ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 січня 2017 року 12:13 № 826/5134/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до третя особа

державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

скасування рішення від 17.03.2016,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23 січня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення про застосування фінансових санкцій державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки обставини, які покладені в основу останнього фактично не мали місця.

Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, оскільки під час проведення перевірки позивача виявлений факт реалізації алкогольних напоїв без акцизних марок та за ціною, нижчою за встановлені мінімальні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої контролюючим органом встановлено факт (1) зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка; (2) реалізації горілки Пшеничної Преміум «Люботин» міцністю 40% об. За ціною 30 грн., у той час коли мінімальна роздрібна ціна останньої становить 54,9 грн.

З урахуванням викладеного головним управлінням державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 15.02.2016 №26/25/28/НОМЕР_1, а державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12, яким за виявлені під час фактичної перевірки порушення зобов'язано фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 27 000,00 грн.

Вважаючи вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, у силу положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

При цьому, згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як було зазначено вище, головним управлінням державної фіскальної служби у місті Києві виявлено, зокрема, зберігання позивачем з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка.

Так, приписами абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

У відповідності до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; а маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підпункт 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У свою чергу, питання, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів, врегульовані положеннями статті 226 Податкового кодексу України.

Так, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару (пункт 226.1 статті 226 Податкового кодексу України).

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 Податкового кодексу України).

На виконання положень пункту 226.3 статті 226 Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (надалі - Положення №1251) (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання (пункт 21 Положення №1251).

Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Pak») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині (пункт 22 Положення №1251).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що у разі час відкупорювання (розкривання) пляшки з алкогольним напоєм на останній мають бути наявні залишки марки акцизного збору.

Як вбачається зі змісту акту, перевіряючими встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації горілки Пшеничної Преміум «Люботин» міцністю 40% об. (додаток до акту) без марки акцизного податку встановленого зразка, тобто тієї горілки, яка реалізовувалась позивачем на розлив, що також вказано в акті перевірки.

Відтак, висновки перевіряючих про відсутність акцизного податку встановленого зразка на вказаному алкогольному напою судом до уваги не беруться, оскільки під час відкупорювання такої пляшки можуть бути лише залишки марки акцизного збору, факт чого відповідачем та третьою особу під час судового розгляду справи не заперечувався, а під час перевірки не досліджувався виходячи зі змісту акту.

Щодо виявлення перевіряючими факту реалізації позивачем горілки Пшеничної Преміум «Люботин» міцністю 40% об. За ціною 30 грн., у той час коли мінімальна роздрібна ціна останньої становить 54,9 грн. суд зазначає таке.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абзац 13 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

За твердженнями третьої особи, викладеними у письмових поясненнях з приводу заявлених позовних вимог, під час перевірки ревізорами придбано 50 мл горілки Преміум «Люботин» міцністю 40% об. за ціною 3,00 грн., які реалізовано без складання та надання розрахункового документа (фіскального), що, відповідно, є меншою ціною від мінімальної роздрібної.

У той же час, слід зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як було зазначено вище, за твердженням третьої особи, посадовими особами якої здійснено досліджувану перевірку, розрахункового документа за наслідками придбання 50 мл горілки Преміум «Люботин» міцністю 40% об. за ціною 3,00 грн. позивачем не складено та не надано.

У той же час, у силу пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому, положеннями статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» серед випадків, за яких реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, реалізація алкогольних напоїв не зазначена.

Таким чином, з урахуванням того, що у позивача був наявний обов'язок з проведення розрахункової операції за наслідками реалізації алкогольних напоїв через реєстратори розрахункових операцій, а також з видачі покупцю розрахункового документу, у перевіряючих був законодавчо мотивований обов'язок із застосування до позивача відповідальності, згідно зі статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки порядок здійснення позивачем розрахункових операцій охоплювався об'єктом досліджуваної перевірки, що підтверджується змістом наказу головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві «Про проведення фактичної перевірки» від 03.02.2016 №348, на підставі якого проведено перевірку позивача.

Проте, вказаного перевіряючими зроблено не було, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями матеріалів досліджуваної перевірки.

Слід також зазначити, що суд з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи викликав у судове засідання в якості свідка особу, яка здійснювала фактичну перевірку позивача, а саме: ОСОБА_2 Проте, під час судового розгляду даної справи останнім не було повідомлено суду обставин з приводу не можливості застосування до позивача відповідальності за реалізацію алкогольних напоїв без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа. Також, останнім не надано суду достатніх пояснень щодо іншого факту виявленого порушення - відсутності марки акцизного збору.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.