КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/6752/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Галась І.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора управління патрульної поліції м. Києва молодшого лейтенанта поліції Погорілого Ю.В. на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора управління патрульної поліції м. Києва молодшого лейтенанта поліції Погорілого Ю.В. про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії інспектора управління патрульної поліції м. Києва молодшого лейтенанта поліції Погорілого Ю.В. щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАА №017021 від 11.05.2016 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції м. Києва молодшого лейтенанта поліції Погорілого Ю.В. серії ЕАА №017021 від 11.05.2016 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2016 інспектором управління патрульної поліції м. Києва молодшим лейтенантом поліції Погорілим Ю.В. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за перетинання подвійної лінії дорожньої розмітки, що розділяє протилежні потоки руху, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Позивач вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а тому й звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови в цілому, а тому суд першої інстанції вважає, що позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а такою іншими документами.

За змістом ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази у справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що він не мав наміру порушувати правила дорожнього руху та перетинати подвійну лінію дорожньої розмітки, а зробив так оскільки дорожня розмітка настільки стерлася, що у позивача були усі підстави вважати, що в цьому місці перетину смуги є переривчата лінія розмітки, для здійснення маневру повороту ліворуч при виїзді з прилеглої території.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовані вказані вище пояснення позивача, хоча обов'язок доведення правомірності свого рішення законом покладений саме на нього.

Більше того, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем вказаного вище порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відсутній склад правопорушення, то спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління патрульної поліції м. Києва молодшого лейтенанта поліції Погорілого Ю.В. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий : Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.