Справа №200/21651/16-ц

Провадження № 2/200/5000/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Олексійовича, ОСОБА_3, третя особа - Приватне сільськогосподарське підприємство «ГАЙДУК» про визнання права власності, внесення та реєстрації змін до статуту, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 100 % статутного капіталу та майна Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук», внесення змін до Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства «ГАЙДУК» (28513, Кіровоградська обл., Долинський район, с.Іванівка, ЄДРПОУ 30508701), замінивши засновника ОСОБА_2 (50002, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровська область, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_2, паспорт серії ЕТ номер 176858, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим 03.03.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміну засновника ОСОБА_2 (50002, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровська область, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_2, паспорт серії ЕТ номер 176858, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим 03.03.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), розмір частки якого складає 100%.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 02.11.2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу (відчуження) стовідсоткової частки у статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства «ГАЙДУК». Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, передати у власність Покупця стовідсоткову частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства «ГАЙДУК», а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договору, прийняти та оплатити вказану частку.

За відступлення права власності на корпоративні права Покупець зобов'язався сплатити Продавцю 60000,00 грн. (п.2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору, право власності на частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук» переходить до Покупця з моменту підписання цього Договору. Одночасно з передачею частки Покупцю переходять усі права та обов'язки, що належали Продавцю як власнику Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук».

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов’язується внести зміни до Статуту підприємства та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміну засновника.

Відповідно до рішення власника Підприємства від 02.11.2016 року було уповноважено ОСОБА_3 на здійснення державної реєстрації таких змін до статуту, але такі обов’язки ОСОБА_3 не виконала на сьогоднішній день.

Листом №б/н від 08.11.2016 Позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати інформацію щодо строків проведення заходів державної реєстрації змін до установчих документів, на який Відповідачем відповіді так і не надано.

Окрім того, листом №б/н від 08.11.2016 Позивач звернувся до ОСОБА_3 за такою ж інформацією, на що отримав у відповідь лист від 10.11.2016 про те, що вона не може здійснити реєстрацію змін, оскільки не отримала від підприємства всіх установчих документів.

Відповідно до п.3.3.1 договору продавець зобов’язаний внести зміни до Статуту підприємства та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміну засновника особисто або через уповноважену особу протягом п’яти днів з дати отримання вартості Частки у повному розмірі.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу від 02.11.2016 в повному обсязі, а саме сплатив кошти в розмірі 60 000 грн., що підтверджується розпискою від відповідача. Зважаючи на вище викладені обставини, позивач вважає дії відповідачів незаконними, у зв’язку з чим звертається до суду.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.11.2016 недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначив, що він не укладав із ОСОБА_1 жодних договорів про продаж частки в статутному капіталі ПСП «Гайдук», в якому він є єдиним засновником, спірний договір купівлі-продажу, розписку, рішення засновника №0211/16 від 02.11.2016 він не підписував і нікого не уповноважував на укладення подібного правочину з відповідачем.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання по справі не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити в задоволенні первісного позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про неможливість прибути в судове засідання, у зв’язку з чим просила розглядати справу без її участі, також зазначила, що нею не було здійснено реєстрацію змін до статуту ПСП «Гайдук», оскільки вона не отримала від підприємства всіх установчих документів.

Представник третьої особи Приватного сільськогосподарського підприємства «ГАЙДУК» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на викладене, судом ухвалено проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає, що усі позови первісний та зустрічний є взаємопов'язані і їх спільний розгляд є доцільним, оскільки вони виникли із одних правовідносин. Крім цього, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів створює найбільш сприятливі умови для встановлення судом об'єктивної істини шляхом повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, які характеризують дійсні права і обов'язки сторін.

Відповідно до абз.3 п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позовів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності до ст.8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

У відповідності до ст. 41 ОСОБА_4 України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1,2 статті 325 ЦК України передбачено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів.

Згідно з нормою ст.319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб’єктами права.

Відповідно до листу Мін'юсту № 19-34-1397 від 19.10.2005 корпоративні права в приватному підприємстві можуть бути предметом будь-якої угоди, не забороненої законом.

Реєстрацію змін може провести або директор підприємства (якщо він не змінився при зміні власника), або новий власник, або уповноважена будь-яким із них особа.

При цьому для реєстратора цілком достатньо договору купівлі-продажу 100% корпоративних прав у приватному підприємстві або навіть заяви власника про відчуження таких прав іншій особі. Вимог про нотаріальне посвідчення такого договору законодавством не передбачено, виходячи з наступного.

За змістом статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 209 ЦК України передбачає нотаріальне посвідчення правочину, вчиненого у письмовій формі, лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статей 655 та 656 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Таким чином, необхідність вчинення правочину в нотаріальній формі, як правило, передбачена для майна, що має значну цінність.

Наведене також підтверджується пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який містить вичерпний перелік правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, до яких належать: договори про відчуження житлового будинку, іншої нерухомості; договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів; договори про відчуження земельних ділянок; договори купівлі-продажу майна державних підприємств тощо.

Чинне законодавство, зокрема ст.147 ЦК України та ст.53 Закону України "Про господарські товариства", не містять припису про обов'язкове нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі підприємства.

Можливість укладання договорів купівлі-продажу часток підприємства передбачена ст.145, ст.655, ч.2 ст.656 ЦК України та ст.53 Закону України "Про господарські товариства", які не вимагають посвідчувати такі договори нотаріально.

Оскільки, частка в статутному фонді підприємства є майновим правом учасника підприємства, при відчуженні (передачі) такої частки її власником іншій особі відбувається зміна учасників підприємства. Інформація про зміни до установчих документів юридичної особи підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Згідно з ч. 1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, а чинне цивільне законодавство на відміну від договорів купівлі-продажу нерухомого майна (ст.657 ЦК України) не встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі підприємства.

Виходячи з наведених вище норм, чинним законодавством не встановлюється обов’язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі підприємства.

Окрім того, статтею 191 ЦК України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦКУ).

Термін відчуження визначається як передача права власності на майно, яке перебуває на балансі суб'єктів господарювання, іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти, в порядку міни або будь-якій іншій формі, відмінній від грошової, включаючи безоплатну передачу.

Відчуження може здійснюватись на основі таких договорів цивільно-правового характеру, як, наприклад, договір купівлі-продажу, міни (різновид договору купівлі-продажу), поставки, дарування та інше. Таким чином, у разі відчуження прав на приватне підприємство між попереднім і наступним власником повинні бути укладені письмові угоди, що витікає з вимог статті 206 та статті 208 ЦК України. При цьому, відповідно до статті 55 Закону України “Про нотаріат”, угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, яке відчужується або заставляється.

Крім того, відповідно до п.12.1.2 Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук» до виключної компетенції Засновника підприємства належить внесення змін до Статуту, а також відповідно до п.п.12.1.12, 12.1.14 розпорядження своїм майном підприємства, включаючи кошти, та передача повноважень третій особі.

Таким чином, відповідачі за первісним позовом, маючи повноваження на відчуження корпоративних прав у приватному сільськогосподарському підприємстві «Гайдук», а також отримавши від позивача обумовлені кошти у розмірі 60 000 грн., зобов’язані зареєструвати зміни в державному реєстрі до установчих документів підприємства, чого не зробили.

З огляду на викладене, позивач, користуючись наданими процесуальними правами, має право на визнання за ним права власності на майно та частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук» в розмірі 100% та внесення змін до установчих документів підприємства, а також здійснення державної реєстрації цих змін.

ОСОБА_2 було подано клопотання про витребування оригіналів документів, які були додані позивачем за первісним позовом до позовної заяви.

Відповідно до статті 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Позивачем за зустрічним позовом не було долучено відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, таким чином суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Також відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2 було подано клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого позивач зазначив, що не підписував документи, зокрема договір купівлі-продажу, розписку, рішення засновника №0211/16 від 02.11.2016.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає клопотання ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

В матеріалах справи є достатньо доказів для вирішення справи по суті без проведення додаткових експертиз. Окрім того, позивач за зустрічним позовом надав до суду рішення засновника №03/01/2017 від 03.01.2017 та повідомлення про відкликання довіреності на представника від 05.01.2017, якими скасував рішення від 02.11.2016 та відкликав довіреність представників ОСОБА_5 та ОСОБА_3, таким чином підтвердив наявність вказаних документів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв’язку з наявністю достатніх доказів, які обґрунтовують позовні вимоги за первісним позовом та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача за первісним позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3,10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 212 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «ГАЙДУК» - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на 100 % статутного капіталу та майна Приватного сільськогосподарського підприємства «Гайдук».

Внести зміни до Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства «ГАЙДУК» (28513, Кіровоградська обл., Долинський район, с. Іванівка, ЄДРПОУ 30508701), замінивши засновника ОСОБА_2 (50002, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровська область, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_2, паспорт серії ЕТ номер 176858, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим 03.03.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміну засновника ОСОБА_2 (50002, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровська область, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_2, паспорт серії ЕТ номер 176858, виданий Київським РВ Сімфіропольського МУГУ МВС України в АР Крим 03.03.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), розмір частки якого складає 100%.

Стягнути з ОСОБА_2 (50002, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровська область, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_3, паспорт серії ЕТ номер 176858, виданий Київським РВ Сімфіропольського МУГУ МВС України в АР Крим 03.03.2009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 1151 грн. 20 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Судовий збір сплачений ОСОБА_2 не відшкодовувати.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.В.Шевцова