Справа № 740/3141/16-а

Провадження № 2-а/740/3/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2017 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі - Шадура І.Ю.,

з участю позивача, представника позивача-адвоката ОСОБА_1, представника відповідача-Кононець Ю.А., третіх осіб-ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення в частині,

встановив:

Позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування п.п.5.7. п.5. Рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 15-17 квітня 2014 року №3-56/2014 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, виготовлення проектів землеустрою, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, в оренду, затвердження проектів розподілу земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради" щодо затвердження проекту розподілу земельних ділянок про зарахування із загальної площі 0,2345 га земельної ділянки по АДРЕСА_1, у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1194 га, у користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1151 га. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач є власником 1 / 3 частки домоволодіння АДРЕСА_2, даний будинок розміщений на земельній ділянці площею 1936 м.кв., вказана земельна ділянка у власність не передавалась і між співвласниками будинку не розподілена, згода на користування даною земельною ділянкою, зокрема, і на користування із сусідньою земельною ділянкою НОМЕР_1 по вул.Овдіїська м.Ніжина,-відсутня; колишній власник будинку НОМЕР_1 розпочала незаконне будівництво на самозахваченій земельній ділянці НОМЕР_2; позивач неодноразово зверталась до виконавчого комітету Ніжинської міської ради та правоохоронних органів щодо спору про суміжне користування вказаних земельних ділянок; землекористувач ОСОБА_3 самовільно зайняв частину земельної ділянки за рахунок домоволодіння НОМЕР_2, про що складені відповідні акти органу місцевого самоврядування, інспекцією ДАБК розпочата справа проти останнього за ч.3 ст.93 КУпАП; при винесенні оскаржуваного рішення відповідач знав про конфлікт щодо узгодження меж користування земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_1; позивача, як користувача суміжної земельної ділянки, не повідомлено про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі; позивач дізналась про порушення своїх прав, отримавши відповідь відповідача 19 травня 2016 року.

В судовому засіданні позивач підтримала позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що до складу земельної ділянки згідно оспореного рішення увійшла частина земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, і яка самозахвачена ОСОБА_3, який є суміжним з нею землекористувачем, не має претензій до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як землекористувачів земельної ділянки НОМЕР_1-а.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги за обставин згідно позовної заяви, пояснивши, що ОСОБА_3 незаконно захопив частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, площа земельної ділянки НОМЕР_1 оспорюється, щодо даної земельної ділянки існує тривалий спір, по якому органом місцевого самоврядування винесено близько 11 актів, про порушення свого права позивач дізналась, отримаши відповідь відповідача, 19 травня 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що спірні правовідносини між позивачем та землекористувачами земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 існують близько 10 років, межа між домоволодіннями НОМЕР_2 та НОМЕР_1 не оспорена, внаслідок оскаржуваного рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виділена земельна ділянка НОМЕР_3.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що є власником 1 / 2 частки АДРЕСА_1, власниками інших часток є ОСОБА_5 та ОСОБА_2, наявні спірні правовідносини по землі із позивачем, до адміністративної відповідальності не притягувався, будівництво сараїв ним узаконене.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні вважала за необхідне відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що у встановленому порядку звернулась до органу місцевого самоврядування щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку, площа якої затверджена із врахуванням рішення за 1974 рік, із позивачем у неї спору немає, її земельна ділянка не межує із земельною ділянкою позивача, в даний час її домоволодіння має НОМЕР_3. Дана позиція підтримана в судовому засіданні третьою особою ОСОБА_2.

Позов підлягає задоволенню частково зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.

Чинний ЗК України встановлює підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч.2 ст.4 ЗК України).

Принципами земельного законодавства згідно ст.5 ЗК України є, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель, забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно ч.2 ст.13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Згідно п.п.5.7. п.5. Рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 15-17 квітня 2014 року №3-56/2014 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, виготовлення проектів землеустрою, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, в оренду, затвердження проектів розподілу земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради" затверджені проекти розподілу земельних ділянок між співвласниками житлових будинків по взаємній згоді: із загальної площі 0,2345 га земельної ділянки по АДРЕСА_1, передано у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1194 га, у користування ОСОБА_3- земельну ділянку площею 0,1151 га, ОСОБА_5 1 / 4, ОСОБА_2 1 / 4, ОСОБА_3 1 / 2.

Відповідно до положень ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Земельна ділянка- частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки-вид документації із землеустрою, яка розробляється у випадках, передбачених законодавством, що є підставою для виникнення за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування прав на землю і визначає місце розташування земельної ділянки, її розмір та цільове призначення, правовий режим, обмеження та обтяження землекористування.

Позивач є власником 1 / 3 частки буд.91 по АДРЕСА_1, реєстрація права власності проведена 03 грудня 2007 року. Іншими співвласниками даного будинку є ОСОБА_7- 1 / 3 частка, ОСОБА_8 - 1 / 3 частка. Згідно технічного паспорту на даний житловий будинок від 24 вересня 2007 року земельна ділянка під даним домоволодінням становить 1936 м. кв..

Право власності на АДРЕСА_1 Чернігівської області зареєстроване за ОСОБА_3-1 / 2 частка, ОСОБА_2- 1 / 4 частка, ОСОБА_5 1 / 4 частка. У зв"язку із розподілом земельної ділянки між співвласниками 1 / 2 частці даного домоволодіння, належної ОСОБА_2 та ОСОБА_5, присвоєна адреса-АДРЕСА_3.

Згідно генерального плану, дата складення 28 грудня 1955 року, площа земельної ділянки під домоволодінням НОМЕР_1 по АДРЕСА_4 становить 1846 м.кв., лишки 507 м.кв.. Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради народних депутатів №429 від 09 серпня 1979 року площа земельної ділянки по фактичному обміру домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 становить 1936 м.кв., по домоволодінню НОМЕР_1: по фактичному обміру-2373 м.кв., зареєстровано за землекористувачем-1846 м.кв., лишки-527 м.кв..

Межа між земельними ділянками домоволодінь НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у встановленому порядку не встановлена, з цього приводу існує тривалий спір між позивачем та третьою особою ОСОБА_3, про що заперечення учасників судового розгляду відсутні.

Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 17 січня 2006 року межі земельних ділянок між домоволодіннями НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не встановлені. Згідно повідомлення Управління містобудування та архітектури від 02 жовтня 2006 року інспекцією ДАБК складено припис про припинення будівництва ОСОБА_9 до встановлення межі двох суміжних земельних ділянок. Згідно акту від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_3 самовільно за рахунок домоволодіння АДРЕСА_2 зайняв земельну ділянку площею 60 м.кв., де встановлено дерев"яний та сітчатий паркани. Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 12 червня 2007 року Ніжинською інспекцією ДАБК проти ОСОБА_3 розпочата справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.96 КУпАП. Згідно постанови від 24 липня 2007 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.91 КУпАП за ведення будівельних робіт без дозволу до штрафу у розмірі 17 грн.. Згідно повідомлення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20 січня 2009 року узгоджувальною комісією виявлений факт самовільного зайняття ОСОБА_3 частини земельної ділянки за рахунок домоволодіння АДРЕСА_2, що підтверджується також актом узгоджувальної комісії від 20 лютого 2009 року. Відповідно до актів розгляду земельного спору від 21 серпня 2013 року, від 01 жовтня 2013 року межа земельної ділянки (її конфігурація) між домоволодіннями 91 та 93 по АДРЕСА_1 не відповідає плану земельної ділянки, зазначеному у технічних паспортах даних домоволодінь.

Відповідно до повідомлення Управління Держгеокадастру у Ніжинському районі Чернігівської області від 10 січня 2017 року технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, м.Ніжина,-відсутня.

За таких обставин при прийнятті оскаржуваного рішення (в межах заявлених вимог) відповідачем не врахований існуючий характер землекористування суміжних землекористувачів-позивача та третьої особи ОСОБА_3, що не відповідає встановленим вимогам на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, як співвласник буд.91, є фактичними землекористувачем земельної ділянки під даним домоволодінням, яка межує із земельною ділянкою, землекористувачем якої є ОСОБА_3.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За таких обставин відповідачем прийняте оскаржуване рішення без урахуванням вищезазначених обставин, що мають значення для його прийняття, докази на спростування даного висновку суду в порядку ч.2 ст.71 КАС України відсутні, що є підставою для визнання незаконним рішення в частині затвердження проекту розподілу земельної ділянки щодо зарахування у користування ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,1151 га. Докази на підтвердження порушення прав позивача третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_5,-відсутні.

Із врахуванням встановлених в судовому засіданні вищезазначених обставин, наявні підстави для визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, при цьому суд враховує, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Конвенції закріплює право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, при цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є визначеним Конвенцією змістом поняття доступу до правосуддя.

Відповідно до ст.87 КАС України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов"язаних з розглядом справи. Для стягнення з відповідача відшкодування витрат на правову допомогу позивач має надати суду допустимі докази понесення даних витрат. Проте такі докази нею не надано. Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідно до преамбули Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року N 614 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за N 105/5296) (з наступними змінами), на підтвердження факту надання послуг та отримання коштів у сфері послуг суб"єкт господарювання має видати споживачеві розрахунковий документ, форма і зміст якого відповідають цьому Положенню та залежать від виду суб"єкта господарювання. У п.2.1 цього Положення зазначено, що у разі відсутності хоча б одного з обов"язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Статті 13-15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, у складі адвокатського бюро і у складі адвокатського обєднання. Згідно з ч.1 ст.13 даного Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Такий же припис мається у ч.2 п.65.1 ст.65 ПК України. Оскільки адвокатом ОСОБА_1 здійснюється індивідуальна адвокатська діяльність, що зазначено нею в судовому засіданні, то в силу п.65.7 ст.65 ПК України і Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 з наступними змінами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300), вона, як самозайнята особа, має бути зареєстрована, як платник податків у податковій інспекції, та мати довідку про взяття на облік платника податків (форми № 4-ОПП). Адвокатом в судовому засіданні не надані докази на підтвердження її реєстрації, як платника податків у податковій інспекції, надана суду квитанція від 16 січня 2017 року не відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів. За таких обставин витрати на правову допомогу у встановленому порядку не підтвердженні.

Із врахуванням задоволення позову частково та положень ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача, який не є суб"єктом владних повноважень, підлягають присудженню 275 грн. 60 коп судового збору, із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним підпункт 5.7. пункту 5. Рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 15-17 квітня 2014 року №3-56/2014 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, виготовлення проектів землеустрою, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, в оренду, затвердження проектів розподілу земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради" в частині затвердження проекту розподілу земельних ділянок щодо зарахування у користування ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,1151 га.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із Ніжинської міської ради Чернігівської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 275 (двісті сімдесіт п"ять) грн. 60 коп судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Олійник .