ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2017 Справа №905/3227/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ 32402870, в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Мирноград Донецької області, ЄДРПОУ 26390719,

до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, м.Торецьк Донецької області, ЄДРПОУ 36182252,

про стягнення 64 847 050,90 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.12.2016р. по 10.01.2017р., 31.01.2017р. з 12:40год до 16:00год.

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Державне підприємство “Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Вишгородського району Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Мирноград Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2188 від 08.11.2016р. до Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, м.Торецьк Донецької області, про стягнення 64 622 707,27 грн., у тому числі 48 154 090,62 грн. суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 335 744,01 грн. суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 2 783 055,79грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати за спожиту електроенергію, 11 353 875,66грн. інфляційних витрат за період прострочення оплати за спожиту електроенергію, 1 995 941,19 грн. 3% річних.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/3227/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 15.11.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3227/16.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р., невиконання відповідачем за ним своїх зобов’язань з оплати вартості спожитої активної та реактивної електроенергії у період з 01.04.2014р. по 31.10.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, а також у копіях: положення про Донецьку філію ДП «Регіональні мережі», статут ДП «Регіональні мережі», накази Міністерства палива та енергетики щодо позивача, накази Міністерства вугільної промисловості України щодо підприємства відповідача, договір про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. з додатками №1, 3-4, 7, 7.2, 9-10, 12, 14-19 та додатковими угодами №1 від 06.05.2010р., №2 від 01.06.2010р., №б/н від 21.01.2011р., №б/н від 29.04.2010р., №б/н від 01.01.2009р., №б/н від 01.09.2012р., №б/н від 02.02.2015р. до нього, оборотно-сальдову відомість за рахунком 3611 за період січень 2016р.-жовтень 2016р., звіти про спожиту електричну енергію у лютому – квітні, червні - грудні 2015р., січні-серпні 2016р., акти прийому-передачі активної електроенергії за квітень-грудень 2014р., січень-грудень 2015р., січень-липень 2016р., рахунок-фактура №02052 від 01.08.2016р. за серпень 2016р., акти прийому-передачі послуг з перетікання реактивної електроенергії за період січень-липень 2016р., акти звірки №02763 від 01.11.2015р. станом на 01.11.2015р., №00238 від 01.05.2016р. станом на 01.05.2016р., №00268 від 01.06.2016р. станом на 01.06.2016р., вимоги про сплату боргу №571/9 від 02.07.2015р., №1018 від 23.09.2015р., №1581/10 від 09.12.2015р., №842 від 29.04.2016р., №1668/7 від 18.08.2016р., лист відповідача №0718-5 від 18.07.2012р. про зміну найменування «Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Новодзержинська» на «Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської», висновок Донецької торгово-промислової палати №1019/12-12/03 від 16.07.2015р., повідомлення про початок досудового розслідування від 06.03.2015р. разом з витягами з кримінального провадження №12015050490000300, №12015050620000195, довіреність на представника, лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області №8335/20/02-2016 від 11.10.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

13.12.2016р. представником позивача із супровідним листом №2376 від 05.12.2016р. суду представлено довідку Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” про встановлення для Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» тарифів на електроенергію в період з квітня 2014р. по жовтень 2016р., а також у копіях: додатки №5 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”, №22 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків” до договору №1/18 від 01.06.2005р., акти прийому-передачі послуг з перетікання реактивної електроенергії за період серпень – жовтень 2016р., акти прийому – передачі активної електроенергії за серпень – жовтень 2016р., акт звірки №00941 від 01.11.2016р. станом на 01.11.2016р., витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача. В листі також зазначено про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог.

13.12.2016р. відповідач надав відзив вих.№1212/1ю від 12.12.2016р. на позовну заяву про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію на суму 64622707,27грн., в якому проти задоволення позовних вимог у повному обсязі заперечив, посилаючись на ненастання моменту розрахунку (права вимоги), виходячи з приписів п.6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., а також на настання форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції), що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України №858 від 13.10.2014р., внаслідок чого кінцевий термін виконання зобов’язань для відповідача з оплати електричної енергії настане після завершення дії обставини непереборної сили, а саме після завершення проведення антитерористичної операції з посиланням на п.4.5.1 п.4.5 договору №1/18 від 01.06.2005р.. До відзиву надав у копіях: сертифікат (висновок) Торгово – промислової палати України №858 про настання обставин непереборної сили №3756/05 – 4 від 13.10.2014р., довіреність на представника відповідача.

10.01.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист б/н від 10.01.2017р., до якого додано пояснення б/н від 10.01.2017р. на відзив відповідача, а також у копіях: роздруківки платіжних доручень №462 від 19.05.2015р., №286 від 23.04.2015р., №594 від 04.08.2015р., №506 від 16.07.2015р., №364 від 14.09.2015р., №653 від 11.08.2015р., №3067 від 05.11.2015р., №3290 від 23.12.2015р., №191 від 19.02.2016р., №83 від 28.01.2016р., №376 від 31.03.2016р., №325 від 18.03.2016р., №224 від 19.05.2016р., №255 від 30.05.2016р., №245 від 27.05.2016р., №275 від 08.06.2016р., №260 від 01.06.2016р., №288 від 24.06.2016р., №286 від 17.06.2016р., №297 від 06.07.2016р., №293 від 01.07.2016р., №316 від 22.07.2016р., №301 від 15.07.2016р., №319 від 29.07.2016р., №311 від 22.07.2016р., №322 від 05.08.2016р., №332 від 15.08.2016р., №329 від 12.08.2016р., №2176 від 22.08.2016р., №339 від 22.08.2016р., №2385 від 06.09.2016р., №2233 від 26.08.2016р., №2451 від 16.09.2016р., №26 від 07.09.2016р., №182 від 30.09.2016р., №2512 від 26.09.2016р., №352 від 21.10.2016р., №2621 від 10.10.2016р., №395 від 27.10.2016р., №382 від 26.10.2016р., лист Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” №2539 від 29.12.2016р. на адресу директора ТДВ “ОП “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2016р. між Донецькою філією Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” та Товариством з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, опис вкладення у цінний лист, датований 29.12.2016р., фіскальний чек ДД УДППЗ “Укрпошта” ЦПЗ №8 від 29.12.2016р.

У супровідному листі №б/н від 10.01.2017р. також зазначено про відсутність можливості надати додатки №22 та №5 до договору постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р., що були укладені до 01.05.2016р. у зв’язку з їх втратою з причин зазначених у позовній заяві №2188 від 08.11.2016р.

В поясненнях б/н від 10.01.2017р. позивач посилався, зокрема, на те, що доводи відповідача щодо ненастання терміну виконання зобов’язань з оплати за спожиту електроенергію за договором є безпідставними, а початком порушення відповідачем зобов’язань з оплати за спожиту електроенергію за договором є перша дата, коли відповідач здійснив попередню оплату вартості очікуваного споживання електроенергії. Крім того, зазначив, що Сертифікат (висновок) торгово-промислової палати України №858 від 13.10.2014р. не може розглядатись як підтвердження настання обставин непереборної сили за договором про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р., оскільки він виданий відповідачу на підтвердження обставин непереборної сили при дотриманні останнім законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

10.01.2017р. представник позивача представив суду заяву б/н від 10.01.2017р. про збільшення розміру позовних вимог, якою визначив позовні вимоги у стягненні 64 847 050,90 грн., в тому числі 48 378 434,25 грн. – заборгованість за активну електроенергію, 335 744,01 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, 2 783 055,79 грн. – пеня, 11 353 875,66 грн. – втрати від інфляції, 1 995 941,19 грн. – 3% річних. Як визначено позивачем у заяві б/н від 10.01.2017р. про збільшення розміру позовних вимог, така зміна пов'язана із допущенням помилки при складанні додатку до позовної заяви “Розрахунок суми заборгованості”, а саме: у додатку до позовної заяви “Розрахунок суми заборгованості” зазначено вартість спожитої відповідачем активної електроенергії у квітні 2015р., серпні 2015р., вересні 2015р., листопаді 2015р., жовтні 2016р., яка не відповідає вартості спожитої відповідачем активної електроенергії зазначеній в актах прийому - передачі №01703 від 30.04.2015р., №04798 від 31.08.2015р., №05101 від 30.09.2015р., №05964 від 30.11.2015р., №03756 від 31.10.2016р.; не зазначено деякі оплати відповідача за спожиту активну електроенергію. До заяви додано розрахунок суми заборгованості по договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. станом на 07.11.2016р., розрахунок ціни позову станом на 07.11.2016р., а також у копіях: опис вкладення у цінний лист, датований 10.01.2017р., фіскальний чек Харківської дирекції УДППЗ “Укрпошта” 61052, відділення поштового зв’язку 52 від 10.01.2017р.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяву представника позивача б/н від 10.01.2017р. про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

10.01.2017р. представником відповідача заявлено клопотання б/н від 10.01.2017р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів та призначення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 10.01.2017р., зокрема, задоволено клопотання відповідача та на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 31.01.2017р. (включно).

31.01.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області позивач подав доповнення б/н від 31.01.2017р. до пояснень на відзив відповідача.

31.01.2017р. відповідач через канцелярію господарського суду Донецької області подав доповнення вих.№3001ю від 30.01.2017р. до відзиву на позовну заяву, до яких додано контррозрахунки заявлених позовних вимог, а також у копіях: банківські виписки.

31.01.2017р. відповідач надав до суду заяву №3101ю від 31.01.2017р. про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ТДВ «ОП «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» на користь позивача до повного звільнення та про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі строком на 3 роки до 01.02.2020р., з додатками.

У судовому засіданні 31.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви б/н від 10.01.2017р. про збільшення розміру позовних вимог, якою до стягнення фактично заявлено: заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 48378434,25грн., заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 335744,01грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати за спожиту електроенергію в розмірі 2783055,79грн., втрати від інфляції за період прострочення оплати за спожиту електроенергію в розмірі 11353875,66грн., 3% річних в розмірі 1995941,19грн.; вказав на власне скрутне фінансове становище, збитковість діяльності підприємства, пов’язану із зовнішніми чинниками кризової ситуації на ринку електроенергетики, наявність значного боргу перед Державним підприємством «Енергоринок», у якого і здійснювалась закупівля електроенергії задля її постачання відповідачу; зауважено, що підприємство складається із 100% державної власності, органом управління є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; просив роз’яснити відповідачу право на зверненні із заявою у порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України та відмовити у наданні відстрочки у цьому судовому засіданні, адже, у тому числі, немає можливості належним чином підтвердити заперечення з цього приводу; у частині зменшення нарахованої пені – визначив на розсуд суду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив; зазначив, що умови додатків №5 та №22 до договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. протягом договірних відносин у частині визначення порядку розрахунку не змінювались; підтримав заяву №3101ю від 31.01.2017р. про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ТДВ «ОП «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» на користь позивача до повного звільнення та про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі строком на 3 роки до 01.02.2020р.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про таке.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача 64 847 050,90 грн., в тому числі 48 378 434,25 грн. – заборгованість за спожиту активну електроенергію протягом квітня 2014р. – жовтня 2016р., 335 744,01 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію за період з січень – жовтень 2016р., 2783055,79 грн. – пеня за несвоєчасне виконання за зобов’язаннями жовтня-грудня 2015р. та січня – липня, вересня – жовтня 2016р., 11353875,66 грн. – втрати від інфляції за зобов’язаннями квітня-грудня 2014р, січня – грудня 2015р., січня-жовтня 2016р., 1995941,19 грн. – 3% річних нарахованих у зв’язку з простроченням виконання за зобов’язаннями квітня-грудня 2014р, січня – грудня 2015р., січня-жовтня 2016р..

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2005р. між Державним підприємством “Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №1/18 (преамбула договору в редакції додаткової угоди від 02.02.2015р.).

Згідно п.1.1 договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 9.5. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2010р.) цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.06.2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

За умовами вказаного договору постачальник, зокрема, зобов’язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 16259 кВа приєднаної (дозволеної до використання) потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електропристроїв (далі – ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених додатком №21, а споживач, зокрема, зобов’язався – оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №22 “Порядок розрахунків” та №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача”, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (п.п.2.1.2, 2.2.3., 2.2.4. договору).

Як свідчить позивач у позовній заяві та листі №б/н від 10.01.2017р., можливість представити оригінал договору про постачання електроенергії №1/18 від 01.06.2005р., а також додатки №22 «Порядок розрахунку» та №5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» до цього договору, що були укладені до 01.05.2016р., відсутня, за обставин захоплення адміністративної будівлі підприємства незаконними збройними формуваннями самопроголошеної ДНР у м.Донецьку, де здійснювала свою діяльність Донецька філія Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», внаслідок чого вся первинна документація філії втрачена, у тому числі і договори та документи.

На підтвердження даних обставин суду представлено висновок Донецької торгово-промислової палати №1019/12-12/03 від 16.07.2015р., повідомлення про початок досудового розслідування від 06.03.2015р. разом з витягами з кримінального провадження №12015050490000300, №12015050620000195, довіреність на представника, лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області №8335/20/02-2016 від 11.10.2016р.

У зв’язку з цим суду представлено копії, зокрема, договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. з додатками №1, 3-4, 7, 7.2, 9-10, 12, 14-19 та додатковими угодами №1 від 06.05.2010р., №2 від 01.06.2010р., №б/н від 21.01.2011р., №б/н від 29.04.2010р., №б/н від 01.01.2009р., №б/н від 01.09.2012р., №б/н від 02.02.2015р. до нього, додатки №5 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”, №22 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків” до договору №1/18 від 01.06.2005р., засвідчені у відповідності до п.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).

Представник відповідача проти факту дійсності договору та перелічених додатків не заперечив, у представленому суду відзиві та доповненнях до нього фактично підтвердив укладання договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. та додатків №5 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”, №22 від 01.05.2016р. “Порядок розрахунків” до договору №1/18 від 01.06.2005р. та у судовому засіданні зазначив, що умови додатків №5 та №22 до договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. протягом договірних відносин у частині визначення порядку розрахунку не змінювались.

Беручи до уваги таке, керуючись приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, приймає за основоположне для кваліфікації спірних правовідносин та при оцінці правомірності заявлених вимог вищеперелічені документи.

Так, згідно п.6 додатку №22 “Порядок розрахунків” до договору остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, плату за перетікання реактивної електроенергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату недорахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків, та інші споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі, у 3-х денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.

При цьому, абз.4 п.8 наведеного додатку передбачено у разі відсутності графіку погашення заборгованості всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії маж право зарахувати в погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Матеріали справи містять акти прийому-передачі активної електроенергії за квітень 2014р. – жовтень 2016р. та акти прийому передачі реактивної енергії за січень – жовтень 2016р., які підписано сторонами та скріплено їх печатками без зауважень.

Згідно даних актів обсяги спожитої відповідачем енергії наступні:

за квітень 2014р. активна електроенергія 1 244 566 кВт/год на суму 1 461 454,20 грн. (акт прийому-передачі №08607 від 30.04.2014р.);

за травень 2014р. активна електроенергія 1 075 928 кВт/год на суму 1 398 029,98 грн. (акт прийому-передачі №10952 від 31.05.2014р.);

за червень 2014р. активна електроенергія 1 027 117 кВт/год на суму 1 406 704,86 грн. (акт прийому-передачі №13541 від 30.06.2014р.);

за липень 2014р. активна електроенергія 372 281 кВт/год на суму 602 995,52 грн. (акт прийому-передачі №16095 від 31.07.2014р.);

за серпень 2014р. активна електроенергія 308 561 кВт/год на суму 527 860,54 грн. (акт приймання-передачі №17049 від 31.08.2014р.);

за вересень 2014р. активна електроенергія 459 115 кВт/год на суму 680 109,80 грн. (акт приймання-передачі №19149 від 30.09.2014р.);

за жовтень 2014р. активна електроенергія 939 563 кВт/год на суму 1 432 099,92 грн. (акт прийому-передачі №21114 від 31.10.2014р.);

за листопад 2014р. активна електроенергія 1 230 003 кВт/год на суму 1 805 679,71 грн. (акт приймання-передачі №23111 від 30.11.2014р.);

за грудень 2014р. активна електроенергія 1 335 634 кВт/год на суму 2 077 451,45 грн. (акт приймання-передачі №24812 від 31.12.2014р.);

за січень 2015р. активна електроенергія 1 312 218 кВт/год на суму 2 160 905,14 грн. (акт прийому-передачі №00729 від 31.01.2015р.);

за лютий 2015р. активна електроенергія 1 195 317 кВт/год на суму 1 874 871,10 грн. (акт приймання-передачі №00242 від 28.02.2015р.);

за березень 2015р. активна електроенергія 1 187 338 кВт/год на суму 1 926 904,86 грн. (акт приймання-передачі №00473 від 31.03.2015р.);

за квітень 2015р. активна електроенергія 1 111 999 кВт/год на суму 1 845 494,71 грн. (акт приймання-передачі №01703 від 30.04.2015р.);

за травень 2015р. активна електроенергія 954 476 кВт/год на суму 1 622 868,94 грн. (акт приймання-передачі №02775 від 31.05.2015р.);

за червень 2015р. активна електроенергія 858 315 кВт/год на суму 1 515 199,25 грн. (акт приймання-передачі №03617 від 30.06.2015р.);

за липень 2015р. активна електроенергія 823 891 кВт/год на суму 1 552 437,05 грн. (акт приймання-передачі №04468 від 31.07.2015р.);

за серпень 2015р. активна електроенергія 789 547 кВт/год на суму 1 499 937,94 грн. (акт приймання-передачі №04798 від 31.08.2015р.);

за вересень 2015р. активна електроенергія 826 497 кВт/год на суму 1 502 656,24 грн. (акт приймання-передачі №05101 від 30.09.2015р.);

за жовтень 2015р. активна електроенергія 953 835 кВт/год на суму 1 755 377,87 грн. (акт приймання-передачі №05576 від 31.10.2015р.);

за листопад 2015р. активна електроенергія 1 112 397 кВт/год на суму 1 999 347,19 грн. (акт приймання-передачі №05964 від 30.11.2015р.);

за грудень 2015р. активна електроенергія 1 286 477 кВт/год на суму 2 321 066,42 грн. (акт прийому-передачі №06407 від 31.12.2015р.);

за січень 2016р. активна електроенергія 1 359 985 кВт/год на суму 2 590 502,72 грн. (акт прийому-передачі №00512 від 31.01.2016р.);

за січень 2016р. реактивна енергія 462 904 кВАр на суму 23 223,64 грн. (акт прийому-передачі №00513 від 31.01.2016р.);

за лютий 2016р. активна електроенергія 1 166 775 кВт/год на суму 2 216 050,56 грн. (акт прийому-передачі №00759 від 29.02.2016р.);

за лютий 2016р. реактивна енергія 459 616 кВАр на суму 24 923,47 грн. (акт прийому-передачі №00760 від 29.02.2016р.);

за березень 2016р. активна електроенергія 1 142 380 кВт/год на суму 2 224 221,71 грн. (акт прийому-передачі №01160 від 31.03.2016р.);

за березень 2016р. реактивна енергія 476 153 кВАр на суму 26 551,37 грн. (акт прийому-передачі №01161 від 31.03.2016р.);

за квітень 2016р. активна електроенергія 1 006 283 кВт/год на суму 1 950 333,46 грн. (акт приймання-передачі №01472 від 30.04.2016р.);

за квітень 2016р. реактивна енергія 427 703 кВАр на суму 24 848,70 грн. (акт приймання-передачі №01473 від 30.04.2016р.);

за травень 2016р. активна електроенергія 1 025 923 кВт/год на суму 2 187 492,06 грн. (акт приймання-передачі №02137 від 31.05.2016р.);

за травень 2016р. реактивна енергія 515 089 кВАр на суму 32 144,71 грн. (акт приймання-передачі №02138 від 31.05.2016р.);

за червень 2016р. активна електроенергія 953 270 кВт/год на суму 2 015 540,11 грн. (акт прийому-передачі №02417 від 30.06.2016р.);

за червень 2016р. реактивна енергія 503 366 кВАр на суму 30 990,36 грн. (акт прийому-передачі №02418 від 30.06.2016р.);

за липень 2016р. активна електроенергія 908 498 кВт/год на суму 2 176 218,82 грн. (акт приймання-передачі №02839 від 31.07.2016р.);

за липень 2016р. реактивна енергія 748 698 кВАр на суму 58 558,22 грн. (акт приймання-передачі №02840 від 31.07.2016р.);

за серпень 2016р. активна електроенергія 924 705 кВт/год на суму 2 120 381,40 грн. (акт приймання-передачі №03021 від 31.08.2016р.);

за серпень 2016р. реактивна енергія 572 926 кВАр на суму 38 181,20 грн. (акт приймання-передачі №03022 від 31.08.2016р.);

за вересень 2016р. активна електроенергія 904 545 кВт/год на суму 1 993 893,52 грн. (акт приймання-передачі №03320 від 30.09.2016р.);

за вересень 2016р. реактивна енергія 560 305 кВАр на суму 37 545,23 грн. (акт приймання-передачі №03321 від 30.09.2016р.);

за жовтень 2016р. активна електроенергія 1 098 246 кВт/год на суму 2 648 969,70 грн. (акт приймання-передачі №03756 від 31.10.2016р.);

за жовтень 2016р. реактивна енергія 552 906 кВАр на суму 38 777,11 грн. (акт приймання-передачі №03757 від 31.10.2016р.).

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за квітень 2014р. – жовтень 2016р. активної електричної енергії у загальному обсязі 30895685 кВт/год на суму 55093056,75 грн. та за січень-грудень 2016р. реактивної енергії у загальному обсязі 5279666 кВАр на суму 335744,01 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актом прийому-передачі.

Разом з цим, відповідач вважає, що термін виконання зобов’язання з оплати поставленої йому енергії не настав.

По-перше, позивач не надав відповідачу рахунків на сплату, як то передбачено п.6.11 ПКЕЕ. У свою чергу додаток №22 до договору про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. не відповідає законодавству в частині строків проведення розрахунків. З огляду на таке, за висновками відповідача, моментом настання строків уплати за окремі періоди можливо вважати отримання ним вимог про оплату боргу позивача.

По-друге, позивачем не надано доказів того, що акти прийому-передачі були оформлені та вручені відповідачу у день їх складання.

По-третє, з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених компетентним органом, та п.4.5.1 п.4.5 договору стверджує, що кінцевим терміном виконання зобов’язань для відповідача з оплати електричної енергії настане після завершення дії обставин непереборної дії, а саме після завершення проведення антитерористичної операції.

Проте з такими твердженнями суд не погоджується виходячи з такого.

1. Згідно п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі – ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пунктом 5.2 ПКЕЕ означено при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

За умовами п.6.1 ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

За змістом п.6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Положеннями пп.2 п.10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

В силу приписів Закону України «Про електроенергетику» означені Правила є обов’язковими для застосування сторонами у спірних правовідносинах.

Одночасно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступити від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як слідує з п.6 додатку №22 до договору сторони встановили здійснення остаточного розрахунку за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, плату за перетікання реактивної енергії самостійно споживачем на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі, у 3-х денний термін з дня отримання, реалізувавши у такій спосіб право на конкретизування умов типового договору та, беручи до уваги встановлену у додатку тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків поряд із визначеннями п.6.11 ПКЕЕ у цій частині, погоджена умова щодо порядку розрахунків не суперечить чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

Відтак, суд при визначенні моменту виникнення права вимоги суд вважає правомірним застосувати п.6 додатку №22 до договору №1/18 від 01.06.2005р.

Таким чином, заперечення відповідача у цій частині судом відхилено.

2. Щодо ненадання доказів того, що акти прийому-передачі були оформлені та вручені відповідачу у день їх складання – спростовуються матеріалами справи, адже акти підписані та скріплені печатками з боку відповідача та не містять зауважень, позначок в частині іншої дати їх підписання ніж датовано самий акт, доказів протилежного у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України суду не представлено. Отже є достатньо обґрунтованими підстави вважати перелічені акти врученими у день їх складання.

3. Твердження відповідача в частині відкладення виконання зобов’язань за договором про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. на строк дії форс-мажорних обставин за їх наявності на підставі п.4.5.1 п.4.5 договору судом до уваги не прийнято, зважаючи на наступне.

За змістом ст.10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідачем представлено суду копію сертифікату (висновок) Торгово-промислової палати України №858 про настання обставин непереборної сили від 13.10.2014р. (вих.№3756/05-4).

Разом з тим, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р. №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) – це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв’язку між обставиною та неможливістю виконання зобов’язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов’язаннях/обов’язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. 6.3. Заява на засвідчення форс-мажорних обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов’язаннями та на які вказано заявником.

За змістом представленого відповідачем сертифікату (висновок) Торгово-промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014р. при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обов’язкових платежів. Крім того, підставою настання таких обставин заявником визначено неможливість провадження господарської діяльності у Донецькій області та дотримання нормативно-правових актів України, що стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів у зв’язку з проведенням антитерористичної операції, зокрема, в Донецькій області, задіяні сили та засоби суб’єктів боротьби з тероризмом та інших суб’єктів, відповідно до Законів України, загроза життю і здоров’ю людей, збереженню їх майна, обмеження пересування територією зазначеної області.

Тобто, відповідач вказав на настання форс-мажорних обставин, безпосередньо, в частині здійснення власної господарської діяльності на території Донецької області та справляння та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської».

Мова, про неможливість виконання договірних зобов’язань за договором про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р., за тих, чи інших обставин, не йдеться.

Отже, це дає підстави стверджувати про те, що дія означеного документу не поширюється на спірні правовідносини, а отже останні не можна розцінювати, як підставу для відкладення виконання або звільнення від відповідальності за невиконання/не належне виконання грошових зобов’язань за наведеним правочином.

Таким чином, приймаючи до уваги дати складання актів прийому-передачі активної електроенергії, реактивної енергії, викладені умови оплати (п.6 додатку №22 до договору), з врахуванням норм ст.254 Цивільного кодексу України, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за квітень 2014р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №08607 від 30.04.2014р.) – 05.05.2014р.;

за травень 2014р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №10952 від 31.05.2014р.) – 03.06.2014р.;

за червень 2014р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №13541 від 30.06.2014р.) – 03.07.2014р.;

за липень 2014р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №16095 від 31.07.2014р.) – 04.08.2014р.;

за серпень 2014р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №17049 від 31.08.2014р.) – 03.09.2014р.;

за вересень 2014р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №19149 від 30.09.2014р.) – 03.10.2014р.;

за жовтень 2014р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №21114 від 31.10.2014р.) – 03.11.2014р.;

за листопад 2014р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №23111 від 30.11.2014р.) – 03.12.2014р.;

за грудень 2014р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №24812 від 31.12.2014р.) – 05.01.2015р.;

за січень 2015р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №00729 від 31.01.2015р.) – 03.02.2015р.;

за лютий 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №00242 від 28.02.2015р.) – 03.03.2015р.;

за березень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №00473 від 31.03.2015р.) – 03.04.2015р.;

за квітень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №01703 від 30.04.2015р.) – 05.05.2015р.;

за травень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №02775 від 31.05.2015р.) – 03.06.2015р.;

за червень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №03617 від 30.06.2015р.) – 03.07.2015р.;

за липень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №04468 від 31.07.2015р.) – 03.08.2015р.;

за серпень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №04798 від 31.08.2015р.) – 03.09.2015р.;

за вересень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №05101 від 30.09.2015р.) – 05.10.2015р.;

за жовтень 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №05576 від 31.10.2015р.) – 03.11.2015р.;

за листопад 2015р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №05964 від 30.11.2015р.) – 03.12.2015р.;

за грудень 2015р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №06407 від 31.12.2015р.) – 04.01.2016р.;

за січень 2016р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №00512 від 31.01.2016р.) – 03.02.2016р.;

за січень 2016р. реактивна енергія (акт прийому-передачі №00513 від 31.01.2016р.) – 03.02.2016р.;

за лютий 2016р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №00759 від 29.02.2016р.) – 03.03.2016р.;

за лютий 2016р. реактивна енергія (акт прийому-передачі №00760 від 29.02.2016р.) - 03.03.2016р.;

за березень 2016р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №01160 від 31.03.2016р.) – 04.04.2016р.;

за березень 2016р. реактивна енергія (акт прийому-передачі №01161 від 31.03.2016р.) - 04.04.2016р;

за квітень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №01472 від 30.04.2016р.) – 04.05.2016р.;

за квітень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №01473 від 30.04.2016р.) - 04.05.2016р.;

за травень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №02137 від 31.05.2016р.) – 03.06.2016р.;

за травень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №02138 від 31.05.2016р.) - 03.06.2016р;

за червень 2016р. активна електроенергія (акт прийому-передачі №02417 від 30.06.2016р.) – 04.07.2016р.;

за червень 2016р. реактивна енергія (акт прийому-передачі №02418 від 30.06.2016р.) - 04.07.2016р.;

за липень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №02839 від 31.07.2016р.) – 03.08.2016р.;

за липень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №02840 від 31.07.2016р.) - 03.08.2016р.;

за серпень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №03021 від 31.08.2016р.) – 05.09.2016р.;

за серпень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №03022 від 31.08.2016р.) - 05.09.2016р.;

за вересень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №03320 від 30.09.2016р.) – 03.10.2016р.;

за вересень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №03321 від 30.09.2016р.) - 03.10.2016р.;

за жовтень 2016р. активна електроенергія (акт приймання-передачі №03756 від 31.10.2016р.) – 03.11.2016р.;

за жовтень 2016р. реактивна енергія (акт приймання-передачі №03757 від 31.10.2016р.) - 03.11.2016р.

Проте , що підтверджено відповідачем у представленому контррозрахунку суми основного боргу, оплата за спожиту активну електроенергію та реактивну енергію у визначений спірний період не здійснив у повному обсязі.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Зважаючи на викладені обставини, позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо поставки активної електроенергії за спірним правочином протягом квітня 2014р. – жовтня 2016р. вартістю 55 093 056,75 грн., реактивної енергії протягом січня – жовтня 2016р. вартістю 335 744,01 грн. та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошового зобов’язання в розмірі 48 378 434,25 грн. з оплати активної електроенергії та в розмірі 335 744,01 грн. з оплати реактивної енергії у встановлені договором строки.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Одночасно , за приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов’язання у загальній сумі 11 353 875,66 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням квітня 2014р. – жовтня 2016р. за період згідно представленого розрахунку, де початком за кожним визначено відповідний місяць у якому має бути здійснена остаточна оплата та по 07.11.2016р., на залишкову суму боргу визначену з урахуванням проведених відповідачем оплат, що віднесені позивачем в рахунок погашення спірних зобов’язань).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки неправильно визначено період для їх нарахування, і тому не може бути прийнятий судом.

Дослідив представлені суду акти прийому-передачі та вартість активної електроенергії за квітень 2014р. – жовтень 2016р., акти прийому-передачі та вартість реактивної енергії за січень – жовтень 2016р., встановлений строк оплати із врахуванням приписів ст.254 Цивільного кодексу України та докази проведених відповідачем оплат спірних у цій частині сум, суд здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, у межах визначеного позивачем періоду, тобто починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, і по 07.11.2016р.

Відтак, виходячи з наведеного розрахунку дійсний розмір цих позовних вимог становить у загальній сумі 10 511 478,16 грн.

Одночасно , позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 1 995 941,19 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням квітня 2014р. – жовтня 2016р. за період згідно представленого розрахунку, де початком за кожним визначено четвертий день відповідного місяця, що слідує за третім днем з дня отримання/складання кожного з актів, та по 07.11.2016р., на залишкову суму боргу, визначену з урахуванням проведених відповідачем оплат, що віднесені позивачем в рахунок погашення спірних зобов’язань).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище та приписів ст.254 Цивільного кодексу України, суд дійшов про помилкове визначення початку періоду прострочення за зобов’язаннями квітня, липня, грудня 2014р, квітня, вересня, грудня 2015р. та березня, квітня, червня, серпня 2016р., з огляду на те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. За допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, здійснено перерахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, а також беручи до уваги момент виникнення права вимоги за зобов’язаннями квітня, липня, грудня 2014р, квітня, вересня, грудня 2015р. та березня, квітня, червня, серпня 2016р., встановлено їх дійсний розмір у загальній сумі 1 627 562,73 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у сумі, встановленій судом.

Підпунктом 4.2.1 п.4.2 договору про постачання електричної енергії сторони обумовили, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.2.3-2.2.4, з порушенням термінів, визначених додатком 22 “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 2 783 055,79 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням жовтня 2015р. – липня 2016р., вересня – жовтня 2016р. за період згідно представленого розрахунку, де початком за кожним визначено четвертий день відповідного місяця, що слідує за третім днем з дня отримання/складання кожного з актів, та з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, на повну суму боргу).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, а також беручи до уваги момент виникнення права вимоги за зобов’язаннями грудня 2015р. та березня, квітня, червня, серпня 2016р., встановлено її дійсний розмір у сумі 2 770 759,60 грн..

З огляду на встановлене, а також право позивача передбачене абз.4 п.8 додатку №22 до означеного договору, контррозрахунок відповідача судом відхилено.

Одночасно у заяві №3101ю від 31.01.2017р. відповідач вважає наявними підстави для повного звільнення від відповідальності у вигляді пені, за прострочення виконання зобов’язань за договором №1/18 від 01.06.2005р. і доказом цього є сертифікат Торгово-промислової палати України, згідно якого встановлено наявність обставин, які мають для Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» непередбачуваний, надзвичайний і невідворотній характер і не залежать від волевиявлення сторін.

В цій частині, слід зауважити на такому.

Події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв’язку з цими обставинами, у тому числі у м.Торецьк (м.Дзержинськ) Донецької області починаючи з квітня 2014р., загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015р. у справі №904/6463/14/3-216гс15.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов’язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання електричної енергії протягом 2014р.-2016р. відповідачу, а останнім ця електроенергія споживалась.

Кореспондуючим обов’язком споживача, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата спожитої електричної енергії, який належним чином відповідач не виконав.

Доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про наявність підтвердження обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов’язань за договором №1/18 від 01.06.2005р., не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював часткове погашення існуючої суми боргу за 2014р.-2016р. протягом 2014р.-2016р. включно.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається споживання протягом 2014р. - 2016р. великого обсягу електроенергії, що вказує на тривання виробництва суб’єктам господарювання.

Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, не висловив відмови від постачання електроенергії за наявності обставин непереборної сили та продовжив її споживання.

З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють повну неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак черезмірної надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином взагалі та в натурі, не перебувають у причинному зв'язку із неможливістю фактичної сплати грошей за договором про постачання електричної енергії, у межах цих спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, враховуючи наявні матеріали справи, строк прострочення грошового зобов’язання, яке виникло, зокрема у 2014р. - 2016р., суд не вбачає підстав для повного звільнення від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов’язань за договором №1/18 від 01.06.2005р., у цьому випадку.

Разом з цим, ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов’язання, наслідки чого передбачені п.4.2.1 п.4.2 договору про постачання електричної енергії, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 2 770 759,60 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, за висновками суду, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об’єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (квітень 2014р. – жовтень 2016р.), час прострочення, систематичне погашення існуючої заборгованості, у тому числі за рахунок проведених попередніх оплат, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а саме від розміру встановленого судом на 30%, тобто до 1 939 531,72 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на таке, позовні вимоги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Вишгородського району Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Мирноград Донецької області, до Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, м.Торецьк Донецької області, у частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Одночасно , відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду з підстав перебування підприємства з травня 2014р. у важкому нестабільному фінансовому стані через проведення антитерористичної операції на території товариства місцезнаходження та його шахтного комплексу, наголошує на специфіці діяльності підприємства та труднощі у її здійснення внаслідок погіршення функціонування на території Донецької області банківської системи, органів влади, невизначеності ситуації взагалі, перебої у матеріально-технічному постачанні підприємства та залізничні перевезення, припинення більшістю перевізників перевезення автомобільним транспортом через напади та грабежі вантажу, а також загрози життю за бойових дій. Все це створило реальну загрозу припинення виробничої діяльності підприємства, внаслідок недостатності витратних матеріалів, палива, запчастин, неукомплектованості працівниками змін, нестабільності роботи енергопостачання. Зазначено, що з 01.08.2014р. було прийнято рішення про призупинення робіт з вибування вугілля, переведення шахтного комплексу у режим підтримання життєдіяльності (режим водовідливу) та скорочення штатної численності працівників, роботи частково відновлено лише у листопаді 2014р. Разом з цим, все це позбавило головного джерела фінансування – реалізації вугільної продукції власного виробництва та призвело до накопичення боргових зобов’язань перед працівниками, бюджетами всіх рівнів та іншими кредиторами. Окрім того, в силу правонаступництва до підприємства від Державного підприємства «Шахта Новодзержинська» перейшов обов’язок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Одночасно, за висновками заявника, лише відстрочення виконання судового рішення строком на 3 роки надасть змогу підприємству подолати наслідки економічної кризи та поступово розрахуватись з усіма наявними заборгованостями.

На підтвердження викладених обставин суду представлено аналіз фінансового стану, таблиця №1 «Динаміка обсягів виробництва та реалізації підприємства», таблиця №2 «Аналіз фінансових результатів», таблиця №3 «Оцінка капіталу», таблиця №4 «Зміни майнового стану підприємства», таблиця №5 «Характеристика основних засобів», таблиця №6 «Характеристика оборотних засобів», таблиця №7 «Характеристика дебіторської заборгованості і зобов’язань», таблиця №8 «Розшифровка дебіторської заборгованості», таблиця №9 «Основні економічні показники підприємства на 12 місяців», довідка №1 вих.№3101/1 від 31.01.2017р. про залишок грошових коштів на банківських рахунках підприємства, довідка №2 вих.№3101/2 від 31.01.2017р. про заборгованість підприємства перед бюджетом та державними цільовими фондами, довідка №3 вих.№3101/3 від 31.01.2017р. про заборгованість підприємства з виплат, які належать працівникам при звільненні та заробітній платі, довідка №4 вих.№3101/4 від 31.01.2017р. про стан кредиторської заборгованості, а також у копіях: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2016р., квитанції №2 від 24.10.2016р., №2 від 25.10.2016р., постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі №805/1197/15-а, від 03.02.2015р. по справі №805/32/15-а, від 06.05.2015р. по справі №805/1234/15-а, від 29.09.2015р. по справі №805/3620/15-а, постанова про арешт коштів боржника ВП №47995693 від 08.07.2015р., накази Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» №9-к від 31.01.2017р., №245-О/Д від 06.08.2014р., №244-О/Д від 01.08.2014р., статут.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з вимог ст.121 Господарського процесуального кодексу України, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливо лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, за наявності достатніх доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення заперечує у повному обсязі.

Виходячи з приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь – якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши доводи відповідача у сукупності з представленими ним доказами у підґрунтя зави про надання відстрочки виконання рішення та обставини, на які посилається позивач, заперечуючи їх поважність та винятковість, суд дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії №1/18 від 01.06.2005р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

В контексті ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з оплати поставленого природного газу. Наразі, на отримання цих коштів в межах таких зобов’язань і є приналежним і захищуваним у справі, що розглядається у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом позивача, примушення відповідача до виконання обов’язку щодо якого є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не має жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлену електричну енергію відповідно до умов договору №1/18 від 01.06.2005р.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, з обставин справи вбачається визнання сторонами факту не проведення розрахунків за поставлену активну електричну енергію у період квітень 2014р. – жовтень 2016р. та реактивної енергії у період січень-жовтень 2016р., з урахуванням чого несплачений залишок відповідно становить 48 714 178,26 грн., вимоги щодо стягнення якого задоволено судом.

Дійсно, таке невиконання грошових зобов'язань щодо стягнутої суми є порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення відстрочити його виконання передбачено п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.121 Господарського процесуального кодексу України, яка вимагає дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

Як свідчать статут відповідача та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22417355 від 05.12.2016р., Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» - підприємство, основним видом діяльності якого є добування кам’яного вугілля.

В силу специфіки такого роду діяльності остання здійснюється на території Донецької області, у м.Торецьк (м.Дзержинськ).

Факт проведення антитерористичної операції на території Донецької області, у тому числі м.Торецьк, як місто що розташовано на лінії зіткнення, починаючи з 2014р. та по теперішній час є загальновідомою обставиною та додаткового підтвердження не вимагає.

Матеріали справи містять баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2016р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016р., що підтверджують його незадовільний фінансовий стан. Так, станом на 30.09.2016р. кредиторська заборгованість відповідача становить 509 952 тис.грн., у тому числі за товари, роботи, послуги – 81 953тис.грн., розрахунки з бюджетом – 7 357 тис.грн., розрахунки зі страхування – 30 269тис.грн., за розрахунками з оплати праці – 6 580 тис. грн., при непокритому збитку – 50 483 тис.грн. та за 9 місяців 2016р. чистий фінансовий результат: прибуток відсутній, збитки Товариства за звітний період становлять 1 337 тис.грн.

Довідкою №1 від 31.01.2017р. відповідач свідчить про наявність таких залишків на рахунках: №26002300828850 у ДОД Ф.Ощадбанк МФО 335106 – 25 618,64 грн.; №26002962508676 у ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 – 7398,62 грн.; №26007051819726 у ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 335496 – 25,85 грн.

При цьому, як вбачається з постанови про арешт коштів боржника від 08.07.2015р. ВП№47995693 державним виконавцем накладено арешт коштів, що містяться на всіх рахунках відповідача, у тому числі перелічені, у межах суми 3 245 415,56 грн.

Довідкою №2 від 31.01.2017р. відповідач підтверджує загальну заборгованість станом на 31.01.2017р. перед бюджетом та державними цільовими фондами у розмірі 17 592 523,97грн.

Згідно довідки №3 від 31.01.2017р. заборгованість станом на 31.01.2017р. з виплат, які належать працівникам при звільнені та заробітній платі складає 6 010 114,65 грн.

Окрім того, таблиця №2 «Аналіз фінансових результатів», довідка №4 від 31.01.2014р., наказ по підприємству Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, м.Торецьк Донецької області №245-О/Д від 06.08.2014р. та №244-О/Д від 01.08.2014р., вказують, що наслідком означеної операції на території Донецької області, а також зважаючи на зміст сертифікату Торгово – промислової палати України №858 про настання обставин непереборної сили (вих.№3756/05-4 від 13.10.2014р.), вбачається фінансова неспроможність відповідача, що не виступає господарським прорахунком, і такі негативні наслідки господарської діяльності не відносяться до природних господарських втрат. Вказані обставини є винятковими, оскільки всі вони у сукупності носять не систематичний характер, а є виключенням у даному випадку та наслідком непередбачуваних обставин, що відбулись на території Донецької області у 2014р. та тривають у 2016р., з урахування складної ситуації у державі та економічного її становища.

Матеріали справи містять аналіз фінансового стану, з якого слідує, що відповідачем передбачено дії, спрямовані на заохочення коштів, проте які потребують додаткового часу, а саме, але невиключно: виконання виробничої програми з видобутку вугілля у 2016р.-2017р., підвищення оборотності активів шляхом стягнення непогашеної дебіторської заборгованості.

Відтак , з однієї сторони, скрутне фінансове становище, яке сталося внаслідок настання для відповідача непередбачуваних та невідворотних обставин, а з іншої – заплановані доходи, які можливі в результаті поетапного відновлювання процесу для підприємства, свідчать про те, що в разі надання відстрочення по сплаті заборгованості перед позивачем дозволить в повній мірі виконати грошове зобов’язання та уникнути в подальшому порушення платіжної дисципліни. У протилежному випадку, одночасне стягнення усієї суми боргу, а також встановлених сум 3% річних, інфляційних витрат та пені призведе до неможливості здійснення відновлювальних заходів, продовження господарської діяльності, проведення розрахунків із працівниками та призведе до банкрутства підприємства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Доводи позивача відносно свого статусу не можуть впливати на оцінку обґрунтованості відстрочення, адже п.6. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України не містить обмежень у можливості його застосування по відношенню до позивача.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, враховуючи висновки суду відносно майнового стану позивача і відповідача та збитків через неналежне виконання останнім грошових зобов'язань, а також: врахував фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, визначену самим позивачем частковість виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої електричної енергії в перебігу правовідносин за договором (ступінь виконання зобов'язань); відсутність доказів вчинення позивачем перешкод у проведенні своєчасних розрахунків відповідачем; встановлене чинним законодавством право стягнення також і 3% річних, інфляційної індексації, які у сукупності достатньою мірою забезпечують як вжиття заходів відповідальності за порушення, так і компенсацію за прострочення виконання грошового зобов'язання, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, вказівку на джерело заохочення коштів, а також складові суми присудженої до стягнення та їх розмір, зумовлює висновок про те, що надання запитуваного відстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу.

Разом з тим, позивач також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Відтак, приймаючи до уваги фінансове становище позивача та його матеріальні інтереси, строк відстрочення на 3 роки є довготривалим та належним чином необґрунтований відповідачем.

Проте, зважаючи на вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, викладені обставини та наявність означеного джерела надходження коштів, відстрочення виконання рішення по даній справі на строк 12 місяців є доцільним заходом при врахуванні матеріальних інтересів сторін.

З огляду на таке, керуючись правом наданим ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про надання Товариству з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» відстрочення виконання рішення на 12 місяців з моменту набрання законної сили даним судовим актом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Вишгородського району Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Мирноград Донецької області, до Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської”, м.Торецьк Донецької області, про стягнення 64 847 050,90 грн., у тому числі 48 378 434,25 грн. суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 335 744,01 грн. суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 2 783 055,79грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати за спожиту електроенергію, 11 353875,66грн. інфляційних витрат за період прострочення оплати за спожиту електроенергію, 1 995941,19грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 1 939 531,72 грн.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської” (85201, Донецька область, м.Торецьк (м.Дзержинськ), вул.Фестивальна, буд.1, ЄДРПОУ 36182252, п/р26007032198801 у ПАТ “Укрбізнесбанк” м.Донецьк, МФО 334969) на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», ЄДРПОУ 32402870, банківські реквізити не визначено) в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (85323, Донецька область, м.Мирноград, пров.Кузнецький, буд.1Б, ЄДРПОУ 26390719, р/р260313011490 у філії – ДОУ «Ощадбанк», МФО 335106) 62 792 750,87 грн., у тому числі: 48 378 434,25 грн. суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 335 744,01 грн. суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 1 627 562,73 грн. 3% річних, 1 939 531,72 грн. пені, 10 511478,16 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 202 801,46 грн.

4. Надати Товариству з додатковою відповідальністю “Орендне підприємство “Шахта імені ОСОБА_1 Московської” (85201, Донецька область, м.Торецьк, вул.Фестивальна, буд.1, ЄДРПОУ 36182252, п/р26007032198801 у ПАТ “Укрбізнесбанк” м.Донецьк, МФО 334969) відстрочку виконання рішення від 31.01.2017р. по справі №905/3227/16 строком на 12 місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. В судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2017р.

Суддя О.В. Кротінова