ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5206/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному територіальному управлінню юстиції в Одеській області, а саме визнання протиправним та скасувати наказу № 1972-к від 04 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_1; зобов'язання поновити ОСОБА_1 на займаній посаді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивача правомірно звільнено із займаної посади за власним бажанням, на підставі поданої ним заяви, яка має всі необхідні реквізити та відповідає вимогам діловодства.

При цьому, апелянтом зазначено, що позивача правомірно звільнено до закінчення необхідного двотижневого строку за взаємною домовленістю сторін, згідно ч. 2 ст. 86 ЗУ «Про державну службу».

Крім того, станом на дату свого звільнення, а саме 04 жовтня 2016 року, позивач не заперечував проти свого звільнення та не перебував у непрацездатному стані, що підтверджується його розпискою про ознайомлення з оскаржуваним наказом.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГТУЮ в Одеській області № 1157-к від 29 квітня 2016 року призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 29 квітня 2016 року, із збереженням 11 рангу державного службовця.

Згідно заяви, що зареєстрована ГТУЮ в Одеській області за вх. № 21933/04-40 від 21 вересня 2016 року, позивач просить начальника ГТУЮ в Одеській області звільнити його за власним бажанням, у відповідності до ч. 2 ст. 86 ЗУ «Про державну службу».

В свою чергу, наказом ГТУЮ в Одеській області № 1972-к звільнено ОСОБА_1, заступника начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 04 жовтня 2016 року, за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про державну службу».

Згідно особистого підпису позивача, його ознайомлено з вказаним наказом 04 жовтня 2016 року.

Проте, згідно листка непрацездатності серії АГЕ № 547889 від 13 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 04 жовтня 2016 року по 12 жовтня 2016 року.

В свою чергу, згідно довідки від 07 листопада 2016 року № 04-49/8628 до ГТУЮ в Одеській області повідомлень від ОСОБА_1 про перебування на лікарняному у жовтні 2016 року не надходило.

Крім того, листом № 0449/7868 від 04 жовтня 2016 року повідомлено позивача про звільнення та запрошено з'явитися до управління кадрової роботи та державної служби для отримання трудової книжки, а у разі неможливості - надати письмовий дозвіл на пересилання трудової книжки поштою та вказати адресу фактичного місця проживання.

При цьому, позивач не погоджуючись з фактом свого звільнення звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо протиправності оскаржуваного наказу про звільнення позивача, а як наслідок необхідності поновлено останнього на займаній, з огляду на наступне.

Так, ЗУ «Про державну службу» визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про державну службу», державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу», дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 241-1 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Відповідно до ст. 38 КЗпП, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про державну службу», державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

Судовою колегією встановлено, що наказом ГТУЮ в Одеській області № 1972-к від 04 жовтня 2016 року звільнено ОСОБА_1, заступника начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 04 жовтня 2016 року, за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про державну службу».

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про державну службу», на підставі якої звільнено позивача, останній зобов'язаний попередити про своє бажання звільнитись суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

В даному випадку, підставою для видання оскаржуваного наказу про звільнення позивача за власним бажаннчм стала подана ним заява, що зареєстрована 21 вересня 2016 року.

При цьому, відповідно до вищевказаних норм законодавства про працю вбачається, що працівник вправі відкликати подану ним заяву про звільнення за власним бажанням протягом двох тижнів з моменту її подання.

Крім того, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що з моменту отримання відповідної заяви позивача на його місце не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При цьому, позивачем заперечується факт виявлення ним бажання розірвати його трудовий договір станом на дату звільнення.

В свою чергу, відповідно до вищезазначеного порядку обчислення строків виникнення і припинення трудових прав, у випадках коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

В даному випадку, 14-денний строк з моменту попередження позивача про бажання звільнитися сплинув лише 05 жовтня 2016 року.

Більш того, станом на 04 жовтня 2016 року позивач перебував у непрацездатному стані, відповідно до наявного у матеріалах справи листка непрацездатності серії АГЕ № 547889.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що видання наказу про звільнення позивача 04 жовтня 2015 року, на підставі його заяви, за умови відсутності його бажання розірвати трудовий договір та перебуванні у непрацездатному стані, а також наявності у нього права відкликати подану ним заяву до 05 жовтня 2016 року, свідчить про безумовну передчасність такого наказу, а як наслідок про його протиправність.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду про поновлення позивача на раніше займані посаді, так як у випадку протиправного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його протиправно звільнено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло