Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. Справа №805/4544/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13год.23хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., секретаря Кудрі В.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ"

до Донецької митниці ДФС України

про визнання протиправними та скасування рішення № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару, визначення митної вартості товару було проведено відповідачем з чисельними порушеннями норм чинного законодавства України. Зауважив, що фактично, відповідачу було надано всі документи, обов'язковість яких передбачена нормами Митного кодексу України (далі - МК України), і які підтверджують заявлену митну вартість за першим методом - за ціною договору, а згідно оскаржуваного рішення, відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмова у прийнятті митної декларації декларації та картка відмови винесені відповідачем без законних на те підстав, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Просить суд визнати противоправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2. ( аркуш спр.4-15)

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі. ( аркуш спр. 139)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначав, що у відповідності до ст.50 Митного кодексу України для нарахування митних платежів використовуються відомості про митну вартість товарів. Згідно вимог вказаного кодексу, декларант зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Для митного контролю та митного оформлення в режимі «імпорт» р ПРАТ «МК Азовсталь» подано митну декларацію на товар «Феробор» з вмістом бору -18,50%, який надійшов на адресу позивача за посередницьким контрактом від 12.04.2016 р. № 089LS-02/607, за результатами перевірки митна деклрація прийнята Митницею до митного оформлення за реєстраційним номером 700080000/2016/005897. Позивачем задекларовано митну вартість за першим основним методом (ціною угоди) на рівні 2750 дол.США за 1 тону.За результатами перевірки повноти та достовірності задекларованих даних виявлено факт можливого заниження позивачем митної вартості, після проведеної консультації винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 27 вересня 2016 року № 700080000/2016/000060/2, на підставі другорядного методу відповідно до ст.64 МК розрахована митна вартість склала 4,03 дол. США/кг з урахуванням наявної інформації про вартість аналогічного товару згідно МД № 700080000/2016/003138. В спірному випадку в наявності миного органу була інформація щодо рівня та розрахунку митної вартості товару «феробор». Зазначали, що позивачем проігноровано можливість надати наявну у нього цінову інформацію для можливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у відповідності з вимогами ст.ст.59,60,62,63 МК України. В результаті коригування митної вартості зобов'язання позивача зі сплати мита та ПДВ збільшилося на 148 662,29 грн. У зв'язку з неможливістю подальшого митного оформлення товарів за митною вартістю визначеною позивачем, митницею оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року. Звернули увагу,що відповідно до п.5 Методичних рекомендацій серед джерел довідкової інформації,які можуть бути використанні під час роботи з аналізу. Виявлення та ризиків є інформація отримана зі спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС.Просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. (аркуш спр.106-121)

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 червня 2016 року №21988150.

Відповідач - Донецька митниця Державної фіскальної служби є юридичною особою, органом державної влади, що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст.11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: як забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно зі ст. 543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на Митну службу України. Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

Так, судом встановлено, що 12 квітня 2016 року між MBR Metals OU Естонія (надалі - Постачальник) заснованим та який здійснює свою діяльність по законодавству Естонії як постачальником та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «АЗОВСТАЛЬ», як покупцем, укладено контракт № 089LS-02/607 (надалі Контракт) на постачання Феробору (надалі - Товар). ( аркуш спр. 24-40).

Згідно п. 2.1. та п. 4.1. Контракту, кількість, ціна та умови поставки визначаються Сторонами в додатках до Контракту.

05 вересня 2016 року між сторонами укладена Спеціфікація №4 до Контракту, згідно якої Покупець (Позивач) зобов'язувався оплатити та прийняти, а Постачальник поставити у вересні 2016 року наступний Товар: Феробору з параметрами: - склад В: не менше 18%; склад АІ: не більш 0,5%; склад Р: не більш 0,08%; склад С: не більш 0,5%; склад Sі: не більш 1%; склад F: не менше 4%; розмір: 5-50 мм 90% mix в кількості 20 МТ +/- 10% доларів США та збільшення суми Контракту на 55 000 доларів США+/- 10% доларів США, ціна за 1 тону-2750 долларов США, строк поставки вересень 2016 року, умови оплати: 100% оплата протягом 2 (двух) банківських днів, умови поставки: DAP –Маріуполь, склад покупця відповідно INKOTERMS 2010. (аркуш спр.41-42)

26 вересня 2016 року позивачем, для підтвердження митної вартості товару за основним методом - першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України, при митному оформленні Феробору, виконані вимоги ч. 2 ст. 53 МК України, і надані Донецькій митниці ДФС (надалі - Відповідачу) всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару, а саме: - контракт № 089LS-02/60712 від квітня 2016 року зі Спеціфікацією №4 від 05.09.2016 року; Накладна СМR №28316 від 18.07.2016 року; Накладна СМR А №989013 від 22.09.2016 року; Коносамент HBDL003472 від 13.05.2016 року; Протокол тендерного комітету від 01.09. 2016 року; Рахунок-фактура (інвойс) № 469-2016 від 19.09.2016 року; Пакувальний лист від 19.09.2016 року; Договір доручення № 089лт/002/2012 про надання послуг по митному декларуванню товарів від 22.03.2012 року; Декларація про походження товару № 469-2016; Лист №231 від 19.09.2016 року; Лист №232 від 19.09.2016 року; Сертифікат якості від 07.05.2016 року; митна декларація № 700080000 від 26.09.2016 року. ( аркуш спр. 43-63,70-73)

Митне оформлення імпортованого Товару здійснювалося Позивачем через свого представника – компанію ТОВ “МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ” згідно договору від 22.03.2012 р. №089лт/002/2012 про надання послуг на митне декларування товарів ( при укладанні договору найменування Декларанта було ТОВ “СКІФ ШІППІНГ”, відповідно до додаткової угоди №1 від 25.07.2012 року, в зв’язку з перейменуванням декларанта назву декларанта змінено на ТОВ “МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ”) /а.с.50-65/.

26 вересня 2016 року об 15-40 на адресу Позивача від Відповідача надійшло електронне повідомлення № 53436 відповідно до якого Відповідач зазначав, що надані позивачем для визначення заявленої Відповідачем митної вартості документи не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни яка була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до основного (за ціною договору) методу визначення митної вартості. Так, відповідач спираючись на частини 3 статті 53 Митного кодексу України вказував на необхідність додаткового надання йому протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме договір (контрак) із третіми особам, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.Також зазначав, що у відповідності до частини 6 статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості, за власним бажанням можуть бути подані інші додаткові документи.

Про неможливість надати вказані документи на даний час, позивач повідомив відповідача 27 вересня 2016 року, про що свідчить відмітка з підписом позивача на електронному повідомлені /а.с.76/.

27 вересня 2016 року об 12-10 на адресу Позивача від Відповідача надійшло електронне повідомлення № 53509 згідно якого Відповідач зазначав, що в зв’язку з відмовою позивачем надати затребувані додаткові документи, щодо підтвердження заявленої митної вартості основний метод визначення митної вартості не може бути застосований.Обраний митним постом метод визначення митної вартості другорядний на підставі ст. 64 МКУ-2 г ( резервний).Зазначив, що відповідно ст. 55 МК України у зв’язку з відмовою Позивача надати запитані додатково відповідачем документи митний орган застосовує для визначення митної вартості товару другорядний метод резервний метод. Як джерело інформації відповідач зазначив МД від 10.06.2016р. № 700080000/2016/003138 (вага партії 19000 кг, вартість кг 4,03 дол. США, вартість партії 76570,00 дол. США. У повідомленні Відповідач зазначив, що у разі незгоди Позивача з зазначеною Відповідачем ціною задекларовані товари можуть бути випущені у вільний обіг за умови сплати митних платежів за заявленою митною вартістю та надання гарантій згідно до розділу Х МК України у розмірі визначеному Відповідачем.

Про відсутність у позивача інформації про застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, позивач повідомив відповідача 27 вересня 2016 року, про що свідчить відмітка з підписом позивача на електронному повідомлені /а.с.135/.

Тобто, відповідач, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог Митного кодексу України, не надавши належної оцінки можливості визначення митної вартості за поданими позивачем документами, з використанням основного методу, керуючись п.3 ст. 53 МК України, без наявності відповідних підстав електронним повідомленням від 26.09.2016 одразу запросив додаткові документи, при цьому жодним чином не мотивуючи не можливість визначення митної вартості без надання саме цих документів.

Судом встановлено, що 27 вересня 2016 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2, яким збільшено вартість товару за 1 тону до 4030,00 дол. США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року. (аркуш спр.64-67)

Таким чином, згідно рішення про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року митна вартість склала 76570,00 доларів США (19000,00 кг. х 4030,00 доларів США). Різниця митної вартості, визначеної Позивачем та Відповідачем складає 76 570,00 доларів США – 522 50,00 доларів США = 24 320,00 доларів США.

27 вересня 2016 року, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України товар був випущений у вільний обіг за Митною декларацією № 700080000/2016/005942 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

На думку позивача вищевказані аргументи відповідача, щодо рішення про відмову, застосуванні заявленої позивачем вартості товару не можуть обґрунтовувати відмову, у звязку із чим звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позиваче. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно частини 9 статті 55 Митного кодексу України зазначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином за змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю рішення митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний позивачем спосіб захисту - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.

Оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач листом від 21.10.2016 року за № 228/2016-ОД, відповідно до ч.8 ст.55 МК України надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист про відсутність права на розповсюдження інформації відносно третіх осіб, довідка про оприбуткування товару, платіжне доручення № 300061410 від 06.10.2016 року на суму 52250,00 дол. США, митна декларація страни відправника № 090820160080159157, лист поставщика (аркуш спр.68-73/.

Підставами надання позивачем додаткових доказів слугувало те, що надані для підтвердження заявленої митної вартості документи, на думку митного органу не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до основного (за ціною договору) методу визначення митної вартості.

Однак, доводи ПрАТ “Металургійний комбінат “АЗОВСТАЛЬ”, викладені у вказаному листі та додаткові документи не були взяті Відповідачем до уваги, про що Позивач був повідомлений листом Донецької митниці ДФС від 28.10.2016р.,

Відповідач обґрунтував свою відмову наступним. Зовнішньоекономічний контракт від 14.04.2016 року та специфікація до нього підписані членом правління постачальника за конрактом ОСОБА_1, разом з цим інвойс від 19.09.2016 р. на поставку товару підписан іншою особою, повноваження якої на підпис зазначеного документу не підтверджено, оплату за товар проведено з порушенням 2-х дневного строку, згідно даних декларації країни відправника від 1.05.2016 р. задекларовано товар «феробор з вмістом заліза 79.91% загальною вагою 20 000 кг, проте до митного оформлення за митною декларацією від 27.09.2016 заявлено товар «феробор з вмістом заліза 80,553 % загальною вагою 19 000 кг. Тобто, за результатми розгляду наданих документів встановлено,що наявні відомості не підтверджують заявлений рівень митної вартості товару,в зв’язку з чим Донецька митниця не має законих підстав ждя прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом /а.с.77-76/.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В даному випадку, в наявності у Донецької митниці ДФС були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, а відтак відповідач не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.

При цьому митний орган, незважаючи на наявність належним чином оформленого повного пакету документів, що є достатніми для визначення митної вартості Товару за ціною Контракту (основний метод - п.1 ч.1 ст. 57 МК України), припустив чисельні порушення при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості (п.2 ч.1 ст. 57 МК України), який взагалі не повинен були застосовуватись.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено: «Митним органом, згідно ст. 55 Митного кодексу України проведено консультацію з декларантом щодо обгрунтування вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. За результатом консультацій, проведених з декларантом, обраний митним постом «Азовсталь» метод визначення митної вартості другорядний на підставі ст. 64 МК України – 2г (резервний). Джерело інформації: МД від 10.06.2016 р. №70080000/2016/003138.

Такі дії Відповідача щодо неприйняття до уваги поданих додатково документів, окрім порушених вищезазначених прав декларанта, призвели до того, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом порушено вимоги ч. 4 ст. 57 МК України. Зазначеним положенням МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 i 60 МК. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Відповідачем зазначено, що з Позивачем проведено процедуру консультацій, але це не знайшло свого підтвердження..

Відповідно до практики Верховного Суду України, зазначено про неправомірність застосування митним органом наступного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попереднього методу та без проведення з декларантом відповідних консультацій, як це встановлено частиною п'ятою ст. 266 Митного кодексу України. Аналогічної ж правової позиції притримується і Вищий адміністративний суд України.

В судовому засіданні з’ясовано, що відповідачем в якості підстав щодо коригування митної вартості Товару вказано невідому Позивачу митну декларацію № 70080000/2016/003138, яка є аналогічною по характеру поставки товару. При цьому, в порушення частини 2 ст. 55 Митного кодексу України, відповідач жодним чином не обґрунтував необхідність застосування зазначеної митної декларації. Також Відповідачем порушено норми п.4 ст. 57 МК України, якими передбачено обмін наявної у митного органу та декларанта інформації, оскільки з боку відповідача не було надано ніякої інформації щодо застосованої митної декларації 70080000/2016/003138.

Вищій адміністративний суд України висловив свою правову позицію в постановах по справах К/800/68609/14, № К/800/68617/14 від 05.02.2015 року та зазначив, що Митним кодексом України передбачено проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (частина четверта статті 319 МК України). Суд дійшов висновку, що вказана база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Суд зазначає, що Митним кодексом України надано право митному органу з метою встановлення характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 "Митні експертизи" Митного кодексу України. Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару Південна митниця за резервним методом проведене з порушенням вимог частини дев'ятої статті 58 Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Згідно статті 54 Митного кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартiстю виключно за наявності обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числі невiрно визначено митну вартість товарів, у разi:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартостi;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документiв згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, зазначених у частинах другiй - четвертiй статтi 53 МК України, або вiдсутностi у цих документах всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари;

3) невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у главi 9 МК України;

4) надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi.

Відповідно до положень ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленнi - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рiшеннi про відмову у митному оформленні повинні бути зазначенi причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Однак, оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації не містить жодних аргументів щодо неможливості здійснення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, крім того, не визначає, які неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв містять документи з вичерпного переліку, передбаченого частини 2 статті 53 Митного кодексу України, подані декларантом.

З огляду на вищезазначене, картка відмови № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року, видана посадовою особою митного органу з порушенням статті 54 та статті 256 Митного кодексу України, отже, є неправомірною.

Згідно частини 7 статті 54 Митного кодексу України, у разі, якщо пiд час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартiсть вважається визнаною автоматично.

Відповідач визначив митну вартість імпортованого Позивачем товару шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року. З цього приводу Позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною Відповідачем, шляхом подання нової декларації. Розмір сплачених Позивачем сум обов'язкових платежів на підставі нової митної декларації є більшим на 24 320,84 доларів США.

Отже, з підстав необґрунтованого та такого, що не відповідає вимогам закону рішення про коригування митної вартості № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року, позивачем були надмірно сплачені грошові кошти.

Таким чином, оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси позивача у зв'язку із недотриманням митним органом законодавчо встановлених вимог щодо методики встановлення митної вартості товару, що призвело до незаконного завищення його вартості.

Митний орган, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, жодним чином не визначив конкретних обставин, які викликали у нього сумніви щодо заявленої митної вартості більш того, не визначив причин неможливості перевірки розрахунку на підставі наданих Позивачем документів.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів та доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, спірне рішенні про коригування митної вартості прийнято відповідачем не правомірно та без урахування всіх обставин по справі.

З огляду на викладене, реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови у митному оформленні товару здійснена безпідставно.

Дана позиція суду, узгоджується із правовою позицією ВАСУ від 17.04.2014 р. № К/800/6072/14, від 04.02.2014 р. № К/800/53285/13, від 23.01.2014 р. № К/800/56813/13, від 09.04.2014 р., № К/9991/77700/12, від 26.06.2014 р. № К/800/19327/14.

Суд звертає увагу,що наявність у митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари були оформлені у митному відношенні іншими особами за більш високою митною вартістю, якщо не має інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Данні інформаційних баз мають тільки допоміжний інформаційний характер при прийняті митницею відповідних рішень та з об'єктивних підстав не можуть містити всієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів та умов їх продажу, тому ці данні не є більшими, ніж надані декларантом первинні документи щодо товару. Розбіжності між рівнем заявленої декларантом заявленої вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснилось, не є безспірним доказом на підтвердження висновку про недостовірність даних за заявленою декларантом митної вартості товару.

Аналогічна позиція міститься і в ухвалі ВАСУ № К/800/34735/14 від 28.05.2015 року, в якій суд касаційної інстанції зазначає про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адмінінстративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адмінінстративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адмінінстративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судовиї витрат, суд зазначає насступне.

За подання до суду даного позову, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3607,93грн., що підверджується платіжним дорученням від 09.11.2016 року №3000618418 /а.с.3/.

Суд важає за необхідне звернути увагу, що згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції на час звернення з позовною заявою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн. на момент звернення з позовом), немайнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378 грн. на момент звернення з позовом).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що майновими є вимоги, які підлягають вартісній оцінці. Відповідно, до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану юридичної особи, оскільки реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішень суб'єкта владних повноважень безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Митною вартістю товару є вартість товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та використовується для митних цілей, а зокрема для нарахування митних платежів.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару є коригуванням вартості товару, що використовується для нарахування митних платежів, тобто, визначена митним органом митна вартість в подальшому впливає на визначення сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Аналізуючи положення законодавства, практику, яка склалась в судах з цього питання суд зазначає, що митна вартість товару не може вважатися ціною позову.

У даному випадку спірним питанням є правомірність визначення митним органом митної вартості товару (ціни товару) за іншим ніж визначеним позивачем методом.

Тобто, реалізація вказаного рішення залежить від волевиявлення декларанта, а саме по собі рішення про коригування митної вартості не призводить до зменшення або збільшення майна особи.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта, тим паче не впливає на майновий стан декларанта скасування таких рішень митного органу.

Крім того, згідно пункту 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Враховуючи те, що наслідком прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, суд дійшов висновку, що скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є однією вимогою немайнового характеру, оскільки заявлені вимоги є похідними.

Таким чином, при поданні до суду даного позову, позивач повинен був сплатити 1378грн.

Вказана правова позиція суду, узгоджується із практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, викладеною в його ухвалах, за наслками апеляційного провадження по справам №805/860/16-а та 805/1564/16-а.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем в сумі 1 378,00 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо решти суми, яка зайво сплачена позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першоюцієї статті, - повністю.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе повернути Приватному акціонерному товариству “Металургійний комбінат “АЗОВСТАЛЬ” зайво сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у сумі 2229,93грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" до Донецької митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 70080000/2016/000060/2 від 27 вересня 2016 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 70080000/2016/00075 від 27 вересня 2016 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “АЗОВСТАЛЬ” судові витрати у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці Державної фіскальної служби.

Повернути Приватному акціонерному товариству “Металургійний комбінат “АЗОВСТАЛЬ” зайво сплачений судовий збір у сумі 2229,93(дві тисячі двісті двадцять дев’ять гривень дев’яносто три копійки)грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 18 січня 2017 року. Повний текст постанови складено 23 січня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.