Провадження № 2/526/29/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

при секретарі Павленко Т.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання,

в с т а н о в и в:

у жовтні 2016 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, вказуючи, що наказом від 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 був зарахований до складу курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ. 01.09.2012 року між сторонами укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. В подальшому, наказом від 20 червня 2015 року відповідач у званні лейтенанта поліції відрахований зі складу курсантів університету та 7 листопада 2015 року переведений до Національної поліції. На підставі наказу від 19 серпня 2016 року відповідач звільнений ( за власним бажанням) зі служби в поліції. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати суму фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням за період навчання в учбовому закладі, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати в розмірі 31962,59 грн.

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що договір про підготовку фахівця він підписував будучи неповнолітнім, згода його батьків у договорі не відображена, хоча вони були присутні на той час в університеті. У тому віці він не мав права укладати такі угоди і не розумів їх правового значення, тому вважає даний договір недійсним, який не породжує для нього ніяких правових наслідків.

Судом встановлено, що згідно наказу Харківського Національного університету внутрішніх справ від 10 серпня 2012 року за № 319 о/с, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом 1-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки за напрямком підготовки 6.030402 «Правоохоронна діяльність».

1 вересня 2012 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ (виконавцем), Головним управлінням УМВС України в Полтавській області (замовником) та курсантом ОСОБА_1, був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням на денній формі навчання, за освітньо-кваліфікаційним рівнем - «бакалавр», напрямком (спеціальністю) - правоохоронна діяльність, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку відповідача згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, а відповідач зобов'язався виконати в повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня та після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений замовником і відпрацювати не менше трьох років.

Пунктом 2.1.3. цього договору передбачено, що у обов'язки університету входить забезпечення курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20 червня 2015 року за № 84 відповідач у званні лейтенанта міліції був відрахований зі складу курсантів університету та відкомандирований до УМВС України в Полтавській області для подальшого проходження служби.

Наказом Головного управління національної поліції в Полтавській області від 19 серпня 2016 року № 251 о/с ОСОБА_1, у званні лейтенанта міліції Гадяцького відділу поліції звільнений (за власним бажанням) зі служби в поліції, на підставі рапорту від 02.08.16р. та ним дано пояснення, що таке звільнення є його свідомим вибором.

У 2016 році ОСОБА_1 приймав участь у конкурсі на службу в поліцію у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаду слідчого, однак на черговому етапі тестування 14 грудня 2016 року отримав незадовільну оцінку, в зв'язку з чим припинив свою участь у конкурсі на службу в поліції.

Відповідно до п. 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 року №992, яка діяла на момент виникнення правовідносин, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Пунктом 2.2.5 договору передбачено, що замовник (ГУ МВС України в Полтавській області) зобов'язується інформувати виконавця про звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення.

Пунктом 2.3.6. цього договору визначено, що відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.

За положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це передбачається нормою ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, як передбачається п. 4 ст. 611 ЦК України, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктами 1, 2, 3, 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, передбачено відшкодування, у тому числі: звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Частина 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачає, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, у разі, зокрема, звільнення молодого фахівця за порушення дисципліни, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до ч.4 та ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений Постановою КМУ від 22.08.1996 року №992.

Відповідач, укладаючи угоду взяв на себе обов'язок у разі звільнення за власним бажанням, відшкодувати вартість навчання в разі дострокового звільнення зі служби.

Пунктом 2.1.3. договору від 1 вересня 2012 року передбачено, що до обов'язків університету входить забезпечення курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

В зобов'язання Університету входило фінансове та матеріально-технічне забезпечення курсантів, яке регламентується порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313, згідно ст. 2 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу та оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Отже забезпечення житлом, комунальними послугами, харчуванням та речовим забезпеченням є обов'язком університету. Як вбачається з наданих позивачем доказів такий обов'язок був виконаний повністю і своєчасно: ОСОБА_1 надавалось грошове утримання, він був забезпечений форменним одягом та білизною, харчуванням, надавались необхідні комунальні послуги.

Вартість фактичних витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_1, за весь період навчання у Харківського національного університету внутрішніх справ складає 31962,59 грн., з яких 8153,01 грн. - грошове забезпечення, 9253,71 грн. - продовольче забезпечення, 3908,48 грн. - речове забезпечення та 10647,39 грн. - вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.

Не заслуговують на увагу суду заперечення ОСОБА_1 проти позову в частині визнання недійсною угоди, так як вона була підписана ним в неповнолітньому віці, виходячи з наступного. На момент підписання угоди ОСОБА_1 було повних17 років і як фізична особа він мав неповну цивільну дієздатність і міг укладати правочини за згодою батьків. Відсутність підпису батьків у самій угоді про навчання не може свідчити про відсутність їхньої згоди на таке укладення угоди, адже для них був очевидним факт вступу сина на навчання і будь - яких письмових заперечень з даного приводу від них на адресу навчального закладу не надходило. Таким чином їх згода на укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України малася на увазі і суд вважає, що при укладенні угоди ОСОБА_1 діяв зі згоди батьків. Суд також вважає необхідним звернути увагу, що відповідач при наявних у нього запереченнях проти позову не скористався правом пред'явлення зустрічного позову про визнання угоди недійсною чи нікчемною, оскільки згідно приписів ч.1 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи. Встановлено, що батьки ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом теж не звертались.

З урахування встановлених обставин справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з навчанням в розмірі 31962,59 грн.

Також на користь позивача слід стягти понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.30,32,33, 509, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 217, 223-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

-позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання задовольнити.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням в сумі 31962 грн. 59 коп.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ сплачений судовий збір в сумі 1378 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд.

Головуюча: Л. В. Максименко