Справа № 712/9803/16-ц

Провадження № 2/712/179/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Мельник І.О.

з участю секретаря Хоменко А.В.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та приватним підприємством «ОСОБА_5 і В», директором якого він являється, був укладений Договір підряду № 01-04-10 на будівельно-монтажні роботи з реконструкції складського приміщення сільськогосподарської продукції з надбудовою під магазин продовольчих товарів по вул. Леніна, 28 в м. Черкаси. Вважаючи, що будівельні роботи за вказаним договором були виконані неналежним чином, а ним були привласнені сплачені за договором кошти, що, на його думку, має ознаки складу кримінального правопорушення, ОСОБА_4 у 2011 році звернувся до правоохоронних органів. За заявою останнього 26.01.2011 заступником начальника слідчого відділу РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій, вчинених ним як директором ПП «ОСОБА_5 і В» відносно ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України. Однак, постановою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2011 його скаргу задоволено та скасовано постанову заступника начальника СВ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій, вчинених директором приватного підприємства «ОСОБА_5 і В» ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.05.2011 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.11.2011 постанова судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2011 залишена без змін. Вказані рішення судів були мотивовані тим, що між ПП «ОСОБА_5 і В» та ФОП ОСОБА_4 існували цивільно-правові відносини, суперечки в яких мають вирішуватися в судовому порядку, а в його діях як директора підприємства відсутні ознаки злочину, в тому числі щодо здійснення шахрайських дій. У 2013 році відповідач, скориставшись змінами до кримінального процесуального законодавства, повторно звернувся до правоохоронних органів з аналогічною заявою по даному факту та 18.12.2015 кримінальне провадження відносно нього було закрите у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Законність вказаної постанови була підтверджена ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2016 та ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04.04.2016 у справі № 712/1588/16-к. Однак під час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 на ухвалу судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2016 у судовому засіданні 04.04.2016 ОСОБА_3 надав свої пояснення та вказаним виступом повідомляв неправдиву інформацію, що порушує честь, гідність позивача та зумовило нанесення йому моральної шкоди. Його виступ підтверджується витягом з роздруківки технічного запису судового засідання у справі № 712/1588/16-к, виданої Соснівським районним судом м. Черкаси. Так, ОСОБА_3 , з яким він не має правовідносин, звинуватив його у вчиненні злочину (арк. 16 роздруківки), у тому, що через нього від нього пішла дружина, заявивши: «Благодаря этому товарищу (маючи мене на увазі) от меня ушла жена...». Крім того ОСОБА_3 сказав, шо він шахрай та використовує підроблені документи, зазначивши: «А шахрайство он затевал сразу... Он предъявил фальшивые документы». Ображав ділову репутацію та гідність, вказуючи, що ним неякісно було побудовано магазин «Пассаж», що знаходиться на центральному ринку у м. Черкаси. При цьому вказував: «..он строил Пассаж на базаре, который течет до сих пор, который - клянут того Деревянка. который потек при первом дожде... Его (тобто мене) как предпренимателя до сих пор клянут за этот Пассаж». Однак поширена відповідачем негативна інформація про мене не відповідає дійсності. Поширенням недостовірної та негативної інформації йому було завдано важких та сильних душевних переживань, моральних страждань, тому просить визнати недостовірною поширену ОСОБА_3 04.04.2016 у апеляційному суді Черкаської по справі № 712/1588/16-к негативну інформацію про те, що він є шахраєм, надавав підроблену документи, неякісно побудував - магазин «Пассаж» на центральному ринку м. Черкаси, а також, що дії ОСОБА_2 стали причиною розірвання шлюбу ОСОБА_7 з його дружиною та просить стягнути з ОСОБА_7, на його користь моральну шкоду у розмірі 185000 грн.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_8 позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив, вважав їх необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що його покази в суді апеляційної інстанції не носять стверджувального характеру. а викладені у формі запитань.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановленою, що між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 та ПП „ОСОБА_5 і В”, в особі директора ОСОБА_9, укладено договір підряду на будівельно – монтажні роботи та додаток до договіру календарний графік виконання робіт, що підтверджено договіром № 01-04-10 від 15.04.2010 та додатком №1 до договору від 15.04.2010 № 01-04-10.

За заявою ОСОБА_10 26.01.2011 заступником начальника слідчого відділу РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій, вчинених ним як директором ПП «ОСОБА_5 і В» відносно ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Постановою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2011 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову заступника начальника СВ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 про порушення кримінальної справи від року за фактом шахрайських дій, вчинених директором приватного підприємства «ОСОБА_5 і В» ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 190 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.05.2011 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.11.2011 постанова судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2011 залишена без змін.

Вказані рішення судів були мотивовані тим, що між ПП «ОСОБА_5 і В» та ФОП ОСОБА_4 існували цивільно-правові відносини, суперечки в яких мають вирішуватися в судовому порядку, а в його діях як директора підприємства відсутні ознаки злочину, в тому числі щодо здійснення шахрайських дій.

Постановою слідчого Черкаського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_5 18.12.2015 кримінальне провадженн,я внесене до Єдиного реєстру досудових розлідувань за № 12013250040002575 від 22.06.2013, закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2

Зазначені факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечувались сторонами під час її розгляду у судовому засіданні.

Як вбачається з витягу роздруківки технічного запису судового засідання у справі № 712/1588/16-к із матеріалів кримінального провадження за скаргою ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, виступ ОСОБА_3 не є фактичним твердженням, побудований у формі запитань та має оціночне судження.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 270 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Разом із тим, згідно з викладеними у пп. 15 та 18 даної постанови Пленуму ВСУ, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В свою чергу, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 цієї статті передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Суд вважає, що звернувшись з позовними вимогами про визнання недостовірною інформацію, позивачем не доведено розповсюдження відповідачем такої інформації, оскільки його виступ в суді апеляційної інстанції є оціночними судженнями і була доведена тільки до відому учасників судового процесу та складу апеляційного суду Черкаської області.

Проаналізувавши інформацію, яку позивач вважає недостовірною і такою, що принижує його честь та гідність, суд вважає, що вказані твердження ОСОБА_3 щодо шахрайських дій з боку ОСОБА_2 і що дії останнього стали причиною розірвання шлюбу ОСОБА_3 з його дружиною, не є фактичним твердженням, а лише оціночніим судженням. Таким чином вбачається, що відповідач не висловлював фактичних даних, а резюмував результати своїх спостережень, покладаючись на внутрішнє переконання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання інформації недостовірною не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів факту, що інформація, яка була поширена відповідачем в апеляційному суді у ході розгляду кримінальної справи, порочить його честь та гідність, порушує особисті немайнові права позивача, а тому відсутні підстави для визнання її недостовірною.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. А згідно з п. 4 ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача за заявленими ним вимогами, завдання йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 227, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Головуючий І.О.Мельник