ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року № 826/27818/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СпецТехноЕкспорт"

до

Державної служби експортного контролю України

про

визнання протиправним та скасування постанови

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач , в особі Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СпецТехноЕкспорт" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної служби експортного контролю України (надалі - відповідач) про скасування Постанови № 343 від 10.12.2015 р. про накладення на ДП Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що штраф за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є санкцією за порушення законодавства, а позивачем, в свою чергу, вжито всіх можливих заходів для забезпечення виконання вимог передбачених законом. Подача звіту безпосередньо залежала від надходження відповідних документів від іноземного партнера, а застосування штрафу до позивача є безпідставним у зв'язку з відсутністю вини позивача у несвоєчасному поданні звіту. Крім того, позивач звертає увагу, що через відсутність представника позивача при розгляді на засіданні Державної служби експортного контролю України та неможливості надати відповідні пояснення щодо суті справи, відповідачем порушено вимоги законодавства, що в сою чергу є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Позиції щодо позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» листом від 19.10.2015 р. № 31.5/15/8038 (вх. від 06.11.2015 р. № 8183/15) подало до Державної служби експортного контролю України звіт про використання у заявлених цілях товарів, міжнародні передачі яких здійсненні за разовим дозволом від 03.07.2014 р. № 28271700, граничний строк подання звіту є 01.10.2015 р.

Державною службою експортного контролю України було складено протокол порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю №343 від 01.12.2015 р. (надалі - протокол №343).

На підставі протоколу №343 Державною службою експортного контролю України 10.12.2015 р. прийнято Постанову №343 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

Позивач не погоджується з результатами розгляду справи та вважає протокол № 343 від 01.12.2015 р. та постанову № 343 від 10.12.2015 р. необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Питання регулювання діяльності, пов'язаної з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях, врегульовано Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20.02.2003 р. № 549-IV (надалі - Закон № 549-IV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 549-IV, методами здійснення державного експортного контролю є: ідентифікація товарів, що передбачає встановлення відповідності конкретних товарів, які є об'єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю; надання дозволів чи висновків на здійснення міжнародних передач товарів або проведення переговорів щодо здійснення таких передач; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства; застосування санкцій до суб'єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач, установлений цим Законом та іншими актами законодавства в галузі експортного контролю.

Статею 8 Закону № 549-IV встановлено, що порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.

Процедуру здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (далі - товари), врегульовано Порядком здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 (надалі - порядок № 1807).

Пунктами 5, 6 порядку № 1807 визначено, що товари, контроль за міжнародними передачами яких здійснюється відповідно до цього Порядку, зазначені у списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, згідно з додатком (далі - список). У разі переміщення товарів через митний кордон України їх митний контроль та митне оформлення здійснюються у порядку, встановленому законодавством. Під час митного оформлення суб'єкт або іноземний суб'єкт разом з іншими документами, необхідними для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, зобов'язаний відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України надати на вимогу митного органу оригінал дозволу або висновку Держекспортконтролю. Митне оформлення товарів здійснюється за умови надходження до Держмитслужби від Держекспортконтролю дозволів та висновків в електронній формі із застосуванням засобів електронного цифрового підпису і врахуванням положень пункту 7 розділу XXI Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 - ч. 6 ст. 15 Закону № 549-IV, дозвіл чи висновок оформляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як разовий, генеральний чи відкритий. Разовий дозвіл чи висновок надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів для проведення переговорів, пов'язаних з укладанням конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення міжнародних передач товарів, або для здійснення конкретних передач товарів згідно із зазначеними договорами (контрактами) і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як протягом одного року. Цей строк може бути продовжено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, на підставі обґрунтованого звернення суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, але не більш як на строк дії зовнішньоекономічного договору (контракту). Разовий дозвіл чи висновок може надаватися іноземному суб'єкту господарської або іншої діяльності, який здійснює міжнародні передачі товарів подвійного використання відповідно до міжнародних договорів, укладених від імені України чи Уряду України, або транзит товарів територією України, тимчасове ввезення товарів на територію України для їх демонстрування як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках, проведення випробувань; військовим формуванням, правоохоронним органам, органам та підрозділам цивільного захисту України, які здійснюють тимчасове вивезення або ввезення товарів для проведення навчань чи забезпечення діяльності таких формувань за межами України або імпорт чи тимчасове ввезення товарів на територію України відповідно до міжнародних договорів України, укладених від імені України чи Уряду України, крім зазначених у частині другій статті 2 цього Закону. Генеральний дозвіл чи висновок може надаватися суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів у разі, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), або неодноразове здійснення таких передач конкретним кінцевим споживачам за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються протягом дії дозволу чи висновку і є дійсними протягом установленого строку, але не більш як три роки. Відкритий дозвіл чи висновок може надаватися суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів відповідно в разі, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), або неодноразове здійснення таких передач різним кінцевим споживачам конкретної держави призначення за такими договорами (контрактами), що укладаються протягом строку дії такого дозволу чи висновку в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення таких передач з державами, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика, і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як три роки. Обов'язковими умовами надання суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів генерального та відкритого дозволу чи висновку є створення в цього суб'єкта системи внутрішньофірмового експортного контролю, яка забезпечує виконання вимог державного експортного контролю у процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечення належного зберігання документів, пов'язаних з такими передачами, та подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, звітності про фактичне використання зазначеного дозволу чи висновку.

Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу експортного контролю України, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №448 (надалі - положення №448) Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Держекспортконтроль України входить до системи органів виконавчої влади і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю.

У відповідності до абз 2 пп. п. 4 Держекспортконтроль України відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи (висновки) на право здійснення міжнародних передач товарів (експорт, імпорт, тимчасове ввезення/вивезення, транзит) та контролює подання суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів звітів про фактично здійснені експорт та імпорт товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, Держекспортконтроль України 03.07.2014 р. надано Дозвіл Державному підприємству Державному госпрозрахунковому зовнішньоторгівельному підприємству «СпецТехноЕкспорт» №28271700. Підстава для надання дозволу - Контракт від 21.05.2014 р. №12V1FC035/STE-1-1K/KE-13, строк дії дозволу до 01/07.2015 р.

Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» листом від від 19.10.2015 р. № 31.5/15/8038 (вх. від 06.11.2015 р. № 8183/15) подало до Державної служби експортного контролю України звіт про використання у заявлених цілях товарів, міжнародні передачі яких здійснені за разовим дозволом від 03.07.2014 р. № 28271700, граничний строк подання звіту є 01.10.2015 р.

Державною службою експортного контролю України було складено протокол порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю №343 від 01.12.2015 р.

Зі змісту протоколу № 343 від 01.12.2015 року вбачається, що відповідач встановив порушення позивачем вимог абзацу 8 статті 24 Закону України "Про державний контроль за Міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", а саме: несвоєчасне подання підприємством звіту про фактично здійснений експорт товару, визначеного у разовому дозволі №28271700.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 549-IV, про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач позбавив права позивача щодо надання доказів та письмових пояснень відносно несвоєчасного подання звіту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.11.2015 р. надано до Державної служби експортного контролю України пояснення з приводу порушення встановлених термінів подання звіту за дозволом №28271700 (надалі - пояснення від 19.11.2015 р.).

В поясненнях від 19.11.2015 Р. позивач зазначає наступне: «Після відвантаження виробів за контрактом № 12V1FC035/STE-1-1K/KE-13 від 21.05.2014 р. на адресу інозамовника було надіслано лист-звернення № SТЕ-40/921-Q від 01.06.2015 р. щодо надання сертифікату підтвердження доставки (СПД) та звіту кінцевого користувача про використання товарів в заявлених цілях.

В зв'язку з відсутністю відповіді та ненаданням згаданих документів було надіслано послідовні листи-нагадування № SТЕ-40/1148-Q від 06.07.2015 р., № SТЕ-40/1433-Q від 21.08.2015 р. та № SТЕ -40/1502-Q від 07.09.2015 р. (додаються).

Незважаючи на згадані листи, сертифікат підтвердження доставки та звіт кінцевого користувача про використання товарів в заявлених цілях було надано замовником із суттєвою затримкою.

Слід зазначити, що питання затримки надання згаданих документів неодноразово підіймалось під час офіційних переговорів з представниками Міністерства оборони Індії.

Наявні затримки в наданні СПД та звітів про використання першочергово "пов'язані із особливостями логістичних механізмів МО Індії, наявністю багаторівневого сортування та подальшої доставки окремої кількості виробів до розрізнених складів. Після доставки виробів до підрозділів управлінь з Обслуговування військової техніки відбувається технічне приймання виробів із залученням спеціалізованих стендових лабораторій.».

Суд звертає увагу, що позивача не було позбавлено права надавати письмові докази та пояснення підчас розгляду відповідачем справи про порушення встановлених термінів подання звіту за дозволом №28271700, а тому, твердження позивача не найшли своє підтвердження, а подані документи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом.

Позивачем надано Суду вищезазначені листи, які додані до пояснень від 19.11.2015 р. та встановлено, що в даних листах міститься інформація про необхідність надання документів, проте, я свідчать матеріали справи, контрагент позивача не вчиняв дій щодо надання документів.

У відповідності до абзацу 7 частини 1 статті 25 Закону України "Про державний контроль за Міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладає на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи за порушення, передбачені абзацом восьмим статті 24 цього Закону, - в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатом розгляду справи про порушення, вчинене ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», відповідач прийняв постанову № 343 від 10.12.2015 року про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду переконливі докази того, що протягом тривалого часу ним вчинялися дії щодо отримання від свого контрагента документів, які підтверджують отримання товару (звіт про отримання товару), проте саме з вини контрагента було не своєчасно надано звіт.

Згідно з ч. 3 - ч. 5 ст. 26 Закону № 549-IV, керівник чи заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб'єкта господарювання - юридичну особу штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови в триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта господарювання - юридичної особи чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий і третій примірники залишаються в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який наклав штраф.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що відповідачем при прийнятті постанови № 343 від 10.12.2015 року про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500 грн. не було надано належної оцінки документи, які були подані позивачем.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування Постанови № 343 від 10.12.2015 р. про накладення на ДП Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування.

Натомість в ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати Постанову № 343 від 10.12.2015 р. про накладення на Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

3. Стягнути з Державної служби експортного контролю України за рахунок державних асигнувань на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СпецТехноЕкспорт" судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.М. Кобилянський

А.С. Мазур