Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. Справа №805/4961/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Кочетові В.К.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за договором),

представника відповідача - Коваленко О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2016 року №1735, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №1816, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №367о/с, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2016 року №1735, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №1816, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №367о/с, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.10.2016 року він в свій вихідний день перебував в гостях у друзів, де споживав невелику кількість спиртного. Збираючись додому, позивач зателефонував своєму приятелю ОСОБА_5 з проханням приїхати та підвести його додому на його транспортному засобі. ОСОБА_5 сів за кермо автомобілю позивача, позивач їхав на пасажирському сидінні позаду за водієм. На пасажирському сидінні поряд з водієм їхав ОСОБА_6 В районі с. Красна Поляна приблизно в 21.10 транспортний засіб позивача був зупинений працівниками поліції та у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення з приводу керування автомобілем у нетверезому стані. Позивач вказує на те, що в даному протоколі навіть не відображено пояснення наявних свідків - водія ОСОБА_5 та іншого пасажира - ОСОБА_6 Позивач зазначає, що не дочекавшись рішення адміністративного суду щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, на підставі наказу ГУНП в Донецькій .області від 17.10.2016 року №1685 за зазначеним фактом було проведено службову перевірку та складено незаконний висновок про скоєння позивачем вищевказаного адміністративного порушення. На підставі даного висновку позивача наказом від 04.11.2016 року №367о/с звільнено з поліції. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.11.2016 року по справі №265/6695/16-ц справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України повернуто до Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області для належного оформлення. А отже, підстав проведення службового розслідування та подальшого звільнення позивача не було.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В матеріалах справи наявні заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що 14.10.2016 року надійшла інформація про складення відносно інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За зазначеним фактом було проведено службове розслідування, в ході якого встановлено, що 14.10.2016 року близько 21:10 працівниками БДПС ГУНП в Донецькій області було помічено автомобіль НОМЕР_1, який рухався з порушенням правил дорожнього руху. При зупиненні автомобілю з місця водія вийшов громадянин у форменому одязі працівника поліції, який представився інспектором Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в області майором поліції ОСОБА_1 Позивач заперечував факт керування автомобілем, при цьому у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження перевірки на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. При цьому, згідно з висновком лікаря Великоновосілківськогої центральної районної лікарні №57 від 14.10.2016 року у позивача було виявлено 1,05 проміле алкоголю. За порушення п. 2.9 ПДР відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідач зазначає, що під час проведення службового розслідування позивач проявив нещирість, намагаючись уникнути відповідальності за допущене правопорушення, викривляв обставини та повідомляв необ'єктивну інформацію, яку спростовано в ході службового розслідування. Крім того, ввечері 14.10.2016 року керівництвом відділу Великоновосілківського ВП було прийнято рішення про заміну ОСОБА_1 від чергування, оскільки останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. Також, відповідач зауважує, що позивач помилково стверджує, що підставою його звільнення є постанова про адміністративне правопорушення, адже ОСОБА_1 був звільнений за порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 та п. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України, територіальний органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 року №326. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах поліції з 07.11.2015 року по 04.11.2016 року. Остання займана посада - інспектор Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області.

14.10.2016 року за порушення п. 2.9 ПДР України відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 25.10.2016 року №1735 «Про порушення службової дисципліни інспектором Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в області майором поліції ОСОБА_1 та його покарання» вирішено за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 та п. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України, територіальний органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 року №326, інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України по виходу на службу після закінчення тимчасової непрацездатності.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 04.11.2016 року за №1816 «Про виконання п. 1 наказу ГУНП в Донецькій області від 25.10.2016 року №1735» у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків 04.11.2016 року вирішено за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 та п. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України, територіальний органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 року №326, - інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України.

Згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 04.11.2016 року №367о/с на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 04.11.2016 року №1816 відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_4 - інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 09.11.2016 року по справі №265/6695/16-ц справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повернуто до Відділу Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області для належного оформлення.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідача та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення з поліції та винесення спірних наказів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського, а саме поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із ч. 4 вказаної статті Закону додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що проходження служби в органі поліції базується на дотриманні поліцейським вимог Закону та виконанні визначених Законом обов'язків.

Вчинення протиправного діяння поліцейським є підставою для його притягнення до дисциплінарного стягнення із подальшою реалізацією такого стягнення відповідним наказом про звільнення зі служби в органі поліції.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.04.2006 року № 3460-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до їх службово-трудових обов'язків; приймаючи присягу поліцейського позивач склав клятву «вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Аналізуючи доводи відповідача щодо правомірності спірних наказів ГУНП України в Донецькій області щодо звільнення позивача з поліції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

На обґрунтування порушень наведених вище норм та правомірності винесених рим спірних наказів про звільнення ОСОБА_1 відповідач посилається на висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни інспектором Великоновосілківського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в області майором поліції ОСОБА_1 від 25.10.2016 року, який складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 17.10.2016 року №1685.

Так, з наданого відповідачем висновку службового розслідування вбачається, що 14.10.2016 року до ГУНП в області надійшла інформація про те, що того ж дня поліцейськими БДПС спільно з працівниками УКЗ ГУНП в Донецькій області, керівництвом Великоновосілківського відділення поліції та УВБ ДВБ в Донецькій області Національної поліції, відносно інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіркою встановлено, що 14.10.2016 року близько 21 години співробітники БДПС ГУНП в Донецькій області спільно з працівниками УКЗ ГУНП в області знаходились по вул. Перемоги в с. Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області, де здійснювали нагляд за дорожнім рухом. У вказаний час помітили автомобіль НОМЕР_2, водій якого порушив вимоги щодо користування зовнішніми світловими приборами, а саме не реагував на переміщення режимів фар зустрічних транспортних засобів, що призводило до осліплення водіїв. Вказаний автомобіль був зупинений. З місця водія вийшов громадянин у форменому одязі працівника поліції та відрекомендувався інспектором Великоновосілківського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в області майором поліції ОСОБА_1 На пропозицію поліцейських пройти перевірку на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків та погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я. З порушення п. 2.9 ПДР України відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення АП1 №987937 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 на момент складання протоколу знаходився поза службою.

В ході проведення службового розслідування опитаний за вказаним фактом ОСОБА_1 заперечував факт керування автомобілем. В своїх поясненнях від 18.10.2016 року позивач зазначив, що 14.10.2016 року він зателефонував своєму приятелю ОСОБА_10 з проханням приїхати та підвести його додому на його транспортному засобі. ОСОБА_10 сів за кермо автомобілю позивача, позивач їхав на пасажирському сидінні позаду за водієм. На пасажирському сидінні поряд з водієм їхав ОСОБА_6 В районі с. Красна Поляна транспортний засіб позивача був зупинений працівниками поліції та у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення з приводу керування автомобілем у нетверезому стані. В подальшому, як зазначає позивач в поясненнях, ОСОБА_1 відвезли до ЦРБ для опосвідчення з приводу відмови пройти алкотестер «Драгер». Факт керування автомобілем заперечує. Зі складеним протоколом не згоден.

В позовній заяві та в ході судового розгляду справи позивач та його представник заявляли клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Судом задоволено клопотання позивача та його представника та допитано в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6. У відповідності до приписів КАС України, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склали присягу свідків та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Свідкам роз'яснено приписи ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про зазначені обставини ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склали розписки.

З пояснень свідків в судовому засіданні встановлено, що 14.10.2016 року ОСОБА_1 перебував в гостях у свого друга ОСОБА_11 разом з ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_6 з проханням приїхати і відвезти їх разом з ОСОБА_1 додому. Автомобілем «Hyndai elantra», що належить позивачу, керував ОСОБА_10, поряд з водієм на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_6, ОСОБА_1 їхав позаду водія на пасажирському сидінні. При зупиненні автомобілю поліцейськими, водій ОСОБА_10 та ОСОБА_6 залишились в автомобілі, з машини вийшов лише ОСОБА_1 Згодом, через 15 хвилин ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вийшли до співробітників поліції.

Зі слів свідків, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, але поводив себе адекватно, конфліктів між ним та поліцейськими не було. Також, свідки пояснили, що позивач був одягнений у камуфльовану куртку.

Крім того, свідок ОСОБА_10 пояснив, що причиною зупинки автотранспортного засобу була перевірка. На запитання чому останній не вийшов з автомобілю, яким він керував, пояснив, що ОСОБА_1 вийшов к співробітникам поліції, оскільки він є власником машини.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПДР) водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З аналізу наведених норм слідує, що саме водій як учасник дорожнього руху в разі зупинки автотранспортного засобу повинен бути відповідальним за керування автомобілем під час його руху, пред'являти документи на вимогу поліції та надавати можливість оглянути транспортний засіб.

Саме водій повинен спілкуватись с представниками поліції з приводу зупинки транспортного засобу, яким він керував, надавати певні пояснення, адже безпосередньо водій є особою, відповідальною за рух транспортного засобу, у відношенні якого передбачене складання протоколу про адміністративне правопорушення та застосування відповідних санкцій в разі його вчинення.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що саме він керував автомобілем, який належить ОСОБА_1, він має посвідчення водія, що дає підстави вважати, що ОСОБА_10 є обізнаним про Правила дорожнього руху.

При цьому, суд зауважує, що саме ОСОБА_1 у зв'язку з зупинкою його автомобілю, яким нібито керував ОСОБА_10, вийшов до поліцейських, тоді як водій перебував у вказаному автомобілі ще близько 15 хвилин.

Суд зазначає, що згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції №57 від 14.10.2016 року, складеного о 22 год. 55 хв. лікарем В.Новосілківської ЦРЛ, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (алкотест №02413 - 1,05‰). Вказаний висновок підписано позивачем.

Втім, на думку суду, в разі керування транспортним засобом водієм ОСОБА_10 є незрозумілою відмова ОСОБА_1 на вимогу поліцейських пройти алкотест «Драгер» та проходження аналогічного медичного огляду на виявлення ознак стану сп'яніння у В.Новосілківській ЦРЛ.

Таким чином, наведені обставини викликають у суду сумнів щодо щирості ОСОБА_1 у викладенні ним фактів в частині керування транспортним засобом «Hyndai elantra» д.н. НОМЕР_3 саме ОСОБА_10, що відбулись 14.10.2016 року при зупинці даного транспортного засобу співробітниками поліції.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу інформації, отриманої з пояснень свідків в судовому засіданні, зазначеної позивачем у власноруч наданих поясненнях від 18.01.2017 року, та інформації, наведеної позивачем у своїй позовній заяві можна зробити висновок про наявність певних розбіжностей. Так, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що 14.10.2016 року він перебував в гостях у друзів, тоді як в поясненнях від 18.01.2017 року вказує на перебування у своїх батьків. В позовній заяві позивач зазначає, що зателефонував своєму приятелю ОСОБА_5 з проханням приїхати до місця його знаходження. Проте, ОСОБА_10 (фактичне прізвище приятеля позивача) в наданих свідченнях зазначив, що з проханням відвезти їх з позивачем 14.10.2016 року додому йому телефонував ОСОБА_6

Також, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 14.10.2016 року у зв'язку з зупиненням автотранспортного засобу «Hyndai elantra», що належить позивачу, поліцейськими було негайно повідомлено про зазначені обставини керівництво Великоновосілківського ВП, які прибули до місця зупинки. З приводу перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння керівництвом Великоновосілківського ВП було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від чергування 15.10.2016 року.

Разом з тим, під час проведеного відповідачем службового розслідування з пояснень та складених рапортів на ім'я начальника ГУНП в Донецькій області поліцейських ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 встановлено, зокрема, що автомобілем НОМЕР_2 під час його зупинення вищезазначеними співробітниками керував безпосередньо ОСОБА_1, який мав ознаки алкогольного сп'яніння.

Крім того, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_9 в наданих поясненнях підтвердили факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння та відмову останнього від проходження алкотестеру «Драгер».

Також, в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на повернення Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 09.11.2016 року по справі №265/6695/16-ц справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до Відділу Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області для належного оформлення.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за три самостійних складу правопорушення: керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому суд зауважує, що саме внаслідок неналежного оформлення співробітниками поліції, якими був зупинений автомобіль позивача, зазначеного протоколу місцевим судом на даний час не досліджені фактичні обставини адміністративного правопорушення, зафіксованого протоколом у відношенні ОСОБА_1, що, відповідно, не виключає його фактичного вчинення позивачем.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, місцевим судом фактично не здійснено розгляд порушення п.2.9 Правил дорожнього руху.

З урахуванням цього, вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення може свідчити тільки про те, чи мали місце обставини затримання працівниками Національної поліції позивача, проте не може встановлювати протиправність дій позивача та наслідки цих дії.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Суд зауважує, що у відповідності до п. 1 розділу І Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 року №326, ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», постанові Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 65 «Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців», інших актах чинного законодавства.

Ці Правила поширюються на працівників апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС (далі - працівники МВС), і є узагальненням стандартів етичної поведінки у їх діяльності.

Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника МВС.

Громадянин України, який працює або влаштовується на роботу до апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, ознайомлюється з вимогами цих Правил.

Пунктом 2 Правил встановлено, що Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є служіння державі і суспільству; гідна поведінка; доброчесність; лояльність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ зазначених Правил гідна поведінка це - повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Згідно п. 7 цього розділу Правил сумлінність це - добросовісне, чесне та професійне виконання працівниками МВС своїх обов'язків, виявлення ініціативи і творчих здібностей; постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності та удосконалення організації своєї діяльності; недопущення ухилення від прийняття рішень та відповідальність за свої дії та рішення.

При цьому, як вже зазначалось раніше, вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції, приймаючи присягу працівника поліції ОСОБА_1 склав клятву «вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки», тоді як вищезазначені обставини, встановлені відповідачем у відношенні ОСОБА_1, суперечать морально-етичним принципам, встановленим для поліцейських. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відповідачем правомірно винесено накази від 25.10.2016 року №1735, від 04.11.2016 року №1816 та від 04.11.2016 року №367о/с про звільнення ОСОБА_1 з поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

На підставі зазначеного, вимоги позивача про поновлення на посаді інспектора Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом в даній справі визнано правомірність прийнятих відповідачем наказів від 25.10.2016 року №1735, від 04.11.2016 року №1816 та від 04.11.2016 року №367о/с про звільнення ОСОБА_1 з поліції.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2016 року №1735, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №1816, визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №367о/с, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 січня 2017 року.

Повний текст постанови складено 31 січня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.