КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року Справа №810/2802/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Бориспільським відділенням Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016 у зв'язку з тим, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було подано до контролюючого органу звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за формою №1-РА та звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за формою №1-РТ.

Проте, на думку позивача, рішення про застосування до нього фінансових санкцій є незаконним, оскільки перевірка, за результатами якої це рішення прийнято, проведена податковим органом за відсутності у нього відповідних правових підстав. Позивач зауважив про те, що у складі Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відсутній сектор контролю за своєчасністю та достовірністю справляння акцизного податку, подання звітності та його сплати, а у штаті відділення відсутні посадові особи, які уповноважені на проведення камеральних перевірок.

У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач не уповноважений проводити камеральні перевірки щодо своєчасності подання форм звітів з виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також застосовувати до суб'єктів господарювання штрафні санкції у разі встановлення порушень.

Крім цього, позивач стверджує, що Порядком заповнення форми звіту №1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі" та Порядком заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" передбачено, що вказані звіти подаються виключно в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису. Разом з цим, позивач зазначив, що жодним чинним законом України не встановлено обов'язковість наявності у підприємця цифрового підпису. Також, позивач стверджує, що уповноваженим органом державної влади не повідомлено суб'єктів господарювання про необхідність обов'язкового отримання електронних ключів та цифрових підписів, що фактично виключило можливість своєчасно подати звітність, визначену наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49.

На думку позивача, наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення" суперечить нормам чинного законодавства України та обмежує права й свободи позивача.

Також позивач посилається на принцип пропорційності, метою якого є досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. На думку позивача, відповідачем всупереч зазначеного принципу застосовано такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями на досягнення яких спрямоване застосування фінансових санкцій у такому розмірі, який фактично паралізує діяльність суб'єкта господарювання з ризиком його виключення із системи підприємництва.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 34 000,00 грн. є правомірним, підстави для його скасування відсутні, оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було подано до податкового органу звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за формою №1-РА та звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за формою №1-РТ.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи позовної заяви щодо незаконності та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та просили позов задовольнити.

Представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 12.01.2017 за письмовим клопотанням представника позивача на обговорення сторін поставлено питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача вирішення даного клопотання залишив на розсуд суду.

Зважаючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи, що судом у судових засіданнях були заслухані пояснення сторін, подальший розгляд справи суд ухвалив здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 26.05.2008 за номером запису про державну реєстрацію в ЄДР 23300000000001759, місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №109199 (а.с. 7).

Позивач взятий на податковий облік 28.05.2008 за №5215-04, станом на час прийняття оскаржуваного рішення перебував на обліку в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується довідкою від 09.06.2011 №7307 (а.с. 65).

Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

08 серпня 2016 року посадовою особою Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України та статті 76 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49, статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно своєчасності подання форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (за формою № 1-РА - Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі та за формою № 1 - РТ - Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі) за червень 2016 року.

За результатами камеральної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 08.08.2016 №33/10-04-15-10 (далі - Акт перевірки) (а.с. 9).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги пунктів 5 та 6 Порядку заповнення форм звітів №1-РА (звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі) та №1-РТ (звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49, оскільки не подано до контролюючого органу звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма №1 -РА), а також звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма №1-РТ).

На підставі акту перевірки Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, враховуючи абзац вісімнадцятий частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", прийняла рішення від 22.08.2016 №000061/10-04-12/НОМЕР_1, згідно з яким застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальному розмірі 34000,00 грн. за неподання звітів про виробництво й обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (по 17000,00 грн. за кожне правопорушення).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач звернувся до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини тринадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону №481/95 суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 18 частини другої статті 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 затверджено, зокрема, Порядок заповнення форми звіту №1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі", Порядок заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі", а також форму таких звітів

Вказаний наказ набрав чинності 22.04.2016 року.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку заповнення форми звіту № 1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі" звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі (далі - Звіт) подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Згідно з пунктом 2 розділу 1 вказаного Порядку звіт в електронній формі подається засобами електронного зв'язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб'єкта господарювання.

Пунктом 1 розділу 1 Порядку заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" встановлено, що звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі (далі - Звіт) подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку звіт в електронній формі подається засобами електронного зв'язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Згідно з п. 6 вказаного Порядку звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органу ДФС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №005020 та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №005021 з терміном їх дії з 31.07.2015 по 30.07.2016 (а.с.164-167), що згідно з вищевказаною частиною третьою статті 16 Закону №481/95, покладає на неї обов'язок подавати до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом (Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49).

При цьому, як було вказано вище, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій стало саме неподання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звітів форми №1-РА та №1-РТ за червень 2016 року.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016, зазначив про те, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутній обов'язок щодо подачі відповідних звітів в електронній формі, оскільки у позивача відсутній електронний цифровий підпис, а жодною нормою чинного законодавства обов'язкове отримання ЕЦП не передбачено, з приводу чого суд зазначає, що обов'язок позивача, як особи, яка отримала ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, подавати до контролюючого органу звіти за формами №1-РА та №1-РТ закріплений частиною третьою статті 16 Закону №481/95, у зв'язку з чим твердження позивача про протилежне суд визнає непереконливими.

Згідно з пунктом 49.4¹ статті 49 Податкового кодексу України акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Отже, електронний цифровий підпис видається особам, які мають намір подавати податкову декларацію (а також звіти форми №1-РА та №1-Р, як це випливає з пунктів 2 вищевказаних Порядків) в електронній формі, на безоплатній основі, тобто зазначені дії не покладають на таких осіб жодних фінансових навантажень.

Водночас, звертаючись до суду з позовом у цій справі, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не були наведені жодні підстави неотримання нею електронного цифрового підпису (окрім посилання на відсутність норми, яка в імперативному порядку визначає необхідність отримання ЕЦП), що є необхідною передумовою для виконання свого обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 16 Закону №481/95.

Крім того, враховуючи, що пункти 2 Порядків заповнення форми звітів №1-РА та №1-Р, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49, визначають процедуру подання звітів тотожною процедурі подання податкової декларації, суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 46.5 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (пункт 48.1 стаття 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України обумовлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.4 ст. 49 ПК України).

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (пункт 49.5 стаття 49 Податкового кодексу України)

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу. При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

Зазначене у повній мірі стосується і подання суб'єктами господарювання, які отримали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, звітів форми №1-РА та №1-РТ.

Таким чином, незважаючи на те, що Порядками подання звітів за формами №1-РА та №1-РТ, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49, передбачена їх подача в електронній формі, подання таких звітів у паперовій формі не суперечитиме положенням Податкового кодексу України та потягне за собою обов'язок контролюючого органу прийняти такі звіти.

При цьому, суд зазначає, що відсутність закріплених у податковому законодавстві наслідків подання платниками податків звітів в паперовій, а не електронній формі, має трактуватися виключно на їх користь.

Так, згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звіти форми №1-РА та №1-РТ за червень 2016 року не були подані ані в електронній, ані у паперовій формі, що безумовно свідчить про допущене позивачем порушення частини третьої статті16 Закону №481/95 та є підставою для застосування до неї штрафних санкцій на підставі абзацу 18 частини другої статті17 цього ж Закону.

Проте, надаючи правову оцінку прийнятому Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області рішенню про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №481/95 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Суд звертає увагу на те, що приписи статті 17 Закону №481/95 не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 цього Порядку визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Як вбачається з пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, які прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише у частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає у тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що у разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто, коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому у пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається у разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України у разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами у розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку у цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення, прийняте контролюючим органом, у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Такий підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила застосовуються не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Так, зокрема, така позиція була висловлена Вищим адміністративним судом в Інформаційному листі від 28.03.2014 №375/11/14-14.

Отже, суд зазначає, що прийняття контролюючим органом рішення про застосування фінансових санкцій замість податкового повідомлення-рішення само по собі не є достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за вищенаведеними нормами податкового законодавства України повноваження на прийняття податкових повідомлень-рішень (а так само і рішень про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів") належать виключно контролюючим органам.

Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

У свою чергу, пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Суд звертає увагу на те, що Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС була утворена як територіальний орган ДФС постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311, однак постановою КМУ від 04.11.2015 №892 була реорганізована шляхом приєднання до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Відповідно до пункту 1 Положення про Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 13.04.2016 №314, з центром у м. Броварах, з Баришівсько-Березанським, Бориспільським, Згурівським, Переяслав-Хмельницьким, Яготинським відділеннями та відділенням у м. Славутичі є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі та Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області. Об'єднана державна податкова інспекція є органом доходів та зборів.

Об'єднана державна податкова інспекція забезпечує реалізацію повноважень Державної фіскальної служби на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Об'єднана державна податкова інспекція є правонаступником усіх прав та обов'язків Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Боріспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Наказом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.07.2016 №344 затверджено Тимчасове положення про Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Тимчасового положення Бориспільське відділення є структурним підрозділом Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та безпосередньо підпорядковується начальнику Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Таким чином, Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не є контролюючим органом, який в розумінні вищенаведених норм податкового законодавства України наділений повноваженнями на прийняття податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), оскільки є лише структурним підрозділом контролюючого органу - Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, який у даному випадку і був уповноваженим органом на прийняття оскаржуваного рішення.

Так, згідно з пунктом 4 Положення про Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, об'єднана державна податкова інспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- визначає в порядку, встановленому законом, суми грошових зобов'язань платників податків (підпункт 6);

- застосовує санкції за несвоєчасність подання звітності, встановленої законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС (підпункт 40).

Відповідно до підпункту 19 пункту 6 Положення для виконання покладених на неї завдань має право визначати у передбачених Податковим кодексом України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Начальник ОДПІ приймає податкові повідомлення-рішення та інші рішення, пов'язані з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів у порядку, встановленому законодавством (підпункт 17 пункту 11 Положення).

Суд звертає увагу на те, що незважаючи на закріплену в п.2.23.11 Тимчасового положення про Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області можливість прийняття Відділенням рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вказані дії структурного підрозділу не відповідають вищенаведеним положенням чинного податкового законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (далі - Порядок №1204), контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

- згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 3).

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №1204 передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

- "С" - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обов'язки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою "Ф") не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Отже, структурний підрозділ контролюючого органу (у даному випадку - Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) наділений повноваженнями лише на складання та роздрукування податкового повідомлення рішення, після чого передає його на підпис керівнику або заступнику керівника контролюючого органу (у даному випадку - Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

Водночас, спірне рішення про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016 було складено та підписано начальником структурного підрозділу контролюючого органу - Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а отже, за відсутності відповідних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Проте, судом встановлено, що спірне рішення №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016 було прийнято структурним підрозділом контролюючого органу - Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - з перевищенням наданих йому повноважень, що є достатньою та безумовною підставою для визнання цього рішення протиправним та скасування.

Крім цього, суд звертає увагу на таке.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від от 6 лютого 2001 року (заява № 41205/98) по справі «Tammer v. Estonia» підкреслив, що «в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі «пропорційним правомірній меті» та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, «відповідними й достатніми».

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд звертає увагу, що Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняло оскаржуване рішення від 22.08.2016 №000061/10-04-12/НОМЕР_1, згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальному розмірі 34 000,00 грн.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним настільки, що перевищує суму отриманого позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки за порушення, яке має суто формальний характер.

Так, судом проаналізовано фінансовий стан позивача за 2015 та 2016 роки.

Як вбачається з податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала чистого оподатковуваного доходу у розмірі 17880,19 грн. (а.с.73-74). Крім цього, згідно відомостей з податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, позивач отримала чистого оподатковуваного доходу у розмірі 19 898,10 грн. (а.с.158-160).

Враховуючи, що розмір застосованих відповідачем штрафних санкцій становить 34000,00 грн., що складає 90% всієї суми чистого оподатковуваного доходу позивача за 2015 та 2016 роки (34000,00 гривень х 100% : 37778,29 гривень), суд вважає, що штрафні санкції, застосовані відповідачем, можуть призвести до негативних наслідків, що не відповідають цілям, які було заплановано досягти, а отже застосування санкцій у такому розмірі свідчить про відсутність балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім цього, суд звертає увагу, що Державною регуляторною службою України 04.07.2016 прийнято рішення №8 "Про необхідність усунення Міністерством фінансів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»".

Рішенням Державної регуляторної служби України №8 від 04.07.2016 встановлено, зокрема, що відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 №5203-VI, адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону (далі - Закон №5203-VI).

Тобто, за визначеними Законом №5203-VI ознаками, ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами є адміністративною послугою. У свою чергу, Законом №5203-VI, визначено, що суб'єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

Також зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, і мають ліцензію на цей вид діяльності, підпадають під сферу дії Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

Так, відповідно до пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема, подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО до органів Державної фіскальної служби регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за № 1744/22056.

Ураховуючи зазначене, органи Державної фіскальної служби - Головні управління Державної фіскальної служби в областях та м. Києві, які є надавачами адміністративної послуги з видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, фактично володіють у повному обсязі інформацією про обсяги та конкретизацію по класифікації товарів, проданих суб'єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України «Про адміністративні послуги» вимога щодо подання звітності, яка передбачена формами звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі» наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 суперечить обов'язковим принципам державної регуляторної політики, як:

доцільності - обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись частиною третьою статті 27 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ДРС України зазначеним рішенням запропонувала Міністерству фінансів України внести зміни до наказу від 11.02.2016 № 49 у частині скасування необхідності подання звітності, передбаченої формами звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі».

Рішення підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його прийняття у порядку підготовки проекту регуляторного акту про внесення змін до наказу № 49.

У разі підготовки проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, він подається на погодження до уповноваженого органу не пізніш як за п'ять робочих днів до закінчення строку виконання рішення №8 уповноваженого органу. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про погодження проекту змін рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики вважається виконаним.

У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або неоскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого строку, дія наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення», щодо якого було прийнято рішення №8 ДРС України, зупиняється Законом в частині затвердження форм звітів №1-РТ та №1 -РА та порядку їх заповнення наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

Проте, 10.11.2016 ДРС України на веб-сайті «Урядового кур'єра» повідомила, що враховуючи те, що Міністерством фінансів України не виконано рішення Державної регуляторної служби України у встановлений строк та не оскаржено відповідним органом виконавчої влади, виходячи зі змісту повноважень Державної регуляторної служби України, регламентованих частиною сьомою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дію форм звітів № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі» та порядків їх заповнення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» зупинено з 05 вересня 2016 року (джерело: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/derzhavna-regulyatorna-sluzhba-0911/).

Порушення принципів доцільності, збалансованості та ефективності наказом Міністерства фінансів України № 49 від 11.02.2016 як обов'язкових принципів державної регуляторної політики свідчить на користь висновків суду про неспіврозмірний розмір штрафних санкцій за порушення, суть якого полягає у ненаданні формальної звітності про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у роздрібній мережі при тому, що територіальні органи Державної фіскальної служби України в он-лайн режимі володіють всією інформацією про обсяги та конкретизацію по класифікації товарів, проданих суб'єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів відсутності підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 551,21 грн. на підставі квитанції №92 від 30.08.2016, оригінал якого знаходиться у матеріалах адміністративної справи (а.с. 2), підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №000061/10-04-12/НОМЕР_1 від 22.08.2016.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.) на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 286, ідентифікаційний код 39463945).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.