Справа № 128/3065/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2017 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі – Кіяниця А.О., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позов позивачем мотивовано тим, що 28.10.2013 р. померла його дружина - ОСОБА_5 Вказує, що спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 він , як чоловік та її діти – відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Спадщину він після смерті дружини прийняв, так як звернувся до нотаріальної контори в 6-ти місячний строк із відповідною заявою, крім того, він постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не приймали та на неї не претендують.

Після смерті ОСОБА_5Г відкрилась спадщина на будинок №16 по вул. Першотравневій в с. Оленівка Вінницького району Вінницької області, та на земельну ділянку, площею 2,2160 га, кадастровий номер 052068460001:001:0046, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом він не має можливості, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності, спадковий будинок належить до суспільної групи господарств колгоспний двір, при цьому не зазначена частка будинку, яка перебуває у власності спадкодавці, а також на Державному акті на спадкову земельну ділянку містяться рукописні написи, у зв’язку з чим , нотаріус відмови йому у видачі свідоцтва.

Зазначає, що членами колгоспного двору станом 15.04.1991 р. значилися спадкодавець ОСОБА_5 - голова двору, він та ОСОБА_3 – дочка спадкодавця.

Відповідач ОСОБА_2- дочка голови двору в 1989 р. вийшла з двору, частки станом на 15.04.1991р. не мала. Відповідач ОСОБА_3 Н,П.- дочка голови двору в 1989р. вийшла з двору в 2010р., на протязі трьох років не витребувала своєї частки з майна колишнього колгоспного двору.

Вважає, що, спадковий житловий будинок належить йому та спадкодавцю по ? частці кожному.

Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок №16 по вул. Першотравневій в с. Оленівка Вінницького району Вінницької області, з яких - ? частка, як частка члена колгоспного двору , а 1/2 частка в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 28.10.2013 року та земельну ділянку площею 2,2160 га, кадастровий номер 052068460001:001:0046 на яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право на земельну ділянку серії ВН №213864, виданий на підставі розпорядження Вінницької РДА від 16.04.2004р. №326, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 28.10.2013р.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у уповному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачі -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району, також в судове засідання не з’явився та надав заяву про розгляд даної справи у його відсутності, не заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.10.2013 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8).

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ч.1 ст.325 ЦК України, суб’єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом також встановлено, що спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти – відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 Спадщину позивач після смерті дружини прийняв, так як звернувся до нотаріальної контори в 6-ти місячний строк з відповідною заявою, крім того, позивач постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою від 08.04.2014 року, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району (а.с.24). Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не приймали та на неї не претендують. Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині відсутні, що підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 та заявами про визнання позову.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на частину будинку №16 по вул. Першотравневій в с. Оленівка Вінницького району Вінницької області.

З копії свідоцтва від 21.08.1990 р. про право особистої власності на будинковолодіння №16 по вул. Чапаєва в с. Оленівка Вінницького району вбачається, що дане домоволодіння відноситься до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_5 (а.с.21).

Членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року згідно погосподарської книги за 1991 рік значилися: голова двору – ОСОБА_5, члени двору- Рябоконь П.Г. та ОСОБА_6, які набули право власності на майно колгоспного двору, тому їх частки в спірному будинку становили по 1/3 частці кожного.

Член двору відповідач ОСОБА_6 вийшла з двору в 2010 р., на протязі трьох років не витребувала своєї частки з майна колишнього колгоспного двору, що підтверджується виписками з по господарських книг за 2006-2010р.р. 2011-2015р.р., передбачено ст. 126 ЦК УРСР.

Таким чином, частка голови колгоспного двору ОСОБА_5 та частка члена колгоспного двору ОСОБА_1 в будинковолодінні №16 по вул. Чапаєва в с. Оленівка Вінницького району складала по 1\2 за кожним.

Крім ? частки спадкового будинку №16 по вул. Чапаєва в с. Оленівка, Вінницького району після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 2.2160 га, кадастровий номер 052068460001:001:0046, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВН №213864, виданий па підставі розпорядження Вінницької РДА від 16.04.2004р. №326 (а.с.22).

Позивач звернувся до державної нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5, однак відповідно до листа від 28.07.2016 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище будинковолодіння, в зв'язку з тим, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, встановити з свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння яка частка зазначеного вище будинку належала спадкодавцю не представляється можливим. До того ж на вищезазначеному документі відсутній відбиток гербової печатки виконкому та підпис посадової особи ОСОБА_4 сільської Ради народних депутатів. Також, у Державному акті на право власності на спадкову земельну ділянку містяться незастережні виправлення (дописки) (а.с.16).

З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки будинковолодіння №16 по вул. Першотравневій в с. Оленівка, Вінницького району Вінницької області, відносилось до категорії колгоспного двору, у Державному акті на право власності на спадкову земельну ділянку містяться незастережні виправлення (дописки), позасудового шляху вирішити даний спір у позивача не має, позивач спадщину після смерті дружини прийняв, тому задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству України, не порушує прав та інтересів третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в с. Оленівка, по вул. Першотравневій, 16, Вінницького району Вінницької області, з яких : 1/2 частка, як члена колгоспного двору та 1/2 частка в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5, яка померла 28.10.2013 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, площею 2,2160 га, кадастровий номер 0520684600:01:001:0046, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВН №213864, в порядку спадкування за законом після смерті дружини- Рябоконь ОСОБА_7, яка померла 28.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області ,протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: