Справа № 815/6461/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції в Одеській області Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 р. №№ 44310-13, 44309-13, 44316-13, 44308-13, 44307-13, 44306-13, 44315-13, 44314-13, 44313-13, 44312-13, від 30.06.2016 р. № 6845431-1302.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в основу податкових повідомлень-рішень 07.10.2016 р. №№ 44310-13, 44309-13, 44316-13, 44308-13, 44307-13, 44306-13, 44315-13, 44314-13, 44313-13, 44312-13 покладено приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. (набрав чинності з 01.01.2015 р.), яким об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об’єктами нежитлової нерухомості. В той же час, вказаним Законом не внесено зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України щодо строків та порядку внесення змін до елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже податковим органом розраховані зобов’язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. на підставі рішення, прийнятого після липня 2014 р., а отже передчасно. Крім того, податкове зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 р. № 6845431-1302 вже було сплачено, у зв'язку із чим відповідачем необґрунтовано було повторно направлено вказане рішення для виконання.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно наданих до суду письмових заперечень, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 6845431-1302 було обґрунтовано сформовано на підставі розрахунку нормативно-грошової оцінки згідно рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.12.2013 р. № 3549-VI, з урахуванням коефіцієнтів індексації та ставки податків, отже підстави для його скасування відсутні. Щодо податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відіменне від земельної ділянки, відповідач зазначив, що рішенням Ізмаїльської міської ради «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 14.01.2015 р. № 421-VI, встановлені ставки податку на 2015 р. в розмірі 1 відсотку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року за 1 кв. метр бази оподаткування (12,18 грн.). На підставі Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2016 р. податковим органом було розраховано податкові зобов’язання за 2015 р. за десятьма об’єктами нерухомості, які належать позивачу на праві власності, в результаті чого згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 30.06.2016 р. Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 6845431-1302, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку, що вноситься фізичними особами, в сумі 481,11 грн.

Вищезазначену суму земельного податку було визначено на підставі права власності на садовий будинок, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Так, ОСОБА_1 на праві власності належить садовий будинок за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Некрасова, 74-в. Відповідно до економічно-планових зон загальна площа садового будинку складає 0,0608 га.

На території м. Ізмаїла рішенням Ізмаїльської міської ради від 14.01.2016 р. № 401-VI з 01.01.2016 р. встановлені ставки та пільги по земельному податку, в т.ч. земельні ділянки, зайняті під житловим фондом.

Згідно економіко-планових зон нормативна грошова оцінка (землі житлової забудови) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Некрасова, 74-в (садове товариство, ділянка № 420) становить 147,37 грн., економічно-планова зона № 18. Розрахунок нормативно-грошової оцінки зроблено на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 27.01.2013 р. № 3549-VI, з урахуванням коефіцієнтів індексації (2015 р. – 1,249 та 2016 р. – 1,433).

Згідно з пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок – це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Відповідно до пп.14.1.74 п.14.1 ст.14 ПК України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Підпунктом 271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування земельним податком нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем не оскаржується здійснені податковим органом нарахування по земельному податку податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 р. № 6845431-1302, а підставою для звернення за судовим захистом слугував факт фактичної оплати ОСОБА_1 визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань в розмірі 421,11 грн. При цьому представник відповідача в судовому засіданні факт вчасної оплати позивачем вказаного податкового зобов’язання не заперечував, але не зміг пояснити причини повторного направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 6845431-1302, дія якого була вичерпана фактом оплати позивачем визначених цим податковим повідомленням-рішенням зобов'язань.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначених податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 р. № 6845431-1302 зобов'язань по податку на землю, натомість визначені цим актом індивідуальної дії зобов’язання позивачем виконані у повному обсязі. Повторне направлення податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення було здійснено помилково та не спричинило виникнення у позивача обов’язку повторної сплати податку.

В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Однак, порушення вимог законодавства рішенням чи діями суб’єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 6845431-1302, у зв’язку із чим адміністративний позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно: 1) 1/2 квартири № 2 в м. Херсон по вул. Червонофлотська, 8, площею 49,3 кв.м.; 1/3 квартири № 7 в м. Херсон по вул. Червонофлотська, 8, площею 11,6 кв.м.; 1/3 квартири № 6 в м. Херсон по вул. Червонофлотська, 8, площею 6,4 кв.м.; будинок № 8 в м. Херсон по вул. Червонофлотська, площею 34,8 кв.м.; 1/2 будинку № 6 в м. Вілкове Кілісьйого району Одеської області, Кубану острів (нежитлова), площею 12 кв.м.; будинок № 2 в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Аеродромна (нежитлова), площею 466,8 кв.м.; будинок № 2 в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Аеродромна (нежитлова), площею 117,6 кв.м.; будинок № 102-а в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Кулікова, загальною площею 234,8 кв.м.; будинок № 74-в в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Некрасова, площею 30 кв.м.; будинок № 74-в в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Некрасова, площею 67,1 кв.м.

На підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Ізмаїльською ОДПІ згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 р. №№ 44310-13, 44309-13, 44316-13, 44308-13, 44307-13, 44306-13, 44315-13, 44314-13, 44313-13, 44312-13, якими ОСОБА_1 визначені податкові зобов’язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. в сумах 334,66 грн., 17,11 грн., 9,83 грн., 51,32 грн., 167,33 грн., 5685,62 грн., 1432,37 грн., 1501,15 грн., 191,8 грн., 428,99 грн. відповідно до об'єктів нерухомості.

З огляду на матеріали справи, для розрахунку податкового зобов’язання відповідачем застосовано рішення Ізмаїльської міської ради «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 16.01.2015 р. № 421-VI, яким встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування (12,18 грн.).

Відповідно до статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 4.3 статті 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 зазначеного Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори та згідно пунктом 8.3. статті 8, зокрема, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

В пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 ПК України).

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку. Зазначене рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році.

Отже суд погоджується із посиланнями позивача на положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яким встановлена процедура встановлення місцевих податків та зборів, порядок оприлюднення рішень про встановлення місцевих податків та зборів та порядок застосування відповідних рішень органів місцевого самоврядування, як на підставу для протиправного нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2015 р., оскільки відповідні ставки податку встановлені міською радою після 15.07.2014 р.

Поряд із тим, суд зазначає, що деякі об’єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1, знаходяться в м. Херсон, Кілійському районі Одеської області, тобто в інших адміністративно-територіальних одиницях, на які рішення Ізмаїльської міської ради «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» свою дію не розповсюджує. При цьому ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування, тобто за зональним принципом, який в даному випадку відповідачем було порушено, оскільки всі розрахунки податкових зобов'язань виконувались на підставі рішення Ізмаїльської міської ради № 421-VI.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 2015 р. податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2016 р. №№ 44310-13, 44309-13, 44316-13, 44308-13, 44307-13, 44306-13, 44315-13, 44314-13, 44313-13, 44312-13.

Таким чином, за результатами з’ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції в Одеській області Головного управління ДФС в Одеській області від 07.10.2016 р. №№ 44310-13, 44309-13, 44316-13, 44308-13, 44307-13, 44306-13, 44315-13, 44314-13, 44313-13, 44312-13.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк