ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2017

Справа № 904/11282/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії у розмірі 957 675, 40 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники :

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 664/1001 від 14.12.2016 року;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (далі - відповідач) вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 735 714, 87 грн., 137 087, 60 грн. пені, 17 903, 10 грн. 3% річних, 66 969, 83 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №127/4/07 від 21.11.2007р.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, через канцелярію суду надав клопотання, за змістом якого просить суд зменшити штрафні санкції на суму 221 960, 53 грн. у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства відповідача та відстрочити виконання рішення на 6 місяців та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

21.11.2007 року між постачальником (позивачем) та абонентом (відповідачем) було укладено договір про постачання електричної енергії №127/4/07 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов, передбачених Договором (розділ 1 Договору).

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.1 Додатку до Договору розрахунковим періодом встановлюється місяць з 1 числа по останнє число місяця.

Пунктом 4.1 Додатку 3 до Договору визначено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за системою щотижневих планових платежів:

- до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового періоду оплачує за кожний тиждень 30 відсотків обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період;

- остання оплата у поточному розрахунковому періоді здійснюється за два банківських дня кінця розрахункового періоду у сумі, що дорівнює різниці між вартістю 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на розрахунковий період та попередніх неточних платежів за електроенергію.

Після закінчення розрахункового періоду здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу використаної електричної енергії.

Пунктом 4.2 встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у Постачальника рахунка протягом трьох діб (доби) після подання ОСОБА_2 про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п. 2.2. цього додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього Додатку, протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно п.2 Додатку 3 до Договору обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п.2.2 Додатку 3 до Договору підтвердження фактично використаного обсягу електричної енергії за звітний розрахунковий період що належить до сплати споживачем здійснюється сторонами за формою ОСОБА_2 про використану електричну енергію, погодженого сторонами, що відображена у додатку 5 до укладеного Договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду в двох примірниках.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем в період з січня 2016 року по вересень 2016 року поставлено відповідачу активну електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про споживання електричної енергії, актами прийняття-передавання товарної продукції та виставленими на оплату рахунками, за яку відповідач не розрахувався, у зв’язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну в період з січня 2016 року по вересень 2016 року на суму 735 714, 87 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу країни виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 07.01.16р. по 24.11.16р. у розмірі 137 087, 60 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 17 903, 10 грн., а також інфляційні за період з січня 2016 року по листопад 2016 року у розмірі 66 969, 83 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За викладених обставин, суд, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, дійшов висновку щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення по даній справі.

З приводу клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на те, що відповідачем не доведено винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, суд вважає відсутніми підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" про зменшення розміру штрафних санкцій, а також розстрочення та відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 33019165) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22; код ЄДРПОУ 23359034) вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 735 714, 87 грн., 137 087, 60 грн. пені, 17 903, 10 грн. 3% річних, 66 969, 83 грн. інфляційних, 14 365, 13 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

ОСОБА_2

Повний текст рішення підписаний – 06.02.2017р.