Справа № 815/4270/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року

17год.20хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за ордером, договором

Від відповідача: Терлецький Д.С. - за довіреністю

Від третьої особи: ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточненого позову від 25.08.2016р.) ОСОБА_4, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію (м. Одеса, проспект Шевченко, 4 код ЄДРПОУ 39999373) поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (м. Одеса, проспект Шевченко, 4, код ЄДРПОУ 39999373) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; в разі задоволення адміністративного позову встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Одеської обласної державної адміністрації подати у встановлений судом строк звіт про виконання ухваленого по справі судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.08.2016 р. головою Одеської обласної державної адміністрації М. Саакашвілі було видано розпорядження № 192/к-2016 про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_4, листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2016 року №11121/0-14-16/09 та листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1. Позивач вважає, що спірне розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він не бажав звільнятися, не подавав заяву про звільнення за власним бажанням для її реалізації, на його заяві, написаній власноруч, відсутня дата її складання та дата подання. Позивачу стало відомо про видання оскаржуваного розпорядження в період перебування на лікарняному. Позивач вказує, що заява про звільнення за власним бажанням дійсно була написана ним, але відбулось це майже рік тому, та зазначена заява нікуди не була подана, та просто лежала у позивача в робочому столі, а ОСОБА_4 на протязі року продовжував працювати на посаді начальника Управління. Позивач пояснив, що зазначена заява писалась в момент незгоди з позицією керівництва відповідача з деяких питань, але згодом відповідні причини зникли, у зв'язку із чим відпала необхідність в її реалізації. Проте, як виявилось, на даний час зазначеної заяви в робочому столі немає, тобто вона зникла, яким чином це стало можливим ОСОБА_4 невідомо. Одразу після виявлення зазначених вище обставин, позивач звернувся до голови ООДА М. Саакашвілі та до профільних міністерств в письмовому вигляді та повідомив про те, що він не проявляв ініціативи з подачі заяви про звільнення за власним бажанням з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту, ця заява була подана на резолюцію голови ООДА без його відома і погодження, а сама заява була написана ще рік тому, після чого він продовжував виконувати свої посадові обов'язки, тобто його звільнення на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу" не відповідає його волевиявленню, та попросив скасувати розпорядження щодо звільнення та відізвати погоджувальні листи відповідних міністерств. На означене звернення відповідачем на адресу позивача було направлено лист Управління у справах сім'ї молоді та спорту вих. № 01-02-16/913 від 05.08.2016 р. про необхідність отримання трудової книжки з записом про звільнення па підставі ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу".

Позивач наголошує, що доказів подання заяви про звільнення за власним бажанням за 14 днів до дати видання розпорядження про звільнення та подачі зазначеної заяви позивачем особисто голові ООДА М. Саакашвілі або через відповідну канцелярію не існує. Більш того, станом на 15.07.2016 р., тобто на дату вчинення резолюції на заяві ОСОБА_4, голова ООДА М. Саакашвілі взагалі перебував у відрядженні, що додатково підтверджує факт неможливості особистого звернення позивача до нього без реєстрації цієї заяви в системі документообігу. Отже, на думку позивача, його звільнення відбулось з ініціативи відповідача, без передбачених для цього законних підстав та в період перебування позивача на лікарняному, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. З урахуванням викладеного, звільнення є протиправним та таким, що порушує його гарантоване Конституцією України право на працю, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про скасування спірного розпорядження та поновлення на посаді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач працював на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 10 грудня 2015 року та розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 01.08.2016 року № 192/к-2016 його було звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Підставою видання оскаржуваного розпорядження про звільнення стала заява ОСОБА_4 Позивач вказує, що він писав заяву про звільнення за власним бажанням майже рік тому, при цьому він особисто цю заяву не подавав, та вона була написана під час незгоди з позицією керівництва по деяким питанням, однак згодом відповідні причини зникли, у зв'язку із чим, відпала необхідність в її реалізації. Разом з чим, на думку представника відповідача, означені твердження ОСОБА_4 є безпідставними, та не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивач був призначений на посаду начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації згідно з розпорядженням від 09.12.2015 № 360/к-2015 лише з 10 грудня 2015 року, до цього він займав посаду радника голови обласної державної адміністрації. Тобто за твердженням позивача заява про звільнення була написана ще тоді, коли він не був призначений на посаду начальника управління. При цьому позивач навіть не пояснює, з яких міркувань він вчиняв такі дії. 25 липня 2016 року заява ОСОБА_4 щодо його звільнення з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської облдержадміністрації надійшла до управління з питань персоналу апарату облдержадміністрації із резолюцією голови облдержадміністрації від 15.07.2016 «Згоден. До розпорядження після погодження із міністерством». На заяві позивача наявний штамп «Згідно з оригіналом» управління з питань персоналу апарату Одеської обласної державної адміністрації, на якому зазначено дату - 25.07.2016 року, що свідчить про фактичну наявність в роботі управління документів на звільнення позивача.

Відповідач вважає, що відсутність на заяві дати та відповідної реєстрації також не є підставою для скасування спірного розпорядження, оскільки чинним законодавством не встановлено таких вимог до заяви про звільнення як обов'язкова наявність дати написання заяви та здійснення реєстрації такої заяви. Головним є те, що із заяви вбачається, що голова облдержадміністрації 15.07.2016 року отримав заяву про звільнення. 01.08.2016 року до обласної державної адміністрації надійшли листи-погодження відповідних міністерств, якими ці органи підтверджують своє погодження на звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням. В подальшому, з дотриманням двотижневого строку, на підставі заяви позивача, погоджень двох міністерств, головою обласної державної адміністрації було видано розпорядження про звільнення позивача. При цьому твердження позивача про те, що 15.07.2016 року голова облдержадміністрації був у відрядженні не відповідає дійсності.

Отже, Одеською обласною державною адміністрацією не допущено порушень законодавства при звільненні ОСОБА_4 з посади, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримавши правову позицію відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2015 року розпорядженням голови обласної державної адміністрації М. Саакашвілі ОСОБА_4 призначено на посаду радника голови Одеської обласної державної адміністрації з 27.08.2015 року. Підстава: заява ОСОБА_4 від 19.08.2015 року.

23.09.2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 від 22.09.2015 року, листа тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту у справах дітей, сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації від 22.09.2015 року №01-13/2 головою обласної державної адміністрації М.Саакашвілі видано розпорядження №194/к-2015 про звільнення ОСОБА_4 з посади радника голови Одеської обласної державної адміністрації 23 вересня 2015 року переведенням до Департаменту у справах дітей, сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації відповідно до п.5 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації М. Саакашвілі від 06.11.2015 року №263/к-2015 року ОСОБА_4 зараховано на стажування на посаді начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 06 по 13 листопада 2015 року. Підстава: заява ОСОБА_4 від 06.11.2015 року. Згідно висновку виконуючого обов'язки заступника голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 від 13.11.2015 року ОСОБА_4 під час стажування проявив себе відповідальним керівником, ретельно організовував виконання доручених завдань, має організаторські здібності, досвід роботи на керівних посадах, володіє державною мовою та персональним комп'ютером, за своїми професійними знаннями, досвідом роботи та діловими якостями здатний працювати на посаді начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 19.07.2015 року, листа-погодження Міністерства соціальної політики України від 24.07.2015 року №17875/0/14-15/09 та Міністерства молоді та спорту України від 01.12.2015 року №9763/8.1 ОСОБА_4 розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 09.12.2015 року №360/к-2015 призначено на посаду начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 10 грудня 2015 року.

На підставі заяви ОСОБА_4 (без дати), листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2016 року №11121/0-14-16/09, листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1 про погодження звільнення позивача, 01.08.2016 року головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження №192/к-2016 «Про звільнення ОСОБА_4.», відповідно до якого звільнено ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації 1 серпня 2016 року за власним бажанням згідно з частиною 1 статті 86 Закону України «Про державну службу».

Як зазначає позивач в адміністративному позові, спірне розпорядження про його звільнення було видано 01.08.2016 року під час перебування позивача на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом, при цьому дізнавшись про своє звільнення, адвокат позивача 10.08.2016 року звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації з адвокатським запитом про отримання копій документів, що слугували підставою для прийняття спірного розпорядження. Також адвокат позивача звернувся з запитами до Міністерства молоді та спорту України та Міністерства соціальної політики України щодо підстав складання листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1 та листа Мінсоцполітики від 29.07.2016 року №11121/0/14-16/09.

Згідно листа-відповіді Міністерства молоді та спорту України від 11.08.2016 року №7089/9.1 адвокату позивача повідомлено, що за поданням Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3660 Мінмолодьспортом було погоджено звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації згідно з поданою ним заявою. До означеного листа було додано лист Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3660 адресований Міністерству молоді та спорту з проханням погодити звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за власним бажанням згідно з ч.1 ст.86 Закону України «Про державну службу», засвідчена, згідно з оригіналом начальником управління з питань персоналу Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 25.07.2016 року, заява ОСОБА_4 про його звільнення за власним бажанням з резолюцією «Згоден. До розпорядження після погодження з Міністерством 15.07.2016 року».

Згідно листа-відповіді Міністерства соціальної політики України від 10.08.2016 року №11734/0/14-16/09 адвоката позивача повідомлено, що до Міністерства надійшов лист від голови Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3658 щодо погодження звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за власним бажанням згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу». До означеного листа було додано: копія заяви ОСОБА_4 засвідчена начальником управління з питань персоналу апарату Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 та біографічна довідка на ОСОБА_4 У зв'язку з викладеним, Мінсоцполітики листом від 29.07.2016 року №11121/0/14-16/09 погодило звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.

05.08.2016 року Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за вих.. №01-02-16/913 на адресу позивача було направлено лист з проханням отримати трудову книжку та надати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2016 року.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, одразу після виявлення обставин звільнення ОСОБА_4, він 16.08.2016 року звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації М. Саакашвілі та до профільних міністерств з заявами, в яких зазначив, що позивачу стало відомо, що під час його перебування на лікарняному на адресу Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації надійшло розпорядження голови ОДА №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації. В заявах позивач пояснив, що не писав ніяких заяв про звільнення за власним бажанням з займаної посади та не бажає цього, заява, яка слугувала підставою для звільнення позивача, була написана останнім майже рік тому, та зазначена заява нікуди не була подана, та просто лежала у його робочому столі, а на протязі року ОСОБА_4 продовжував працювати на посаді начальника Управління. Зазначена заява була написана позивачем в момент незгоди з позицією керівництва ОДА з деяких питань, але згодом відповідні причини зникли, у зв'язку із чим, відпала необхідність в реалізації зазначеної заяви (на самої заяві взагалі не має дати її підписання та реєстрації). Зазначена заява на даний час зникла з робочого столу позивача, та як вона зникла ОСОБА_4 невідомо. Позивач наголошує, що не проявляв ініціативи з подачі заяви про звільнення за власним бажанням з посади Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, ця заява була подана на резолюцію голови ОДА без його відома і погодження, а сама заява була написана ще рік тому, після чого ОСОБА_4 продовжував виконувати свої посадові обов'язки. У зв'язку з викладеним позивач просив скасувати розпорядження голови ОДА №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення позивача з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.

На думку позивача, його звільнення відбулось з порушенням вимог КЗпП України та ст.86 ЗУ «Про державну службу», заява, яка слугувала підставою звільнення позивача, була написана останнім раніше та позивачем на резолюцію не подавалася, у зв'язку з чим не може бути підставою для його звільнення, адже не містить дати складання та не подавалася на реєстрацію.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» № 889-VIІІ від 10.12.2015, Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" державна служба ґрунтується на таких основних принципах: верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості, стабільності.

Статтею 83 Закону України "Про державну службу" визначено підстави припинення державної служби. Так, Державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до ст. 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Водночас, загальні норми звільнення працівника за власним бажанням передбачені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Водночас працівникові надається право відкликати до спливу строку раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це - безумовне право працівника.

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем власноручно написано заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням, що ним не заперечується.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_7 помічник патронатної служби Одеської обласної державної адміністрації, яка пояснила, що в липні 2016 року (точної дати та час не пам'ятає) ОСОБА_4 особисто зайшов до приймальні голови облдержадміністрації із заявою про своє звільнення за власним бажанням і поклав заяву про звільнення на стіл. Заява ОСОБА_4 була покладена нею до папок, в яких знаходиться кореспонденція на ім'я голови Одеської обласної державної адміністрації. В найближчий час (дати не пам'ятає, зазначає - в цей день або на наступний) кореспонденція була передана голові ООДА, розглянута та надана їй для написання «Згоден, прошу підготувати розпорядження після погодження з міністерствами», що було зроблено ОСОБА_7 та повернуто заяву ОСОБА_4 до кабінету голови. Після цього він поставив резолюцію та ОСОБА_7 забрала заяву про звільнення та передала її до управління персоналом. Як показав свідок, за усною домовленістю, кореспонденція, яка надходить до голови та яка стосується кадрових питань не реєструється.

Також свідок показала, що вхідна кореспонденція на ім'я голови в журналі вхідної кореспонденції не реєструється, вона фіксує в особистому блокноті таку кореспонденцію.

В судовому засіданні в якості свідка за його згодою також був допитаний позивач - ОСОБА_4, який пояснив, що в листопаді-грудні 2015 року він пройшовши конкурс та співбесіду, був прийнятий на посаду. В період перебування на посаді начальника Управління він опинився у стані конфронтації із фактичними керівниками ООДА, у зв'язку із його незгодою із методами роботи, та отримав усне попередження про звільнення. Зазначив, що заяву про звільнення за власним бажанням він не подавав, не передавав третім особам для передачі, не направляв поштою та не подавав на реєстрацію, заява була написана ним на початку 2016 року за проханням ОСОБА_5 з вищенаведених підстав. ОСОБА_4 була написана заява та залишена на робочому столі, в подальшому про її існування позивач забув, та взагалі не знає, з якого часу вона зникла з його робочого стола, при цьому наміру та бажання звільнятися він не має. Також позивач показав, що для нього взагалі було новина, що його звільнено було за власним бажанням, оскільки він вважав, що його буде звільнено за статтею. Отримавши трудову книжку, позивач дізнався про підстави його звільнення та згадав про написання заяви, однак оскільки не мав бажання звільнятися, 16.08.2016 року звертався з відповідними заявами-поясненнями до голови ООДА та профільних міністерств.

Судом досліджена заява ОСОБА_4, та встановлено, що в тексті заяви відсутня дата підписання та дата реєстрації.

Доказів реєстрації означеної заяви Управлінням діловодства ООДА відповідачем до суду надано не було, натомість, представником стверджується, що реєстрація не є обов'язковою.

Відповідно до Інструкції з діловодства Одеської обласної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації 02.03.2016 року №98/А-2016, (п.3.25), реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Відповідно до п.3.26 Інструкції реєструються всі документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення централізовано Управлінням діловодства ( крім тих, що зазачені в додатку 12). Окрема група документів згідно з номенклатурою справ реєструється: в юридичному відділі апарату облдержадміністрації - договори, угоди, меморандуми тощо; у відділі господарського та інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату облдержадміністрації - акти ревізій фінансово-господарської діяльності, бухгалтерських документів тощо. Відповідно до п. 3.27, 3.28, 3.29, 3.30, 3.31, 3.32, 3.33, 3.34, 3.35, в апараті облдержадміністрації використовується автоматизована (з використанням спеціальних комп'ютерних програм) форма реєстрації документів. За допомогою автоматизованої форми реєстрації документів Управління діловодства формує банк реєстраційних даних в електронній версії. Підрозділам апарату облдержадміністрації надана можливість користуватися банком реєстраційних даних згідно з компетенцією для одержання необхідної інформації про всі документи. Перелік обов'язкових реквізитів реєстраційно-контрольної картки відповідає цій Інструкції, а порядок розміщення реквізитів у реєстраційно- контрольній картці відповідає комп'ютерній програмі. Документи реєструються за групами залежно від назви, виду, автора і змісту документів. Всі документи, які обробляються в Управлінні діловодства, реєструються в електронній базі даних. Документи, які обробляються в підрозділах апарату, - в окремих журналах. Документи реєструються лише один раз. У разі передачі зареєстрованого документа з одного структурного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється. Факсограми реєструються тільки після їх копіювання на високоякісній копіювальній машині, підшиваються в справу поточного архіву та після одержання оригіналу документа замінюється. Документи, що передаються електронною поштою у сканованій формі без електронного цифрового підпису, реєструються із зазначенням електронної адреси відправника і адресата, підшиваються в окрему справу та після одержання оригіналу документа у справу поточного архіву

Заява позивача не містить дати підписання, зазначеної позивачем власноруч, дати її реєстрації та реєстраційного індексу, як і взагалі будь-яких свідчень того, що її було зареєстровано відповідно до вимог Інструкції.

Згідно тексту заяви позивач просить звільнити його за власним бажанням зі служби, проте в суді наголошує, що волевиявлення позивача на звільнення зі служби 01.08.2016р. не було взагалі.

З огляду положень згаданої Інструкції, відсутність доказів ведення запису облікових даних про заяву (як документ) за встановленою реєстраційною формою за переконанням суду означає відсутність фіксації ООДА факту одержання цього документа, а отже доводить відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на звільнення за власним бажанням (у сукупності із обставиною відсутності дати написання заяви).

Доводи відповідача, що заява про звільнення за власним бажанням не повинна містити дату підписання та не повинна реєструватися, а також 14 днів повинно бути відраховано з дати резолюції голови Одеської обласної державної адміністрації (15.07.2016 року) є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведена реєстрація заяви позивача саме 15.07.2016 року, резолюція голови 15.07.2016 року не доводить тієї обставини, що заява було подана саме 15.07.2016р., адже як зазначила свідок ОСОБА_7, ОСОБА_4 заяву їй на стіл поклав на початку липня 2016 року.

Відповідно до ст.86 ЗУ «Про державну службу» державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

В даному випадку не можливо встановити дотримання строку 14 днів з дати нібито поданої позивачем заяви до дати прийняття спірного розпорядження (01.08.2016 року), оскільки заява про звільнення за власним бажанням не містить ані дати її підписання, ані дати її реєстрації, також заява не містить посилання на дату, з якої позивач бажає звільнитися.

Позивач в адміністративному позові та в показаннях, які він надав як свідок, підписавши відповідну присягу та розписку про попередження про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384-385 КК України за завідомо неправдиві показання і відмову від надання показань, вказує, що ним означена заява не подавалася, не реєструвалася, не направлялася поштою та не була передана третім особам, вона була складена ним на прохання ОСОБА_5 по причинам наведеним вище, без наміру її реалізації, у зв'язку з чим, дати її підписання позивач не ставив. ОСОБА_4 наголошує, що він має намір та бажання працювати далі на своїй посаді. Означене також підтверджується заявами позивача від 16.08.2016 року зверненими до голови облдержадміністрації та профільних міністерств з відповідними поясненнями щодо ситуації, яка сталася, про намір та бажання працювати далі на посаді, яку позивач займав, та з проханням скасувати спірне розпорядження.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_4 (без дати складання та дати реєстрації), потрапивши в розпорядження відповідача, не могла вважатись підставою для звільнення позивача зі служби на підставі ч.1 ст.86 ЗУ «Про державну службу», оскільки в розумінні норм законодавства, що регулює проходження державної служби та трудові відносини, є юридично неспроможним документом для звільнення працівника.

Крім того, на дату звільнення ОСОБА_4 перебував на лікарняному, тому не міг бути звільнений до моменту виходу з лікарняного.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, оскільки його прийнято за відсутності встановлених законом підстав для цього (письмового попередження держслужбовця суб'єкта призначення про звільнення зі служби за власним бажанням, зробленого за 14 днів до дати звільнення).

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, ОСОБА_4 має бути поновлений судом на попередній роботі - на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації внаслідок скасування розпорядження №192/к-2016 про його звільнення.

Суд вважає, що заперечення відповідача та надані ним докази не спростовують встановлену судом обставину протиправності спірного розпорядження.

Відповідач викладає позицію, яка є юридично неспроможною, оскільки у разі визнання зворотнього надає підстави вважати, що звільняючи працівника за його власним бажанням, роботодавець може на власний розсуд визначати дату звільнення, а не в залежності від того, коли спливає строк попередження про звільнення, визначений працівником, протягом якого працівник має безумовне право відкликати свою заяву.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника Управління на підставі його заяви від 19.11.2015р., про що вказується у наказі від 09.12.2015р. №360/к-2015 (а.с.155); звільнення з посади відбулось, натомість, за заявою ОСОБА_4 без дати, та в наказі про звільнення підставою вказується «заява ОСОБА_4.».

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_4 (про зарахування на стажування (а.с.136), про проведення перевірки, про призначення на посади радника голови, тощо), які слугували підставою видання відповідних розпоряджень та усі містять дати їх написання (складання) ОСОБА_4

У сукупності із вищевикладеним доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову суд вважає не заслуговуючими на увагу.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Згідно із п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Позивач згідно розпорядження від 01 серпня 2016 р. № 192/к-2016 звільнений 01.08.2016р., отже 01.08.2016р. є останнім робочим днем ОСОБА_4 та середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути йому виплаченим за період з 02.08.2016р. у сумі 38746, 40 грн. (відповідно до довідки про доходи ОСОБА_4 від 13.10.2016 року № 01-02-16/1193, за червень-липень позивач отримав заробітну плату в розмірі 13349, 85 грн. за 41 відпрацьований робочий день, середній заробіток за 1 день складає 325, 60 грн.*); за 119 робочих днів до дня прийняття постанови судом включно (час вимушеного прогулу).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

ОСОБА_4 вимагає встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови (пункт 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки дана постанова вимагає від Одеської обласної державної адміністрації вчинення певних дій, які слід виконати негайно, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі строк для надання до суду звіту про виконання постанови про поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 15 днів з дня одержання копії постанови.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 02 серпня 2016 року.

Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (м. Одеса, проспект Шевченко, 4, код ЄДРПОУ 39999373) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 38746(тридцять вісім тисяч сімсот сорок шість)грн. 40коп.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Встановити Одеській обласній державній адміністрації строк для надання до суду звіту про виконання постанови про поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 15 днів з дня одержання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2017р.

Суддя М.М. Аракелян

.