ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 804/7780/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, до Командира війської частини - польової пошти НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, до відповідача-2 Командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 , оформлене листом № 6500 від 24.10.2016 року про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 , командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 серпня 2013 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 , розташованої за адресою АДРЕСА_1 був підписаний контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на три роки. 14 серпня 2016 року термін дії контракту укладеного між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини скінчився. На рапорт позивача про звільнення з військової служби за контрактом у зв`язку з закінченням строку дії контракту позивачу було продовжено строк контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладання нового контракту у зв`язку з дією особливого періоду, з чим позивач не погоджується та вважає рішення ТВО Командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 , оформлене листом № 6500 від 24.10.2016 року протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

В наданих до суду запереченнях зазначено, що позивач своїм правом відмови у складанні нового контракту не скористався, рапорт з проханням звільнити з військової служби у зв`язку з закінченням строку дії контракту позивачем було подано лише 14.10.2016 року, тобто більше ніж через два місяці після цього закінчення.

У зв`язку з тим, що особливий період настав під час дії контракту позивача, відповідачем-2 було застосовано вимоги ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» продовживши дію контракту позивача понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 14.08.2013 року укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України протягом строку Контракту.

Згідно п. 3 вищезазначеного контракту зазначено, що контракт є строковим та укладено відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням строків на 3 роки.

16 жовтня 2016 року позивачем направлено на адресу відповідача рапорт з проханням звільнити з військової служби із закінченням терміну контракту, на який він укладався, проте, відповіддю від 24.10.2016 року № 6500 позивача повідомлено про настання особливого періоду, а тому військовослужбовців Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків встановлених ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1, 2, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні-для осіб рядового складу - 3 роки.

Пунктом «б» ч. 6 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: - військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом,- на підставах передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

А пунктом «а» ч. 6 ст. 23 цього Закону передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у разі настання особливого періоду: - для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Частиною 3 ст. 23 цього Закону передбачено, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців; у разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Частина 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає обставини звільнення військовослужбовців під час особливого періоду (пункт 1), під час воєнного стану(пункт 2) та після прийняття рішення про демобілізації (пункт 3).

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що закінчення дії строку контракту є підставою для його розірвання у тому випадку, якщо не було виявлено бажання військовослужбовця укласти новий контракт, при цьому в односторонньому порядку продовження дії строку контракту на проходження військової служби понад встановлений контрактом строк можливо лише виключно у разі настання особливого періоду.

Визначення особливого періоду надано в ст. 1 Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».

Так відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» передбачає, що особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, з наведених норм вбачається, що особливий період настає з моменту оголошення мобілізації.

В особливий період змінюються також строки військової служби. Зокрема, для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Так, на підставі Указів Президента України (затверджених відповідними Законами): від 17 березня 2014 року № 303/2014, від 06 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року № 607/2014 та від 14 січня 2015 року № 15/2015 на Україні діяла часткова мобілізація з 18 березня 2014 року по 01 травня 2014 року, з 07 травня 2014 року по 20 червня 2014 року, з 24 липня 2014 року по 06 вересня 2014 року та з 20 січня 2015 року по 17 серпня 2015 року відповідно.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом здійснюється на підставах, передбачених частиною 6 цієї статті, що кореспондується з пунктом 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», здійснюється, зокрема, у військових званнях до старшого сержанта (головного старшини) включно за всіма підставами - командирами окремих батальйонів (кораблів 2 рангу) та посадовими особами, які мають рівні або вищі з ними права щодо видання наказів по особовому складу.

Разом з тим, пунктом 251 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

За правилами пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у разі оголошення мобілізації: військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідна правова позиція викладена і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 року (справа №К/800/48979/15), від 26.05.2016 року (справа №К/800/35542/15).

Таким чином, позивач до жодної з категорій осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою встановлені виключні випадки, у яких військовослужбовці звільняються під час дії особливого періоду з військової служби, не належить. Будь-якого документального підтвердження належності до таких осіб не надано.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб`єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова