Справа № 578/887/16-ц

провадження № 2/578/10/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Литвин А.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Краснопільська районна державна адміністрація Сумської області, Управління Держспоживслужби в Краснопільському районі, Державне підприємство «Краснопільське лісове господарство»

про усунення перешкод у здійсненні права власності,-

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, який в подальшому уточнила, та просила усунути перешкоди у здійсненні права користування належною на праві приватної власності Базою відпочинку «Грунівка», розташованою на території Сіннівської сільської ради Краснопільського району Сумської області між селами Грунівка та Барилівка, зобов'язавши ОСОБА_2 перемістити належну йому пасіку, розташовану біля Бази відпочинку «Грунівка» на земельній ділянці лісового фонду, що знаходиться в постійному користуванні ДП «Краснопільський лісгосп», на безпечну відстань не менше ніж 300 метрів від Бази відпочинку, а також огородити пасіку суцільним парканом висотою 2,5 метри. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що безпосередньо поряд з територією Бази відпочинку, належній їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 25.10.2013, на відстані 15 метрів від будинків для відпочиваючих знаходиться пасіка з кількох десятків вуликів, належних ОСОБА_2, котрий фактично займається промисловим бджільництвом. Вважає, що пасіка розташована без дотримання вимог чинного законодавства, чим створюються значні перешкоди у використанні Бази відпочинку за її цільовим призначенням, пов'язані із постійними незручностями для персоналу і відпочиваючих, а також небезпекою для їх здоров'я внаслідок укусів бджіл та можливих алергічних реакцій.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала з наведених у позові підстав. Вважає, що на пасіку відповідача поширюються вимоги, встановлені для бджільницьких сільськогосподарських підприємств щодо розміщення таких підприємств не ближче ніж за 300 метрів до житлової забудови.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що пасіку утримує тривалий час, має відповідні реєстраційні та дозвільні документи, вимоги, встановлені до індивідуальної пасіки, виконав у повному обсязі, включно зі спорудженням паркану висотою 2,5 метри.

Представник третьої особи - Управління Держспоживслужби в Краснопільському районі, висловив думку, що пасіку необхідно перенести за 300 метрів від житлової забудови.

Третя особа - Краснопільська районна державна адміністрація - явку представника в судове засідання не забезпечила, згідно поданої заяви просила справу розглянути за відсутності її представника /ас. 98/.

Третя особа - ДП «Краснопільський лісгосп» - явку представника в судове засідання не забезпечила, згідно поданої заяви просила справу розглянути за відсутності її представника, суду надала відзив на уточнені позовні вимоги, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки відповідач отримав у встановленому чинним законодавством порядку лісовий квиток для розміщення пасіки і вимоги чинного законодавства ним дотримано /ас. 113/.

Допитаний свідок ОСОБА_4 суду показав, що працює у Відділі Держгеокадастру і улітку минулого року виїздив у складі комісії до села Барилівка, до так званої Грунівської Січі, для обстеження земельної ділянки, на якій розміщено пасіку ОСОБА_2 З питання розміщення пасіки він не є компетентною особою, у акті обстеження меж земельної ділянки за його участі висвітлено питання щодо земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким було рекомендовано у найкоротші терміни виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

Що стосується належності земельної ділянки, на якій розташована База відпочинку, йому відомо, що землі належать обласній раді. У період з 2007 по 2012 роки земельна ділянка під будівлі передавалась гр. ОСОБА_5 в оренду на 5 років, останній продав будівлі ОСОБА_1 На теперішній час ОСОБА_1 розроблена проектна документація, але відсутня нормативно - грошова оцінка землі, тому договір оренди з ОСОБА_5 залишається не укладеним.

Заслухавши учасників судового розгляду, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 3 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 15 та 16 Цивільного кодексу України /далі ЦК України/, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25 жовтня 2013 року належать нежитлові приміщення цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Грунівка» загальною площею 316 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 база відпочинку будинок б/н на землях Сіннівської сільської ради Краснопільського району /копія ас. 6-9/.

Відповідач по справі ОСОБА_2 являється власником 50 вуликів з бджолиними сім'ями, розташованих у АДРЕСА_1 на відстані не менше 15 метрів від Бази відпочинку «Грунівка» на землях площею 0,06 га Осоївського лісництва ДП «Краснопільський лісгосп» виділ 14, квартал 17 /копії ас. 11, 95-96/.

На вказану пасіку ОСОБА_2 отримав лісовий квиток серії НОМЕР_1 про право користування лісовими угіддями для розміщення пасіки /копія ас. 59/ та ветеринарно-санітарний паспорт пасіки за номером 68 від 06.06.2016 року /копія ас. 60-61/.

Правовідносини що склалися між сторонами, виникли із цивільних правовідносин та врегульовані нормами Цивільного кодексів України.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимогами пункту г) частини першої статті 91, частини першої статті 103, статті 104 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів; власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянко відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до статті 73 Лісового кодексу України /далі ЛКУкраїни/, до побічних лісових користувань належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету.

Відповідно до частини першої статті 77 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.

Статтею 69 ЛК України передбачено, що на виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996р № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000року.

Згідно статей 11, 12 Закону України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходження юридичної особи, яка займається бджільництвом у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики (стаття 13 Закону).

Положеннями статей 14, 15 цього Закону передбачено, що земельні ділянки надаються пасічникам для зайняття бджільництвом у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до пункту 1.3. "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001року №9, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2001р. за №131/5322, - територію стаціонарної пасіки обгороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 м2, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, додатку №1 до Державних будівельних норм України Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств», розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких сільськогосподарських підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів, однак такі вимоги на індивідуальну пасіку відповідача не розповсюджуються, так як зазначена пасіка не є бджільницьким сільськогосподарським підприємством.

Норми Закону України «Про бджільництво» та вказаної Інструкції, а також норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель.

Норма статті 33 Закону України «Про бджільництво», згідно якої, якщо бджолині сім'ї заважають життєдіяльності людини, їх, по можливості, переселяють, стосується не індивідуальних пасік, а бджолиних сімей, які оселилися в дуплах дерев, щілинах і штучних спорудах.

Таким чином, правила щодо розміщення пасіки на відстані не ближче 300 м від жилих домів, не розповсюджується на індивідуальну пасіку, що підтверджується висновком Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеним в ухвалі ВССУ № 6-45947св14 від 25.03.2015 року.

Суд розглядає справу у відповідності до вимог статті 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами у відповідності до вимог статтей 60, 137 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки обставини, викладені позивачем, не свідчать про порушення відповідачем чинного законодавства в частині розведення, використання бджіл, суд дійшов до висновку про безпідставність вимог та необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України, відповідно до Закону України «Про судовий збір», залишивши судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 42,58 - 61, 79, 88,158,169,197,209, 214 - 215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І . Косар