Справа № 815/6839/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Бобровській О.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292,07грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292,07грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292,07грн.

Відповідач у судове засідання 20.01.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, проте наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену в реєстраційних документах адресу відповідача, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - "за зазначеною адресою не проживає ".

При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.11.2016р., місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є, зокрема, АДРЕСА_1

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, з огляду на відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача на адміністративний позов, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до приписів ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до суду надійшло клопотання (вхід.№34287/16 від 19.12.2016р.) про розгляд справи за відсутності представника Інспекції в порядку письмового провадження, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 30.11.2007р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №25330000000001120, що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.11.2016р.

Судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що 16.07.2015р. головним державним інспектором Великомихайлівського відділення Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Миргородською С.І., на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України, проведено невиїзну камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб.

За результатами означеної перевірки Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №172/1700 від 16.07.2015р. «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету», у висновках якого наголошено на несвоєчасній сплаті узгодженої сими податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, внаслідок чого порушено вимоги п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, на підставі зазначеного Акта №172/1700 від 16.07.2015р. Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0017211701 від 16.07.2015р. щодо визначення суми штрафних санкцій по єдиному податку у загальному розмірі 1494,43грн., котре своєчасно було отримане ФОП ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис на корінці вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Проте, заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у законодавчо визначеному порядку та строки самостійно ФОП ОСОБА_1 сплачена не була, у зв'язку з чим, виникла податкова заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 2476,20грн.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктами 16.1.3 та 16.1.4 ст.16 означеного Кодексу платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.291.2, 291.4 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п.п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслано податкову вимогу №281-15 від 23.03.2016р. на суму 1292,07грн., котра у зв'язку з неможливістю її вручення відповідачу була повернута до податкового органу з відповідною відміткою органу поштового зв'язку, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії конверта, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної означеною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, суду не надано.

Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292,07грн.

Керуючись ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292,07грн., задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України на користь Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (67400, Одеська обл., м.Роздільна, вул.Леніна,37, код ЄДРПОУ 39486302, код платежу 18050400, р/р №31412699700582 в УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області, МФО 828011, код отримувача 37838652, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області) заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1292(одна тисяча двісті дев'яносто дві)грн. 07коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.