ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року

№ 876/8577/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 у за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Соколової Лариси Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

06.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просила визнати незаконною та скасувати постанову № 263 від 27.09.2016 про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у сумі 5100 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що штрафні санкції до неї застосовано через невиконання припису від 13 травня 2016 року, однак вона не ухилялася від виконання припису та зверталася до державних органів для отримання необхідних дозвільних документів, але необхідні документи не виконані своєчасно не з вини позивача.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2016 позов задоволено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції не враховано фактичних обставин справи, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що оскільки позивачем вчинено адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яке не заперечується позивачем, то відповідачем правомірно було винесено постанову про накладення штрафу, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог припису. При цьому, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не скасований та позивачем не оскаржувався. А отже, відповідач при винесенні постанови діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що невиконання вимог припису стало наслідком дій державного органу, який виготовляє дозвільні документи, а тому факт вчинення адміністративного правопорушення відсутній.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову перевірку об'єкту будівництва господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено, що реконструкція житлового будинку (самовільне виконання будівельних робіт з будівництва приміщення котельні на тверде паливо) проведена без дозвільних документів в порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Із наявних у справі правовстановлюючих документів, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки за вказаною вище адресою.

У зв'язку з виявленням фактів правопорушення містобудівного законодавства, відповідачем винесено припис від 13.05.2016, щодо усунення позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки роботи по реконструкції жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 виконані без дозвільних документів, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт та встановлено термін виконання припису до 13.08.2016. Зазначений припис в судовому порядку не оскаржено.

На підставі перевірки виконання вимог цього припису та наказу ДАБІ України № 976 від 08.09.2015, відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на об'єкті: «Реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1».

Станом на момент перевірки, позивачем не оформлено відповідних документів дозвільного характеру на реконструкцію житлового будинку за зазначеною вище адресою, тобто не виконані вимоги припису від 13.05.2016, що є порушенням п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

За результатами перевірки, посадовою особою відповідачем на підставі акту перевірки від 20.09.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 20.09.2016 та припису від 20.09.2016 прийнято постанову № 263 від 27.09.2016 про визнання позивача винним у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме суб'єктивна сторона правопорушення, тобто вина у формі умислу, оскільки позивачем вживались заходи, щодо виконання вимог припису, однак такі не виконані з незалежних від неї причин. У зв'язку з чим оскаржувану позивачем постанову скасував, а провадження у справі закрив.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування, зокрема, полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю визначається відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписами статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 553), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Згідно пункту 1 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Абзацом третім пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 188-42 КУпАП адміністративним правопорушенням є невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, яке тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні первинної перевірки зафіксовано факт порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_1 виконана без дозвільних документів, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та винесено припис від 13.05.2016 про їх усунення.

Під час проведення повторної перевірки відповідачем встановлено, що виявлені порушення не усунуті. На цій підставі контролюючим органом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач фактично визнала факт порушення норм містобудівного законодавства та не заперечувала не виконання нею вимог припису від 13.05.2016., який вона і не оскаржувала. А матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували право позивача проводити будівельні роботи.

Твердження позивача, з яким погодився і суд першої інстанції, про те, що нею вживались заходи щодо виконання вимог припису, зокрема про отримання будівельного паспорта на проведення реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1, однак такі вимоги не виконані з незалежних від неї причин, є необґрунтованими і судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки з заявою про видачу будівельного паспорта ОСОБА_1 звернулася до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області лише 10.08.2016, а термін виконання вимог припису закінчувався 13.08.2016, тобто за три дні до закінчення виконання вимог припису (а. с. 26).

Пунктом 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передбачено, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У ОСОБА_1 не було зауважень до проведення перевірки, і вона погодилась з актом та протоколом, складеним за результатом перевірки, про що свідчить відсутність зауважень у відповідній графі акту перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення від 20.09.2016.

Враховуючи те, що на момент проведення позапланової перевірки вимоги припису від 13.05.2016 не були виконані та встановлено факт порушення позивачем вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо виконання реконструкції житлового будинку без відповідного дозволу на таке виконання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесення постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на неї штрафу, а відтак про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні перевірки, так і при розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесенні оскаржуваної постанови, відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, наданих йому Законом, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена законно, а тому підстав для її скасуванню не має.

Щодо закриття судом першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 247, ч. 3 ст. 284 КУпАП закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення може лише орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не адміністративний суд, який перевіряє на правомірність винесену таким органом постанову.

Що стосується розподілу судових витрат, то як зазначено у ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, судові витрати понесені відповідачем не стягуються з позивача.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області задовольнити.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 159/3733/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : О.М. Гінда

Судді : В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 06.02.2017.