Справа № 201/10462/15-ц

Провадження № 2/201/288/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Гоц Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми банківського вкладу в розмірі 6 000 грн., відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 5 675,89 грн., втраченої вигоди у розмірі 506 грн. (з урахуванням збільшених позовних вимог станом на 04.01.2017).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.07.2012 він уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір депозитного вкладу «Копилка, 6 місяців» № SAMDN01000727084242 на суму 5 000 грн., який ним був поповнений на 1 000 грн. 19.09.2013 зі сплатою 16%. 16.06.2015 він звернувся в банк із заявою про розірвання депозитного договору, повернення грошових коштів, однак банком грошові кошти не повернуті. Такі дії відповідача позивач вважає необґрунтованими та такими, що порушують її права та інтереси.

Судові засідання судом призначалися неодноразово. Позивач в судові засідання не з’являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причини неявки не надав..

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення. Територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія, тому відокремлені підрозділи ПАТ КБ «Приватбанк», розташовані на окупованій території, позбавлені можливості належним чином здійснювати банківську діяльність, а також обслуговувати договори банківських вкладів та рахунків. Окупаційна влада здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», у зв’язку із чим відповідач не має доступу до договорів клієнтів, платіжних документів.

Проти стягнення з них коштів заперечує, зазначивши, що відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно із пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516 (далі - Положення), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного і депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно із пунктом 2.9 глави IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» розділу 2 «Приймання готівки» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528 (далі - Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов’язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, шо є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, шо відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1891цс15, згідно якої вимоги про наявність на підтвердження укладення договору депозитного вкладу – договору у письмовій формі та платіжного документу про внесення коштів, і оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, звертає увагу, що в рішенні Апеляційний суд Дніпропетровської області, з висновками якого погодився Вищий спеціалізований судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також Верховний суд України, зазначено про необхідність наявності на договорі банківського вкладу та квитанції про внесення грошових коштів «мокрої» печатки Банку. За відсутності такої печатки документ є ксерокопією.

Позивачем надані лише ксерокопії заяви на оформлення депозитного вкладу, в якій не зазначено фахівця, який здійснював її оформлення, також не зазначено документу, яким юридична особа уповноважує представника філії на здійснення певних дій. Крім того, в наданій заяві відсутня «мокра» печатка юридичної особи. В наданій квитанції про внесення грошових коштів також відсутня печатка Банку.

Положення ст. 64 ЦПК України визначають, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Таким чином, вважає, що позивач у порядку ст.ст. 57, 60, 64 ЦПК України не надав належним чином завіреної копії договору банківського вкладу, квитанції про внесення грошових коштів, яка б відповідали вимогам п. 10.1 Інструкції № 492. п. 2.9 глави IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» розділу 2 «Приймання готівки» Інструкції № 174.

Суттєве значення має надання позивачем саме оригіналів документів, з тих підстав, що загальновідомим фактом є та не потребувало доведенню за ст. 61 ЦПК України те, що на окупованій території АРК орган країни-окупанта Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «Приватбанк», договори якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів. Іноді трапляються випадки зловживання правом на отримання вкладів шляхом звернення одночасно до декількох судів із вимогами про стягнення коштів. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2012 позивач звернувся із заявою на оформлення депозитного вкладу № SAMDN01000727084242 «Копилка, 6 місяців» (а.с.10). До позову позивач надав копію даної зави. У копії заяви не зазначено фахівця, який здійснював її оформлення, також не зазначено документу, яким юридична особа уповноважує представника філії на здійснення певних дій. Крім того, в наданій заяві відсутня «мокра» печатка юридичної особи. В наданій квитанції про внесення грошових коштів також відсутня печатка Банку.

Як вказує позивач, 19.08.2013 він поповнив депозитний рахунок на суму 1 000 грн., про що надав копію квитанції (а.с. 13). 16.03.2015 він звернувся до ПАТ КБ “Приватбанк” з заявою про повернення суми вкладу (а.с.14).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальними положеннями про договір (ч.1 ст. 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. За ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп “вечірні” чи “післяопераційний час”), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Проте позивачем не надано оригіналу договору та квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок та поповнення його на 1 000 грн.

Окрім того позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували у встановленому законом порядку розмір депозитного вкладу на теперішній час, або його залишок в разі зняття коштів з вкладу та розмір нарахованих відсотків, а відповідачем не підтверджені та не спростовані відомості вказані у позові оскільки територія АР Крим визначена як тимчасово окупована територія, та відокремлені підрозділи ПАТ КБ «Приватбанк», що розташовані на окупованій території, позбавлені можливості належним чином здійснювати банківську діяльність, а також обслуговувати договори банківських вкладів та рахунків, у зв’язку з чим відповідач не має доступу до договорів клієнтів, платіжних документів.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми банківського вкладу не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 88 ЦПК України не стягуються та відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення суми банківського вкладу врозмірі 6 000 грн., відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 5 675,89 грн., втраченої вигоди у розмірі 506 грн. - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та його повний текст проголошений у судовому засіданні 13 січня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова