26 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Гуменюка В.І.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 5 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Народного суду Красилівського району Хмельницької області від 22 грудня 1976 року вищезазначені вимоги ОСОБА_5 задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 297 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень касаційної та апеляційної інстанцій та передачу справи до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі з передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстав - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 3 березня, 7 вересня, 5 жовтня 2016 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
У справі про перегляд якої подано заяву, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що ОСОБА_4 пропущено строк на апеляційне оскарження, який не підлягає поновленню.
Згідно з пунктом 5 розділу «Перехідні положення» Закону від 21 червня 2001 року N 2540-ІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» рішення, які станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Даною нормою було встановлено присічний строк оскарження судового рішення.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду України від 7 вересня, 5 жовтня 2016 року міститься висновок про поважність причини пропуску строку та поновлення строку на оскарження судового рішення, який підлягає поновленню.
Постанова Верховного Суду України від 3 березня 2016 року прийнята в кримінальній справі.
Отже, надані для порівняння судові рішення не є прикладами неоднакового застосування норм процесуального права.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
У допуску справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді:
Н.П. Лященко
В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко