Справа № 127/24002/16-ц

Провадження № 2/127/584/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.01.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Овсюк Є.М.

за участю: секретаря Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 газети «33 канал» про захист честі і гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 газети «33 канал» про захист честі і гідності та ділової репутації.

Позов мотивований тим, що 12 жовтня 2016 року в щотижневому друкованому виданні «33-й канал», а також на сайті газети в мережі Інтернет, було опубліковано статтю «Торгує ліками у ЦРЛ зав відділенням, або як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим?». Дана стаття була написана на основі інтерв'ю лікаря ОСОБА_2. В статті поширено інформацію щодо Позивача, яка на його думку не відповідає дійсності та є негативною. Позивач є лікарем вищої категорії з 34-річним стажем роботи, заслуженим лікарем України, керівником травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ». У вказаній статті зазначено, що «Зі слів лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ» займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло що ціна на такий «товар» значно завищувалась. Вся «торгівля» здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляціпному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до «клієнтів» прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мали б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до «товару» керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах №1 та №4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря, — ділиться наболілим колективу ОСОБА_4.»

Крім того у статті також поширено на думку позивача неправдиву інформацію стосовно головного лікаря КУ «Хмільницька ЦРЛ» та інших лікарів: «У зверненні до газети називають і такі факти: головний лікар, використовуючи своє службове становище, окрім основної посади, має ще й по чверті ставки лікаря-анестезіолога та лікаря-статиста, начмед має додатково навантаження хірурга, а голова профспілки нібито підпрацьовує у господарській службі. На думку ОСОБА_2, посадовці не відпрацьовують вказані ставки, а лише рахуються за ними на паперах, однак за цю «роботу» нараховується 50% активності. Така «інтенсивна робота», що не відпрацьовується, а лише осідає в кишенях адміністрації - пряме та грубе розкрадання коштів бюджету, особливо у нинішній час, коли в Україні гинуть на Сході люди заради того, щоб ми змінилися у своїй суті.»

Поширена недостовірна інформація є негативною та порушує конституційне право Позивача на повагу до честі, гідності і ділової репутації, оскільки в ній стверджується про порушення Позивачем чинного законодавства та вчинення правопорушень. Таким чином, вищевикладене свідчить, що в статті щотижневого друкованого видання «33-й канал» - «Торгує ліками у ЦРЛ зав відділенням, або як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим?» Позивача звинувачують в незаконній торгівлі медикаментами, зловживанні службовим становищем та інших правопорушеннях, що належить до компетенції правоохоронних органів, а не засобів масової інформації. Тобто, зазначення у вказаній статті негативної та неправдивої інформації є її безпідставним поширенням.

Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, аргументуючи його мотивами, викладеними в позовній заяві та просив суд його задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме поштові повідомлення.

Представник відповідача ОСОБА_3 газети «33 канал»в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме поштові повідомлення.

Відповідно до ст. 169 п.4 ЦПК України, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін. Суд, вирішив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 12 жовтня 2016 року в щотижневому друкованому виданні «33-й канал», а також на сайті газети в мережі Інтернет, було опубліковано статтю «Торгує ліками у ЦРЛ зав відділенням, або як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим?». Дана стаття була написана на основі інтерв'ю лікаря ОСОБА_2.

У вказаній статті зазначено, що «Зі слів лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ» займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло що ціна на такий «товар» значно завищувалась. Вся «торгівля» здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляціпному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до «клієнтів» прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мали б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до «товару» керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах №1 та №4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря, — ділиться наболілим колективу ОСОБА_4.»

В судовому засіданні було встановлено, що позивач є лікарем вищої категорії з 34-річним стажем роботи, заслуженим лікарем України, керівником травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ».

Згідно ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 269 ЦК України визначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, згідно ч. 1 ст. 271 ЦК України. Статтею 270 ЦК України визначено види особистих немайнових прав.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків, на що також було звернуто увагу Верховним Судом України в п.4 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року.

Також в п. 15 Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Основними принципами інформаційних відносин, згідно ст. 5 Закону «Про інформацію» є відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації.

Згідно ст. 47 Закону України «Про інформацію» відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні такого порушення, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ст. 277 ЦК України, - фізична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом встановлено, що інформація яка була опублікована 12 жовтня 2016 року в щотижневому друкованому виданні «33-й канал», а також на сайті газети в мережі Інтернет, в статті «Торгує ліками у ЦРЛ зав відділенням, або як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим?» містить інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_1

Оцінюючи зазначене суд приходить до висновку, що поширена інформація в щотижневому друкованому виданні «33-й канал», а також на сайті газети в мережі Інтернет є неправдивою, не відповідаючою дійсності і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1

Суд при цьому враховує, що ОСОБА_1 є лікарем вищої категорії з 34-річним стажем роботи, заслуженим лікарем України, керівником травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ», а тому розповсюджена відповідачами про нього негативної інформації, яка є недостовірною і не відповідаючою дійсності, дійсно порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст.212 ЦПК України, повно і всебічно з’ясовує обставини на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст.213 ЦПК України.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу на підставі доказів, поданими сторонами.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 551,20 гривень судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 32, 34, 68 Конституції України, Європейською конвенцією з прав людини, ст. ст. 5, 25 Закону України «Про інформацію», Постанову Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, ст. ст. 15, 23, 269, 270, ч. 1 ст. 271, ст. 275, ч. 1 ст. 277 ЦК України, ст.ст. 6, 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Зобов'язати щотижневе друковане видання «33-й канал» спростувати поширену ним відносно керівника травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ» негативну, недостовірну інформацію в випуску газети від 12.10.2016 року, а саме: «Зі сне лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ» займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантантами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло, що ціна на такий «товар» значно завищувалась. Вся «торгівля» здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляційному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до «клієнтів» прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мат б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до товару» керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 гри. за перебування хворих у двомісних палатах № 1 та №4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря», шляхом опублікування спростування поширеної відносно керівника травматологічного відділення КУ «Хмільницька ЦРЛ» вказаної негативної, недостовірної інформації.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 газети «33 канал» на користь ОСОБА_1судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: