ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2017 р. Справа № 918/1242/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р,, розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Приватного підприємства "Санрайз"

про стягнення в сумі 152 330,00 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 15 жовтня 2016 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 15 жовтня 2016 року);

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз’яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі позивач, залізниця) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Санрайз" (відповідач, підприємство) про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в сумі 152 330,00 грн..

Ухвалою суду від 22 листопада 2016 року Господарським судом Рівненської області порушено провадження у справі №918/1242/16, розгляд справи призначено до слухання на 05 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 05 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 26 грудня 2016 року.

22 грудня 2016 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 23 січня 2017 року.

16 січня 2017 року позивачем подано до суду пояснення по справі.

Ухвалою суду від 19 січня 2017 року судом задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні у режимі відео конференції.

В судове засідання від 23 січня 2016 року представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

14 травня 2016 року згідно із залізничною накладною №36727485 вагон №66488552 з металобрухтом був завантажений на 150 тонних залізничних вагах РШ-150 заводський номер 0562, які обліковуються за станцією ОСОБА_3 залізниці за залізничним номером №065, які пройшли обслуговування та повірку відповідно наказу №442 від 31 липня 2012 року.

Згідно листа ПАТ "Українська залізниця" РФ "ОСОБА_3 залізниця" ВСП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" станція ОСОБА_3 від 30 листопада 2016 року №403, зважування вагону проводилось агентом комерційної станції в присутності представника відправника. Після проведення зважування результати були внесені відправником до перевізних документів, а агентом в книгу зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36(нетто 63200), розбіжностей між масою вантажу визначеною під час зважування та внесеною відправником в перевізні документи не було.

Згідно даних книги зважування вантажів на вагонних вагах ф. ГУ-36 маса нетто вантажу вагону №66488552 складає 63 200 кг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №66488522 не відповідає масі вказаній відправником у накладній, про що 20 травня 2016 року на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №001373/202/10 про те що при перевірці вагону в статичному режимі на електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол встановлено масу вантажу 59950 кг., що менше маси вказаного в перевізному документі на 3 250 кг.. Погрузка вантажу рівномірна нижче бортів на 10 см., поверхня покрита листами металу, поглиблення відсутнє, помарковано вапном., маркування не порушено. При повторній перевірці вагону маса підтвердилась.

Оскільки, на думку позивача, підприємство вчинило порушення щодо неправильного зазначення у перевізних документах маси вантажу, залізницею було вирішено нарахувати відповідачу штраф.

Нарахування штрафу позивач здійснив на підставі статі 118 Статуту, відповідно до змісту яких, за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п’ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно розрахунку позивача розмір штрафу складає 152 330,00 грн. (30 446*5).

Суд, дослідивши позовні вимоги, доводи та заперечення сторін, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Залізниця подала позов з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звертаючи увагу суду на дії відповідача, які на думку позивача, порушують його права та полягають у недотриманні правил оформлення перевізних документів.

Предметом спору даної справи є стягнення штрафу за порушення правил оформлення перевізних документів

Правовий конфлікт, що має місце між сторонами випливає з договірних відносин, які на момент виникнення спору існували між сторонами та стосувались перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно з частинами 5, 6 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як визначено статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 2 статті 307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 вказаної статті).

Статтею 2 Статуту визначено, що останній визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

За положеннями пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138), накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил).

Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

У пункті 1.2. Правил оформлення перевізних документів зазначено, що накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов’язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 5 квітня 2004 року № 279.

Відповідно до статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

За приписами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як було встановлено судом, у залізничній накладній від 14 травня 2016 року №36727485 вантажовідправник зазначив масу вантажу 63 200 кг. Правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника.

Частиною 2 статті 24 Статуту передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

За приписами частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 6.2 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Тому, для вирішення даного спору необхідним є встановлення наявності чи відсутності факту допущення вантажовідправником порушення правил оформлення перевізних документів, а саме - неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Передбачений статтями 118, 122 Статуту та пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів штраф, має бути стягнено з відповідача, якщо позивач доведе, що відповідач неправильно зазначив (в даному випаду) масу вантажу. Якщо ж інформація внесена вантажовідправником є правильною, а невідповідність маси зданого та отриманого вантажу мала місце через дію інших чинників, то в такому випадку відсутні підстави для покладення на вантажовідправника відповідальності за обставини, на які він не може вплинути, при всій турботливості та обачливості, які від нього вимагалися.

Слід зазначити, що з наданих сторонами доказів судом встановлено, що позивач сам підтвердив масу вантажу відповідача в межах допустимої. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ПАТ "Українська залізниця" РФ "ОСОБА_3 залізниця" ВСП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" станція ОСОБА_3 від 30 листопада 2016 року №403, згідно якого зважування вагону проводилось агентом комерційної станції в присутності представника відправника. Після проведення зважування результати були внесені відправником до перевізних документів, а агентом в книгу зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36(нетто 63200), розбіжностей між масою вантажу визначеною під час зважування та внесеною відправником в перевізні документи не було.

Також, згідно даних книги зважування вантажів ПАТ "Українська залізниця" РФ "ОСОБА_3 залізниця" ВСП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" станція ОСОБА_3, на вагонних вагах ф. ГУ-36 маса нетто вантажу вагону №66488552 складала 63 200 кг.

Слід зазначити, що згідно акту загальної форми №32503 складеного 21 травня 2016 року на станції Красноармійськ ОСОБА_4 залізниця при зважуванні вагону №66488552 відправленого згідно накладної №36727485 встановлено, що при прибутті потягу було встановлено поверхня вантажу нижче бортів близько 10-25 см. нерівномірна покрита листами не маркірована. При зважуванні на динамічних тензовагах виявилась невідповідність маси вантажу в вагоні менше документу -2500 кг..

Відтак, враховуючи зазначені обставини суд констатує, що матеріали справи містять суперечливі докази, оскільки відправник товару надав докази завантаження вагону відповідно до перевізних документів. Тобто, вказані докази в своїй сукупності підтверджують позицію відповідача про те, що перевізні документи по відправленому вагону № 66488552 були заповнені правильно.

Разом з тим на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці встановлено нестачу вантажу що склала 3 250 кг.. В комерційному акті від 20 травня 2016 року вказано що вагон № 66488552 не містив слідів виїмок чи втрат, разом з тим, згідно акту загальної форми №32503 складеного 21 травня 2016 року на станції Красноармійськ ОСОБА_4 залізниця при зважуванні вагону №66488552 відправленого згідно накладної №36727485 встановлено, що при прибутті потягу було встановлено, що поверхня вантажу нижче бортів близько 10-25 см. нерівномірна покрита листами не маркірована. При зважуванні на динамічних тензовагах виявилась невідповідність маси вантажу в вагоні менше документу -2500 кг..

З наявних в матеріалах справи доказів суд не має змоги встановити дійсні причини нестачі вантажу, яку було виявлено на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць України Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

У разі потреби в здійсненні експертизи вантажу залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів.

При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).

В розділі "Є" комерційног акту №001373 від 20 травня 2016 року станцією ОСОБА_4 залізниці зроблена відмітка про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

Позивачем не надано доказів перевірки працівниками залізничної станції ОСОБА_4 залізниці перевірки маси вантажу у вагоні №66488552.

Таким чином безпідставною є відмітка станції ОСОБА_4 залізниці в розділі "Є" комерційного оакту№001373 від 20 травня 2016 року про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

З урахуванням вище викладеного комерційний акт №0011373 від 20 травня 2016 року є неналежним доказом порушення відповідачем статті 24 Статуту залізниць України.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявлений позивачем штраф в даному спорі може бути стягнуто з відповідача лише у випадку, якщо позивач доведе, що відповідач неправильно зазначив масу вантажу.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які залізниця посилалась як на підставу своїх вимог, зокрема не надано належних та допустимих доказів внесення неправдивих відомостей в залізничну накладну стосовно маси вантажу, враховуючи ті обставини що при завантаженні вантажу правильність вказання відомостей підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема поясненнями ПАТ "Українська залізниця" РФ "ОСОБА_3 залізниця" ВСП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" станція ОСОБА_3 та відомостями з книги зважування вантажів ПАТ "Українська залізниця" РФ "ОСОБА_3 залізниця" ВСП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" станція ОСОБА_3 суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог. За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з положеннями статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" -відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Повне рішення складено 30 січня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5);

3 - позивачу рекомендованим (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108);

4 - відповідачу рекомендованим (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 14г).