ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017

Справа №910/22360/16

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 23 800,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шепеляк С.В. - представник за довіреністю № 51-17 від 04.01.2017 р.;

від відповідача: Гордієнко М.В. - представник за довіреністю № 1699 від 27.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 23 800,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.11.2016 року на станцію призначення Снігурівка Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» прибув критий вагон №24617888 за залізничною накладною (відправкою) №44789188 з вантажем «Нітроаммофороска».

По прибуттю вищезазначеного вагону на станцію призначення було здійснено комісійна видача вантажу вантажоодержувачу ПрАТ «Украгро НПК» за результатами якої складено комерційний акт серії БК №045941 від 04.11.2016 року.

Відповідно до інформації наведеної в комерційному акті, під час вивантаження вантажу з одночасним перерахуванням кількості місць в вагоні виявилось всього 1194 місць (мішків), що менше зданого до перевезення на 56 мішки. Загальна недостача по вагону склала - 2800 кг.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача збитків в розмірі 23 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.01.2017 року.

17.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.01.2017 року представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 07.12.2016 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

03.11.2016 року на станцію призначення Снігурівка Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (код станції 406106) прибув критий вагон № 24617888 за залізничною накладною (відправкою) № 44789188 з вантажем «Нітроаммофоска».

Відповідно до залізничної накладної, відправник ТОВ «НФ Трейдінг Україна» (ідентифікаційний код/ податковий номер: 37883328) здав до перевезення 1 250 вантажних місць (мішки по 50 кг кожен) загальною вагою 62 638 кг.

Згідно Додатку № 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. в графі 26 «Спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця.

Відповідно до графи 26 залізничної накладної № 44789188 , маса вантажу, при його здачі перевізнику на станції відправлення, визначено за стандартом, шляхом множення стандартної ваги одного вантажного місця (мішка) на кількість вантажних місць (50 кг х 1250).

Як зазначено позивачем, вагу визначено згідно стандарту - шляхом множення ваги одного вантажного місця (50 кг) на загальну кількість завантажених у вагон. 1250 х 50 кг = 62 500 кг. + 138 кг - вага поліпропіленових мішків з поліетиленовим вкладишем (з розрахунку 110.5 гр. (вага одного мішка) х 1250 мішків = 138 кг.)).

В графі 20 залізничної накладної зазначено, що на критому вагоні, в якому перевозився вантаж були накладені запірно-пломбувальні пристрої відправника Спрут- 777 2: М8014157 та М8014158 (585107 Россошь).

По прибуттю вищезазначеного вагону на станцію призначення було здійснено комісійну видачу вантажу в вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству «Украгро НПК», за результатами якої складено комерційний акт серії БК 045941 від 04.11.2016 року.

Комерційний акт складено на підставі виявлення пошкодженого запірно-пломбувального пристрою відправника. Як зазначено в комерційному акті, по прибуттю вагону на станцію призначення виявлено ЗПП Спрут 777 РЖД М8014157 з «перебитим тросом та закрученим на вузол». Згідно накладно вантаж - нітроаммофоска - 1250 місць. Фактично вантаж нітроамовоска - 1194 місць, що менше кількості зазначеної в накладній на 56 місць. Всі місця стандартної маси (поліпропіленові мішки), на кожний мішок нанесено трафарет із зазначенням найменування вантажу та маси нетто (50 кг).

Комерційний акт підписано належними особами згідно п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - начальником станції, старшим прийом здавальником та вантажоодержувачем. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті не має.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 306 ГК України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Частиною 1 статті 307 ГК України, п. 22 Статуту передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до п. 12 Правил видачі вантажів, у випадку виявлення на станції призначення нестачі вантажу, залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.

Згідно з статтею 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно статті 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно із комерційним актом №045941 від 04.11.2016 року недостача вантажу становить 56 місць.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" придбало вищезгаданий товар у ТОВ «НФ Трейдінг Україна» згідно договору поставки № ДГ-НІТ011418 від 28.09.2016р. Згідно умов Договору поставка вищезгаданого товару здійснювалась на умовах (згідно базису) FCA станція Лозова (код станції 4428) Інкотермс 2010.

Згідно п.2.8 договору поставки, при поставці товару на умовах FCA обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, в тому числі покупець несе ризик природної втрати пов'язаної із його перевезенням.

Відповідно до специфікації №СП-НІТ011418/1 до договору поставки №ДГ-НІТ011418 від 28.09.2016 року, вартість однієї тони нітроамофоски становить 7 083,33 грн. без ПДВ, та 8 500,00 грн. з ПДВ.

Оскільки , відповідно до комерційного акту №045941 від 04.11.2016 року недостача вантажу становить 56 місць. А одне вантажне місце (мішок) становить 50,00 кг, тому загальна недостача становить 2 800 кг, що становить 2,8 т.

А тому, загальна втрата від недостачі товару становить 23 800,00 грн.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 23 800,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (0680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" (19200, Черкаська обл., місто Жашків, вулиця Промислова, будинок 1; ідентифікаційний код: 31961067) збитки у розмірі 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.01.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий