Єдиний унікальний номер №243/10610/16-а

Номер провадження №2-а/243/61/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

при секретарі Останькович А.О.

за участю представника відповідача Радчинської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов'янська Донецької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В ИВ :

21.12.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо невиплати пенсії з січня 2015 року, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, куди вона звернулася з заявою про запит своєї пенсійної справи, у травні місяці їй була нарахована сума заборгованості та поставлено виплату на червень, але на теперішній час пенсію так і не отримала. У серпні 2016 року їй зателефонував працівник Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області і сказав, що для відновлення виплат йому необхідно підтвердити своє місце проживання і тільки після цього звернутися до відповідного підрозділу Пенсійного фонду України. До січня 2015 року їй нараховувалась та виплачувалась пенсія шляхом зарахування коштів на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк». Однак, незважаючи на це з січня 2015 року відповідач припинив виплату пенсії. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, як таку, що порушує його конституційні права громадянина України. Просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Слов'янського ОУ ПФУ щодо невиплати йому пенсії; 2) зобов'язати Слов'янське ОУ ПФУ поновити нарахування та виплату їй пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з січня 2015 року, на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше позивачем, а саме - у АТ «Ощадбанк»; 3) звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць - 1 489,91 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, справу просила розглянути за своєї відсутності, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, в порядку ст. 122 КАС України.

Представник позивача адвокат Сильченко О.В., що діє на підставі ордеру серія НОМЕР_2 про надання правової допомоги від 20.12.2016 року (а.с.1), в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с.22; 32), справу просив розглянути за своєї відсутності. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, в порядку ст. 122 КАС України.

Представник відповідача Слов’янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області Радчинська Т.В., що діє на підставі довіреності №41/12 від 03.01.2016 року, у судовому засіданні заперечила проти позову, надала заперечення на адміністративний позов (а.с.26-28), відповідно до якого зазначила, що Управлінням на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.02.2016 року за Вих. №875/02-3/34 та інформації що надана СБУ виплату пенсії гр. ОСОБА_2 призупинено з 01.01.2015 року до з'ясування обставин, тобто особистого звернення до Управління та надання позивачем відповідних документів. На період часу з січня 2015 року по теперішній час ОСОБА_2 не зверталася до Управління із заявою про поновлення пенсійних виплат, документів що підтверджують місце її мешкання на підконтрольній території (довідку переселенця із відміткою УСЗН) не надавала, у зв'язку з наведеним у задоволенні позову позивача просить відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України (а.с.10-11), перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком.

Відповідно до довідки від 31.12.2015 року №1445020970 ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

З довідки від 17.11.2016 року, наданої Слов'янським об'єднаним управлінням ПФУ в Донецькій області ОСОБА_2, вбачається, що пенсія останньому не виплачується з січня 2015 року (а.с.13).

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закон про недержавне пенсійне забезпечення, законів якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови та порядок пенсійного забезпечення.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 Закону України «Про основні засади соціальною захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» вії 16 грудня 1993 року право за пенсію за віком має кожний громадянин похилої: віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право: обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14.04.2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (із змінами і доповненнями), період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на те

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами) від 15.04.2014 року, виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29,40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595.В мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду у справі № К/800/19498, № К/800/19418 зазначено: «Системний аналіз вказаних норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).

Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Описане свідчить про те, що пункт 2 Тимчасового порядку не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належних позивачам відповідно пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки перешкоджає цьому».

Вирішуючи питання, стосовно заявлених вимог позивача, суд виходить з наступного.

Право вносити закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основ: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, відтак постанова № 595 не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаною нормою закону Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

В 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Позивач звернувся до суду у грудні 2016 року, тобто на той час коли судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва набрало законної сили і відповідач повинен був нараховувати ОСОБА_2 пенсію незалежно від того, на якій території вона знаходилася.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність не виплати їй пенсії Слов'янським об'єднаним УПФ України Донецької області.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача сплатити позивачу пенсію за віком за період з січня 2015 року, на рахунок в уповноваженому банку, обраному ним раніше, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Постановою КМУ №637 від 05.11.2014 року (із змінами від 14.03.2016 року передбачено, що виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором. Зазначений порядок виплати не порушує право позивача на отримання пенсії, з чим останній і звернувся до суду. Тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що саме такими діями чи бездіяльністю відповідача порушено його право.

Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 1 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, виконуються негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок відповідача добровільно і негайно виконати рішення суду про присудження виплатити пенсію і цей обов'язок полягає у тому, що у відповідача обов'язок видати пенсію у межах стягнення за один місяць виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Таким чином суд приходить до переконання, що вимоги позивача ОСОБА_2 про звернення постанови до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць у сумі 1 489,91 грн. підлягають задоволенню, оскільки з Довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.11.2016 року вбачається, що пенсія ОСОБА_2 нараховувалася у розмірі 1 489,91 грн.

Стосовно вирішення питання в частині пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що поважними є причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення. В даному випадку знаходження особи, яка подає позов, на тимчасово окупованої території і є непереборними причинами, відтак, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 17, 18, 69, 71, 94, 122, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Слов'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, та сплатити заборгованість за період, починаючи з січня 2015 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, у межах суми стягнення за один місяць - 1 489,91 грн.

В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко