ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2017 року № 826/3260/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів - Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (позивача)

до

Міністерства внутрішніх справ України (відповідача-1), Національної поліції України (відповідача-2), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (відповідача-3)

третьої особи:

Центральна атестаційна комісія Національної поліції України (третя особа)

про

визнання протиправним та скасування наказу №101о/с від 16.02.2016 року, поновлення на роботі, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, третя особа Центральна атестаційна комісія Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу № 101 о/с від 16.02.2016 року, поновлення на роботі, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача з посади з підстав його невідповідності займаній посаді.

У судовому засіданні 21.03.2016 року суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі у якості відповідача-3 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та просили його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представники відповідачів 1, 3 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заперечень/пояснень суду не надали.

З огляду на неявку в судове засідання представників відповідачів 1, 3 та третьої особи, які згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Підполковник поліції ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ з серпня 1997 року. Працював на посадах оперуповноваженого відділення карного розшуку Старобільського РВ УМВСУ в Луганській області, дізнавачем відділення дізнання Старобільського РВ УМВС України в Луганській області, оперуповноваженим групи боротьби з незаконним обігом наркотиків Старобільського РВ УМВС України в Луганській області, старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Старобільського РВ УМВСУ в Луганській області, оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області СВБ ГУБОЗ МВС України, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області СВБ ГУБОЗ МВС України, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Донецькій області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України).

Відповідно до наказу Національної поліції України №13о/с від 07.11.2015 року «По особовому складу» позивача призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Відповідно до п.9, п.12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з Наказом Національної поліції №13 від 06.11.2015 року «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції» позивача прийнято на службу до Національної поліції України як прибулого з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції» в порядку переатестування - наказ №13о/с від 07.11.2015 року.

Наказом Національної поліції України №101о/с від 16.02.2016 року підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки звільнено зі служби в поліції за п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Підставою для звільнення позивача став висновок атестаційної комісії від 19.01.2016 року.

Позивач, вважаючи прийняте рішення про його звільнення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст.3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно ч.2 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п.3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 року №1465 (надалі - Інструкція №1465).

Згідно ч.3 ст. 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до ч.4 ст. 57 Закону №580-VIII рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до п.п.2 п.1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації ОСОБА_1, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України №13о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_1 (М-118548), який мав спеціальне звання «підполковник міліції», начальником відділу, відповідно до п.9 та п.12 розділу XI Закону №580-VIII та згідно з Наказом Національної поліції №13 від 06.11.2015 року «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції» в порядку переатестування присвоєно спеціальне звання «підполковник поліції».

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п.9 розділу XI Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, п.9 розділу XI Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст.ст. 49, 61 Закону №580-VIII, серед яких, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з ч.1 ст.57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.

Крім того, ст.57 Закону №580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських, тобто громадян України, які відповідно до ч.1 ст.17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.

Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліцію відповідно до п.9 розділу XI Закону №580-VIII, не передбачено.

У ч.1 та ч.2 ст.58 Закону №580-VIII зазначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів перебування позивача на одній з посад, передбачених ч.2 ст.58 Закону №580-VIII, відповідачі не надали.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

Частиною 4 ст.57 Закону №580-VIII визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

З огляду на викладене відповідачами не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав про проведення атестування відповідно до вимог Закону №580-VIII.

Відповідно до п.п.2 п.1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.7 Закону №580-VIII.

Відповідно до п.5 розділу I Інструкції №1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У п.2 розділу ІІ Інструкції №1465 зазначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:

1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.

До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;

2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Інструкції №1465 до складу атестаційних комісій входять:

1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.

У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії;

2) в атестаційних комісіях органів поліції: голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.

У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Згідно п.4 розділу ІІ Інструкції №1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.

Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

На підставі вказаних норм Інструкції №1465 Центральною атестаційною комісією №1 було проведено співбесіду із позивачем, результати якої було оформлено протоколом ОП№15.00000846 від 19.01.2016 року. Як зазначає представник відповідача-2, при проведенні атестування позивача комісією були всебічно досліджені всі зібрані на нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список (форми №1), інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел та результати тестувань.

Членами атестаційної комісії було поставлено позивачу питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції тощо.

За результатами атестації позивача атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.5, п.6 розділу VI Інструкції №1465 поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Скарги, подані з порушенням строку чи установленого порядку, не приймаються і не розглядаються.

Як вбачається з додатку до протоколу, в якому викладені стислі помітки членів комісії, мотивами прийняття рішення щодо позивача стало наступне: низька мотивація, високі корупційні ризики, не відвертий, не бажання змін, низький потенціал, ризик неприйняття нових цінностей та стандартів поліції.

Після ознайомлення з висновками атестаційної комісії позивачем до Центральної апеляційної атестаційної комісії було подано скаргу, про що рапортом було повідомлено керівника Департаменту внутрішньої безпеки.

Позивача у зв'язку з розглядом поданої ним скарги було викликано на співбесіду до Центральної апеляційної атестаційної комісії. Разом з тим, 03.02.2016 року позивач на засідання апеляційної комісі не з'явився у зв'язку з чим членами комісії було проведено розгляд матеріалів за відсутності скаржника.

Як вбачається з протоколу Центральної апеляційної атестаційної комісії від 03.02.2016 року членами даної комісії під час розгляду скарги ОСОБА_1 були досліджено всі зібрані на поліцейського документи, що досліджувалися Центральною атестаційною комісією під час проведення атестування.

За результатами розгляду матеріалів та обговорення, Центральною апеляційною атестаційною комісію було прийняте рішення більшістю голосів про відхилення скарги ОСОБА_1

Однак, приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення позивача, відповідачем-2 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень, заохочень, результатів тестування.

В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.

Отже, жоден із зазначених фактів не підтверджений протоколом засідання атестаційної комісії.

Між тим, відповідно до атестаційного листа за рішенням безпосереднього та прямого керівників ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно грамотним, старанним фахівцем. До виконання службових обов'язків відноситься сумлінно. Має добру теоретичну підготовку, достатній досвід практичної діяльності. Нормативні документи, що регламентують діяльність органів поліції знає і завжди керується повсякденній роботі.

Під час вирішення службових питань проявляє принциповість, цілеспрямованість і наполегливість. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно, з почуттям відповідальності, не рахується з особистим часом. Бачить перспективу в роботі, вміє передбачити розвиток подій, має високу працездатність.

Протягом з вересня 2014 року по теперішній час перебуває у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області. Відповідно до рішення керівника Сил спеціальних операцій від 25.07.2015 №142, затвердженого керівником АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-лейтенантом Колесником І.І., перебуває представником від Департаменту внутрішньої безпеки сил спеціальних операцій при штабі АТО. До теперішнього часу на підставах бойових розпоряджень постійно приймає участь у спеціально розвідувальних, профілактичних та оперативно-пошукових заходах на території Донецької та Луганської областей. Приймав участь близько у 35 спеціальних операціях, за успішне виконання яких неодноразово був нагороджений керівництвом Антитерористичного центру. У складі робочих груп виконує процесуальні доручення уповноважених органів досудового розслідування, розглядає скарги громадян, постійно проводить перевірки організації службової діяльності та оперативно-профілактичних відпрацювань територіальних органів внутрішніх справ, а також підрозділів органів внутрішніх справ з числа приданих сил.

Фізично розвинутий добре, у стройовому відношенні підтягнутий. Матеріальну частину вогнепальної зброї, підстави та порядок застосування та спецзасобів знає.

За характером спокійний, врівноважений. У стосунках з колегами по службі витриманий, тактовний. При спілкуванні з громадянами доброзичливий, уважний. Добре володіє державною мовою. Займаній посаді відповідає.

За період проходження служби в органах МВС України ОСОБА_1 три рази заохочувався подякою, шість разів відзнаками (як вбачається з копії послужного списку позивача, що наявна в матеріалах справи), зокрема, нагороджений відзнакою МВС України - «За сумлінну службу» 3 ступеня (наказ №1428 від 08.12.2008 року), відзнакою МВС України - «За відзнаку в службі» І ступеня (наказ №550 від 21.07.2010 року), відзнакою МВС України - « 15 років сумлінної служби» (наказ №1164о/с від 16.12.2013 року).

Відповідно до атестаційного листа, за результатами тестування позивач набрав 65 балів, а саме: з тестування загальних навичок 31 балів (із максимально можливих 60 балів), з професійного тестування - 34 балів (із максимально можливих 60 балів).

Відповідно до складеної інформаційної довідки позивач не знятих дисциплінарних стягнень не має, проте заохочувався 22 рази.

Між тим, наведені вище факти, комісією не було взято до уваги.

Таким чином, за висновком суду, атестація позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби вцілому, тобто атестація носила поверховий характер.

При цьому, відповідачами не доведено, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки, мав не зняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що протягом служби в органах внутрішніх справ, позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставився добросовісно, старанно.

Протягом судового розгляду справи відповідачами не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувалися обов'язкові критерії відповідно до п.16 розділу IV Інструкції №1465, а також, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв ОСОБА_1 презентував себе як некваліфікований працівник.

Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, суд вважає, що рішення (висновок) Ценетральної атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки, заохочень отриманих під час проходження служби, показників службової діяльності, повноти виконання функціональних обов'язків, результатів тестування.

З аналізу норм Закону №580-VIII вбачається, що визначення поняття «службова невідповідність» норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення можливості залишення на службі та, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, у контексті розуміння норм Закону №580-VIII та Інструкції №1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосовано як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 року №21-13а14.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, а тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Згідно п.6 та п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до порядку накладання дисциплінарних стягнень, визначеного у ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на переконання суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII тільки у крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Однак, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено неможливості залишення ОСОБА_1 на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

При цьому, суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.

Оскільки Законом №580-VIII не визначено окремих норм, які б регулювали порядок звільнення працівників поліції під час їх тимчасової непрацездатності, керівництво Національної поліції України при звільненні працівників поліції у вказаних випадках повинно керуватися нормами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Відповідно до ст.42 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

У ст.42 КЗпП України, встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Звільняючи позивача із займаної посади, відповідачами не було враховано переважне право позивача на залишенні на роботі у зв'язку із наявністю у нього на утриманні малолітньої дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, відповідачем не наведено наявності підстав, що передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.

З урахуванням вище викладеного, беручи до уваги протиправність проведення атестації та безпідставність рішення Центральної атестаційної комісії №1, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII відбулося незаконно, а тому оскаржуваний наказ в частині звільнення ОСОБА_1, згідно якого позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність, суд вважає протиправним та, як наслідок, таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим ОСОБА_1 належить поновити на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17.02.2016 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Національної поліції України виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно п.32 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Разом з тим, згідно п.п.10.4 п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Тобто, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

У п.8 Порядку №100 зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 середньомісячна заробітна плата за грудень 2015 року (23 робочих дні) становить 11 907,00 грн., а за січень 2016 року (19 робочих днів) становить 10 966,46 грн., що разом становить 22 873,46 грн. за 42 робочих днів.

22 873,46грн./42дн.=544,61 грн., тобто середньоденна заробітна плата в період вимушеного прогулу складає 544,61 грн.

21.11.2016 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання, у якому,крім іншого, зазначено, що з 07.06.2016 року по 10.08.2016 року ОСОБА_1 перебував на посаді провідного фахівця відділу контролю за діяльністю науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та з 10.08.2016 року по теперішній час перебуває на посаді заступника директора центру - завідувача відділу забезпечення діяльності центру Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відповідно до довідок про доходи від 14.11.2016 року та від 01.11.2016 року, доданих до клопотання, позивач отримував заробітну плату.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що період вимушеного прогулу обраховується по день, що передує прийняттю на нову роботу, тобто, до 06.06.2016 року

Період вимушеного прогулу склав з 17.02.2016 року по 06.06.2016 року 75 днів, а саме: лютий 2016 року (9), березень 2016 року (22), квітень 2016 року (21), травень 2016 року (19), червень 2016 року (4).

Таким чином, 75дн.*544,61грн. = 40 845,75 грн.

За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачу, становить 40 845,75 грн.

Згідно з п.2, п.3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Як свідчить довідка про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 від 24.03.2016 року №102, видана Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, з моменту прийняття його на службу в поліцію до його звільнення з поліції через службову невідповідність останньому грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося Департаментом внутрішньої безпеки НП України, який відповідно до п.5 розділу V Положення про цей Департамент, затвердженого наказом НП України від 09.11.2015 року №83, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах.

Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 11 436,73 грн. та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17.02.2016 року.

Також, суд звертає увагу на те, що від позивача не надходили заперечення щодо поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачами у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України №101о/с від 16.02.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, М-118548).

3. Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, М-118548) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17.02.2016 року.

4. Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, М-118548) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40 845,75 грн.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 11 436,73 грн. та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17.02.2016 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О.Іщук

Судді : І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко