ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа № 914/2012/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи 1: не з’явився;

від третьої особи 2: ОСОБА_3 – представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, вих № НЮ – 958 від 31.10.2016

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 (суддя Долінська О.З.)

у справі № 914/2012/16

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Тернопільський Облагропостач”, м. Тернопіль

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Західагроінвест”, м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль

про зобов’язання до вчинення дій

Відкрите акціонерне товариство “Тернопільський Облагропостач” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Західагроінвест” про зобов’язання відповідача відновити залізничну під'їзну колію станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач самовільно демонтував під’їзду колію, порушивши право власності позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1(№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3(№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект”, (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 378, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які свідчать про право власності позивача на спірну залізничну під’їзду колію. В той час, як відповідач незаконно, без жодного належного дозволу демонтував її, чим порушив право власності ВАТ “Тернопільський Облагропостач”.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач – ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що демонтаж колії відбувся на виконання вказівки Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» та з погодженням міської ради м. Тернополя. Вказує, що судом не надано оцінки витягу з Єдиного реєстру об’єктів державної власності на об’єкт «Верхня будова під’їзної колії № 2 облбази СТГ ст. Тернопіль»; без жодних посилань судом зроблено висновок про обов’язок погодження демонтажу колії з підприємством, договірні відносини з яким закінчено ще в 2003 році. Висновок суду про необхідність погодження залізницею з Мінтрансом при прийнятті рішень щодо закриття збиткових залізниць, колій, вважає також безпідставним, оскільки такий суперечить ст. 5 ЗУ «Про залізничний транспорт» та ЗУ «Про управління об’єктами держаної власності», а також наказу Міністерства інфраструктури України від 351 від 07.09.2011. Вважає, що технічний паспорт під’їзної залізничної колії, поданий позивачем, як доказ права власності не носить ознак правовстановлюючого документа, не містить жодної згадки про приналежність колії позивачу, отже не є доказом, що свідчить про право власності. З посиланням на договори № 275 від 02.09.2009 про подачу та забирання вагонів на залізничну колію та договір № 70 від 23.07.2003 стверджує, що позивачу належало лише 271 м.п. колії, а не 750 м.п., як це вказано в технічному паспорті. Крім того, зазначає, що судом не взято до уваги висновків, Вищого господарського суду у справі № 914/600/15.

Відповідач, скориставшись правом, встановленим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та правомірне задоволення місцевим господарським судом позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 залучено до участі у справі як третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області та зобов’язано її подати суду копію приватизаційної справи позивача та письмові пояснення по суті спору.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області надіслано на адресу суду письмові пояснення, в яких останній зазначав, що позивач є власником під’їзної колії, отже погоджувався з правомірністю задоволення позову місцевим господарським судом.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 у справі № 914/2012/16 – залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом РВ ФДМ України по Тернопільській області №858 від 28.06.1996 Державне обласне підприємство матеріально-технічного забезпечення “Облагропостач” перетворене у ВАТ “Тернопільський облагропостач”. В процесі перетворення у власність ВАТ "Тернопільський Облагропостач" було передано під'їзну залізничну колію, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (заказ №92038) від 1992 року.

Вказаний технічний паспорт було виготовлено Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект” на замовлення Тернопільського головного підприємства МТЗ згідно договору №92038 від 09.03.1992 та акту прийому робіт від 17.04.1992.

Згідно з цим технічним паспортом, схеми примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль та схеми поздовжніх та поперечних профілів залізничних колій, які є невід’ємними додатками до технічного паспорту: найменування колії і номер стрілки, від якої відходить колія до підприємства - колія 41А, стрілка №10, розгорнута довжина колії становить 0,75 км., загальна відстань від місця перемикання до території підприємства - 335м. На цьому шляху знаходяться три стрілочні переводи: №10, №36, №11. Даний шлях складається із з'єднуючої колії понумерованої №1, яка проходить від стрілки № 10 через стрілку № 36 до стрілки № 11 та становить 227,60 м. Навантаження-вивантаження - колії понумерованої №2 - від стрілки № 11 до упору повна довжина шляху становить 299 м, Навантаження-вивантаження - колії понумерованої №3 - від стрілки № 11 до упору повна довжина шляху становить 219,40 м.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2009 року Позивачем (продавець) та ТОВ "Західагроінвест" (покупець, третя особа 1) було укладено договір купівлі-продажу вказаної вище під'їзної колії.

Третя особа 1, вважаючи себе власником під’їзної колії звернулась до ВП Тернопільська дистанція колії з проханням провести її огляд на предмет її використання під подачу вантажних вагонів для їх завантаження та розвантаження.

Під час огляду представниками Третьої особи 1 та ВП Тернопільська дистанція колії місцевості, по якій була прокладена зазначена колія, було виявлено факт її демонтажу.

21.04.2011 перший заступник генерального директора Укрзалізниці, зобов’язав усі Залізниці України проаналізувати стан використання та протяжність колій, які тривалий час закриті для руху: - визначитися з доцільністю їх використання; затвердити перелік колій, верхня будова яких у зв’язку з недоцільністю їх подальшого використання підлягає зняттю.

18.05.2011 ДТГО “Львівська залізниця” видала наказ № 432/Н, яким затвердила перелік колій, що не використовуються за призначенням та потребують зняття, згідно з Додатком 1 (п. 1 наказу), в тому числі під’їзну колію облбази СГТ, інв. № 020124612, протяжністю 471 м2 (порядковий № 6 Додатку 1 до наказу № 432/Н від 18.05.2011).

04.09.2012 ВП Тернопільська дистанція колії надіслало листа ЗАТ Агрокомбінат (який не є власником колії) з проханням надати дозвіл на демонтаж під’їзної колії № 2, в тому числі стрілочних переводів №№ 36,11.

07.11.2012 комісією ВП “Тернопільська дистанція колії” односторонньо було проведено огляд технічного стану верхньої будови під’їзної колії № 2 ВАТ Тернопільський облагропостач (облбази СГТ), в тому числі СП № 36 Р-50 1/9 та СП №11 Р-50 1/11, станції Тернопіль Львівської зал., інв. № 020124612, за результатами якого було складено акт, у висновку якого зазначено, що об’єкт знаходиться в незадовільному стані та непридатний для подальшої експлуатації внаслідок фізичного зносу. Проводити ремонт недоцільно, оскільки подальшої потреби у використанні колії немає. Колія була фактично демонтована Відповідачем.

Згідно з наказом по ВП Тернопільська дистанція колії від 12.06.2011 №181, верхня будова колії № 2 ВАТ Тернопільський облагропостач (облбаза СГТ) частково тимчасово демонтована і знаходиться на збереженні.

Разом з цим, дозволу на демонтаж під’їзної колії, яку Позивач мав намір використовувати для здійснення подальшої господарської діяльності, у товариства ніхто не запитував. Колія була демонтована без згоди і відома як Позивача, так і Третьої особи 1, яке на підставі договору купівлі-продажу та технічного паспорту на той час вважала себе її власником.

Впродовж 2013-2014 років Третя особа 1, неодноразово, зверталася до ВП Тернопільська дистанція колії ДТГО Львівська залізниця та Державної адміністрації залізничного транспорту України про відновлення демонтованої підїзної колії.

Всі звернення залишені ДТГО “Львівська залізниця” без задоволення, що стало підставою для звернення Третьої особи з позовом до господарського суду про спонукання ДТГО “Львівська залізниця” відновити демонтовану колію.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2016, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 914/600/15 за позовом ТОВ "Західагроінвест" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" про зобов'язання відновити залізничну під'їзну колію, позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50/1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упору, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена у паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту "Львівтранспроект" (замовлення № 92038) від 1992 року, і належить на праві приватної власності ТзОВ"Західагроінвест".

Обставини встановлені вищенаведеними судовими рішеннями в силу вимог ст. 35 ГПК України є преюдиційними, оскільки стосуються особи, щодо якої встановлені ці обставини, отже не потребують повторного доказування.

Вказаним рішенням відмовлено ТОВ"Західагроінвест" (Третій особі 1 в нашій справі), в задоволені позову про зобов’язання ДТГО “Львівська залізниця” відновити демонтовану колію з тих підстав, що договір купівлі-продажу від 10.02.2009, укладений Позивачем та Третьою особою 1 у справі, є нікчемним і до останньої не перейшло право власності на залізничну під'їзну колію, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

У зв’язку з цим, як зазначає позивач 16.05.2016 Третя особа 1 звернулась до Позивача із вимогою про повернення вартості під'їзної залізничної колії, сплаченої згідно договору договір купівлі-продажу від 10.02.2009, оскільки саме Позивач є законним власником під'їзної залізничної колії, що знаходилась за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська,14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (заказ №92038) від 1992 року.

Отже , позивач, вважаючи себе законним власником під’їзної колії, звернуся до суду з вимогою про відновлення спірної колії, яка спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення.

В ст. 1 ЗУ «Про залізничний транспорт» зазначено, що під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування

Відповідно до ст.64 Статуту залізниць України (надалі Статут), до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Частинами 1, 2 ст. 67 Статуту встановлено, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Аналогічний перелік документів міститься і в ст. ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 № 270.

Згідно з п. 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію.

Отже, наведені законодавчі норми містять перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: Акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; Масштабний план; Технічний паспорт; Поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; Креслення штучних споруд.

На підтвердження свого права власності на спірну під'їзну колію, позивачем долучено:

- технічний паспорт під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (заказ №92038) від 1992 року, виготовленим Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект” на замовлення Тернопільського головного підприємства МТЗ згідно договору №92038 від 09.03.1992 року;

- масштабний план схеми під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд, які є додатком до технічного паспорта під'їзної колії;

- перелік майна, що передано у власність ВАТ “Тернопільський облагропостач” згідно з наказом РД ФДМУ по Тернопільській області №858 від 28.06.1996.

ВАТ "Тернопільський Облагропостач" є правонаступником Державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Облагропостач”, яке згідно наказу №858 від 28.06.1996 РВ ФДМ України перетворене у ВАТ “Тернопільський облагропостач”.

До складу цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" входила під’їзна залізнична колія, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (заказ №92038) від 1992 року. Вказаний технічний паспорт було виготовлено Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект” на замовлення Тернопільського головного підприємства МТЗ згідно договору №92038 від 09.03.1992 та акту прийому робіт від 17.04.1992. Невід’ємними додатками до вказаного техінчного паспорта є схема примикання під'їзної колії Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" до станції Тернопіль та схема поздовжніх та поперечних профілів залізничних колій, на яких зазначений той самий номер замовлення (заказ №92038), що і на технічному паспорті, та в яких відображено місце розташування на місцевості та примикання, а також всі технічні характеристики під’їзної залізничної колії, яка складається з колії понумерованих №1,№2,№3.

В процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" станом на 01.05.1996 на балансі підприємства, на рахунку 01 - основні засоби, обліковувалось ж. д. полотно в кількості 1 одиниці балансовою вартістю 18080 крб, що відображено в матеріалах інвентаризації основних засобів підприємства станом на 01.05.1996.

Відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Облагропостач” ^{затвердженого Регіональним відділенням 31.05.1996, ж. д. полотно станом на 01.05.1996 увійшло до статутного капіталу ВАТ "Тернопільський облагропостач", вказане підтверджується переліком майна, що було передано у власність згідно наказу №858 від 28 06.1996 РВ ФДМ України.}

^{Відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМУ від 22.07.1998 № 1450, що втратив чинність у зв'язку з прийняттям наказу ФДМУ від 24.05.2002 № 906, перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству формується за даними інвентаризаційних описів основних засобів, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу та відомостей щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію (у разі наявності).}

^{Аналогічної правової позиції щодо переліку документів, які підтверджують право власності особи на під’їзну залізничну колію, та порядку її передачі на баланс підприємства дотримується і Вищий господарський суд в постанові від 26.07.2016 у справі №926/1829/15, яку долучив Відповідач до матеріалів справи.}

Відповідач зазначає, що подані позивачем документи не свідчать про право власності на колію, а така належить залізниці.

Долучені відповідачем схема примикання проектованої під’їзної колії та схеми продольних профілів проектованої під’їзної колії, в розумінні положень ч. 1, 2 ст. 67 Статуту залізниць України, п. 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11,2000 № 644, не є належними доказами наявності у відповідача права власності на залізничну під'їзну колію, оскільки вони відображають місце розташування на місцевості та примикання проектованої під'їзної колії до існуючої колії “облгази сельгоспснаба” в подальшому Державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення “Облагропостач” згідно проведеної зйомки в липні-серпні 1960 році, а також містять перелік необхідних робіт для його подальшого будівництва. Ці схеми були виготовлені в процесі проектування та будівництва, під'їзної залізничної колії (останньої з трьох), збудованої господарським способом на території облбази "Сільгосптехніки" по проекту і кошторису обласного об'єднання "Сільгосптехніки", та прийнятої в експлуатацію комісією за участю представників залізниці та власника колії згідно Акту №1 приймання-здачі будівель та споруд від 23.11.1965, затвердженого гербовими печатками Тернопільського обласного об'єднання "Сільгосптехніки". Це колія пронумерована №2 загальною довжиною 299 м., яка примикає через стрілочний перевід №11 до під'їзної залізничної колії №1 та №3, що становить єдину об’єднану під’їзну колію довжиною 750 м. згідно технічного паспорта та схем під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (заказ №92038) від 1992 року.

Отже, суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Технічний паспорт залізничної під'їзної колії при станції Тернопіль Львівської залізниці, схеми примикання під'їзної колії до станції Тернопіль та схеми поздовжніх та поперечних профілів залізничних колій, які є невід’ємними додатками до технічного паспорту, і є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію, яка належить ВАТ "Тернопільський Облагропостач".

На підтвердження права власності залізниці на спірну під’їзду колію та на спростування доводів позивача щодо його права власності, відповідач долучив інвентарну картку обліку основних засобів, що перебувають на балансі залізниці, акт № 1 приймання-здачі від 23.11.1965, витяг з Єдиного реєстру об’єктів держаної власності.

Поряд з цим, місцевим господарським судом відхилено доводи відповідача, з огляду на їх недоведеність, з урахуванням наступного.

Посилання відповідача, як на доказ підтвердження права власності на спірну під'їзну колію, на інвентарну картку, не береться судом до уваги, оскільки не є документом, що підтверджує право власності на під'їзну колію, а лише фіксує дані внутрішньої перевірки виявлення фактичної наявності основних засобів, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємства (організації). Факт знаходження під'їзної колії на балансі залізниці не є підставою для визнання її законним власником.

Крім того, долучена до матеріалів справи інвентарна картка має розбіжності в даті складання - 19.03.205. Якщо припустити, що датою складання інвентарної карти є 19.03.2005 року, то це суперечить рядку № 22 самої карти, оскільки тут зазначена остаточна сума зносу за даними переоцінки станом на 30.11.2011.

Долучений відповідачем ОСОБА_4 №1 приймання-здачі від 23.11.1965, затверджений гербовими печатками Тернопільського обласного об'єднання "Сільгосптехніки" навпаки свідчить про те, що під'їзна залізнична колія збудована господарським способом на території облбази "Сільгосптехніки" по проекту і кошторису обласного об'єднання "Сільгосптехніки", прийнята в експлуатацію комісією за участю представників залізниці та власника колії (ст.67 Статуту залізниць).

Посилання відповідача на Витяг з Єдиного реєстру об’єктів державної власності станом на 01.07.2014, також не може братися судом до уваги, оскільки із Витягу не вбачається дати реєстрації вказаного об’єкта за Відповідачем. Якщо припустити, що датою реєстрації є 01.11.2013 – дата інвентаризації, то це цілком суперечить наявним в матеріалам справи доказам, оскільки рішення та усі дії по демонтажу спірної під’їзної колії проводились впродовж 2011-2012 років внаслідок незадовільного її технічного стану та неможливості подальшої експлуатації. Крім того, з Витягу неможливо встановити на підставі якого документа було передано на баланс Відповідача зазначений об’єкт.

Відповідачем також не подано жодних доказів, які підтверджували б той факт, що у його власності чи хоча б користуванні, на час будівництва чи демонтажу спірної колії, знаходилась земельна ділянка на якій розташована спірна під’їзна колія, яка є нерухомим майном та нерозривно пов’язана з земельною ділянкою на якій розташована. Відповідач жодного разу не звертався для належного оформлення права користування чи власності земельною ділянкою під нібито належною їй під’їзною колією.

Так, під’їзна колія знаходилась на земельній ділянці у м. Тернополі по вул. Поліська, 14, яка перебувала в користуванні Позивача ще з 1959 року згідно протоколу №14 засідання виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 18.08.1959.

12 вересня 2001 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення за №1159 про вилучення у Позивача земельної ділянки, площею 43852,4кв.м. та надання її в оренду терміном на 25 років ЗАТ "Агрокомбінат" (правонаступником якого є ТОВ "Агрокомбінат - Тернопіль" ).

Цим же рішенням визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №002034, зареєстрований в Книзі записів державних актів 18 червня 2001 року за №597 та зобов’язано ЗАТ "Агрокомбінат" в місячний термін оформити надання земельної ділянки відповідною документацією.

11 березня 2002 року, на виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1159 від 12 вересня 2001 року Тернопільською міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат" укладено договір оренди земельної ділянки АЕР №602514, котрий зареєстровано 28 березня 2002 року за №476 у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, про що вчинено запис в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 справі № 921/1025/14-г/6 договір оренди земельної ділянки АЕР №602514 від 12 вересня 2001 року, укладений Тернопільською міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат", котрий зареєстровано 28 березня 2002 року за №4761159 визнано недійсним з підстави помилки під час його укладення щодо істотних умов договору.

Вказане судове рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016.

Таким чином, Відповідач ще з 1959 року та по даний час не був та не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій була розташована спірна під’їзна колія, а тому з врахування висновків суду, викладених у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 914/600/15, не міг жодним чином законним способом зареєструвати спірну колію як свою власність і здійснити самовільне розпорядження нею, тобто демонтувати.

Жодних інших доказів, зокрема наказів, актів передачі спірної під’їзної колії на баланс Відповідача, останнім надано не було.

Долучений позивачем до справи Технічний паспорт, схеми примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль та схеми поздовжніх та поперечних профілів залізничних колій, які є невід’ємними додатками до технічного паспорту на спірну під'їзну залізничну колію не загального користування є підтвердженням того, що вона належить ВАТ "Тернопільський облагропостач".

Необґрунтованими є доводи відповідача про правомірність демонтажу спірної залізничної під'їзної колії із дотриманням порядку та на виконання вказівки Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця".

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про залізничний транспорт» органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі залізниць. У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під'їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з Міністерством транспорту України має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під'їзних колій.

При цьому питання про експлуатацію малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі залізниць, вирішується разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Аналогічне положення міститься і у п.8 Статуту Залізниць України - питання про експлуатацію малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі залізниць, вирішується разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під'їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з Мінтрансом має право прийняти рішення про закриття збиткових дільниць, станцій та під'їзних колій.

Отже, для Укрзалізниці виникає необхідність погодження з органом місцевого самоврядування при прийнятті рішень про закриття збиткових дільниць, станцій та під'їзних колій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, питання погодження демонтажу колій з органом місцевого самоврядування було проведено формально, без дотримання порядку такого погодження, а саме лист заступника міського голови виконавчого комітету Тернопільської міської ради №6381/02 від 17.10.2012 , яким виконавчий комітет повідомляє, що не заперечує проти демонтажу під'їзних колій, не є належним ні по формі ні по змісту доказом такого погодження органом виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», “Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень”. Згідно п.6 ст.59 Закону - “Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради”.

Ні положеннями вищевказаного закону, ні жодними іншими нормативними актами заступник міського голови не наділений повноваженнями одноособово вирішувати питання, що належать до компетенції міської ради чи її виконавчого комітету та приймати рішення у формі листів-погоджень.

З огляду на викладене, при проведенні демонтажу спірної під'їзної колії, відповідачем не дотримано процедури погодження такого демонтажу у встановленому законом порядку.

Отже , доводи скаржника, що демонтаж колії відбувся з погодженням органу місцевого самоврядування та те, що судом не надано оцінки витягу з Єдиного реєстру об’єктів державної власності, а технічний паспорт не носить ознак правовстановлюючого документа є безпідставними та спростовані місцевим господарським судом.

Твердження відповідача з посиланням на договори № 275 від 02.09.2009 про подачу та забирання вагонів на залізничну колію та договір № 70 від 23.07.2003, що позивачу належало лише 271 м.п. колії, а не 750 м.п., як це вказано в технічному паспорті є також необґрунтованими, оскільки вказані договору, які не є правовстановлюючими документами, лише підтверджують факт отримання та відправлення вантажів залізницею згідно з договорами на під’їзду колію, що належать підприємству, а не про право власності залізниці на спірну колію. Предметом вказаних договорів є під’їзна колія ВАТ «Тернопільський облагропостач», яка примикає до колії станції Тернопіль через стрілочний перевід № 10 (колія № 1). А згідно з масштабним планом схеми під’їзної колії та технічного паспорта загальна довжина під’їзної колії, яка складається з трьох гілок (в.т.ч. колія № 1), становить 750 м.

Отже, місцевим господарським судом підставно задоволено позовні вимоги та зобов’язано відповідача відновити порушене право власності позивача.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016 у справі № 914/2012/16 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 23.01.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.