Справа № 522/529/17

Провадження по справі №1-кс/522/526/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи, яка подала скаргу представника ОСОБА_3 ,- адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 ,- адвокат ОСОБА_4 , звернувся до суду із скаргою в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність працівників прокуратури Одеської області, яка, на думку скаржника, полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, вказаних у його заяві від 06.01.2017р.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_4 посилається на те, що він, 06.01.2017р., відповідно до вимог чинного законодавства, звернувся до прокуратури Одеської області щодо внесення до ЄРДР відомостей стосовно судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_5 , за обставинами постановления двох завідомо неправосудних рішень у справі про банкрутство ЗАТ «Санаторій «Україна».

Однак до цього часу працівниками прокуратури Одеської області відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_4 , не внесено.

Вказані дії працівників прокуратури адвокат ОСОБА_4 вважає незаконними, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати працівників прокуратури Одеської області внести відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 06.01.2017 року стосовно судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_5 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, відповідно до вимог ст.214 КПК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на безпідставність стверджень скаржника.

Розглянувши скаргу та дослідивши документи, які додані до неї, заслухавши думку адвоката ОСОБА_4 , приходжу до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_5 перебували матеріали справи про банкрутство ЗАТ «Санаторій «Україна», за якими головуючим у справі було винесено рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та вбачаючи в діях судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_5 наявність складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України, представник ОСОБА_3 ,- адвокат ОСОБА_4 звернувся до прокуратури в порядку ст. 214 КПК України з заявою про внесення до ЄРДР відомостей стосовно вищевказаного судді Господарського суду Одеської області.

Однак до цього часу працівниками прокуратури Одеської області відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_4 не внесено.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Незважаючи на те, що подана адвокатом ОСОБА_4 скарга містить вимогу про реєстрацію злочину, за своїм змістом та суттю вона не є повідомленням про злочин, оскільки не містить достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення за викладених заявником обставин.

У своїй скарзі адвокат ОСОБА_4 вказує лише на те, що він та ОСОБА_3 , інтереси якої він представляє, не згодні з рішеннями Господарського суду Одеської області, які винесені суддею Господарського районного суду Одеської області під час розгляду справи про банкрутство ЗАТ «Санаторій Україна». Проте така незгода не є підставою для реєстрації заяви в ЄРДР. Сам факт винесення судом рішення не містить склад злочину, передбаченого ст. 375 КК України.

Крім того, як вбачається зі скарги рішення Господарського суду Одеської області на даний час не скасовані, у зв`язку із чим мають законну силу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Строк подання апеляційної скарги, її форма і зміст визначено ст. 93,94 ГПК України. Порядок розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції закріплено в ст. 99 ГПК. Додаткові докази приймаються судом на підставі ст. 101 ГПК України. Строк розгляду апеляційної скарги регламентовано ст. 102 ГПК України.

За результатами розгляду апеляційної скарги приймається постанова, в якій обов`язково зазначаються відомості, передбачені ст. 105 ГПК України.

Окремо від рішення може бути оскаржено ухвалу господарського суду першої інстанції (ч. 1 ст. 106 ГПК України) у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження в касаційній інстанції призначенодля перевірки законності судових актів господарських судів України. Перевірку законності цих актів здійснює Вищий господарський суд України. Право касаційного оскарження мають особи, визначені ст. 107 ГПК України. Порядок (ст. 109) та строки подання касаційної скарги (ст. 110) регламентовано ГПК України. Повноваження суду касаційної інстанції відносно рішення або постанови, яке перевіряється за касаційною скаргою (поданням), визначено в ст. 109 ГПК України.

За наслідками розгляду скарги (подання) приймається постанова, яка повинна містити визначені законодавством реквізити.

Оскарження ухвал місцевого або апеляційного господарського суду відбувається в касаційному порядку відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Порядок оскарження постанови Вищого господарського суду України встановлено ст. 111-14 ГПК України.

Порядок розгляду справи Верховним Судом України регламентовано ст. 111-23 ГПК України.

За результатами розгляду скарги (подання) ухвалюється постанова Верховного Суду України, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.

Крім того, відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 вбачається, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

Відповідно до ст. 94 зазначеного Закону, дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних суддів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до положень ч.3 ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Крім того, відповідно до ст. 375 КК України об`єктивна сторона злочину полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.