КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 750/11150/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 XII; зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України обрахувати та призначити йому пенсію за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 XII, з 19 вересня 2016 року виходячи з розміру пенсії 86 % від суми щомісячного заробітку.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 січня 2017 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 - з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Також апелянт вказав на те, що у позивача недостатньо трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 19 вересня 2016 року звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Листом від 01 листопада 2016 року № 19523/05 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у задоволенні такої заяви відмовлено з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, згідно якого внаслідок неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення стаж позивача складав 20 років і 1 місяць, у тому числі 13 років 2 місяці 10 днів на прокурорських посадах, 4 роки 11 місяців 8 днів, а відповідно до вимог Закону необхідно 22 роки 6 місяців.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII; застосування до спірних правовідносин статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII є звуженням прав позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих передбачено ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Разом з тим, 15 липня 2015 року у певній частині набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Підпунктом 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом:

Закон України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793, N 50, ст. 474; 1995 р., N 11, ст. 71, N 34, ст. 268; 2001 р., N 9, ст. 38, N 44, ст. 233; 2002 р., N 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., N 29, ст. 233, N 30, ст. 247; 2004 р., N 8, ст. 66; 2005 р., N 2, ст. 32, N 6, ст. 132, N 11, ст. 198; 2006 р., N 1, ст. 18, N 19 - 20, ст. 156; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 48, ст. 357; 2010 р., N 37, ст. 497, NN 41 - 45, ст. 529; 2011 р., N 23, ст. 160, N 30, ст. 279; 2012 р., N 12 - 13, ст. 82; 2013 р., N 14, ст. 89, N 21, ст. 208, N 37, ст. 490, N 39, ст. 517; 2014 р., N 11, ст. 132, N 17, ст. 593, N 20 - 21, ст. 745, N 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1, частини третьої статті 51 2ONT>, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

У свою чергу, частина третя, четверта, шоста та одинадцята статті 501 (у редакції вказаних змін, що була вже чинною на момент звернення позивача до пенсійного органу (19 вересня 2016 року) передбачає наступне:

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (ч. 3);

середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин і вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах, установлених на дату звернення за пенсією (ч. 4);

до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (ч. 6);

особи, звільнені з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугою років. Права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею, позбавляються також особи, звільнені з роботи у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. У таких випадках пенсія прокурорам і слідчим призначається на загальних підставах (ч. 11).

Отже, на момент звернення позивача із заявою за призначенням пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано іншою нормою - статтею 86 Закону № 1697-VII.

Частиною 1 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що згідно записів трудової книжки: з 25 липня 1994 року по 07 липня 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ Чернігівської області; з 10 липня 2003 року по 19 лютого 2004 року на посаді помічника прокурора Варвинського району; з 20 лютого 2004 року по 19 квітня 2006 року на посаді слідчого прокуратури Варвинського району; з 20 квітня 2006 року по 18 вересня 2016 року на посадах прокурора відділу, старшого прокурора відділу, заступника начальника відділу прокуратури Чернігівської області. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівської області позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: з 25 липня 1994 року по 30 липня 1998 року - курсант Української академії внутрішніх справ; з 30 липня 1998 року по 07 липня 2003 року - слідчий слідчого відділення Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівської області.

Відповідно до ч. 6 ст. ст. 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Як встановлено колегією суддів та не спростовано позивачем, пенсійним органом до трудового стажу було зараховано його період навчання в Українській академії внутрішніх справ, половина строку навчання згідно вимог ч. 6 ст. ст. 86 Закону № 1697-VII складає 2 роки 2 дні.

Таким чином, сумарний трудовий стаж позивача складає 20 років 1 місяць 16 днів, а саме: 13 років 2 місяці 10 днів - період роботи в органах прокуратури; 4 роки 11 місяців 8 днів - стаж роботи на посаді слідчого та 2 роки 2 дні - половина періоду навчання в Українській академії внутрішніх справ, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.