ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року справа № 823/1796/16

14 год. 11 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача Хоріщенка А.В. - за довіреністю, представника відповідача Заболотного С.В. - за довіреністю, представника третьої особи Москаленка А.А. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської районної державної адміністрації (призовна комісія для проведення призову громадян на строкову військову службу в травні-червні та жовтні-листопаді 2016 року), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2016 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Лисянської районної державної адміністрації (призовна комісія для проведення призову громадян на строкову військову службу в травні-червні та жовтні-листопаді 2016 року) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням заяви від 14.12.2016 просить визнати протиправними дії посадових осіб відповідача:

- щодо не розгляду клопотання відділу освіти про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу;

- щодо не повідомлення позивача про розгляд його заяви про надання відстрочки і ненадання відстрочки від призову на строкову військову службу;

- щодо прийняття рішення про призов позивача на строкову військову службу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2016, він серед іншого звернувся до Лисянського районного військового комісаріату із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, проте відповіді щодо розгляду вказаної заяви він не отримував. Крім того, 18.11.2016 позивач також звернувся до відповідача із відповідною заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу відповідно до п. 13 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проте зазначає, що відповіді з даного питання також не отримував. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що відповідачем не розглянуто клопотання відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації щодо надання позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, подав письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначив, що заява позивача до призовної комісії для проведення призову громадян на строкову військову службу в травні-червні та жовтні-листопаді 2016 року про надання відстрочки від призову на строкову військову службу була розглянута та надана відповідь № 2764 від 22.11.2016, яка отримана представником позивача ОСОБА_2 . Крім того, в обгрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно документів позивача про освіту встановлено, що останній має неповну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», продовжує навчання на заочній формі навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» та працює вчителем фізичного виховання в Журжинецькому навчально-виховному комплексі «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів». Отже, на позивача не розповсюджується п. 13 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в частині надання відстрочки від призову педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисянського районого військового комісаріату в судовому засіданні також заперечував проти позову. В письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що 16.11.2016 представником позивача до Лисянського районного військового комісаріату направлена заява щодо надання відстрочки від призову на військову службу. Вказана заява була розглянута та надана відповідь № 2737 від 18.11.2016, яка отримана представником позивача ОСОБА_2 22.11.2016, що підтверджується підписом вказаної особи на супровідному листі від 22.11.2016 № 2764. Крім того, зазначив, що на момент розгляду заяви позивача 25.11.2016 документально було встановлено, що позивач за станом здоров`я придатний до строкової військової служби, має диплом про неповну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», тому у зв`язку з відсутністю повної вищої освіти немає підстав для надання позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу відповідно до вимог чинного законодавства України. Також, представник третьої особи зазначив, що 08.11.2016 від відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації надійшов лист з проханням клопотати перед районною призовною комісією про надання позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу, який направлений за належністю до Лисянської районної призовної комісії.

Заслухавши пояснення та доводи представників осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до Указу Президента України від 29.03.2016 №122/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2016 році» з 01.10.2016 проводився осінній призов на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України визначено чисельність громадян України, що підлягають призову на строкову військову службу, обсягу видатків для проведення призову у жовтні - листопаді 2016 року.

Протягом вересня 2016 року призовники згідно графіка проходили медичний огляд у Лисянській центральній районній лікарні.

19.10.2016 позивача було направлено на медичну комісію за результатами якої Лисянська призовна комісія прийняла рішення про придатність ОСОБА_1 до призову на строкову військову службу.

В подальшому, представником позивача до Лисянського районного військового комісаріату, ІНФОРМАЦІЯ_2 та до військової прокуратури Черкаського гарнізону направлена заява від 16.11.2016 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу та про надання правової оцінки діям Лисянського районного військового комісаріату щодо не надання такої відстрочки.

Вказана заява була розглянута Лисянським районним військовим комісаріом та надана відповідь № 2737 від 18.11.2016, яка отримана представником позивача Бесарабом В.М. 22.11.2016., що підтверджується підписом вказаної особи на супровідному листі від 22.11.2016 № 2764.

Крім того, 18.11.2016 представником позивача подана заява до голови Лисянської районної призивної комісії про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до п. 13 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказана заява позивача була розглянута 25.11.2016, що підтверджується протоколом засідання призовної комісії за № 11, в якому зазначено, що ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився. Крім того, вказаним протоколом зазначено, що відповідно документів позивача про освіту встановлено, що останній має неповну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» тому, на позивача не розповсюджується п. 13 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в частині надання відстрочки від призову педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю.

Тому вказаним рішенням, що оформлене протоколом від 25.11.2016 № 11 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 Положення про військові комісаріати, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 (далі - Положення) завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, проведення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно преамбули Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон - №2232-ХІІ) цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни, одним із видів якої є військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ст. 16 Закону №2232-ХІІ для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії у такому складі:

голова комісії - заступник голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради);

члени комісії:

районний (міський) військовий комісар;

заступник керівника районного (міського) органу управління освітою;

заступник начальника районного (міського) органу Національної поліції;

лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників;

психолог відповідного державного (комунального) закладу, розташованого на території району (міста);

представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії;

секретар комісії.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону №2232-ХІІ, на районні (міські) призовні комісії покладається:

організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;

надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього Закону;

звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;

направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні;

направлення до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби;

організація роботи з вивчення особистостей призовників, їх морально-ділових якостей та сімейного стану;

направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу;

внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам України відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених цим Законом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій відповідача, суд зазначає таке.

Щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно не розгляду листа відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації про відстрочку від призову на строкову військову службу позивача, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що листом від 04.11.2016 № 1045 відділ освіти Лисянської районної державної адміністрації звернувся до Лисянського районного військового комісаріату, в якому просив клопотати перед Лисянською районною державною адміністрацією про відстрочку від призову на строкову військову службу позивача.

Разом з тим, в листі від 18.11.2016 за № 2737 Лисянський районний військовий комісаріат серед іншого зазначив, що рішення про надання відстрочки на призов на строкову військову службу надає Лисянська районна призовна комісія, а тому лист начальника відділку освіти Лисянської районної державної адміністрації від 04.11.2016 № 1045 направлений за належністю, для розгляду.

Підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу визначені ст. 17 Закону №2232-ХІІ.

Частиною 1 вказаної статті 17 Закону №2232-ХІІ, зазначено що відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

З аналізу вказаної статті 17 Закону №2232-ХІ, судом також не встановлено обставин відповідно до яких, рішення про відстрочку від призову на строкову військову службу може надаватися за клопотанням чи проханням відповідних юридичних осіб, натомість нормами вказаної статті чітко передбачено підстави та умови для надання особам відстрочки від призову на строкову військову службу.

Крім того, суд звертає увагу, що 25.11.2016 призовна комісія розглядаючи заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу, зокрема розглядала і лист відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації від 04.11.2016, про що є згадування у відповідному протоколі засідання призовної комісії № 11.

Тому, твердження відповідача, про те що відповідачем під час розгляду вищевказаної заяви не розглядався вказаний лист відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації від 04.11.2016, судом не береться до уваги, оскільки воно спростоване зазначеним доказом.

Стосовно твердження позивача, про те що він був не повідомлений про розгляд заяви щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, вказана заява позивача була розглянута 25.11.2016, що підтверджується протоколом засідання призовної комісії за № 11, в якому зазначено, що ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився. В матеріалах справи також міститься пояснення директора Журжинецького навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», в яких зазначено, що 25.11.2016 до навчального закладу надійшов телефонний дзвінок від чергового районного військового комісаріату ОСОБА_3 , який повідомив, що позивачу необхідно з`явитися 25.11.2016 о 14 годині на засідання призовної комісії для розгляд заяви від 16.11.2016 щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу. Відповідно зазначеного пояснення вказана інформація була доведена до ОСОБА_1 , проте останній не з`явився на розгляд до відповідної установи для розгляду даного питання.

Також, суд зазначає, що позивач неодноразово намагався уникнути від вручення повістки щодо призову на строкову військову службу.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини, суд критично ставиться до твердження позивача, що однією з підстав визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про призов є не повідомлення про розгляд заяви від 16.11.2016 про надання відстрочки від призову на строкову військову службу, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами, які наявні в матеріалах справи.

Щодо визнання протиправними дій про прийняття рішення щодо відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу, суд зазначає.

Зокрема п. 13 ч. 2 ст. 17 Закону №2232-ХІІ, визначено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку: педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (далі - Закон № 1060-XII) законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

Статтею 27 Закону № 1060-XII зазначено, що випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Зокрема відповідно до ст. 29 Закону № 1060-XII, структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту;

Також відповідно до ст. 30 Закону № 1060-XII, в Україні встановлюються такі освітні рівні: дошкільна освіта; початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 1060-XII, в Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.

Пунктом 2 частини 2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII визначено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Відповідно до наданої до матеріалів справи копії диплома № В16 № 085973 від 29.06.2016, судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького здобув ступінь «бакалавр» за спеціальністю «Фізичне виховання». Також відповідно додатку до вказаного диплому, п.п. 5.1 п. 5 визначено академічні права, а саме «продовження навчання для отримання повної вищої освіти та здобуття ОКР спеціаліст або ОС магістр».

Таким чином, судом встановлено, що оскільки у позивача відсутній освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста та магістра, а тому відсутня повна вища освіта.

Отже суд приходить до висновку, що позивач не підпадає під категорію громадян, яким може надаватися відстрочка від призову на військову службу, оскільки у позивача відсутні у сукупності всі підстави, які надають йому відповідне право передбачене п. 13 ч. 2 ст. 17 Закону №2232-ХІІ, а тому в діях відповідача не вбачається протиправності дій щодо прийняття рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Натомість доводами відповідача підтверджена правомірність призову позивача на військову службу.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заперечуючи проти позову за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 24.01.2017.