, самовільно встановлено на дворовому фасаді сусіднього житлового будинку №7 на стіні, що огороджує житлові кімнати квартир 3,5а,7 цього будинку. Крім того, на цій же стіні дворового фасаду сусіднього житлового будинку 37 самовільно влаштовані зовнішні блоки двох кондиціонерів, якими обладнані приміщення підприємства, що розташоване в нежитлових та підвальних приміщеннях будинку №5. Вентиляція та кондиціонери встановлені самовільно без дозвільних документів. Жодного відношення до будинку №7 нежитлові приміщення, що розташовані у будинку №5, не мають. Крім того, будинок №7 на вул.Краківській має статус пам’ятки архітектури, а вентиляція та кондиціонери встановлені з порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини». Також, вентиляція та кондиціонери встановлені з порушенням Державних будівельних норм та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради первісний позов та позов третьої особи із самостійними вимогами підтримала, дала пояснення аналогічні доводам викладеним у позові. Позови просить задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов та позов третьої особи із самостійними вимогами заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позовів.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні поданий нею та первісний позови підтримала, дала пояснення аналогічні доводам викладеним у позові. Просить позови задоволити.

Представники третіх осіб ЛМКП «Айсберг» та Управління охорони істричного середовища Львівської міської ради в судове засідання не з'явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд ухвалив слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 районної адміністрації та позов ОСОБА_3 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень площею 151,9 кв.м. (71/1000 частки) у будинку №5 по вул.Краківській у м.Львові, на підставі договору дарування 71/1000 частки нежитлових приміщень, які були створені внаслідок виконання ТзОВ «Інтер-Лев» реконструкції приміщень переданих товариству, згідно договору оренди, що стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно / Т.1 а.с.4/.

Актом комісії ЛМКП «Айсберг» від 26.09.2014 року при обстеженні будинку №5 по вул.Краківській та нежитлових приміщень в цьому будинку встановлено факт самовільного влаштування витяжної вентиляції на дворовому фасаді будинку №5 по вул.Краківській у м.Львові / Т.1 а.с.7/.

Актом-попередженням від 30.09.2014 року ОСОБА_2 запропоновано звернутись в Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та підготувати пакет документів на узаконення самовільно влаштованої вентиляції / Т.1 а.с.8/.

Згідно листа начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, будинки №5 та №7 по вул.Краківській у м.Львові включено в список пам’яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Згадані будинки розташовані на території Ансамблю історичного центру м.Львова, внесеної до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО /Т.1 а.с.122/. Даний факт також підтверджується і листом начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 16.09.2015 року, у якому також зазначено, що на даний час Державний реєстр нерухомих пам’яток України знаходиться на стадії формування, відсутність записів про будинки №№5,7 на вул.Краківській у м.Львові в Державному Реєстрі нерухомих пам’яток України не позбавляє дані будинки статусу пам’ятки (охоронний №1311 – будинок №5, охоронний №356 – будинок №7) /Т.1. а.с.185/.

Отож, як випливає з наведеного будинки №5 та №7 по вул.Краківській у м.Львові є пам’ятками архітектури та відповідно на при експлуатації таких слід дотримуватись норм Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно ст.41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Аналогічне положення містить і ч.5 ст.319 ЦК України, згідно якої власник майна не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам, та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.319 ч.2 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 152 Житлового кодексу України встановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р.№76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат,вентиляційних каналів.

Згідно п.1.4.4 Правил, перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Положенням про порядок розміщення у м.Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002р. №28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова» (в редакції рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.02.2002р. №028) передбачено, що технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови є пристрої і устаткування систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (п.2.8.5).

Відповідно до п.3.1, 3.3.2, 3.3.3 Положення про порядок розміщення у м.Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002р. №28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова», забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) перелічених у пунктах 2.8.4, 2.8.5 на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах, стінах будинків і споруд, які знаходяться на території історичної забудови включеної у Список світової спадщини ЮНЕСКО, а також на видимих зі сторони вулиць (площ), фасадах, стінах будинків і споруд— пам’ятках архітектури, технічних елементів (пристроїв) перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5 на видимих зі сторони вулиць (площ), фасадах, стінах будинків і споруд — у межах історико-культурної заповідної території м. Львова, технічних елементів (пристроїв), перелічених у пунктах 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5, на будинках і спорудах — пам’ятках архітектури.

Згідно п.4.2 Положення про порядок розміщення у м.Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002р. №28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова», дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд, перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5, у межах історико-культурної заповідної території м. Львова, надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб з вказанням місця розміщення елементу (пристрою); розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах пам’ятках — архітектури додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища.

З наведеної норми Закону видно, що при розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків пам’ятках архітектури у межах історико-культурної заповідної території м. Львова обов’язковим є отримання погодження управління охорони історичного середовища.

Пунктом 5.5 Положення про порядок розміщення у м.Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002р. №28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова», встановлено, що демонтаж технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5, здійснюють власники цих елементів (пристроїв).

Одночасно, Положенням про порядок розміщення у м.Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.02.2002р. №28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м.Львова» зі змінами, внесеними рішенням Львівської міської ради №833 від 09.09.2011 року передбачено, зокрема таке.

Технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови, є пристрої та устаткування систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря (п.2.1.4 Положення).

Забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу, а також на усіх фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд – пам’ятках архітектури (3.1.2 Положення).

Забороняється встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, на невидимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу м. Львова (п.3.3.2 Положення).

Дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб, з вказанням місця розміщення елемента (пристрою). Розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах, розташованих на території історичного ареалу міста, додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища (п.4 Положення).

Демонтаж технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5,здійснюють власники цих елементів (пристроїв) (п.5.6 Положення).

З аналізу наведеного Положення видно, що обмеження і заборони, які мають місце в редакції Положення від 09.09.2011 року також мали місце і в редакції від 01.02.2002 року, а відтак немає жодних підстав вважати, що спірна вентиляція будучи влаштованою у 2007 року не порушувала вимоги Положення.

Статтею 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» заборонено зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно ст.29 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.

Відповідно до ч.3 ст.47 Закону України «Про охорону культурної спадщини», юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Системний аналіз вищенаведених норм закону вказує на те, що саме власник майна, особи які завдали шкоди пам’яткам несуть обов’язок по усуненню допущених порушень та відшкодуванню завданої шкоди,

Крім того, як встановлено в судовому засіданні встановлена вентиляція та кондиціонери встановлені з порушенням Державних будівельних норм (далі ДБН).

Так, п.п.5.31, 5.33, 5.36 ДБН В.2.2-15.2005 передбачено, що витяжні канали повинні розміщуватися у внутрішніх стінах будинків або примикати до них. Не допускається розташовувати витяжні шахти для викиду повітря із вбудованих приміщень перед вікнами квартир, а також прокладати повітроводи витяжної вентиляції вбудованих приміщень по фасадах житлового будинку. При застосуванні системи кондиціонування повітря відведення теплоти конденсації холодоагенту в багатоквартирних житлових будинках повинно бути організоване через центральні або групові установки, розташовані в місцях, де вони не погіршують архітектурного вигляду будинку і не створюють шуму, рівень якого перевищує допустимі значення для приміщень проектованого або сусіднього будинку і для навколишнього середовища. Конденсат, що утворюється при охолодженні й осушенні повітря, повинен відводитися трубопроводами, які підключаються, як правило, до системи дощової каналізації з розривом струменя через сифон.

Відповідно до експертного висновку визначення геометричних розмірів стінових контрукцій між житловими будинками №5 та №7 по вул.Краківській у м.Львові від 01.11.2012р. /Т.1 а.с.24-27/, будинок №5 не має торцевої (поперечної) капітальної стіни і прилягає до будинку 37 тільки повздовжніми стінами. Будинки №5 та №7 розділяє одна капітальна стіна, яка належить будинку №7.

Тобто, фактично вентиляція та кондиціонери самовільно встановлені на фасаді будинку №7 по вул.Краківській у м.Львові.

При цьому, суд відхиляє покликання представника відповідача на акт на прийомку в експлуатацію димових і вентиляційних каналів в житлових будинках після капітального ремонту і нового будівництва /а.с.194/, оскільки такий акт за своєю правовою природою не є жодним дозвільним документом чи погодженням, а лише фіксує собою факт прийомки в експлуатацію уже встановлених технічних елементів.

Суд не бере до уваги дані протоколу №120 від 06.05.2014 року проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку /Т.1 а.с.67-68/, оскільки з такого не зрозуміло за яких умов відбувалось вимірювання шумового навантаження, таке проводилось лише щодо квартири АДРЕСА_1, а тому такі дані є неповними та не можуть братись до уваги.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року встановлено факт законності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за самовільне встановлення двох кондиціонерів на дворовому фасаді будинку №7 на вул.Краківській у м.Львові /Т.1 а.с.186-188/.

Також, суд відхиляє покликання представника відповідача на постанову Галицького районного суду м.Львова від 05.01.2016 року, якою скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради ЛМР від 21.10.2014р. №413 «Про демонтаж самовільно влаштованої вентиляції на дворовому фасаді будинку №5 на вул.Краківській» /Т.1 а.с.82-89/, оскільки даною постановою суду встановлено лише той факт, що саме ОСОБА_2 особисто не встановлювала спірної вентиляції, однак жодним чином не встановлено факту законності встановлення такої.

До того ж, як видно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, одним із засновників ТзОВ «ІНТЕР-ЛЕВ» була ОСОБА_2 /Т.1 а.с.177-178/, а відтак остання була обізнана із діяльністю ТзОВ «ІНТЕР-ЛЕВ».

Крім того, суд не бере до уваги і покликання представника відповідача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року /Т.1 а.с.218-220/, оскільки даною постановою лише встановлено факт законності набуття у приватну власність нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 5 ТзОВ «ІНТЕР-ЛЕВ», однак не встановлено жодних обставин, які мають значення для вирішення даної справи.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 11.06.2014 року та 10.09.2014 року зверталась до ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради з приводу самовільного встановлення вентиляції та двох кондиціонерів на будинку №7 від нежитлових приміщень будинку №5 /Т.1 а.с.179,180/.

Статтею 50 Конституції України кожному гарантовано право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю (ст.282 ЦК України).

Статтею 293 ЦК України, передбачено право фізичної особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Стаття 66 Конституції України зобов’язує кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відтак, цілком безпідставними є доводи представника відповідача на те, що у позові не наведено, які саме права ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради порушено, з огляду на те, що, відповідно до Положення про ОСОБА_1 районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06.01.2012 року №4, остання має своїм завданням здійснення контролю за станом благоустрою.

В судовому засіданні представником відповідача не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт законності встановлення вентиляції та двох кондиціонерів на дворовому фасаді житлового будинку №7 на вулиці Краківській у місті Львові, а саме: дозволу ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради, дозволу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Охоронного договору.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що актом-попередженням від 30.09.2014 року ОСОБА_2 запропоновано звернутись в Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та підготувати пакет документів на узаконення самовільно влаштованої вентиляції, однак остання належним чином не відреагувала, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність самовільно встановлених технічних елементів та її небажання в добровільному порядку усунути допущені порушення.

Також, суд вважає, що строк позовної давності при пред’явленні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 не пропущено, оскільки остання пред’являє позов з приводу порушення її немайнових прав, а відтак такі підлягають захисту.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 3 Конституції України закріплено, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

З врахуванням вищевикладеного, дотримуючись засад справедливості та розумності, беручи до уваги те, що дійсно мав місце факт самовільного встановлення без належного на те дозволу вентиляції та двох кондиціонерів на дворовому фасаді будинку №7 по вул.Краківській у м.Львові для обслуговування нежитлових приміщень у будинку №5, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2, остання як власник нерухомого майна, а відповідно і інженерного обладнання на його обслуговування, несе відповідальність по належному його експлуатуванню та зобов’язання по усуненню допущених порушень, суд приходить до переконання, що пред’явлені позови до ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-11,60,88,212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позови ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_3 задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати зовнішній повітропровід витяжної вентиляції примусового спонукання, самовільно влаштований на стіні, що огороджує житлові кімнати квартир 3, 5 а, 7 дворового фасаду житлового будинку №7 на вулиці Краківській у місті Львові та два самовільно влаштовані на стіні дворового фасаду житлового будинку № 7 на вулиці Краківській у місті Львові кондиціонери.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 районної адміністрації Львівської міської ради 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок – витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривню 21 копійку – витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрельбицький В.В.