АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/593/17 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.

Є.У.№ 328/2723/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Спас О.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Славутич» Новомиколаївської сільської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Комунальне підприємство «Славутич» Новомиколаївської сільської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01.06.2012 року сторони уклали договір постачання питної води №118 (далі – договір), за умовами якого підприємство зобов’язалося забезпечити споживача питною водою, а споживач – сплатити отримані послуги за затвердженими тарифами у відповідності з показаннями приладу обліку спожитої води. 22.06.2016р.і 13.07.2016р. під час перевірки показань засобу обліку спожитої води представники позивача виявили факт самовільного підключення будинку відповідача до вуличного водопроводу. Вартість витрат води при безобліковому водокористуванні за період з 22 травня по 13 липня 2017 року, розрахована за п.3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, становить 12 096 грн. На підставі зазначеного комунальне підприємство просило стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «Славутич» Новомиколаївської сільської ради спричинені збитки та судові витрати.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Славутич» Новомиколаївської сільської ради спричинені збитки в сумі 12096,00 грн. , а також судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству «Славутич» Новомиколаївської сільської ради в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи представник позивача не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України визнала причини неявки представника позивача неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що 01.06.2012 р. сторони уклали договір про водопостачання №118, за умовами якого комунальне підприємство зобов’язалося забезпечити абоненту подачу питної води, а абонент – проводи оплату за спожиту воду за затвердженими тарифами у відповідності до показників приладу обліку спожитої води. Пунктом 1.1 договору передбачено, що сторони керуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. За пунктом 4.1, 4.1.8 договору сторони передбачили, що КП має право припинити подачу води у випадку несанкціонованого підключення до центрального водогону (штраф згідно діючому законодавству) (а.с.17).

Позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування спричинених відповідачем майнових збитків з посиланням на безоблікове водокористування, оскільки під час перевірки працівниками КП «Славутич» було виявлено самовільне підключення споживача до водопроводу і за результатами цієї перевірки складено акти №№1,3 від 22.06.2016 р. і від 13.07.2016р.р. (а.с.20-23).

Розмір збитків на суму 12 096 грн. позивачем був визначений на підставі Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (надалі Правила № 190).

Відповідно до пункту 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

КП «Славутич» здійснило розрахунок збитків на суму 12 096, грн. за розрахунковий період 50 днів на підставі п.3.3, 3.4. Правил № 190 за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості води в ній 0,20 літрів за секунду, 0,720 кубічних метрів за годину, 17,28 кубічних метрів за добу та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (а.с.22,27).

Між тим, Правила № 190 на спірні правовідносини не поширюються, оскільки відповідач, як споживач послуг з водопостачання, є фізичною особою, а не суб'єктом господарювання.

Так, із матеріалів справи вбачається, що КП «Славутич» здійснює централізоване постачання холодної води та водовідведення в житловий будинок ОСОБА_3

Належних і допустимих доказів на підтвердження факту відключення будинку позивача від водопостачання в порядку, передбаченому Правилами №630 від 21.07.2005 року матеріали справи не містять.

Заборгованості зі сплати за воду відповідач не має. Прилад обліку води розташований в будинку відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (надалі Правила № 630), які мають застосовуватися для розрахунків за надані послуги з водопостачання і водовідведення.

Відповідно до пункту 17 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку.

Згідно з п.10 Правил №630 оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз.5 п.16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Таким випадком згідно абз.5 п.15 Правил є несправність засобів обліку, що не підлягає усуненню.

Відповідно до пункту 21 зазначених Правил у разі відсутності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної води і водовідведення - з розрахунку на одну особу.

Отже, в даному випадку правовідносини сторін регулюються Правилами №630 і позивач необґрунтовано пред’явив вимоги про стягнення збитків на підставі Правил № 190.

Саме до цього зводяться правові висновки, висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постановах по справам №6-2864цс15 від 27 січня 29016 року та №6-2864 цс15 від 5 жовтня 2016року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Встановлення цих обставин мало значення для правильного вирішення спору в межах заявлених вимог.

Посилання позивача на те, що збитки мають бути відшкодовані відповідачем на підставі ст. 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є неприйнятними.

Згідно з вимогами ст. 47 ч.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Отже, дана норма теж не регулює спірні правовідносини.

Відповідно до виявлених та зафіксованих в актах №№1,3 від 22.06.2016р. і від 13.06.2016р. у споживача порушень не може йтися про заподіяння споживачем збитків чи шкоди підприємству «Славутич», а позивач вправі визначити плату за надані послуги відповідно до Правил №630 за установленими нормативами (нормами) споживання та тарифами. Проте позивач категорично відмовився визначити заборгованість ОСОБА_3 за надані послуги за установленими нормами споживання та тарифами, а наполягав на стягненні саме збитків.

За викладених обставин позовні вимоги про стягнення збитків, нарахованих та пред’явлених ОСОБА_3 на підставі Правил № 190, задоволенню не підлягають.

Наведене відповідно до вимог п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення.

На підставі ст.88 п.5 ЦПК України з Комунального підприємства «Славутич» Новомиколаївської сільської ради на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції на суму 1515, 80 грн. (а.с.165).

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року по цій справі скасувати .

Позов Комунального підприємства «Славутич» Новомиколаївської сільської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства «Славутич» Новомиколаївської сільської ради на користь ОСОБА_3 1515, 80 грн. компенсації судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :